22-ц/804/1403/21
2-2807/11
18 травня 2021 року місто Маріуполь
справа 2-2807/11
провадження № 22-ц/804/1403/21
Донецький апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Пономарьової О.М.,
суддів Лопатіної М.Ю., Мальцевої Є.Є., секретар судового засідання Лазаренко Д.Т.,
сторони:
стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»
боржники - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу заявника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області у складі судді Черкова В.Г. від 12 березня 2021 року,
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
В березні 2021 року заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») звернулося до суду із заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Заява мотивована тим, що 19 березня 2012 року Ворошиловським районним судом міста Донецька ухвалено рішення у цивільній справі № 2-2807/11 за позовом Товариста з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі ТОВ «ОТП Факторинг Україна») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
02 жовтня 2020 року ухвалою Селидівського міського суду Донецької області замінено сторону виконавчого провадження з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
22 січня 2021 року Селидівським міським судом Донецької області видано виконавчі листи № 2-2807/11 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № CM-SME-107/062/2008 від 20 серпня 2008 року на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в сумі 149 978, 37 доларів США, заборгованості за відсотками у сумі 4 258 доларів США (загалом 154 236,37 доларів США), пені по кредитному договору у сумі 50 750,72 грн, витрат по сплаті судового збору в сумі 1 700 грн та витрат по оплаті ІТЗ в сумі 120 грн.
Проте строк пред'явлення вищезазначеного виконавчого листа пропущено з незалежних від товариства причин.
Сума боргу за вказаними виконавчими листами не стягнута, рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 19 березня 2012 року залишається невиконаним.
Однак ст. 129-1 Конституції України в імперативному порядку встановлює, що всі судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, відповідно до чого, рішення у справі № 2-2807/11 має бути обов'язково виконане.
З посиланням на положення ч. 1 ст. 433 ЦПК України заявник просив визнати поважною причину пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчих листів № 2-2807/11 та поновити пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчих листів № 2-2807/11 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № CM-SME-107/062/2008 від 20 серпня 2008 року на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в сумі 149 978. 37 доларів США, заборгованості за відсотками у сумі 4 258 доларів США (загалом 154 236,37 доларів США), пені по кредитному договору у сумі 50 750,72 грн, витрат по сплаті судового збору в сумі 1 700 грн. та витрат по оплаті ІТЗ в сумі 120 грн.
Короткий судового рішення першої інстанції
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 12 березня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа на примусове виконання.
Суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано належних та допустимих доказів втрати виконавчого документу первісним стягувачем, не доведено обґрунтованість та поважності причин пропущення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання
Після винесення 10 листопада 2014 року державним виконавцем постанов про повернення виконавчих листів стягувачу, строк пред'явлення виконавчих документів до виконання сплинув у листопаді 2017 року, проте, з заявою про поновлення строку на пред'явлення виконавчого документу на виконання стягувач звернувся лише через 4 роки після спливу цього строку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
02 квітня 2021 року заявник ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» засобами поштового зв'язку подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою визнати поважною причину пропущення строку та поновити пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчих листів у справі №2/0508/243/12 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором № CM-SME-107/062/2008 від 20 серпня 2008 року в сумі 149 978, 37 доларів США, заборгованості за відсотками у сумі 4 258 доларів США154 236,37 доларів США (загалом 154 236,37 доларів США), пені по кредитному договору у сумі 50 750,72 грн, витрат по сплаті судового збору в сумі 1 700 грн та витрат по оплаті ІТЗ в сумі 120 грн.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тим, що поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що виконавчі листи №2-2807/11 видано судом лише 22 січня 2021 року, тобто після спливу строку їх пред'явлення до виконання.
Строк пред'явлення виконавчих листів до виконання пропущений з незалежний від волевиявлення заявника причин.
За виконавчими листами №2-2807/11 сума боргу не стягнута, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» позбавлено можливості задовольнити свої вимоги та рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька Донецької області від 19 березня 2012 року залишається невиконаним, хоча виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захисст прав людини і основоположних свобод.
Правом подання відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористалися.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 квітня 2021 року справу передано на розгляд колегії у складі: Пономарьова О.М. (доповідач), Мальцева Є.Є., Лопатіна М.Ю.
Ухвалою апеляційного суду від 05 травня 2021 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою апеляційного суду від 07 травня 2021 року у справі закінчено підготовчі дії та призначено до розгляду за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи.
