Справа № 333/4789/20
Іменем України
18 травня 2021 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у смт. Веселе Веселівського району Запорізької області, українця, громадянина України, не одруженого, освіта повна середня, офіційно не працевлаштованого, мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 16.04.2008 року Веселівським районним судом Запорізької області за ч.1 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік;
- 25.12.2008 року Веселівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.190 КК України із застосуванням вимог ст.71 КК України до 1 року 3 місяців позбавлення волі. Звільнився 16.11.2009 року по відбуттю строку покарання;
- 25.05.2011 року Веселівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України із застосуванням вимог ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки;
- 06.12.2012 року Веселівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України із застосуванням вимог ст.71 КК України до 6 років позбавлення волі. 01.04.2016 року звільнений з Оріхівської ВК на підставі ухвали Оріхівського районного суду Запорізької області від 24.03.2016 року у зв'язку з вимогами Закону України «Про внесення змін до КК України по удосконаленню порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення в строк покарання»;
- 11.08.2016 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;
- 08.11.2016 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.185 КК України із застосуванням вимог ч.4 ст.70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі із іспитовим строком на 2 роки;
- 31.10.2017 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.185 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі із застосуванням вимог ч.1 ст.71 КК України. Звільнився 03.07.2020 року з ДУ «Кам'янська виправна колонія №101» по відбуттю строку покарання,
за обвинуваченням його у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України, -
ОСОБА_5 , будучи особою раніше неодноразово судимою за вчинення корисливих злочинів проти власності, судимість за які не знята і не погашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення і перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив, і повторно скоїв кримінальні правопорушення за таких обставин.
У період часу з 23-00 год. 17.07.2020 року до 01 год. 30 хв. 18.07.2020 року, ОСОБА_5 , маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, знаходячись у приміщенні будинку АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків від такого діяння, під приводом здійснення телефонного дзвінка, шахрайським шляхом заволодів у ОСОБА_6 мобільним телефоном марки «Huawei» моделі «P Smart Plus 4/64» в корпусі темного кольору, вартістю 3 599 грн. 67 коп., що належить потерпілій ОСОБА_7 .
Після цього, ОСОБА_5 з викраденим майном покинув місце скоєння кримінального правопорушення, розпорядившись вказаним мобільним телефоном на власний розсуд. В результаті умисних злочинних дій ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_7 було завдано майнову шкоду на зазначену суму.
Крім того, 14.08.2020 року, приблизно о 02-00 год., ОСОБА_5 , знаходячись поблизу будинку №89 по вулиці Космічній в місті Запоріжжі, побачив у дворі транспортний засіб марки «Toyota» моделі «Highlander», державний номерний знак НОМЕР_1 , в кузові білого кольору, який знаходиться у користуванні ОСОБА_8 .
Далі, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків від такого діяння, переконавшись що за його діями ніхто не спостерігає і його дії залишаються ніким не помітними, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, підійшов до вказаного транспортного засобу та за допомогою фізичної сили рук розбив скло передньої пасажирської двері зазначеного автомобіля, після чого проник до салону автомобіля, звідки таємно викрав відеореєстратор «ANYTEKA T66A Novatek FHD 1080 P» білого кольору, вартістю 1 350 грн., який належить потерпілому ОСОБА_8 , тим самим завдав останньому майнової шкоди на вказану суму. У подальшому, ОСОБА_5 , зник з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Також, 14.08.2020 року, приблизно о 03 год. 20 хв., ОСОБА_5 , знаходячись поблизу будинку №112-Б по вулиці Космічній у м. Запоріжжі, побачив у дворі транспортний засіб «GEELY CK», державний номерний знак НОМЕР_2 , в кузові чорного кольору, який знаходиться у користуванні ОСОБА_9 .
Далі, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер діяння та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків від такого діяння, переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає і його дії залишаються ніким не помітними, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, підійшов до вказаного транспортного засобу та розбив скло передньої водійської двері зазначеного автомобіля, після чого проник до салону автомобіля, звідки таємно викрав відеореєстратор «FULL HD VENICLE RECORDER.180 GT_TXD 2236A-1243_USB, 2018-11-15 BOARDV 1.3 5601 ANUTEK Full HD 1080P 3.7 LCD SCREEN» в корпусі чорного кольору, вартістю 487 грн. 29 коп., панель від магнітоли «KENWOOD» у корпусі чорного кольору, яка матеріальної шкоди для потерпілого не представляє, що належить потерпілому ОСОБА_9 , тим самим завдав останньому майнової шкоди на загальну суму 487 грн. 29 коп. У подальшому, ОСОБА_5 , зник з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Крім того, у період часу з 23-00 год. 15.08.2020 року до 07-00 год. 16.08.2020 року, ОСОБА_5 , знаходячись поблизу будинку №106а по вулиці Космічній в місті Запоріжжі, побачив у дворі транспортний засіб марки «Renault» моделі «Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_3 , в кузові білого кольору, який знаходиться у користуванні ОСОБА_10 .
