11.05.2021 Справа №607/19901/20
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді - Сливка Л.М.
за участі секретаря судового засідання - Хамелко О.Ю.,
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Яворського Андрія Васильовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Яворський Андрій Васильович до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Перша тернопільська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно,
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Яворський А.В. пред'явив до суду позов до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Перша тернопільська державна нотаріальна контора, у якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно, до складу якого входить 2/5 частину квартири АДРЕСА_2 , з яких: 1/5 частина належала спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 18 червня 1993 року Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації та 1/5 частина належала на підставі Договору дарування 1/5 частини квартири від 24 квітня 2009 року. Спадкоємцями за законом першої черги спадкування є позивач ОСОБА_1 та відповідач - ОСОБА_4 . Також, момент смерті ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_2 фактично проживав та був зареєстрований її колишній чоловік - ОСОБА_1 , однак, він не належить до кола спадкоємців після померлої ОСОБА_3 , оскільки шлюб між ними було розірвано 01 лютого 2006 року. 14 серпня 2020 року Першою тернопільською державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №5-1021, відповідного до якого спадкоємцями майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її: син - ОСОБА_1 , 1/2 частки; видано свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку від 2/5 часток спадкового майна, а саме на 1/5 частки квартири АДРЕСА_2 та син - ОСОБА_2 - 1/2 частки; свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку від 2/5 часток спадкового майна, а саме на 1/5 частки спірної квартири не видавалося. Згідно довідки №7424 від 16.05.2017 року відповідач ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , з 07.11.2000 року по 24.01.2017 року. Однак, незважаючи на реєстрацію місця проживання у вказаній квартирі відповідач ОСОБА_2 не проживав у ній із 2011 року, що підтверджується Актами обстеження житлових умов про фактичне проживання (або відсутність зареєстрованих осіб) від 23 вересня 2016 року та 04 вересня 2020 року. Крім цього, обставина того, що ОСОБА_2 постійно не проживав із спадкодавцем на момент її смерті у згаданій вище квартирі підтверджується рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.12.2016 року по справі №607/10856/16-ц, яким ОСОБА_5 визнано таким, що втратив право користування квартирою в АДРЕСА_3 та показами свідків. Згодом, після набрання згаданого вище рішення законної сили, а саме 24 січня 2017, ОСОБА_2 знято з місця реєстрації. При цьому, представник позивача вказує, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного. Отже, на думку представника позивача, відповідач, як спадкоємець першої черги за законом, не може вважатись таким, що прийняв спадщину шляхом спільного проживання зі спадкодавцем, оскільки на час її відкриття постійно не проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , та у передбачений законом строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не подав нотаріусу відповідної заяви про прийняття спадщини, відповідно він не набув права на неї, тобто є таким, що не прийняв спадщину за законом. Відтак, єдиним спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 є її син - позивач ОСОБА_1 25 вересня 2020 року позивач звернув до Першої тернопільської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на іншу 1/2 частину спадкового майна після померлої ОСОБА_3 , а саме на 1/5 частку квартири АДРЕСА_2 . Згідно листа-відповіді від 30 вересня 2020 року, позивача повідомлено про те, що оскільки ОСОБА_2 заяву про відмову від прийняття спадщини не подавав та був прописаний з померлою на день її смерті, він вважається таким, що спадщину прийняв. Встановити його місце проживання на день відкриття спадщини неможливо. При цьому, представник позивача вказує, що у зв'язку із небажанням відповідача в подальшому підтримувати родинні відносини із позивачем та їхніми батьками, 23 квітня 2015 року ОСОБА_2 відчужив на користь батька ОСОБА_1 належну йому на праві приватної власності 1/5 частку спірної квартири на підставі договору дарування та поїхав у невідомому напрямку. Поряд із цим, вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2018 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 109 КК України і призначено йому покарання за цією статтею у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки без конфіскації майна. Однак, станом на момент подання вказаної позовної заяви ОСОБА_2 ухиляється від виконання вироку суду та перебуває в розшуку, як особа, що переховується від органів влади. За вказаних обставин, покликаючись на те, що позивач позбавлений можливості у нотаріальному поряду оформити спадкове майно, а саме 1/5 частину квартири АДРЕСА_2 , просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 грудня 2020 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Відзиву на позов відповідач ОСОБА_2 до суду не подавав.
18 лютого 2021 року судом закрито підготовче провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до судового розгляду, про що постановлено ухвалу суду, занесену до протоколу судового засідання.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Яворський А.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, не заперечив проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, повторно в судове засідання не з'явився, не повідомивши про причини неявки, заяв про розгляд справи за його відсутності, чи відкладення розгляду справи до суду не подавав.
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Першої тернопільської державної нотаріальної контори надійшла до суду заява про розгляд справи за відсутності їх представника, при ухваленні рішення покладаються на думку суду.
За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач був належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, повторно не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву, а представник позивача не заперечив проти заочного вирішення справи.
