Справа № 462/2588/21
19 травня 2021 року головуючий суддя Залізничного районного суду м. Львова Бориславський Ю.Л. розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду у м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №4 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Леньо Ігоря Миколайовича, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 4066428 від 14.04.2021 р., мотивуючи вимоги тим, що постановою у справі про адміністративне правопорушення його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП та оштрафовано на 680 гривень за те, що він 14.04.2021 року о 10:21 год. у м. Львові на вул. Хмельницького, 297 порушив п.17.1 Правил дорожнього руху, а саме керуючи автомобілем Toyota Auris, номерний знак НОМЕР_1 здійснював рух по смузі руху для громадського транспорту, однак не погоджується із вказаною постановою, оскільки така є необґрунтованою, так як ним не порушено п.17.1 ПДР. Вважає, що його притягнуто до адміністративної відповідальності безпідставно, а вказана постанова інспектора є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 11.05.2021 р. відкрито провадження у справі. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
У вказаний в ухвалі суду строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву без поважних причин. У судове засідання явку представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Суд не приймає до уваги подане представником відповідача клопотання про перенесення розгляду справи для подання ним відзиву на позов, оскільки, при встановленні судом строку для подання відзиву, суд керувався положеннями ст. 286 КАС України, якою визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, і термін розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності - протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи /у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження/, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, ухвалив проводити розгляд справи за відсутності учасників справи, які про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Розглянувши справу в порядку письмового провадження, суд приходить до переконання, що позов підлягає до частково задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справи в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.17.1 Правил дорожнього руху на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі (змінено 11.11.2020).
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом встановлено, що постановою серії ЕАН № 4066428 від 14.04.2021 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП та оштрафовано на 680,00 гривень за те, що він 14.04.2021 року о 10:21 год. у м. Львові на вул. Хмельницького, 297 порушив п.17.1 Правил дорожнього руху, а саме керуючи автомобілем Toyota Auris, номерний знак НОМЕР_1 здійснював рух по смузі руху для громадського транспорту.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Позивач ствердив, що не порушив п. 17.1 Правил дорожнього руху, так як не здійснював рух на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, а лише, з дотриманням усіх правил дорожнього руху, здійснив заїзд на таку смугу для виконання повороту праворуч на прилеглу вулицю.
Згідно п. 17.2 Правил дорожнього руху України водій, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, може виконувати поворот з цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.
Відповідачем не долучено доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 17.1 Правил дорожнього руху.
Відтак, суд вважає, що відповідач не довів того факту, що при розгляді справи та винесенні оскаржуваної постанови прийняв зазначене рішення на підставі об'єктивних доказів, оскільки жодного доказу на підтвердження обставин, викладених в оскаржуваній постанові суду не представлено.
Відповідач мав можливість реалізувати свої процесуальні права і доводити правомірність своїх дій на стадії судового розгляду справи, однак, небажання відповідача надавати докази в судовому засіданні давало суду право вирішити справу, обмежившись доказами наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч.3 ст. 205 КАС України.
Суд вважає встановленим наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги позивача, з таких мотивів.
Згідно ч.1 і ч.3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, що встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки чи відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до вимог ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, враховуючи, що норми КАС України покладають на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльність та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, невиконання відповідачем свого обов'язку довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, свідчить про достовірність повідомлених позивачем обставин і не викликає у суду обґрунтованого сумніву.
Зі змісту ст. 280 КУпАП випливає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що судом не встановлено, а відповідачем не представлено жодного належного, об'єктивного та обґрунтованого доказу, який би спростовував доводи позивача та вказував на наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП, а тому суд вважає, що позов слід задовольнити, спірну постанову слід скасувати.
Разом з тим, частиною 3 статті 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відтак, даним порядком не передбачено визнання протиправними дій відповідача щодо складання оскаржуваної постанови, а тому позовна вимога в цій частині не підлягає до задоволення.
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова особа чи службова особа.
Враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь відповідача - суб'єкта владних повноважень, понесені судові втрати позивачем у виді сплаченого судового збору при поданні позову до суду підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань із суб'єкта владних повноважень на користь позивача.
Керуючись ст. 19, 62 Конституції України, ст. 2, 5, 9, 72, 77, 241-246, 257-263, 286, 293 КАС України, ст. 7, 9, 121, 245, 251, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти №4 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Леньо Ігоря Миколайовича, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 4066428 від 14.04.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із суб'єкта владних повноважень - Управління патрульної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , понесені витрати на оплату судового збору в розмірі 454,00 /чотириста п'ятдесят чотири/ гривні.
У решті позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення або складання тексту судового рішення.
Текст рішення суду складений 19 травня 2021 року.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно.
Суддя: Бориславський Ю. Л.