Далі, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер діяння та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків від такого діяння, переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає і його дії залишаються ніким не помітними, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, підійшов до вказаного транспортного засобу та за допомогою фізичної сили рук розбив скло передньої пасажирської двері зазначеного автомобіля, після чого проник до салону автомобіля, звідки таємно викрав відеореєстратор «E-ACE Full HD 1080P» білого кольору, вартістю 837 грн. 20 коп., який належить потерпілому ОСОБА_10 , тим самим завдав останньому майнової шкоди на вказану суму. У подальшому, ОСОБА_5 , зник з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Також, 23.08.2020 року, в період часу з 03 год. 45 хв. до 04-00 год., ОСОБА_5 знаходився поблизу будинку № 3 по вулиці Антарктичній у м. Запоріжжі, де на узбіччі, біля вказаного будинку, побачив автомобіль «Mitsubishi Carisma», номерний знак НОМЕР_4 в кузові темно-зеленого кольору, який знаходиться у користуванні ОСОБА_11 . В цей час у ОСОБА_5 виник умисел на таємне викрадення чужого майна.
Далі, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер діяння та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків від такого діяння, переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає і його дії залишаються ніким не помітними, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, підійшов до вказаного транспортного засобу та за допомогою фізичної сили рук розбив скло передньої пасажирської двері зазначеного автомобіля, після чого проник до салону автомобіля, звідки таємно викрав: мобільний телефон «Meizu M3 Note» в корпусі чорного кольору, вартістю 1500 грн., мережевий кабель та блок зарядного пристрою для автомобіля до нього в корпусі чорного кольору, вартістю 350 грн., три стартових пакета оператора стільникового зв'язку «Водафон», вартістю 100 грн., кожний, на суму 300 грн.; відеореєстратор «Xiaomi 1519896 v70 mai Mini Dash Cam» в корпусі чорного кольору, вартістю 800 грн., тим самим завдав майнової шкоди потерпілому ОСОБА_11 на загальну суму 2 950 грн.
В той момент, коли ОСОБА_5 здійснював крадіжку вказаних речей, його з вікна будинку, біля якого був припаркований автомобіль, побачив потерпілий ОСОБА_11 , який почав кричати обвинуваченому зупинити свої дії, направлені на вчинення кримінального правопорушення.
В свою чергу, ОСОБА_5 , не реагуючи на законну вимогу потерпілого щодо припинення протиправних дій, усвідомлюючи, що його дії викриті потерпілим, не припинив їх, а продовжив реалізацію свого злочинного умислу, поклавши викрадене майно до свого рюкзаку та спішно покинувши місце вчинення кримінального правопорушення.
Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_5 як скоєння кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч.2 ст.190 КК України за ознаками заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно - по епізоду заволодіння майном потерпілої ОСОБА_7 ;
- ч.3 ст.185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у сховище - по епізодах крадіжок потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 ;
- ч.3 ст.186 КК України за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, поєднаний з проникненням у сховище - по епізоду викрадення майна потерпілого ОСОБА_11 .
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_5 пояснив, що вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України, він визнає у повному обсязі. При цьому, обвинувачений повідомив, що йому зрозуміло обвинувачення по вказаних епізодах крадіжок, права, передбачені КПК України, він погоджується із обставинами, зазначеними у відповідному обвинувальному акті, із зібраними у кримінальному провадженні доказами, як достовірними, належними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбаченими КК України за вказані злочини і його заява про винуватість не є результатом якихось погроз або обіцянок.
Дійсно, в ніч на 14.08.2020 року він з двох автомобілів «Toyota Highlander» та «GEELY», що знаходилися по вул. Космічній у м. Запоріжжі, шляхом розбиття скла передніх дверей, викрав два відеореєстратора та панель від магнітоли. Також, в ніч на 15.08.2020 року аналогічним способом він проник до салону автомобіля «Renault Kangoo», що перебував на вул. Космічній у м. Запоріжжі, звідки викрав відеореєстратор. Викрадені речі він продав водіям таксі. У подальшому, після його затримання працівниками поліції, він останнім добровільно розповів про обставини вчинення вказаних кримінальних правопорушень та про осіб, яким він продав викрадені речі. Тому, усе викрадене майно по вказаних епізодах було знайдено та повернуто потерпілим.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч.3 ст. 185 КК України, при обставинах, викладених у відповідних обвинувальних актах, приймаючи до уваги, що прокурор, потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , обвинувачений та його захисник не оспорювали обставини, встановлені органом досудового розслідування, учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд учасникам кримінального провадження роз'яснив положення ч.3 ст.349 КПК України, так як прокурор запропонував саме у такому порядку досліджувати докази по даним епізодам кримінального провадження.
Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.
Показання обвинуваченого ОСОБА_5 по вказаним епізодам послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин скоєного злочинів, добровільності та істинності його позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п.57 рішення ЄСПЛ у справі «Яременко проти України».
Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , які повністю підтвердили обставини, викладені в обвинувальних актах, дослідивши матеріали, що стосуються речових доказів (у т.ч. матеріали товарознавчих експертиз), дійшов до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у скоєнні крадіжок у потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 при обставинах, викладених у відповідних обвинувальних актах, доведена повністю.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_5 за обставинами скоєння ним злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, пояснив, що він визнає свою вину у повному обсязі. При цьому вказав, що у ніч на 18.07.2020 року він перебував за адресою: АДРЕСА_2 , де на той час проживав разом із ОСОБА_12 . Ввечері 17.07.2020 року до них у гості прийшли: ОСОБА_6 , його цивільна дружина - ОСОБА_7 , сестра ОСОБА_6 - ОСОБА_13 , а також був батько ОСОБА_14 - ОСОБА_15 . Усі вони вживали алкогольні напої. З цієї компанії ОСОБА_7 пішла додому відпочивати раніше, а її чоловік - ОСОБА_6 залишився з ними продовжувати відпочивати. Потім він з ОСОБА_12 також пішли відпочивати.
Коли він проснувся, вже перед ранком 18.07.2020 року, то побачив, що ОСОБА_6 почав залицятися до ОСОБА_14 , яка відпочивала. Він вирішив покарати ОСОБА_6 за таку поведінку, тому коли останній заснув на кухні, він таємно викрав мобільний телефон «Huawei» останнього та поїхав на вул. Чумаченко у м. Запоріжжі за місцем свого постійного проживання. Того ж дня він зателефонував ОСОБА_6 , якому пояснив, що телефон у нього і причини свого вчинку. Через декілька днів вказаний телефон він разом із ОСОБА_12 продали у ломбарді, приблизно за 3 000 грн. Виручені від продажу гроші, він витратив на особисті потреби. При продажу мобільного телефону попрохав ОСОБА_16 оформити продаж на її ім'я, так як у нього були відсутні документи, що посвідчують його особистість. Остання, про те що мобільний телефон належав саме ОСОБА_6 , не знала та не здогадувалася.
Про цей факт він сам розповів працівникам поліції, коли його затримали. Заперечує той факт, що мобільний телефон, який він викрав, належав ОСОБА_7 . Крім того, він не просив у ОСОБА_6 мобільний телефон для користування, а викрав його таємно зранку 18.07.2020 року, коли всі ще спали.
Допитана потерпілою ОСОБА_7 суду пояснила, що ввечері 17.07.2020 року вона разом із своїм цивільним чоловіком - ОСОБА_6 прийшли у гості до ОСОБА_14 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 та почали вживати пиво. Крім них у компанії були: ОСОБА_5 (так як на той момент останній зустрічався з ОСОБА_12 ), ОСОБА_15 - батько ОСОБА_17 та ОСОБА_13 . Вони усі разом вживали пиво та спілкувалися. Так як їй рано необхідно вставати на роботу, вона перша, приблизно о 22-00 год., пішла додому відпочивати. Але, перед тим як піти, ОСОБА_6 її попрохав залишити свій мобільний телефон марки «Huawei» в корпусі темного кольору для того, щоб слухати музику. Цей телефон вони разом купляли з ОСОБА_6 , приблизно за 5 000 грн. у розстрочку. Але фактично вказаний мобільний телефон використовувала саме вона. Погодившись на пропозицію ОСОБА_6 , вона залишила останньому зазначений телефон.
18.07.2020 року о 04-00 год., вона пішла на роботу, а ОСОБА_6 вдома ще не було. Приблизно о 08-00 год. того ж дня вона зателефонувала на свій телефон та почула, що з нею спілкується ОСОБА_5 , який пояснив, що викрав телефон у ОСОБА_6 за те, що останній залицявся до ОСОБА_14 . Спитавши у ОСОБА_6 про події зникнення мобільного телефону, вона дізналася, що ОСОБА_5 після того як вона пішла додому, взяв у останнього мобільний телефон та не повернув. У подальшому, обвинувачений так і не повернув телефон, хоча і обіцяв, а здав його до ломбарду разом із ОСОБА_12 . Заяву вона до поліції з цього приводу написала вже тоді, коли затримали ОСОБА_5 . Не заперечує проти вартості телефона, зазначеного в обвинувальному акті.
Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що ввечері 17.07.2020 року він разом із своєю цивільною дружиною - ОСОБА_7 прийшли у гості до ОСОБА_14 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 та почали вживати пиво. Крім них були у компанії: ОСОБА_5 , ОСОБА_15 та ОСОБА_13 . Вони усі разом вживали пиво та спілкувалися. Приблизно о 23-00 год., ОСОБА_7 почала збиратися додому, так як їй рано йти на роботу, тому він попрохав останню залишити свій мобільний телефон марки «Huawei» в корпусі темного кольору для того, щоб продовжувати слухати музику. ОСОБА_7 погодилася та залишила свій телефон. Приблизно о 24-00 годині пішов відпочивати ОСОБА_5 , а потім і ОСОБА_18 . Він залишився на кухні та вживав пиво з ОСОБА_19 та ОСОБА_13 . Приблизно о 01 год. 30 хв. вже 18.07.2020 року, він пішов будити ОСОБА_17 , так як йому було сумно. Враховуючи, що ОСОБА_5 спав поряд з ОСОБА_17 , тому останній проснувся і попрохав у нього мобільний телефон, який залишила ОСОБА_7 , щоб комусь подзвонити. Він погодився на пропозицію обвинуваченого і передав останньому мобільний телефон, який йому залишила ОСОБА_7 .
