Справа №520/1703/18 н/п 2/766/5416/21
20.05.2021 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Кузьміної О.І.
за участю секретаря Білої А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 30.12.2010 року відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Станом на 28.11.2017 року заборгованість становить 117000,00грн., з яких: 9418,58грн. заборгованість за кредитом; 107581,42грн. заборгованість по процентам за користування. В позовній заяві позивач вказує, що відповідач не сплатив наданий позивачем кредит, за графіком погашення відсотків та основного боргу, в результаті чого виникла заборгованість. У зв'язку з наведеним позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості по кредиту та відшкодувати судові витрати.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.07.2020 року прийнято до свого провадження праву за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
05.08.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позову, оскільки спірні правовідносини виникли з договору позики шляхом підписання відповідачем заяви-анкети про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, в якій зазначено, що вказані Умови та правила зазначені на офіційному сайті позивача. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, у зв'язку із чим банк має підтвердити, то на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони - банку, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору. У даній справі відповідач також письмово не ознайомлювався із тарифами обслуговування кредитних карт, що свідчить про непогодження сторонами умов договору. Також неможливо встановити, які умови та правила надання банківських послуг діяли станом на день написання відповідачем заяви-приєднання.
21.08.2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, та заперечення, відповідно до яких відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку. Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приміщення до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, шо розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг. Позивачем надана до суду копія анкети-заяви на двох сторінках від 30.12.2010 року, також до матеріалів позовної заяви долучено “Витяг з тарифів обслуговування кредитних карг "Універсальна» з якого чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,3 % (27,б0% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором. Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі. У зв'язку із чим просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 15.04.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. В матеріалах справи наявна заява представника позивача про розгляд справи у його відсутність, позов підтримує та просить його задовольнити.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, представник відповідача надав заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність відповідача, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 30.12.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №б/н, який складається з анкети-заяви та Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 10000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Своїм підписом в угоді відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг.
Станом на 28.11.2017 року заборгованість становить 117000,00грн., з яких: 9418,58грн. заборгованість за кредитом; 107581,42грн. заборгованість по процентам за користування.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 13.01.2021 року витребувано у Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50) оригінали анкети-заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 21.01.2014р. за підписом ОСОБА_1 та довідки про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 30днів пільгового період» за підписом ОСОБА_1 .
Відповідно до листа №344698-ВБ від 14.04.2021р. АТКБ «Приватбанк» суду повідомлено, що надати оригінали кредитного договору не вбачається можливим, оскільки в архівах банку не виявлені.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Згідно з вимогами норм цивільного законодавства (ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів»), Анкета - заяви від 30.12.2010 року як доказ укладення кредитного договору, повинна обов'язково містити узгоджені в належній письмовій формі істотні умови цього виду договірних відносин, а саме: розмір кредиту, проценти за користування кредитом, розмір пені, штрафів та умови їх застосування, вид кредитної картки та її номер. Однак, вказана обов'язкова інформація (істотні умови договору) відсутня у наданій позивачем Анкеті - заяві від 30.12.2010 року.
Суд вважає, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо укладання кредитного договору, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення. А тому відповідно до ст.ст.77-80 ЦПК України вказана анкета-заява не є належним, допустимим та достатнім доказом, який підтверджував би факт надання відповідачу кредитного ліміту в сумі 10000,00 грн.
За змістом зазначеної анкети - заяви, вона разом з: Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, та Правила користування платіжною карткою - складає між клієнтом та ПриватБанком договір.
Визначений банком в «Умовах та правилах надання банківських послуг» порядок, передбачає обов'язковість укладання договору у письмовій формі шляхом підписання клієнтом вказаних складових такої форми кредитного договору.
Це відповідає вимогам ст.207 ЦК України, згідно з якими правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Проте, всупереч зазначеним положенням закону, відповідач ОСОБА_1 не підписував та не отримував жодного з перелічених вказаних вище документів, що складають кредитний договір з банком (Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів банку, Правила користування платіжною карткою).
В свою чергу позивач АТ КБ «ПриватБанк» не надав до суду жодного з перелічених документів, які сукупно складають кредитний договір з банком, та які б містили підпис відповідача ОСОБА_1 .
При цьому суд не встановив наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що відповідач підписав дані умови та взяв на себе зобов'язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Зазначене вище підтверджується правовою позицією Верховного Суду України у по справі № 6-240цс14 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк», де зазначено: якщо Умови кредитування не підписані відповідачем, то у такому разі їх неможливо визнати належним та допустимим доказом по справі, вказані умови не є складовою частиною укладеного між ним та банком договору (це також стосується збільшення строку позовної давності). Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у ряді справ, зокрема № 6-240цс14, № 6-16цс15, № 6-2320цс16.
Звертаючись до суду із цим позовом АТ КБ «ПриватБанк» на підтвердження своїх позовних вимог надав до суду копію анкети - заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 30.12.2010 року, копію Витягу Умов, Правилами користування платіжною карткою та розрахунок заборгованості.