Ухвалою апеляційного суду від 12 травня 2021 року задоволено клопотання ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
19 березня 2012 року Ворошиловським районним судом міста Донецька Донецької області ухвалено рішення у цивільній справі № 2-2807/11 за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року № 27/0/38-14 територіальна підсудність Ворошиловського районного суду міста Донецька визначена Селидівському міському суду Донецької області, але в користування Селидівського міського суду Донецької області надано лише база даних Ворошиловського районного суду міста Донецька в електронному вигляді, справи в паперовому вигляді не передавалися.
Згідно з відомостями в матеріалах справи, виконавчий лист про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пред'явлений до виконання вчасно.
06 липня 2012 року винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень та про звернення стягнення на майно боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2
10 листопада 2014 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчих листів стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05 жовтня 2016 року)
Відомості про сплату та/або часткову сплату боргів за наведеними виконавчими провадженнями відсутні.
08 вересня 2017 року укладено договір факторингу між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № CM-SME-107/062/2008 від 20 серпня 2008 року.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 31 липня 2020 року частково відновлене втрачене судове провадження в частині відновлення тексту судового рішення.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 22 січня 2021 року замінено стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника стягувача, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до вимог ч.1 ст.431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з ч.1 ст.433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Відповідно до п.15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суд видає виконавчі листи в паперовій формі. Пунктом 17.4 передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, може видати його дублікат, якщо стягував звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Зазначені питання треба вирішувати одночасно, так як від вирішення питання про поновлення строку залежить вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа. У разі визнання неповажними причин пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання стягувачем і відмови у поновленні пропущеного строку, суд відповідно відмовляє у видачі дубліката виконавчого листа.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи, що рішення суду від 19 березня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором набрало законної сили, 06 липня 2012 року відкрито виконавче провадженя, а 10 листопада 2014 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчих листів стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05 жовтня 2016 року), то строк пред'явлення виконавчого документа до виконання відповідно до ст.21 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції Закону, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин складав три роки і закінчився в листопаді 2017 року, оскільки відповідно до ч 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (повернення виконавчого документу) повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Статтею12 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції (Закон №1404-УІІІ) встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років. Вказані строки встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Пунктом 5 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Відповідно до ч.4 ст.12 Закону №1404-УІІІ строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
За змістом ч.5 ст.12 Закону №1404-УІІІ у разі повернення виконавчого документу стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документу до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Як вбачається з матеріалів справи, в заяві про поновлення строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» міститься лише посилання заявника на той факт, що строк пропущений не з вини стягувача.
Проте, на час придбання кредитного портфелю у вересні 2017 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» повинно було усвідомлювати наслідки пропуску строку пред'явлення виконавчих документів до виконання.
Як зазначив Верховний Суд в постанові № 166/1472/18 від 23 жовтня 2019 року, поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача. Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин, як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питанні звернення судового рішення до виконання) інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об'єктивно, так і від чинників, що не пов'язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», обгрунтовано виходив з того, що поважність причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документу до виконання є оціночною категорією і встановлюються у кожному конкретному випадку. Поважними можна визнати ті причини, які не залежали від волі стягувача. Поважними причинами пропуску строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
У справі «Пономарьов проти України» (03 квітня 2008 року) Європейський суд з прав людини, встановив, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З урахуванням встановлених у справі обставин та досліджених доказів суд дійшов обгрунтованого висновку, що стягувачем не наведено поважних причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Доводи апеляційної скарги, що виконавчі листи судом видані лише 22 січня 2021 року, тобто після спливу строку їх пред'явлення до виконання, апеляційний суд визнає необгрунтованими, оскільки встановлено, що виконавчі листи видавались своєчасно після ухвалення рішення про стягнення кредитної заборгованості, перебували на виконанні та були повернуті стягувачу в листопаді 2014 року.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують обгрунтованих та правильних висновків суду.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до помилкового судового рішення. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків суду апеляційної інстанції не надано.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин виходить суд апеляційної інстанції та вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, висновки суду здійсненні з дотриманням норм процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до положень частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки оскаржуване судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга - без задоволення, питання про розподіл судових витрат апеляційний суд не вирішує.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» залишити без задоволення.
Ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 12 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складно 20 травня 2021 року
Суддя-доповідач О.М. Пономарьова
Судді М.Ю. Лопатіна
Є.Є. Мальцева