Справа №463/5334/21
Провадження №2-а/463/99/21
20 травня 2021 року Личаківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді Гирич С. В.
за участю секретаря судового засідання Попович Х.І.
представника позивача Арендач М.В.
перекладача Максимів О.Й.
відповідача ОСОБА_1
в м. Львові
у відкритому судовому засіданні,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземця, який підлягає примусовому видворенню за межі України, -
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, просить суд ухвалити рішення про продовження строку затримання громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземця, який підлягає примусовому видворенню за межі України.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач, діючи у складі групи осіб, здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Республіку Польща, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, на напрямку 661 прикордонного знаку, територія Карівської сільської ради Сокальського району Львівської області, перетинання державного кордону з України в Республіку Польща внаслідок чого був затриманий посадовими особами прикордонної варти Республіки Польща. 20.11.2020 року о 20 год. 00 хв. на підставі ст.ст. 3, 5 Угоди між Україною та Європейським співтовариством «Про реадмісію осіб» даного громадянина було передано на територію України представникам відділу прикордонної служби «Нісмичі» Львівського прикордонного загону. 21.11.2020 року про його затримання проінформовано Посольство Ісламської Республіки Іран в Україні та ДКС Міністерства закордонних справ України. 23.11.2020 року Сокальським районним судом Львівської області відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. 23.11.2020 року Личаківським районним судом м. Львова відносно відповідача прийнято рішення про примусове видворення, а також про його затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України. В ході з'ясування обставин правопорушення було встановлено, що відповідач на територію України в'їхав встановленим порядком 21.04.2018 року через пункт пропуску для авіаційного сполучення «Бориспіль». Проте, до органів міграційної служби в порядку визначеному «Порядком продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців на території України, затвердженого Постановою КМУ від 15.02.2012 року №150, з метою продовження терміну перебування на території України не звертався. Таким чином в порушення вимог ст.9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства (строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України) відповідач перебуває на території України незаконно.
У зв'язку із прийняттям рішення про затримання з метою ідентифікації та подальшого примусового видворення, 14.12.2020 року відповідач був поміщений до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні «Волинський» ДМС України, с. Журавичі, Ківерцівського району Волинської області.
Тому, враховуючи вищевикладене, недодержання вимог ч.13 ст.289 КАС України, а саме неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи, враховуючи вимоги ч.2 ст.29 Конституції України, позивач змушений звернутись до суду із позовом. про продовженнґ строку затримання відповідача.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з наведених вище мотивів, додатково пояснила, що на даний час відповідач не може виконати рішення суду і залишити Україну, оскільки він не документований посвідченням особи. Під час розгляду адміністративної справи про затримання відповідача було отримано інформацію від Управління державної міграційної служби в Україні у Сумській області про те, що дозвіл на проживання відповідача закінчився у квітні 2020 року і він його не продовжив, а після цього здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України і був затриманий у Польщі та переданий по реадмісії, тому права перебувати в Україні не має. Пояснила, відповідач не хоче співпрацювати із позивачем та Посольством своєї країни, відмовляється повертатися на батьківщину. Оскільки він відмовляється повернутися додому, Посольство Ісламської Республіки Ірак в Україні проводить ретельну перевірку і ідентифікацію відповідача, тому до цього часу документи на його повернення не виготовлені. Просить врахувати, що відповідач звертався до Управління державної міграційної служби в Україні у Волинській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, але 12.05.2021 року йому вручено повідомлення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Таким чином, оскільки відсутня співпраця з боку відповідача під час процедури його ідентифікації, а також не одержано інформації з країни громадянської належності відповідача та документів, необхідних для ідентифікації особи, просить позов задоволити і продовжити строк затримання.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив. Пояснив, що в Україну приїхав на законних підставах і мав дозвіл на проживання. Дійсно, оскільки дозвіл на проживання закінчився, він вирішив залишити Україну і перейшов державний кордон незаконно і був затриманий у Польщі. Він не має паспорта, оскільки викинув, т.я. не бажає повертатися додому. Дійсно він не підтримує зв'язки із Посольством Ісламської Республіки Ірак в Україні, оскільки наміру повернутися на батьківщину не має і отримувати паспорт своєї країни не бажає. Пояснив, що звертався до Управління державної міграційної служби в Україні у Волинській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, але 12.05.2021 року йому вручено повідомлення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. Просить залишити його проживати в Україні.
Заслухавши доводи представника позивача, пояснення відповідача, з'ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Сокальським районним судом Львівської області 23 листопада 2020 року відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
23 листопада 2020 року відносно відповідача прийнято рішення про примусове повернення з України, яким зобов'язано громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_3 покинути територію України до 3 грудня 2020 р., яке громадянин відповідач виконати не в змозі у зв'язку із відсутністю документів, що посвідчують його особу. Крім цього ознайомившись із вказаним рішенням відповідач зазначив, що не має наміру його виконувати.