У подальшому, ОСОБА_5 вийшов на вулицю, а він заснув. Коли він проснувся, не було ні ОСОБА_5 , ні мобільного телефону. Він попрохав ОСОБА_16 набрати на телефон ОСОБА_7 . Слухавку взяв ОСОБА_5 , який пообіцяв повернути мобільний телефон, але так цього і не зробив. У подальшому, він дізнався, що мобільний телефон ОСОБА_7 обвинувачений разом із ОСОБА_12 здали до ломбарду. Телефон вони разом купляли з ОСОБА_7 , але ним користувалася саме остання.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснила, що ввечері 17.07.2020 року вона прийшла у гості до ОСОБА_14 , за адресою: АДРЕСА_3 , де також були: ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 та ОСОБА_5 . Приблизно о 23-00 год. обвинувачений ОСОБА_5 попрохав у ОСОБА_6 мобільний телефон для того, щоб комусь зателефонувати і через деякий час обвинувачений повернув вказаний мобільний телефон. У подальшому, ОСОБА_15 заснув, а інші продовжували вживати алкогольні напої. Приблизно о 01-00 год. вже 18.07.2020 року ОСОБА_5 повторно попрохав у ОСОБА_6 мобільний телефон з метою здійснення дзвінка, після чого обвинувачений вийшов на вулицю і більше не повертався. Через деякий час вона дізналася, що обвинувачений мобільний телефон так і не повернув, а разом із ОСОБА_12 здав його до ломбарду.
Свідок ОСОБА_21 суду пояснила, що ввечері 17.07.2020 року до неї додому у гості - в будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 прийшли ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_20 . Також з нею на той час проживав ОСОБА_5 та її батько - ОСОБА_15 . Вони усі разом сиділи, відпочивали та вживали пиво. Спочатку додому пішла ОСОБА_7 , потім пішла вона спати, а за нею і ОСОБА_5 . Коли вони відпочивали та сиділи на кухні, то грала музика з мобільного телефону ОСОБА_6 або ОСОБА_7 .
Вночі, вже 18.07.2020 року її розбудив обвинувачений, який зазначив, що збирається від неї уходити, вона намагалася його зупинити, але він все одно пішов. Потім вона заснула, і вже зранку ОСОБА_6 їй повідомив, що ОСОБА_5 забрав у нього мобільний телефон та не повернув. Приблизно о 10-00 або 11-00 год. того ж дня вона зателефонувала на номер мобільного телефона, який забрав ОСОБА_5 , останній підняв слухавку та пояснив, що він забрав телефон у ОСОБА_6 через те, що останній намагався її зґвалтувати, але цей факт вона заперечує.
У подальшому, ОСОБА_5 попрохав її здати якийсь мобільний телефон до ломбарду на її документи, так як у обвинуваченого не було документів, що посвідчують його як особистість. Вона погодилася і за телефон у ломбарді заплатили, близько 2 000 грн. На той момент вона не знала, що цей телефон належить ОСОБА_7 .
Крім показань обвинуваченого, потерпілої та свідків, на думку суду, вина ОСОБА_5 по даному епізоду підтверджується такими, дослідженими під час судового розгляду доказами:
- даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 04.11.2020 року, в якому потерпіла ОСОБА_7 повідомила обставини скоєного відносно неї злочину;
- даними пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_6 , згідно яких останні впізнали ОСОБА_5 як особу, яка заволоділа мобільним телефоном потерпілої 18.07.2020 року;
- висновком експерта №1556-20 від 06.11.2020 року, згідно якого середня ринкова вартість викраденого мобільного телефона марки «Huawei» моделі «P Smart Plus 4/64», придбаного у серпні 2018 року, на момент вчинення кримінального правопорушення складала 3 599 грн. 67 коп.
Відповідно до обвинувального акту по цьому епізоду злочинної діяльності дії обвинуваченого слідчий кваліфікував за ч.2 ст.185 КК України за таких обставин:у період часу з 23 годині 00 хвилин 17.07.2020 до 04 годин 00 хвилин 18.07.2020, ОСОБА_5 , знаходячись у приміщенні будинку АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, переконавшись що за його діями ніхто не спостерігає та його дії залишаються ніким не помітними, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майно, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, побачив що на столі в спальній кімнаті знаходиться мобільний телефон марки «Huawei» моделі «P Smart Plus 4/64» в корпусі темного кольору, вартістю якого згідно висновку Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз становить 3 599 гривень 67 копійок, після чого, з метою особистого збагачення, таємно викрав вказане майно, що належить потерпілій ОСОБА_7 та зник з місця вчинення злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілій майнову шкоду на зазначену суму.