В матеріалах справи немає жодних доказів, якими підтверджується факт надання грошових коштів. Жоден договір за нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, в тому числі кредитний договір - не має статусу первинного бухгалтерського документа за яким може відбуватись рух грошових коштів, зокрема надання кредиту. Матеріали справи не містять та позивачем не надано жодних доказів на підтвердження надання відповідачу кредитних коштів в розмірі 10000,00 грн. Надана лише копія Анкета-Заява, у якій відсутні будь які відомості щодо надання відповідачу кредитних коштів.
Позивачем по справі не надано жодних доказів щодо відкриття карткового рахунку на ім'я ОСОБА_1 , договору про відкриття кредитної лінії, не містить жодних даних про те, що відповідач ОСОБА_1 отримав будь-яку картку, позивачем також не надано жодних інших належних та достовірних доказів про те, що відповідна картка передбачена умовами Анкети-заяви від 30.12.2010 року, була видана відповідачу взагалі, як і не надано до суду відомостей, підтверджених належними доказами щодо строку дії такої картки, що також є істотною умовою договору (картка видається для надання послуг банку клієнту).
Також, матеріали справи не містять належних, достовірних, та допустимих доказів про те, що відповідачу на її ім'я дійсно відкрито картковий рахунок; відповідач дійсно отримав на відкритий для цього картковий рахунок кредитні кошти у сумі, вказаній банком у позові. Тобто, відсутні докази надання та зарахування кредитних коштів в узгодженій сторонами сумі на спеціально отриману для цього картку, картковий рахунок.
Виходячи із наведеного, суд вважає, що доводи позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» про те, що відповідач отримав кредит у розмірі 10000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку наданими доказами не підтверджуються.
Враховуючи, що відповідно до наданої банком копія Анкети-заяви від 30.12.2010 року, розмір кредитного ліміту сторонами не узгоджено та не визначено, матеріали справи також не містять належних та достовірних доказів, що підтверджують факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором у розмірі 117000,00 гривень. З цих же причин неможливо достовірно встановити розмір нарахованих сум боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу за наданим позивачем розрахунком заборгованості.
Виходячи з наведеного, оскільки відповідачем не бралися зобов'язання із сплати пені, комісії та процентах за користування даним кредитом, то нарахування йому у заборгованість вказаних складових є безпідставним та незаконним.
Отже, за відсутності зазначених вище належних та достовірних доказів, а також враховуючи, що банк в односторонньому порядку (згідно з Умовами та Правилами надання банківських послуг) може змінювати показники, які повинні використовуватись для розрахунку (суму кредиту, відсотки тощо), - тобто не зрозуміло з яких величин виходив позивач формуючи суму боргу, - наданий ПАТ КБ «Приватбанк» у додаток до позову так званий «розрахунок заборгованості» є лише припущенням позивача. Однак, згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України «доказування не може ґрунтуватися на припущеннях».
Крім того, розрахунок заборгованості не є тим документом, який підтверджує наявність або відсутність коштів на рахунку особи та факт проведення певних фінансових операцій.
Доводи позивача про те, що банком надані належні та допустимі докази по справі та наданий розрахунок заборгованості, у якому вказані суми відсотків, пені та інші суми відповідно до кредитного договору, судом оцінюються критично, виходячи з наступного.
Так, наданий позивачем розрахунок заборгованості не є доказом наявності або відсутності договірних зобов'язань між сторонами, а є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер у контексті ціни позову.
Крім того, наданий розрахунок заборгованості, не містить даних про реквізити розрахункових рахунків чи виду та номеру платіжної картки, на якому (якій) виникла заборгованість. Також розрахунок не містить підпису відповідальних осіб та не скріплений печаткою банку, а відтак не може бути належним та допустимим доказом у справі. Виписок із особового рахунку відповідача про рух коштів на ньому суду не надано.
Більш того, розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви, не може підтверджувати існування боргу так як він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно не може підтверджувати існування тих чи інших операцій.
Доводи позивача зводяться до того, що підписавши заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», відповідач висловив згоду про укладення договору та особистим підписом засвідчив, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, тобто приєднався до запропонованої банком пропозиції. Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Привила були чинні під час укладення договору. Відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчать про неукладеність договору, позаяк суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16.
Суд вважає, недоведеною обставину виникнення у відповідача перед позивачем АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором б/н від 30.12.2010 року у розмірі 117000,00грн., у зв'язку із ненаданням позивачем належних достовірних і допустимих доказів, якими він обґрунтовує позовні вимоги, що у свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 1762,00 грн. У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог суд відповідно до ст. 141 ЦПК України відмовляє у стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.11, 203, 205, 207, 628, 629, 1054 ЦК України, ст.12,13,81,95, 141, 265, 268, 273-279 ЦПК України суд,-
ухвалив:
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. І. Кузьміна