Судом встановлено, що 23 листопада 2020 року Личаківським районним судом м. Львова відносно відповідача було прийнято рішення про примусове видворення громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , за межі території України та його затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на строк шість місяців, починаючи з часу фактичного затримання, а саме з 20 год. 00 хв. 20 листопада 2020 року.
Також безспірно встановлено, що у вказаного громадянина на даний час відсутні документи, які б підтверджували законність перебування на території України, а також дозволяли легально виїхати за її межі. Відповідач визнав, що свій паспорт втратив, бо не бажає повертатися на свою батьківщину. Також він визнав, що не співпрацює із Посольством Ісламської Республіки Ірак в Україні, оскільки наміру повернутися на батьківщину не має бажання отримувати паспорт своєї країни.
Згідно з ст. 23 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до Закону.
Згідно з вимогами ч.3 ст.29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.
Україною будь-які міжнародні Угоди з Ісламською Республікою Іран про реадмісію осіб не укладались, Законами України такі Угоди не ратифікувались.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання такого рішення.
У відповідності до вимог п. 5 ст. 2 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» однією з основних функцій прикордонної служби України - є участь у боротьбі з організованою злочинністю та протидія незаконній міграції на державному кордоні України та в межах контрольованих прикордонних районів.
У відповідності до ч.1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворенню чи реадмісії відповідно то міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає права на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:
1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;
2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;
4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Згідно із ч.1 ст.289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи:
1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;
2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Судом встановлено, що з метою видворення відповідача органом охорони державного кордону вживались заходи щодо його ідентифікації та документування свідоцтвом на повернення в країну походження. Так, 30.11.2020 року до Посольства Ісламської Республіки Іран направлено запит (разом з додатками) з метою ідентифікації та документування відповідача свідоцтвом на повернення. У зв'язку із відсутністю відповіді від Посольства Львівським прикордонним загоном 07.04.2021 року повторно направлено запит щодо ідентифікації та документування відповідача свідоцтвом на повернення.
Перебуваючи у Волинському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні 01.04.2021 року відповідач звернувся із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Частиною 6 розділу І Інструкції про порядок дій посадових осіб Державної прикордонної служби України та взаємодії з територіальними органами Державної міграційної служби України під час звернення іноземців чи осіб без громадянства із заявами про визнання біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, затвердженої наказом МВС України від 10.08.2016 року №772 визначено, що відповідно до статті 29, частини восьмої статті 30 та статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» під час перебування шукачів захисту в процедурі визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, посадовими особами органів (підрозділів) охорони державного кордону (Морської охорони):
не приймаються рішення про здійснення передавання (реадмісії) шукача захисту відповідно до міжнародних Угод про реадмісію (приймання-передавання);
не приймаються рішення про примусове повернення шукача захисту;
не подаються позови про примусове видворення шукача захисту до адміністративних судів;
не надається будь-яка інформація про шукачів захисту дипломатичним представництвам чи консульським установам держав, громадянами яких вони є.
Судом встановлено, що відповідач звертався до Управління державної міграційної служби в Україні у Волинській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, але 12.05.2021 року йому вручено повідомлення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Окрім того, станом на момент подачі позову, інформації щодо документування відповідача свідоцтвом на повернення з країни його громадянської належності чи документів, необхідних для перетинання державного кордону України, на адресу Львівського прикордонного загону - не надійшло.
Відповідно до ч. 4 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
За правилами частин одинадцятої-тринадцятої статті 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Про продовження строку затримання не пізніш, як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
При цьому суд вважає, що ідентифікація особи іноземця полягає не лише у встановленні його особи (прізвища, ім'я, дати та місця народження, належності до громадянства), а й обов'язкове підтвердження цих даних офіційним документом країни походження, який дає підстави для виконання рішення суду про його видворення, або на самостійне залишення особою країни.
При таких обставинах суд вважає, що є доведеним, що особа відповідача не є ідентифікованою, оскільки не одержано інформацію з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи., а також, що відповідач не співпрацює з органами державної міграційної служби та не бажає отримати паспорт країни походження і внаслідок цього виконати рішення про примусове видворення відповідача без документів не можливо, а тому позов слід задоволити і продовжити строк затримання відповідача на 6 місяців.
Керуючись ст. ст. 241, 244, 245, 246, 371 КАС України, суд -
вирішив:
позов задовольнити.
Продовжити строк затримання громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк 6 (шість) місяців, а саме до 20 год. 00 хв. 20 листопада 2021 року.
Рішення може бути оскаржено з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст.ст. 288, 289, п. 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
На час апеляційного оскарження іноземці або особи без громадянства, у яких відсутні документи, що дають право на виїзд з України, продовжують утримуватися у спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях органів (підрозділів) охорони державного кордону чи Служби безпеки України або в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Гирич С. В.