Дата документу 20.05.2021 Справа № 317/3491/20
Єдиний унікальний № 317/3491/20 Головуючий у 1-й інстанції: Сакоян Д.І.
провадження № 22-ц/807/1338/21 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
20 травня 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Маловічко С.В.
суддів: Гончар М.С.
Подліянової Г.С.
розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» у особі представника Крилової Олени Леонідівни на заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 10 лютого 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У грудні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 03.12.2013 ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов договору. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 05.10.2020 має заборгованість у розмірі 15 087,13 грн., тому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у вказаному розмірі, яка складається з наступного: 12 741,89 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2 345,24 грн. - заборгованість за відсотками, а також понесені у справі судові витрати в розмірі 2102,00 грн.
Заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 10 лютого 2021 року у задоволенні позов відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» у особі представника Крилової О.Л. подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за наданим кредитом та відсотками. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд не мав підстав відмовляти у стягненні нарахованих складових заборгованості. Судом першої інстанції всупереч вимогам ст. 1054 ЦК України було здійснено власний розрахунок, вийшовши за межі позовних вимог, та помилково було зараховано всі поповнення картки до тіла кредиту, чим порушено положення ст. 534 ЦК України, якою передбачена черговість погашення вимог за грошовими зобов'язаннями.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив, проте це не заважає її розгляду за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу.
Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 274 ч. 1 п.1 ЦПК України унормовано, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, до яких за ціною позову належать справи з матеріальними вимогами на суму не більше 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходів з безпідставності позовних вимог про стягнення відсотків через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті у анкеті-заяві, а витяг з Тарифів, Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті банку, не може вважатися складовою частиною спірного договору; при цьому, відмовляючи в стягненні тіла кредиту, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач за рахунок внесених на картку коштів повністю погасив заборгованість за кредитом.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають приписам правильно застосованих судом норм матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини у цій справі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Зважаючи на вказані норми, слід ретельно встановити, які істотні умови кредитного договору узгоджені між сторонами у підписаних ними документах, оскільки не підписані є нікчемними в силу положень ст. 1055 ЦКУ і не створюють правових наслідків, обумовле-
них ними.
Саме таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, судом при розгляді цієї справи вказана правова позиція Великої Палати Верховного Суду була врахована.
Судом встановлено, що 03.12.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання банківських послуг, складовими якого банком визначені: анкета-заява клієнта, Умови та правила надання банківських послуг, що підтверджується, як зазначено банком, анкетою-заявою відповідача від 03.12.2013р., підписаною останнім.
Суд встановив, що відповідно до зазначеного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку.
Згідно з доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості станом на 05.10.2020 р. відповідач через неналежне виконання умов договору від 03.12.2013р. має заборгованість у розмірі 15 087,13 грн., яка складається з наступного: 12741,89 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2345,24 грн. - заборгованість за відсотками.
Отже, банк, пред'являючи вимоги про погашення заборгованості за договором, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, якими є заборгованість за відсотками.
Між тим, матеріалами справи підтверджено, що у анкеті-заяві позичальника від 03.12.2013р. процентна ставка не зазначена. Тому банк нарахував їх на підставі Тарифів і Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
А позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 03.12.2013р., посилався на Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
Позивач додав також до позовної заяви Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс, повні версії яких розміщені на сайті https://privatbank.ua. При цьому зазначені документи не містять підписів сторін та дати їх складання.
Також, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не
підтверджують вказаних обставин.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані Тарифи з обслуговування кредитних карт "Універсальна", Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 03.12.2013р.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення із відповідача заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 2 345,24 грн.
Але відсутність домовленості сторін щодо таких істотних умов кредитного договору, як розмір кредитного ліміту, процентної ставки за користування кредитом, а також умов щодо кінцевого строку повернення кредитних коштів та відповідальності за їх несвоєчасне повернення, означає те, що відповідні зобов'язання між сторонами не виникли, що унеможливлює й задоволення вимог позивача у цій частині.