Водночас, суд не погоджується із кваліфікацією дій ОСОБА_5 за ч.2 ст.185 КК України, виходячи з такого.
Відповідно до ст.185 КК України крадіжка - це злочин, що полягає у таємному викраденні чужого майна. Таємність як ознака полягає у тому, що особа, яка вчиняє крадіжку, вважає, що вилучає майно непомітно для потерпілого.
Згідно зі ст. 190 КК шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати в потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього. При цьому обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.
Виходячи із фактичних даних, встановлених під час судового розгляду з показань свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_6 , які пояснили, що останній добровільно передав мобільний телефон потерпілої ОСОБА_7 обвинуваченому ОСОБА_5 для здійснення телефонного дзвінка, суд дійшов до висновку, що в даному випадку у діях останнього маються ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, а не ч.2 ст.185 КК України.
Відповідно до вимог ст. 337 КК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Враховуючи, що при перекваліфікації дій ОСОБА_5 з ч.2 ст.185 КК України на ч.2 ст.190 КК України, покращується становище обвинуваченого (санкція ч.2 ст.190 КК України більш м'яка, ніж санкція ч.2 ст.185 КК України), тому суд кваліфікує дії обвинуваченого за фактом заволодіння майна потерпілої ОСОБА_7 як шахрайство.
Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).
В даному випадку, на думку суду, досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини скоєння ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 по епізоду викрадення майна потерпілого ОСОБА_11 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, визнав лише частково і пояснив, що він дійсно 23.08.2020 року скоїв крадіжку мобільного телефону, кабелю, зарядного блоку та відеореєстратора з автомобіля «Mitsubishi» по вул. Антарктичній у м. Запоріжжі, розбивши вікно у передніх пасажирських дверях. Водночас, він не чув, щоб потерпілий або інша особа йому щось кричала та наздоганяла його. Він повторно повернувся до вказаного автомобіля, щоб подивитися на інші речі, які перебували в автомобілі, і вже тоді побачив автомобіль патрульної поліції та почав переховуватися. Якби він знав, що його побачили та переслідували, то повторно до автомобіля не повернувся. Крім того, вважає, що потерпілий надає неправдиві свідчення, і останній якби його бачив, то наздогнав, так як автомобіль стояв поряд з будинком. Таким чином, враховуючи, що він майно викрав таємно, його дії необхідно кваліфікувати як крадіжка.
Незважаючи на показання обвинуваченого, на думку суду, вина ОСОБА_5 у скоєнні грабежу майна потерпілого ОСОБА_11 підтверджується такими доказами.
Допитаний у якості потерпілого ОСОБА_11 пояснив, що він мешкає у приватному будинку за адресою: АДРЕСА_4 . 23.08.2020 року, він приїхав додому на автомобілі «Mitsubishi Carisma», номерний знак НОМЕР_4 вже вранці, приблизно о 03 год. 30 хв. Вказаний автомобіль він припаркував біля будинку та ліг відпочивати у залі, вікна якої виходять на вулицю. Так як вікна в залі були відкриті, через декілька хвилин він почув як хтось розбив скло у його автомобілі. Коли виглянув у вікно, то побачив, що якийсь чоловік, розбивши вікно, перебуває у нього в салоні автомобіля. Він відразу вискочив на двір і почав кричати «Стій»! Невідомий, почувши, відкривання дверей будинку та його крики, відразу відійшов від автомобіля та побіг. Він його не зміг догнати, так як точно не бачив, куди останній побіг (будинок розташований на вуглу, тому вулиці розходяться до верху та до низу). Коли підійшов до автомобіля, то побачив, що скло в автомобілі розбито, відсутні: мобільний телефон, зарядка до нього та відеореєстратор (у подальшому було встановлено, що відсутні були ще стартові пакети «Водафон»). На вулицю за ним вибігла і його дружина - ОСОБА_22 . Після цього, він наказав дружині залишатися вдома, а сам зателефонував поліції. Коли під'їхала машина патрульної поліції, він сів до салону автомобілю. З метою розшуку особи, яка скоїла злочин, так як він запам'ятав її по статурі, зросту і одягу вони поїхали по вулицях, що розташовані поряд. Через буквально хвилину, йому на телефон зателефонувала дружина, яка повідомила, що повернувся невідомий чоловік та знову заліз до салону автомобіля. Вони з патрульними відразу поїхали до нього додому, де побачили, що він його автомобіля відбігає чоловік, який забіг у двір будинку його бабусі, яка проживає поряд. У подальшому ОСОБА_5 виявили працівники поліції біля дров у дворі його бабусі та затримали. Він впізнав обвинуваченого як одну й ту саму особу, яку він бачив у вікно в автомобілі і яка побігла, коли вони приїхали з працівниками поліції.
