Справа № 461/687/21 Головуючий у 1 інстанції: Фролова Л.Д.
Провадження № 33/811/570/21 Доповідач: Романюк М. Ф.
19 травня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., за участі представника Галицької митниці Держмитслужби Дунаса Михайла Омеляновича, особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) на постанову судді Галицького районного суду м.Львова від 30 березня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Литви, проживаючого в АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.6 ст.481 МК України,
цією постановою ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 Митного кодексу України та накладено на нього стягнення у виді конфіскації транспортного засобу марки «OPEL» модель «ZAFIRA» р.н. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 454 гривень судового збору.
За постановою суду ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) визнано винним в тому, що 21 січня 2021 року об 20 год. 27 хв. в зону митного контролю пункту пропуску «Краковець - Корчова» митного поста «Яворів» Галицької митниці Держмитслужби смугою руху «червоний коридор», у напрямку із України до Республіки Польща, в'їхав автобус марки «SETRA», р.н. НОМЕР_3 під керуванням гр. України ОСОБА_3 , у якому, в якості пасажира, переміщувався гр. Литви ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ). В ході митного контролю вказаного транспортного засобу та внесення даних про нього, в АСМО «Інспектор» спрацювала АСАУР.
Шляхом здійснення оперативного запиту до єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) та на підставі аналізу переміщень за даними ФМ «Пасажирського пункту пропуску» та ФМ «Диспетчер зони митного контролю» АСМО «Інспектор» встановлено, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) 06 жовтня 2019 року близько 21 год. 19 хв. користуючись правами нерезидента та обравши смугу руху «зелений коридор» ввіз на територію України через митний пост «Мостиська» Львівської митниці ДФС в митному режимі «тимчасове ввезення до одного року» автомобіль марки «OPEL» модель «ZAFIRA» р.н. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 (країна реєстрації - Литва). Згідно даних програмно-інформаційного комплексу «Інспектор» та єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), вказаний автомобіль з митної території України, станом на 21 січня 2021 року не вивозився та у інший митний режим, згідно законодавства не поміщений.
На дану постанову судді ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 30 березня 2021 року, та прийняти нову постанову, якою провадження у справі про притягнення громадянина Литви ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.470 МК України закрити у зв'язку з малозначністю вчиненого ним діяння.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова в частині призначеного покарання у виді конфіскації транспортного засобу автомобіль марки «OPEL» модель «ZAFIRA» р.н. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 є необґрунтованою та безпідставною, а відтак така підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Вказує, що судом при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) та накладення на нього стягнення у виді конфіскації транспортного засобу не надано оцінки та аналізу наявним у справі доказам не надано, не з'ясовано усіх обставини справи в їх сукупності, унаслідок чого, прохання ОСОБА_4 про звільнення його від відповідальності за малозначністю відхилено.
Апелянт зазначає, що його дії не були спрямовані на спричинення шкоди громадським або державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом.
Поряд з цим, апелянт вважає за доцільне звернути увагу суду на те, що він не мав об'єктивної можливості здійснити вивезення автомобіля за межі України у зазначений вище строк, оскільки автомобіль з 20.02.2020 по 27.11.2020 перебував на СТО - ТОВ «Будвиріб» у зв'язку із необхідністю здійснення ремонтних робіт двигуна. Зазначена обставина підтверджується довідкою, виданою ТОВ «Будвиріб» 29.03.2021. Відповідно до даної довідки, транспортний засіб був несправний, що є обставиною, яка перешкоджала йому вивезти транспортний засіб за межі території України до 06.10.2020.
Наголошує, що крім цього, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби COVID-19» від 17 березня 2020 року та постанови КМУ від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на всій території України установлено з 12 березня 2020 року карантин. Зазначена обставина ускладнила отримання оригінальних запчастин до двигуна з-за кордону та розширила часовий проміжок здійснення ремонту.
Звертає увагу, що суддя місцевого суду не врахувала те, що громадянин Литви ОСОБА_2 має посвідку на постійне проживання в Україні, внаслідок введення карантину був позбавлений можливості здійснити вивезення транспортного засобу, та наявність в нього на утриманні п'ятьох дітей та п'ятьох внуків, що свідчить про скрутне фінансове становище, раніше до адміністративної відповідальності на території України за порушення митних правил не притягався, у вчиненні адміністративного правопорушення щиро розкаявся, а вказаний автомобіль використовував лише для особистих потреб, однак суддя вирішила конфіскувати такий, а прохання закрити провадження по справі за малозначністю обмежившись усним зауваженням відхилила.
Стверджує, що зазначені обставини вказують, на те, що у даній справі існують обставини, передбачені ст.460 МК України, які є форс-мажорними, тобто такими, що не залежать від волі особи відносно якої складено протокол.
