Справа №766/21135/20 н/п 2/766/6249/21
20.05.2021 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді - Кузьміної О.І.
за участю секретаря - Білої А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Анапріюка Андрія Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача про стягнення боргу в обґрунтування якого зазначив, що 30.08.2020 року ОСОБА_2 взяла у позивача в борг 35000 грн. і зобов'язалася своєчасно повернути отриманні кошти в повному обсязі. Однак, до теперішнього часу відповідач борг не повернула, чим порушила взяті на себе зобов'язання. Відповідач ігнорує та ухиляється від виконання своїх договірних зобов'язань у зв'язку з чим вона змушена звернутися до суду для захисту своїх прав. Просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 35000,00грн. а також 3% річних з простроченої суми за період прострочення в розмірі 279,04 грн. та інфляційне збільшення боргу в розмірі 988,60грн. та проценти за користування позикою в розмірі 592,60грн. Просить стягнути з відповідача на свою користь вказану суму боргу в розмірі 36860,24грн. та судові витрати в розмірі 840,80 грн.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 18.01.2021 року відкрито провадження у справі та розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання позивач та її представник не з'явилися, представник позивача надав до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до яких просить стягнути з відповідача на свою користь суму боргу в розмірі 35000,00грн. а також 3% річних з простроченої суми за період прострочення в розмірі 624,25 грн. та інфляційне збільшення боргу за період з 10.09.2020р. по 14.04.2021 року в розмірі 2152,40грн. та проценти за користування позикою до 15.12.2020 року в розмірі 1075,89грн., всього 38852,54грн., які підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити та просив розглянути справу без його участі та участі позивача, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила. Заяв, клопотань на адресу суду не надходило.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, судом встановлені наступні обставини справи.
Судом встановлено, що 30.08.2020 року ОСОБА_2 взяла у ОСОБА_1 в борг 35000грн. та зобов'язалася повернути до 10.09.2020 року, про що було складено розписку від 30.08.2020 року.
Станом на момент подачі позову відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання за розпискою не виконала, чим порушила взяті на себе зобов'язання. На прохання про добровільне повернення боргу ОСОБА_2 не реагує.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов'язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі, або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Отже за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Таким чином, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів саме у борг. Отже у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Верховний Суд України у Постанові від 18 січня 2017 року по цивільній справі №6-2789цс16 та у Постанові від 18 вересня 2013 року по цивільній справі №6-63цс13 висловив правову позицію, у якій зазначив, що, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. В контексті даної правової норми обов'язковими реквізитами боргового документу є власноручний підпис позичальника, його уповноваженого представника, а факультативними - дата, місце видачі, вказівка про свідків тощо.
З цих підстав суд робить висновок про те, що представлена позивачем на підтвердження укладання договору позики між ним та відповідачем розписка позичальника, свідчить про виникнення між сторонами правовідносин, які регулюються положеннями цивільного законодавства щодо договорів позики. Таким чином між сторонами був укладений договір позики грошей на визначений термін. За умовами даного договору позивач передав відповідачу зазначену грошову суму у позику, а відповідач зобов'язався, відповідно, повернути отримані кошти готівкою.
Згідно з ч. 2 ст. 1049 ЦК України за договором позики на позичальникові лежить обов'язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
У вказаний в розписці від 30.08.2020року строк, а саме до 10.09.2020 року ОСОБА_2 позичену суму коштів позивачу не повернула.
Вимоги позивача про повернення вказаної суми позики в розмірі 35000,00грн. залишені відповідачем без задоволення.
Отже, в розписці, видані відповідачем позивачу, містяться дані про укладення договору позики, його умови, сума отриманих коштів, а також строк їх повернення.
Договір позики може бути оплатним, тобто таким, що передбачає сплату процентів за користування сумою позики, або безоплатним - якщо виконання позичальником зобов'язання обмежується поверненням боргу.
Правила щодо сплати процентів від суми позики містяться у статті 1048 ЦК України.
Так, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, у частині першій статті 1048 ЦК України, що має диспозитивний характер, установлена презумпція оплатності позики, яка діє за умов, якщо безоплатний характер відносин позики прямо не передбачений ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором.
Указане правило спрямоване на захист інтересів позикодавця у разі, якщо договором позики розмір процентів не визначений.
Випадки, коли договір позики вважається безоплатним, зазначені в частині другій статті 1048 ЦК України. Визначене вказаною нормою правило про безоплатність договорів позики є імперативним і не може бути змінене за погодженням сторін.
Таким чином, законом передбачено право позикодавця на одержання від позичальника суми позики та винагороди (процентів за користування позикою) у разі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з тим, статтею 1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З розрахунку, наданого позивачем вбачається, що сума боргу становить 38852,54 грн., а також 3% річних з простроченої суми за період прострочення в розмірі 624,25 грн. та інфляційне збільшення боргу в розмірі 2152,40 грн. та відсотки за користування позикою в розмірі 1075,89грн.
Суд погоджується з розрахунком заборгованості, наданим позивачем.
Оскільки відповідач не виконала свої зобов'язання і своєчасно не повернула борг, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договорами позики від 30.08.2020 року з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 35000,00 грн., три відсотки річних з простроченої суми за період прострочення в розмірі 624,25 грн., інфляційне збільшення боргу в розмірі 2152,40 грн. та відсотки за користування позикою в розмірі 1075,89грн., у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст.11, 14, 16, 526, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76,77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268,277-279, 280-283, 354 ЦПК України, суд,-
Позов адвоката Анапріюка Андрія Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , яка проживає за адресою АДРЕСА_2 ) суму боргу в розмірі 38852,54грн., яка складається з суми боргу в розмірі 35000,00грн.; 3% річних з простроченої суми за період прострочення в розмірі 624,25 грн., інфляційне збільшення боргу в розмірі 2152,40 грн.; відсотки за користування позикою в розмірі 1075,89грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , яка проживає за адресою АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду в порядку ст. 355 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
СуддяО. І. Кузьміна