Свідок ОСОБА_22 пояснила суду, що вночі 23.08.2020 року зателефонувала своєму чоловіку ОСОБА_23 , приблизно о 03-00 год. Через деякий час останній приїхав додому, покупався та пішов відпочивати у залу, вікна якої виходять на двір. Через кілька хвилин, коли вона вже заснула, то почула шум з зали та крик чоловіка «Стій!». Коли спитала, що відбувається ОСОБА_11 крикнув, що розбили вікно в машині, і вибіг на вулицю. Вона також відразу вийшла на вулицю і побачила, що з їхнього автомобіля, який був припаркований біля будинку, хтось викрав відеореєстратор, мобільний телефон, зарядку до телефона. Після цього чоловік пішов вверх по вулиці та зателефонував до поліції. Вона залишилася вдома, і через кілька хвилин побачила, що знову у салон автомобіля через розбите вікно проникнув якийсь чоловік. Вона зателефонувала ОСОБА_11 , який приїхав вже з працівниками поліції. Як затримували ОСОБА_5 , вона не бачила.
Свідки ОСОБА_24 та ОСОБА_25 повідомили суду, що вони працюють інспекторами в УПП в Запорізькій області. В ніч на 23.08.2020 року на планшет поступив виклик, що біля будинку по вул. Антарктичній у м. Запоріжжі чоловік розбив скло автомобіля, що стояв поруч з вказаним будинком і викрав певне майно. Коли вони приїхали на місце події, потерпілий ОСОБА_11 вже їх чекав. Останній зазначив, що бачив чоловіка, який проник у салон його автомобіля, не реагував на його крики та втік, тому вони поїхали по вулицях, що були поряд разом із потерпілим з метою відшукання особи, яка скоїла злочин. Через декілька хвилин до ОСОБА_11 зателефонувала дружина, яка повідомила, що невідомий чоловік знову прийшов до автомобіля та проникнув у салон. Після цього, вони відразу поїхали до будинку потерпілого. При під'їзді до автомобіля потерпілого, дійсно побачили як обвинувачений побіг у бік до сусіднього будинку. Вони разом із потерпілим кричали, щоб ОСОБА_5 зупинився, але останній перестрибнув через паркан до двору сусіднього будинку, де обвинувачений і був затриманий. ОСОБА_5 вони дійсно бачили після отримання повідомлення про злочин, який в той момент йшов по дорозі, навіть зупиняли обвинуваченого, але відпустили, так як він відповів, що йде на роботу.
Допитана свідком ОСОБА_26 пояснила, що вона є бабусею потерпілого і проживає поряд з ОСОБА_27 . Якої точно дати, вона не пам'ятає, але вночі проснулася через гавкіт собак. Коли вийшла з будинку, то побачила, що по дворі бігає поліція і когось розшукує. У подальшому, у дровах працівники поліції виявили обвинуваченого. Потім вона побачила, що в автомобілі онука розбито вікно і останній пояснив, що з салону викрадені певні речі.
У судовому засіданні були досліджені письмові докази, надані стороною обвинувачення, а саме:
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 23.08.2020 року, в якому потерпілий ОСОБА_11 повідомив про скоєний злочин, а саме: що з його автомобіля викрали певні речі;
- рапорт чергового Комунарського ВП, згідно якого 23.08.2020 року зі служби «102» надійшло повідомлення про те, що 23.08.2020 року, о 04:00 за адресою: АДРЕСА_4 дві хвилини назад чоловік розбив вікно в автомобілі на польській реєстрації, проник до салону автомобіля та викрав відеореєстратор і мобільний телефон. Невідомий побіг наверх у бік вул. Антарктичної, 15. Заявник - ОСОБА_11 ;
- протокол огляду місця події від 23.08.2020 року, фототаблиця до нього та відповідний відеозапис до нього, згідно якого на місці події був затриманий ОСОБА_5 . В рюкзаку останнього було виявлено та вилучено майно потерпілого ОСОБА_11 : відеореєстратор, мобільний телефон та зарядний пристрій до мобільного телефону, а також сліди пальців рук;
- постанова слідчого про визнання по кримінальному провадженню речовим доказом DVD-R диску з відеофайлом «MOV002»;
- протокол огляду DVD-R диску з відеофайлом «MOV002» з оглядом місця події від 23.08.2020 року;
- висновок експерта №1-618 від 27.08.2020 року, згідно якого сліди папілярних узорів рук розмірами во вісях 20х23 мм, 18х24 мм та 17х25 мм, вилучені 23.08.2020 року при огляді місця події на ділянці місцевості во вул. Антарктична, в м. Запоріжжя, придатні для ідентифікації особи (осіб). Слід папілярного узору руки з розмірами по вісях 17х13 мм, вилучений там же, не придатний для ідентифікації особи.