Так, підписана відповідачем анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 03.12.2013р. не містить договірної величини відсотків. Така умова прописана у наданому позивачем до позовної заяви Витягу з Умов та правил надання банківських послуг, однак ці документи обґрунтовано визнано такими, що не являються складовими договору, а тому на їх підставі не можна було здійснювати нарахування.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 2 345,24 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, як правильно встановив суд першої інстанції.
У такому разі колегія наголошує на тому, що суд не вважав договір неукладеним взагалі, як помилково вважає банк, а лише вказував, що сторони не погодили умов щодо кредитного ліміту, ставки відсотків, ставки прострочених відсотків, строку повернення кредиту.
Разом з тим, судом першої інстанції правомірно зроблено висновок, що кредитний договір фактично є укладеним, оскільки банком підтверджено надання кредитних коштів відповідачу та отримання їх останнім, якими він фактично користувався, що вбачається з Виписки про рух коштів по картрахунку відповідача, яка судом досліджувалась, що спростовує доводи скарги про те, що суд не взяв її до уваги.
Суд погодився з доведеністю факту укладення договору, взявши до уваги цю Виписку про рух коштів, а також правильно визнав, що, оскільки істотні умови кредитного договору не визначались будь-яким підписаним документом, то у банку немає підстав для нарахування прострочених відсотків, а тому і їх стягнення з відповідача. Відтак, і для спрямування вкладених відповідачем на картку коштів на їх погашення відповідно до приписів ст. 534 ЦК України.
Судом за випискою про рух коштів було ретельно досліджено: користування кредитними коштами з боку відповідача, всі здійснені банком нарахування, враховано внесені відповідачем на картку кошти, їх спрямування банком на погашення заборгованості, автоматичні списання банком коштів відповідача.
Оцінюючи Витяги з Тарифів та Умов і правил надання банківських послуг, суд не визнав їх невід'ємними частинами договору, оформленого у вигляді анкети-заяви, як такі, що не підписані відповідачем як клієнтом банку. Та, дійшовши правильного висновку про те, що банк не міг нараховувати відповідачу проценти, зокрема, прострочені, на їх підставі, суд обґрунтовано згрупував всі кошти, що були спрямовані на погашення цих нарахувань, та спрямував їх на погашення взятих у кредит коштів, навівши відповідний розрахунок.
Колегія погоджується з такими висновками суду, і тому визнає неспроможними доводи скарги, що сплачені відповідачем кошти мали зараховуватись відповідно до приписів статті 534 ЦК України, оскільки узгоджених між сторонами умов щодо можливості будь-яких нарахувань на отримані кредитні кошти, матеріали справи не містять.
Всього за період з 03.12.2013р. по 11.06.2020р. відповідач скористався кредитними коштами на суму 15 188,83.
За цей же період часу з 03.12.2013р. по 11.06.2020р. відповідачем на користь банку було сплачено грошових коштів на суму 32 293,26 грн.
За цими встановленими показниками суд першої інстанції здійснив відповідний розрахунок, визначивши, що сума внесених грошових коштів на погашення кредитної заборгованості значно перевищує суму фактично використаних коштів, з чим в повній мірі погоджується колегія з огляду на вище встановлені обставини.
В скарзі банк зазначає, що такий перерахунок, зроблений судом, є виходом за межі позовних вимог. Але ці ствердження є неспроможними з огляду на процесуальні обов'язки суду здійснити дослідження матеріалів справи та на їх підставі встановити обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог. Отже, суд зобов'язаний перевірити розрахунок заборгованості на предмет його відповідності умовам договору, на підставі якого вона нарахована. І такий обов'язок у цій справі судом першої інстанції виконано в повній мірі.
Таким чином, колегія визнає апеляційну скаргу банку необґрунтованою, тому у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у особі представника Крилової Олени Леонідівни залишити без задоволення.
Заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 10 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково
Постанова прийнята, складена та підписана 20 травня 2021 року.
Головуючий: Маловічко С.В.
Судді: Гончар М.С.
Подліянова Г.С.