20 травня 2021 року
м. Київ
справа № 160/12743/19
адміністративне провадження № К/9901/17801/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року у справі №160/12743/19 за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльність, зарахування строку вислуги у спеціальному званні, зобов'язання присвоїти спеціальне звання,
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо присвоєння йому спеціального звання поліції, яке він мав на момент звільнення, а саме «старший лейтенант» поліції»;
зарахувати строк його вислуги у спеціальному званні «рядовий поліції» як строк вислуги у спеціальному званні «старший лейтенант поліції» та приєднати його до вислуги років у спеціальному званні «старший лейтенант міліції»;
зобов'язати відповідача 1 присвоїти йому спеціальне звання «капітан поліції».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо своєчасного направлення до Національної поліції України належним чином оформленого подання щодо присвоєння позивачу спеціального звання поліції «старший лейтенант поліції» з часу закінчення курсів первинної професійної підготовки (спеціалізації).
Зобов'язано Національну поліцію України зарахувати строк вислуги ОСОБА_1 у спеціальному званні «рядовий поліції» як строк вислуги у спеціальному званні «старший лейтенант поліції» з часу закінчення курсів первинної професійної підготовки (спеціалізації) та приєднати його до вислуги років у спеціальному званні «старший лейтенант міліції».
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року, рішення суду першої інстанції скасовано в частині зобов'язання Національної поліції України зарахувати строк вислуги позивача у спеціальному званні «рядовий поліції» як строк вислуги у спеціальному званні «старший лейтенант поліції» з часу закінчення курсів первинної професійної підготовки (спеціалізації) та приєднання його до вислуги років у спеціальному званні «старший лейтенант міліції» та в цій частині прийняте нове рішення.
Зобов'язано Департамент патрульної поліції зарахувати строк вислуги позивача у спеціальному званні «рядовий поліції» як строк вислуги у спеціальному званні «старший лейтенант поліції» з часу закінчення курсів первинної професійної підготовки (спеціалізації) та приєднати його до вислуги років у спеціальному званні «старший лейтенант міліції».
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на корись позивача судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. відповідно до платіжного доручення №3072449005 від 13 грудня 2019 року . В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У поданій касаційній скарзі представник відповідача з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке.
8 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам КАС України, Суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Доводи касаційної скарги в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції зводяться до незгоди скаржника із судовими рішеннями у цій справі, містить лише посилання на ряд нормативно правових актів, фактичні обставини справи, твердження про порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень зводиться до цитування нормативно правових актів, зазначення що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини п 'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Як вбачається з ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року справу № 160/12743/19 розглянуто за правилами спрощеного провадження, однак заявник касаційної скарги не наводить обґрунтованих підстав можливості перегляду у касаційному порядку судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга Департаменту патрульної поліції підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року у справі №160/12743/19.
Керуючись ст. ст. 169, 328,330,332 КАС України,
Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року у справі №160/12743/19 за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльність, зарахування строку вислуги у спеціальному званні, зобов'язання присвоїти спеціальне звання повернути скаржнику.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддяМ.В. Білак