Сліди папілярних узорів рук з рук розмірами во вісях 20х23 мм, 18х24 мм та 17х25 мм, вилучені 23.08.2020 року при огляді місця події на ділянці місцевості во вул. Антарктична, в м. Запоріжжя (з упаковки стартового пакету «Водавон», частини коробки пігулок «Лінекс»), залишені відповідно: вказівним пальцем правої руки, безіменним та середнім пальцями лівої руки, дактилокарта якої заповнена на імя ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При оцінці вказаних доказів, суд вважає, що вони досить переконливі, чіткі і узгоджені між собою, а також відповідають критерію «поза розумним сумнівом».
Суд приймає до уваги показання потерпілого ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_22 щодо викривання ОСОБА_28 у скоєнні саме грабежу, так як їх показання отримані безпосередньо у судовому засіданні, логічні не суперечать один одному та не спростовані жодним доказом сторони захисту під час судового розгляду.
Водночас, не приймаю до уваги твердження захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_5 , які зазначили, що дії останнього щодо викрадення майна ОСОБА_11 необхідно правильно кваліфікувати за ч.3 ст.185 КК України, виходячи з такого.
В п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» роз'яснено, що крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб. Грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, котра у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені й оцінюються як викрадення.
Розрізняючи крадіжку та грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий чи інша особа характер вчинюваних винною особою дій.
Аналіз показань потерпілого та обвинуваченого, отриманих під час судового розгляду, свідчить, що ОСОБА_5 фактично розпочав свої дії як таємне викрадення речей ОСОБА_11 . Надалі, обвинувачений (коли ще перебував у салоні автомобіля), був викритий потерпілим, який став голосно кричати, щоб ОСОБА_5 припинив свої дії. Останній, в свою чергу, розуміючи, що його викрили та можуть затримати, не припинив свої дії, а почувши крики потерпілого, прискорився та почав тікати з викраденим майном з місця події, утримуючи при собі викрадене майно. Тобто, обвинувачений, коли потерпілий почав кричати з порога будинку, вже розумів, що його дії носять відкритий характер.
Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, тому вважаю, що дії ОСОБА_5 необхідно правильно кваліфікувати саме за ч.3 ст.186 КК України.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_5 , є активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України.
В обвинувальних актах відносно ОСОБА_5 зазначено про обставину, яка пом'якшує його покарання - щире каяття. Водночас, щире каяття характерне тим, що воно засноване на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через її щирий осуд, визнання вини і готовність підлягати кримінальній відповідальності. Обвинувачений фактично своєї вини повністю не визнав та суду намагався довести, що у його діях відсутні ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України. Тому, суд не вважає, що у ОСОБА_5 існує така обставина, що пом'якшує покарання - щире каяття.
Обставин, обтяжуючих покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено. В обвинувальних актах відносно останнього зазначено такою обставиною - рецидив злочинів. Водночас, у разі якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК України як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 вказаного Кодексу як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання, як обставину, що його обтяжує. Враховуючи, що ОСОБА_5 має не погашені та не зняті судимості лише за ст.185, 186, 190 КК України і однією з кваліфікуючих ознак злочинів останнього у цьому кримінальному провадженні є повторність, тому суд не враховує рецидив злочинів як обтяжуючу покарання ОСОБА_5 обставину.
Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
При призначенні покарання ОСОБА_5 суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому, враховує ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, які відповідно до вимог ст.12 КК України є нетяжкими (ч.2 ст.190) та тяжкими злочинами (ч.3 ст.185, ч.3 ст.186), суспільну небезпечність та характер скоєних злочинів (скоєння кримінального правопорушення без застосування фізичного насильства відносно потерпілих), особу обвинуваченого: неодноразово (сім разів) судимий за скоєння умисних корисливих злочинів (останній раз звільнився з місць позбавлення волі лише у червні 2020 року, тобто за два тижні до скоєння першого злочину), має постійне місце мешкання, перебуває у цивільному шлюбі, не має на утриманні жодних осіб,працює, але неофіційно, його вік та здоров'я (не перебуває під наглядом у лікарів психіатра та нарколога).
Відповідно до правової позиції щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
Враховуючи особистість ОСОБА_5 , конкретні обставини кримінального провадження, наявність пом'якшуючої та відсутність обтяжуючих обставин покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховування обвинуваченого можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства - в місцях позбавлення волі, тому ОСОБА_5 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.
На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
З урахуванням відсутності виняткових обставин, суд не вбачає підстав для застосування вимог ч.3 ст.377 КПК України та вважає за необхідне залишити запобіжний захід ОСОБА_5 - тримання під вартою до набрання вироком законної сили. Також, на думку суду, обвинуваченому необхідно зарахувати у строк покарання строк попереднього ув'язнення ОСОБА_5 , виходячи з приписів ч.5 ст.72 КК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за залучення експертів на проведення:
- судової товарознавчої експертизи (висновок №1556-20 від 06.11.2020 року) складають 326 грн. 88 коп.;
- судової товарознавчої експертизи (висновок №1312-20 від 10.09.2020 року) складають 326 грн. 88 коп.;
- судової товарознавчої експертизи (висновок №1491-20 від 20.10.2020 року) складають 326 грн. 88 коп.;
- судової трасологічної експертизи (висновок №1-618 від 27.08.2020 року) складають 980 грн. 70 коп.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Враховуючи, що зазначені процесуальні витрати документально підтверджені у матеріалах кримінального провадження, тому суд вирішує про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 витрат на користь держави у розмірі 1961, 34 грн.