Судом установлено:
Згідно Свідоцтва про право власності на житло, виданого 18 червня 1993 року Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації на підставі розпорядження (наказу) №2440 від 12 травня 1993 року та зареєстрованого за №2485, квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 належить на праві спільної власності: ОСОБА_1 та членам його сім'ї: ОСОБА_3 - 1/5, ОСОБА_1 - 1/5, ОСОБА_6 - 1/5, ОСОБА_2 . Загальна площа квартири становить 59, 3 кв.м.
Відповідно до договору дарування 1/5 частини квартири від 24 квітня 2009 року, укладеного між ОСОБА_6 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдаровувана), ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_3 прийняла в дар 1/5 частину квартири АДРЕСА_2 . Вказана квартира трикімнатна, загальною площею - 59,3 кв.м., житловою - 41,7 кв.м. Вказана частка квартири належить дарувальнику на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого та зареєстрованого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 18 червня 1993 року за №2485.
Даний договір посвідчений 24 квітня 2009 року державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори Береш О.М. та зареєстрований у реєстрі за №2-590.
У Свідоцтво про право власності на житло, видане 18 червня 1993 року Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації на підставі розпорядження (наказу) №2440 від 12 травня 1993 року, державним нотаріусом внесено запис про те, що 24 квітня 2009 року за реєстром №2-590 державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори посвідчено договір дарування за яким подаровано 1/5 частину квартири ОСОБА_3 .
Таким чином ОСОБА_3 належить 2/5 частини квартири АДРЕСА_2 .
Як убачається із свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 виданого 01 лютого 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України, 01 лютого 2006 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , про що складено актовий запис №45.
23 квітня 2015 року між відповідачем ОСОБА_2 (дарувальником) та його батьком ОСОБА_1 (обдаровуваним) було укладено договір дарування 1/5 частини квартири, згідно якого ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_1 прийняв у дар 1/5 частину квартири АДРЕСА_2 . Вказана частка квартири належить дарувальнику ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого 18 червня 1993 року Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації на підставі розпорядження (наказу) №2440 від 12 травня 1993 року та зареєстрованого за №2485.
Даний договір посвідчений 23 квітня 2015 року державним нотаріусом Другої тернопільської державної нотаріальної контори Темніковою С.А. та зареєстрований в реєстрі за №1-364.
У Свідоцтво про право власності на житло, видане 18 червня 1993 року Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації на підставі розпорядження (наказу) №2440 від 12 травня 1993 року, державним нотаріусом внесено запис про те, що державним нотаріусом Другої тернопільської державної нотаріальної контори Темніковою С.А. 23 квітня 2015 року за реєстровим №1-364 посвідчено договір дарування 1/5 частини квартири від імені ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , про що складено актовий запис №17 Тернопільського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, яким 04 січня 2017 року видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .
Як убачається із наданих Першою тернопільською державною нотаріальною конторою матеріалів спадкової справи №363/2017, заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , у встановлений законом строк, а саме 23 травня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за законом після померлої матері ОСОБА_3 .
14 серпня 2020 року державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори Рудніцьким А.Я. на ім'я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом зокрема на 1/2 частку від 2/5 часток квартири АДРЕСА_2 .
У вказаному свідоцтві про право на спадщину за законом зазначено, що спадкоємцями майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 є її син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - 1/2 частки та син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - 1/2 частки. Спадщина, на яку у вказаних частках видано це свідоцтво складається з 2/5 часток квартири АДРЕСА_2 і належала померлій ОСОБА_3 : 1/5 частина на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 18 червня 1993 року Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації, інша 1/5 частина належала на підставі Договору дарування 1/5 частини квартири від 24 квітня 2009 року. Вказана квартира трикімнатна, загальною площею 59,3 кв.м., в тому числі житловою площею 41,7 кв.м.. Свідоцтво на право на спадщину 1/5 частку спадкового майна ще не видано.
Вказане свідоцтво зареєстроване в реєстрі за №5-1021.
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 серпня 2020 року за позивачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_2 , що стверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 220400053, сформований 14 серпня 2020 року (а.с.16).
Згідно Довідки №7424 виданої 16 травня 2017 року Дочірнім підприємством «Наш дім 3» приватного підприємства «Наш дім» за адресою: вул. Лесі Українки, 29/36, м. Тернопіль зареєстрований та проживає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; була зареєстрована дружина - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та виписана ІНФОРМАЦІЯ_5 та син - ОСОБА_2 , виписаний 24 січня 2017 року.
Як убачається матеріалів спадкової справи №363/2017, заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , 28 вересня 2020 року у Першій тернопільській державній нотаріальній конторі зареєстровано заяву позивача ОСОБА_1 від 25 вересня 2020 року про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, згідно якої позивач просив видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом на іншу 1/2 частину спадкового майна після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , а саме на 1/5 частку квартири АДРЕСА_2 .
