Справа № 758/6060/21
10 травня 2021 року м. Київ
Суддя Подільського районного суду міста Києва Якимець О. І., ознайомившись з заявою поданою у порядку окремого провадження ОСОБА_1 , заінтересована особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковтун Олександр Дмитрович про встановлення факту, що має юридичне значення,
заявник звернулась до суду з заявою в порядку окремого провадження, у якій просить встановити факт, що має юридичне значення - наявність права власності ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартиру АДРЕСА_1 , згідно з свідоцтва про право власності на житло від 03 грудня 2007 року, виданого відділом приватизації житла Подільської райдержадміністрації 03 грудня 2007 (розпорядження № 1820), яке зареєстровано комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації№ 24 січня 2008 року за № 979. В обґрунтування заяви покликається на те, що нотаріус постановою від 02 березня 2021 року відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа на спадкове майно, до якого зокрема увійшла вищезазначена квартира.
Вважаю, що у відкритті провадження у порядку окремого провадження необхідно відмовити, з наступних мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України, Кодекс ) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з ст. 315 цього Кодексу надано перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення та які можуть бути встановлені у порядку окремого провадження. Відповідно до ч. 2 цієї статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у п. 1 постанови Пленуму від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Таким чином, процесуальний закон передбачає умови, за яких у окремому провадженні можуть бути встановлені факти, що мають юридичне значення, зокрема: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них повинні безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення; встановлення факту не пов'язано із вирішенням спору про право.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у п. 3 постанови Пленуму від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, чи в заяві зазначено з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується, та до заяви має бути приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів.
Але вказаних фактів та доказів суду заявником не надано.
Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Згідно з правової позиції Верховного Суду України, викладеної у п. 17 постанови Пленуму від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суди повинні мати на увазі, що факт володіння громадянином жилим будинком на праві власності встановлюється судом, якщо у заявника був правовстановлюючий документ на цей будинок, але його втрачено і не має можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку. В таких справах заявник має подати докази про відсутність можливості одержання чи відновлення відповідного документа про право власності та про те, що на підставі цього документа жилий будинок належав йому на праві власності.
Повертаючись до матеріалів поданої заявки про встановлення факту, що має юридичне значення заявник ОСОБА_1 просить встановити факт наявності права власності у померлого ОСОБА_2 на вищевказану квартиру, однак встановлення такого факту в порядку окремого провадження не передбачено.
Враховуючи наведене вище, приходжу до переконання про те, що сама по собі вимога про наявність права власності померлого на квартиру містить спір про цивільне право, в зв'язку з чим вказана заява повинна розглядатися в позовному провадженні.
Згідно ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Враховуючи наведене вище, приходжу до переконання про те, що у відкритті провадження у справі за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 258-261, 293, 315, 353, пунктом 3 розділ ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України,
у відкритті провадження за заявою поданою у порядку окремого провадження ОСОБА_1 , заінтересована особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковтун Олександр Дмитрович про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.
Відмова у відкритті провадження по справі в порядку окремого провадження не перешкоджає звернутися до суду з відповідним позовом про захист порушеного, невизнаного або оспорюваного права.
Роз'яснити, що відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
Ухвала складена та підписана суддею 10 травня 2021 року.
Суддя О. І. Якимець