Справа №461/3567/21
19 травня 2021 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
згідно протоколу 27.03.2021 року близько 10:57 год., у м. Львові на пр. В. Чорновола, в магазині «ЄВА» було здійснено продаж товарів, а саме колготи «Конте» та шкарпетки «Аміго» чим було порушено Постанову КМУ 1236 від 09.02.2020 рок та протокол №9 п.4 ТЕБ НС від 19.03.2021 року.
ОСОБА_1 протокол заперечила. Подала до суду письмові пояснення у яких вказала, що у справі відсутні належні докази, які б підтверджували її вину у скоєнні правопорушення. Зазначила, що не є суб'єктом даного правопорушення, просила закрити провадження у справі та слухати справу у її відсутності.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч.1 ст. 44-3 КУпАП, порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, під час складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 особою, уповноваженою на складання протоколу не було дотримано вимог КУпАП та не зібрано достатніх та належних доказів, які б підтверджували її вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП.
Суд зазначає, що фабула протоколу (суть правопорушення) не містить в собі посилання на порушення ОСОБА_1 конкретного пункту нормативно-правого акта (постанови КМУ), яким визначено коло заборон на період карантину на території України.
З огляду на те, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, який засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій і є одним із джерел доказів та підставою подальшого провадження у справі, суд вважає, що складений щодо ОСОБА_1 протокол не може бути визнаний належним та допустимим доказом наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП.
Оскільки, інші докази зібрані на підставі протоколу, який визнаний судом недопустимим доказом, такі також не можуть бути визнані допустимими по даній справі. При цьому, згідно правового висновку Касаційного адміністративного суду у справі №752/15787/16-а, постанова від 20.05.2020 року, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.
Таким чином, факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи.
Крім того, матеріали справи не містять доказів які спростовують твердження ОСОБА_1 про те, що вона не являється суб'єктом даного правопорушення та суб'єктом господарювання.
Враховуючи, положення ст. 251 КУпАП, беручи до уваги загальний правовий принцип, закріплений у ст. 62 Конституції України, який передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази в їх сукупності, приходжу до висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, а тому справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.247, 283, 284 КУпАП, -
постановив:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Стрельбицький В.В.