Справа № 461/3794/21
Провадження № 1-кс/461/2618/21
про накладення арешту на майно
20.05.2021 року місто Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 про арешт майна,
встановив:
слідчим управлінням ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021140000000379 від 05.05.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України.
Слідчий СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 , за погодженням прокурора Львівської обласної прокуратури, звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на транспортний засіб «ЗАЗ 110307» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , із забороною користування, розпоряджання та проведення обліково-реєстраційних операцій.
Клопотання мотивує тим, що вказаний транспортний засіб, в подальшому, може бути використаний як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення, з метою забезпечення його збереження, проведення з ним відповідних експертних досліджень, а також з метою запобігання можливих наявних ризиків щодо його пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення.
Слідчий, згідно матеріалів клопотання, просить розгляд справи проводити без його участі. Клопотання підтримує та просить задовольнити.
Володілець майна в судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Дослідивши та перевіривши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.
Частиною 1 ст.170 КПК України, передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно вимог ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п. 1 ч.2 цієї ж статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Виходячи з положень ч.10 ст. 170 КПК України, арешт може буди накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
З матеріалів клопотання вбачаються достатні підстави вважати, що вилучений транспортний засіб міг зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, міг бути використаний під час вчинення злочину, потребує експертного дослідження, тобто відповідає критеріям визначеним ст.98 КПК України.
Вказаний транспортний засіб постановою слідчого визнаний речовим доказом у даному кримінальному провадженні
Таким чином, дослідження та збереження вилученого транспортного засобу має важливе значення для кримінального провадження, майно, на яке просить накласти арешт слідчий, відповідає критеріям, визначеним у ст.170 КПК України, оскільки прямо стосується предмету доказування у вказаному кримінальному провадженні.
Враховуючи правову підставу для арешту майна, достатність доказів, які вказують на ймовірне вчинення злочину, можливість зникнення, втрати або пошкодження вказаного майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, наслідки арешту майна, зважаючи на те, що таке обмеження права власності є розумним та виправданим, приходжу до висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.131, 132, 170,172, 173, 222 КПК України, -
постановив:
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на транспортний засіб «ЗАЗ 110307» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , із забороною користування, розпоряджання та проведення обліково-реєстраційних операцій.
Зобов'язати слідчого невідкладно повідомити заінтересованих осіб (володільця) про накладення арешту на майно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1