Судом встановлено, що постановами слідчих СВ Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області:
- фрагмент дроту від відеореєстратора; змив на марлевий тампон та контроль до нього зі зв'язки ключів від автомобіля, фрагмент скла з дверей водія автомобіля «GEELY CK», державний номерний знак НОМЕР_2 ;
- відеореєстратори: «FULL HD VENICLE RECORDER.180 GT_TXD 2236A-1243_USB, 2018-11-15 BOARDV 1.3 5601 ANUTEK Full HD 1080P 3.7 LCD SCREEN» в корпусі чорного кольору; «E-ACE Full HD 1080P»; «ANYTEK AT66A Novatek FHD 1080 P» в корпусі білого кольору,
- DVD-R диск з відеофайлом «MOV002»;
- мобільний телефон «Meizu M3 Note»; мережевий кабель та блок зарядного пристрою для автомобіля до нього; відеореєстратор «Xiaomi 1519896 v70 mai Mini Dash Cam» в корпусі чорного кольору; пару рукавичок; три сліди папілярних візерунків з носієм - частиною коробки пігулок «Лінекс»; один слід папілярних візерунків з упаковки стартового пакету «Водафон»;
- мобільний телефон марки «Huawei» в корпусі чорного кольору із серійними номерами imei1: НОМЕР_5 , imei2: НОМЕР_6 без сім-карти були визнані речовими доказами.
Відповідно до п.п. 4, 5, 7 ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому:
- майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується;
- гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю);
- документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання;
Враховуючи, що фрагмент дроту від відеореєстратора; змив на марлевий тампон та контроль до нього зі зв'язки ключів від автомобіля; фрагмент скла з дверей водія автомобіля «GEELY CK», державний номерний знак НОМЕР_2 ; пара рукавичок; три сліди папілярних візерунків з носієм - частиною коробки пігулок «Лінекс»; один слід папілярних візерунків з упаковки стартового пакету «Водафон» не мають ніякої цінності і не можуть бути вже використані за призначенням його власником, суд вважає за необхідне їх знищити.
Викрадене майно, яке під час досудового розслідування було повернуто потерпілим, необхідно залишити останнім.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.99 КПК України до документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні). Отже, враховуючи, що на DVD-R диску міститься інформація, що стосується скоєного кримінального правопорушення, тому він є документом, який необхідно зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Мобільний телефон марки «Huawei» в корпусі чорного кольору, що був вилучений у ОСОБА_5 під час його затримання, необхідно повернути останньому.
У кримінальному провадженні цивільні позови не заявлені.
Керуючись ст. ст. 369-371, 374, 376, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України.
Призначити ОСОБА_5 покарання:
- за ч.2 ст.190 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі;
- за ч.3 ст.185 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;
- за ч.3 ст.186 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 остаточно призначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Речові докази:
- фрагмент дроту від відеореєстратора; змив на марлевий тампон та контроль до нього зі зв'язки ключів від автомобіля, фрагмент скла з дверей водія автомобіля «GEELY CK», державний номерний знак НОМЕР_2 ; пару рукавичок; три сліди папілярних візерунків з носієм - частиною коробки пігулок «Лінекс»; один слід папілярних візерунків з упаковки стартового пакету «Водафон», що зберігаються у камері схову речових доказів Відділу поліції №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області - знищити;
- відеореєстратори: «FULL HD VENICLE RECORDER.180 GT_TXD 2236A-1243_USB, 2018-11-15 BOARDV 1.3 5601 ANUTEK Full HD 1080P 3.7 LCD SCREEN» в корпусі чорного кольору; «ANYTEK AT66A Novatek FHD 1080 P» в корпусі білого кольору; «E-ACE Full HD 1080P», що передані на відповідальне зберігання потерпілим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , відповідно - залишити останнім;
- мобільний телефон «Meizu M3 Note»; мережевий кабель та блок зарядного пристрою для автомобіля до нього; відеореєстратор «Xiaomi 1519896 v70 mai Mini Dash Cam» в корпусі чорного кольору, що передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_11 - залишити останньому;
- DVD-R диск з відеофайлом «MOV002», долучений до кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження;
- мобільний телефон марки «Huawei» в корпусі чорного кольору із серійними номерами imei1: НОМЕР_5 , imei2: НОМЕР_6 без сім-карти, що зберігається у камері схову речових доказів Відділу поліції №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області - повернути обвинуваченому ОСОБА_5 .
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави за залучення експертів на проведення судових експертиз суму у розмірі 1 961 (одну тисячу дев'ятсот шістдесят одну) грн. 34 коп.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_5 залишити запобіжний захід - тримання під вартою.
Зарахувати у строк покарання ОСОБА_5 строк його попереднього ув'язнення з 23.08.2020 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1