Справа № 456/3434/18
Провадження № 1-кп/456/112/2021
судового засідання
20 травня 2021 року місто Стрий
Колегія суддів Стрийського міськрайонного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судових засідань: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Стрий клопотання про продовження строків тримання під вартою відносно ОСОБА_5 в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України,
за участю сторін та інших учасників кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_6 ,
захисника: ОСОБА_7 ,
в присутності обвинуваченого: ОСОБА_5 ,
потерпілих: ОСОБА_8 , -
встановив:
В провадженні Стрийського міськрайонного суду Львівської області знаходиться кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 ,, в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.
Відповідно до ухвали колегії суддів Стрийського міськрайонного суду, кримінальне провадження призначено до судового розгляду та відносно ОСОБА_5 , було продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 21 травня 2021 року однак, судове провадження по даній справі не закінчено.
Згідно вимог ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого та вказав, що ризики передбачені ст..177 КПК України залишилися, зокрема обвинувачений ніде не працює, неодружений, на утриманні дітей немає. Крім того, обвинувачений не має постійного джерела доходів, офіційно не працевлаштований, дітей на утриманні не має. Ризики встановлені при першому обранні запобіжного заходу не змінилися і продовжують мати місце. Згідно інформації з СІЗО, обвинуваченому надається належна медична допомога, а відтак недоцільно застосовувати щодо нього інший більш м?який запобіжний захід, а відтак просить клопотання задоволити.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечив вимоги клопотання прокурора та показав, що є хворим, ліки не дають.
Захисник ОСОБА_7 заперечив вимоги клопотання та вказав, що обвинувачений хворіє і це доводиться матеріалами справи, він лікувався в медичній частині СІЗО. Обвинувачений перебуває під вартою більше 3 років і його вина дослідженими в судовому засіданні доказами не доводиться і невідомо чи буде він визнаний винним у вчиненні злочину.
Прокурор повинен довести ризики, які існують на даний час, а не існували раніше. На даний час жодного ризику передбаченого ст..177 КПК України не має.
В обвинуваченого відсутній навіть паспорт громадянина України, він тяжко хворіє, має місце проживання, а тому просить змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Потерпіла підтримали клопотання прокурора.
Суд, заслухавши думку прокурора, який просить продовжити строк тримання під вартою до двох місяців та заперечує щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу, потерпілу, яка підтримала клопотання прокурора, обвинуваченого та захисника, які просять відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, приходить до наступного висновку.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_5 , строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
На даний час, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, по справі не досліджені докази по справі, а відтак суд на даному етапі, під час розгляду клопотання прокурора, оцінює тільки ризики передбачені ст.177 КПК України, які не змінилися.
Суд не вправі на даному етапі судового розгляду оцінювати докази, які прокурором долучені до матеріалів кримінального провадження так і не вправі оцінювати покази свідків без оцінки доказів в сукупності. На даному етапі суд тільки встановлює наявність чи відсутність ризиків передбачених ст..177 КПК України для вирішення підставності продовження чи не продовження обвинуваченому запобіжного заходу і не вправі досліджувати докази по справі.
Суд вважає, що наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися.
Таким чином, виходячи з положень КПК України та враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченому під час розгляду справи, обвинувачений не має постійного джерела доходів, офіційно не працевлаштований, дітей на утриманні не має,в нього відсутні соціальні зв?язки, згідно наявної в матеріалах кримінального провадження довідки медичної частини обвинуваченний отримує постійну медичну допомогу, а також перебував на стаціонарному лікуванні, що свідчить про належне надання обвинуваченому медичної допомоги, а тому суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_5 , необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою та відмовити в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт на підставі вищенаведеного.
На підставі викладеного, керуючись ст.. 331 КПК України суд, -
ухвалив:
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу відмовити.
Обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України ОСОБА_5 , продовжити строк тримання під вартою - з 20 травня 2021р. по 18 липня 2021 року, включно.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_5 ,захиснику та скерувати начальнику Львівського УВП №19 УДПтС України у Львівській області для відома.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п?яти діб з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3