На думку апелянта, враховуючи наведене та те, що на законодавчому рівні карантин визнано обставиною непереборної сили, у даному випадку є форс-мажорною обставиною, яка об'єктивно перешкодила ОСОБА_2 відремонтувати швидше транспортний засіб та виконати покладені на нього зобов'язання щодо вивезення останнього, а також беручи до уваги відсутність умислу ОСОБА_2 на порушення митних правил, що у свою чергу виключає суб'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 481 МК України, провадження у справі підлягає закриттю за малозначністю вчиненого діяння.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на підтримку апеляційної скарги, пояснення представника митного органу Дунаса М.О., який заперечив проти її задоволення, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.
Статтею 487 МК України, передбачено, що провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил посадова особа зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вищевказані вимоги закону судом першої інстанції було дотримано в повному обсязі.
Згідно з ст. 103 МК України, тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Відповідно до ч. 1 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів.
Частиною 6 ст. 380 МК України передбачено, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
За змістом ч. 5 ст. 380 МК України, тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Отже, перевищення встановленого статтею 380 МК України строку доставки транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення більше ніж на тридцять діб визнається порушенням митних правил, за яке передбачена адміністративна відповідальність у виді штрафу або конфіскації транспортного засобу.
З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується із висновком судді першої інстанції про те, що в діях ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) наявні ознаки правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України.
Висновок судді місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України, за наведених у постанові обставин, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується дослідженими судом доказами, а саме: протоколом про порушення митних правил № 0108/209000/21 від 21 січня 2021 року, в якому описана фабула вчиненого правопорушення; митною декларацією, що заповнена ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ); письмовими поясненнях ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), з яких вбачається, що останній свою вину у вчиненому адміністративному правопорушенні визнає в повному обсязі; копією витягу з АСМО, з кого вбачається, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ввіз транспортний засіб OPEL» р.н. НОМЕР_1 на територію України 06 жовтня 2019 року; копією витягу з АСМО, з якого вбачається, що інформація про вивезення транспортного засобу відсутня.
Дані докази, на думку апеляційного суду, є належними та допустимими, оскільки отримані в порядку, передбаченому законом, та прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для провадження.
Своїми діями, що виразилися у перевищенні строку тимчасового ввезення транспортного засобу - легкового автомобіля марки «OPEL» модель «ZAFIRA» р.н. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , у режимі «Тимчасове ввезення до 1 року» на митну територію України більше ніж на тридцять діб, ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 481 МК України.
Крім цього, як в суді першої інстанції, та і під час апеляційного розгляду обставин, передбачених ст.460 Митного кодексу України, з настанням яких діяння, передбачене ст.481 Митного кодексу України, не тягне за собою адміністративної відповідальності, під час судового розгляду не встановлено, як і не встановлено дії обставин непереборної сили, які стали причиною пропуску строку тимчасового ввезення на митну територію України автомобіля марки «OPEL» модель «ZAFIRA» р.н. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 (країна реєстрації - Литва).
Наявність на території України карантинних заходів у зв'язку із поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 жодним чином не перешкоджало ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) у відповідності до вимог ст.ст.192, 460 МК України звернутись із відповідною заявою до митного органу, у якій вказати причини неможливості вивезення транспортного засобу, як то карантинні заходи та/або перебування автомобіля на ремонті.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що неможливість вивезення транспортного засобу через карантинні заходи, не взяті судом до уваги, оскільки ці заходи не охоплюють весь період часу на який ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) перевищив встановлений законом строк.
Крім цього, апеляційний суд бере до уваги пояснення ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) надані в судовому засіданні суду першої інстанції, в яких він зазначив, що троє з його дітей вже є самостійними та працевлаштовані, а тому апеляційний суд вважає, що підстави для звільнення особи що притягається до адміністративної відповідальності за малозначністю діяння відсутні.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Усне зауваження може бути зроблено лише за малозначне правопорушення. Законодавство не містить їх переліку або вказівок на ознаки, що дозволяють судити про малозначність провини. Очевидно, це такі адміністративні правопорушення, які не становлять великої шкідливості й не завдають значних збитків державним або суспільним інтересам, або безпосередньо громадянам.
Між тим апеляційним судом не встановлено обставин, які б значно знижували суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) правопорушення та свідчили про малозначність такого порушення.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість рішення судді місцевого суду щодо відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про звільнення його від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП та закриття провадження у справі.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови судді першої інстанції, при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Ураховуючи вищенаведене, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова судді є законною й обґрунтованою, відтак підстав для зміни чи скасування рішення не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
постанову судді Галицького районного суду м.Львова від 30 березня 2021 року, якою ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 481 МК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя М.Ф. Романюк