Справа № 766/5880/20
н/п 2/766/7422/21
28 квітня 2021 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Майдан С.І.
за участю секретаря Романенко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданої від імені та в інтересах ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи без самостійних вимог: приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Юхименко Ольга Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
Представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом, вимоги обґрунтовує тим, що 17.09.2017 року ОСОБА_2 звернулася до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» із заявою №200874785301 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розміщеного на сайті ПАТ «ПУМБ», задля відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 та надати кредитну карту, з встановленням кредитного ліміту в 1000 грн. Згідно результату пошуку фізичних осіб у Єдиному реєстрі боржників від 30.01.2020 року було встановлено, що на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Юхименко О.Л. перебуває виконавче провадження №61087336про стягнення із позивача коштів. 30.01.2020 року представник позивача направив до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Юхименко О.Л. щодо надання постанови про відкриття виконавчого провадження, із розрахунком заборгованості та кредитним договором. 04.02.2020 року представник позивача було отримано від приватного виконавця супровідний лист від 03.02.2020 року із запитуваними документами, за якими було встановлено, що 12.12.2019 року нотаріус вчинив виконавчий напис за реєстровим номером №30762 з пропозицією стягнути з позивача на користь відповідача заборгованість за кредитним договором №200874785301 від 17.09.2017 року, строк платежу якого настав за період з 12.02.2019 року по 21.10.2019 року, а саме: 5410,78 гривень прострочена заборгованість за сумою кредиту; 300,00 гривень прострочена заборгованість за комісією; 8484,24 гривень прострочена заборгованість за процентами; 14812,14 гривень строкова заборгованість за сумою кредиту; 977,28 гривень строкова заборгованість за процентами. А також 500 гривень плата за вчинення виконавчого напису, а всього: 30484,44 гривень. Позивач вважає, що 12.12.2019 року нотаріус, порушуючи п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за №1172, вчинив оскаржувальний виконавчий напис за реєстровим №30762 на заяві №200874785301 від 17.09.2017 року. Таким чином, нотаріус, з підстав передбачених ст.49 Закону України «Про нотаріат», зобов'язаний був повідомити у здійсненні такої нотаріальної дії як вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості, проте вчинив таку нотаріальну дію, у зв'язку із чим порушив вимоги Закону. У зв'язку з цим, представник позивача просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною від 12.12.2019 року за реєстровим №30762 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором №200874785301 від 17.09.2017 року за період з 12.02.2019 року по 21.10.2019 року на загальну суму 30484,44 грн. Вирішити питання про поворот виконання у справі №766/5880/20, за яким стягнути із АТ «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_2 грошові кошти за виконавчим написом у розмірі 30484,44 гривень. Вирішити питання про стягнення судових витрат.
Ухвалою суду від 05.06.2020 року відкрито виконавче провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 28.04.2021 року ухвалено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити. В останнє судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, на задоволенні вимог наполягав та просив їх задовольнити. Надав згоду на ухвалення заочного рішення.
Позивач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку.
Відзив на позовну заяву від представника відповідача до суду не надходив.
Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.
Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Юхименко О.Л. в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлялася у встановлений законом порядку.
За таких обставин, враховуючи згоду представника позивача на слухання справи у відсутність відповідача, суд вважає можливим постановити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст.280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно вимог ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1); докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5).
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Судом встановлено, що 12.12.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. видано виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_2 за кредитним договором №200874785301 від 17.09.2017 року, укладеним з АТ «Перший український міжнародний банк» сума заборгованості складає 29984,44 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 5410,78 грн.; прострочена заборгованість за комісією - 300,00 грн.; прострочена заборгованість за процентами - 8484,24 грн.; строкова заборгованість за сумою кредиту - 14812,14 грн.; строкова заборгованість за комісією - 0 грн.; строкова заборгованість за процентами - 977,28 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст.31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача, АТ «Перший український міжнародний банк», в розмірі 500,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Стягнення заборгованості проводиться за період з 12.02.2019 року по 21.10.2019 року.
Постановою приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. 28.01.2020 року відкрито виконавче провадження ВП №61087336 з примусового виконання вищевказаного виконавчого напису.
Постановою приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. від 16.10.2020 було закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого напису №30762, виданого 12.12.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною.
За загальним правилом ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до підпунктів 3.1, 3.2, 3.4 глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, а також статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи: 1) якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; 2) за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу, а безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Тобто вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - це надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення, а нотаріус задля вчинення виконавчого напису повинен дійти висновку, що з дня виникнення права вимоги у стягувача минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року, та, що подані стягувачем документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед ним.
Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 569/8884/17 від 14 серпня 2019 року, № 137/1666/16-ц від 29 березня 2019 року та № 201/11696/16-ц від 10 квітня 2019 року, а також Верховний Суд України у постанові № 6-887цс17 від 05 липня 2017 року.
Так, що стосується такої обов'язкової умови вчинення нотаріусом виконавчого напису як безспірність заборгованості, то характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками, якими є надані стягувачем документи згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається саме за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак само по собі подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Таким чином, враховуючи викладене та приймаючи до уваги приписи статей 15,16,18 ЦК України й статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат», суд доходить висновку, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус не встановлює, а лише підтверджує вже наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Отже, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
В матеріалах справи відсутні докази, що при вчиненні напису нотаріус отримував від стягувача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання, докази надіслання боржнику та отримання ним повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень, а тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком є безспірними.
Отже, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги вставлені фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що виконавчий напис суперечить вимогам чинного законодавства, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат - в даному випадку витрат на професійну правничу допомогу - є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат.
У відповідності до договору №20/2019 про надання правової допомоги від 15.11.2019року, ордеру про надання правчиної (правової) допомоги серії ВТ №1001047 від 15.11.2019 року та на підставі свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/2285 від 14.09.2019 року, адвокат Загоруйко Г.А. надавав правову допомогу ОСОБА_2 .
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копію розрахунку від 01.04.2020 року. Доказів про оплату послуг адвоката/видатковий касовий ордер, квитанція про оплату наданих послуг, акт виконаних робіт/, позивачем не надано. Відтак, суд вважає заявлені позивачем витрати на правничу допомогу документально не підтвердженими, а отже відсутні підстави для відшкодуванні таких витрат.
Водночас, підлягають стягненню з Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк» на користь ОСОБА_2 у відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 840,80 гривень.
Щодо вимоги сторони позивача про поворот виконання виконавчого напису від 12.12.2019 року на суму 30484,44 гривень, суд приходить до наступного висновку.
З матеріалів справи встановлено, що із позивача стягнуто кошти на підставі виконавчого напису нотаріуса, на загальну суму 30484,44 гривень на рахунок відповідача АТ «Перший Український міжнародний Банк»,
Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема нормою ст.444, передбачено вирішення питання повороту виконання рішення, постанови суду у разі скасування раніше прийнятого судового рішення, за яким в порядку виконання стягнуті з боржника кошти або вилучене його майно на користь стягувача. Відповідно до ст.444 ЦПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо скасовано рішення третейського суду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за вказаним рішенням. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем. За подання заяви про поворот виконання судовий збір не сплачується. При вирішенні питання про поворот виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи.
Конституційний суд України у своєму рішенні від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011 зазначив, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна, оскільки правова підстава для набуття майна відпала. Поворот виконання - це спосіб захисту прав боржника, який полягає у поверненні йому стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням. Поворот виконання можливий, у разі якщо: а) позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти; б) виконане рішення скасовано судом апеляційної чи касаційної інстанції чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі. За змістом наведеної норми закону поворот виконання скасованого рішення суду допускається у разі його фактичного виконання і ухвалення судом нового рішення у справі. Застосовуючи поворот виконання рішення суду, суд повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням. Особливістю ухвал суду щодо повороту виконання рішення є те, що вони приймаються на стадіях виконання судового рішення.
Разом з тим, до спірних правовідносин за вимогами заяви не можуть бути застосовані норми ст.444 ЦПК України, оскільки у вищевказаному виконавчому провадженні сума заборгованості стягувалася не на підставі судового рішення, а на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса, тобто у справі відсутнє судове рішення, про поворот виконання якого суд може застосувати положення ст.444 ЦПК України, оскільки така норма підлягає застосуванню виключно до судового рішення, що скасовано у встановленому законом порядку.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимога позивача про поворот виконання виконавчого напису від 12.12.2019 року не ґрунтується на нормах процесуального права та не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 81, 141, 259, 263-265, 280-284, 354 України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 , поданої від імені та в інтересах ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи без самостійних вимог: приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Юхименко Ольга Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною від 12.12.2019 року за реєстровим №30762 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором №200874785301 від 17.09.2017 року за період з 12.02.2019 року по 21.10.2019 року на загальну суму 30484,44 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 840,80 гривень.
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Херсонської області в порядку ст. 355 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя С.І. Майдан