Згідно відповіді Першої тернопільської державної нотаріальної контори за вих. № 1829/01-16 від 30 вересня 2020 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на іншу 1/5 частину квартири та повідомлено про те, що оскільки ОСОБА_2 заяву про відмову від прийняття спадщини не подавав та був прописаний з померлою на день її смерті, він вважається таким, що спадщину прийняв. Встановити його місце проживання на день відкриття спадщини неможливо.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2016 року у справі №607/10856/16-ц визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою в АДРЕСА_3 .
Вказаним рішенням суду установлено, що відповідно до акту від 23 вересня 2016 року, складеного працівниками ПП «Наш дім» та пояснень сусідів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . ОСОБА_2 понад рік не проживає у квартирі АДРЕСА_2 .
Таким чином, факт непроживання відповідача ОСОБА_2 із спадкодавцем ОСОБА_3 на момент її смерті у квартирі АДРЕСА_2 підтверджено рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.12.2016 року по справі №607/10856/16-ц.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Крім цього, як убачається із Акта обстеження житлових умов про фактичне проживання (або відсутність зареєстрованих осіб) від 04 вересня 2020 року, складеного комісією в складі інженера Голодриги В.В., майстра дільниці ОСОБА_11 , паспортиста ОСОБА_12 , в ході обстеження квартири АДРЕСА_2 встановлено, що ОСОБА_2 знятий з реєстрації з 24 січня 2017 року за рішенням суду, не проживає з 2011 року, місце знаходження невідоме, що підтверджують свідки-сусіди ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 пояснив, що є батьком позивача та відповідача та вказав, що його син ОСОБА_2 на початку 2009 року поїхав з дому, а у 2015 році зателефонував, повідомивши, що бажає оформити договір дарування належної йому 1/5 частки квартири. У зв'язку із цим у 2015 році ОСОБА_15 приїхав на один день з м. Миколаєва у м. Тернопіль та вони уклали договір дарування, згідно якого син подарував йому 1/5 частку квартири АДРЕСА_2 . З того часу його син - відповідач ОСОБА_16 додому не приїжджав, відтак й не проживав разом матір'ю ОСОБА_3 на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та не був на її похороні.
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснила, що є сусідкою сім'ї ОСОБА_17 , проживає у квартирі навпроти. Вказала, що у померлої ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є троє синів: ОСОБА_18 , ОСОБА_15 та ОСОБА_19 . Свідок часто бувала в гостях у сім'ї ОСОБА_17 . Стверджує, що на день смерті ОСОБА_20 разом із нею у квартирі АДРЕСА_2 проживав лише її колишній чоловік - ОСОБА_1 , син ОСОБА_18 проживав у Житомирі, син ОСОБА_19 - у Криму, а місце проживання сина ОСОБА_15 їй невідоме, оскільки близько десяти років додому він не приїжджав, їй відомо, про те,що ОСОБА_15 виїхав у Російську Федерацію.
Разом із цим, вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 20018 року у справі №607/10411/17 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 109 КК України і призначено йому покарання за цією статтею у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки без конфіскації майна.
Як убачається із роздруківки Витягу із розшукового обліку МВС ОСОБА_2 з 15 липня 2017 року перебуває в розшуку, як особа, що переховується від органів влади.
Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Згідно ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Вимогами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
В силу ч.1 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом та за законом.
Судом установлено, що за життя ОСОБА_3 не було складено заповітного розпорядження, відтак, у даному випадку має місце спадкування за законом.
Частиною 1 статті 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Позивач ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданого 10 липня 1976 року органом ЗАГС м. Клайпеда (Литовська Республіка ССР).
Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїх Постановах від 10 квітня 2020 року у справі №355/832/17 (провадження № 61-27212св19) та від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18).
Так, суд вважає доведеним той факт, що на день смерті ОСОБА_3 відповідач ОСОБА_2 не проживав разом із нею, а відтак, з огляду на те, що відповідач не проживав разом із спадкодавцем на момент її смерті та не подавав у нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини, отже не може вважатися таким, що прийняв спадщину.
Відтак, єдиним спадкоємцем першої черги спадкування за законом після померлої ОСОБА_3 є позивач ОСОБА_1 , який прийняв спадщину, оскільки у встановлений законом строк звернувся у Першу тернопільську державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини.
Як передбачено ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У зв'язку із відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на іншу 1/5 частину квартири АДРЕСА_2 , позивач позбавлений оформити за собою право власності на вказане майно.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.
Аналізуючи в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, які до них застосовуються, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки зазначені позивачем обставини унеможливлюють іншим способом захистити його права та інтереси, а тому за позивачем слід визнати право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 12, 82, 258, 258, 259, 264, 265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Яворський Андрій Васильович до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Перша тернопільська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 20 травня 2021 року.
Реквізити учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Перша тернопільська державна нотаріальна контора, адреса місцезнаходження - вул. Коперника, 1, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 02900578.
Головуючий суддяЛ. М. Сливка