19 травня 2021 року
Київ
справа №380/267/20
адміністративне провадження №К/9901/16764/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Бевзенка В. М.,
суддів: Єзерова А. А., Кравчука В. М.,
розглянувши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2021 у справі № 380/267/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу,
У 2020 році ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просив:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.06.2019 № 0008381307, № 0008391307, № 0008401307.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2021, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, внаслідок чого позов задоволено.
Не погоджуючись із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідач оскаржив її у касаційному порядку.
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями для розгляду касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Бевзенка В. М., суддів Єзерова А. А., Кравчука В. М.
Разом з тим, судді Бевзенко В. М., Єзеров А. А., Кравчук В. М., з посиланням на наявність підстав, визначених пунктом 5 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заявили самовідводи щодо участі у розгляді цієї касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 КАС України, визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині 2 статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
Наказом від 21.12.2018 № 622 Державна судова адміністрація України затвердила Загальний класифікатор спеціалізацій суддів та категорій справ (Класифікатор).
Зазначеній справі присвоєно категорію "Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, з них загальнообов'язкового державного пенсійного страхування" (код 112010200 Класифікатора).
Однак, присвоєна цій справі категорія не відповідає суті правовідносин, з яких виник спір.
З касаційної скарги видно, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.06.2019 № 0008381307, № 0008391307, № 0008401307.
Таким чином, ця справа підпадає під категорію "Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів" (код 111030000 Класифікатора).
Частиною 1 ст. 39 КАС України передбачено, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
У п. 5 ч. 1 ст. 36 КАС України встановлено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого ст. 31 КАС України.
Питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 40 КАС України).
Сталою є практика заявлення суддями самовідводів у випадку порушення порядку визначення суддів для розгляду справи, зокрема, без урахування спеціалізації, в ухвалах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 813/2585/18, від 25.10.2019 у справі № 1.380.2019.000473, від 26.03.2020 у справі № 814/917/17 та від 02.04.2020 у справі № 806/136/17.
При прийнятті рішення про самовідвід, Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, який виходить з того що «суд» розглядається як такий, що завжди має бути заснований на законних підставах, оскільки у протилежному випадку він не буде володіти легітимністю, що є необхідною ознакою для розгляду справ у демократичному суспільстві («Lavents v. Latvia», № 58442/00, пункт 81); фраза «заснований на законних підставах» означає не лише законні підстави для існування суду, а також відповідність суду специфічним правилам, що регламентують його діяльність («Сокуренко і Стригун проти України», № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24). «Закон» у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) включає не лише законодавство щодо заснування і компетенцію судових органів, а також будь-яке інше положення національного законодавства, яке в разі його порушення спричинило б незаконну участь одного чи більше суддів у розгляді справи («DMD Group, a.s. v. Slovakia», № 19334/03, пункт 59).
Метою розгляду однакової категорії справ у межах судів однієї палати є, серед іншого, забезпечення єдності судової практики.
Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) виходить з того, що принцип правової визначеності (legal certainty) має важливе значення для довіри до судової системи і верховенства права; правова визначеність також сприяє розвитку та економічного прогресу; необхідно, щоб суди, особливо вищі суди, створювали механізми для запобігання конфліктам та забезпечення узгодженості їхньої судової практики (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 "Про верховенство права" (Venice Commission: the Rule of Law), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року на основі зауважень її членів П'єтера Ван Дзіка (Нідерланди), Грет Халлер (Швейцарія), Джефрі Джоуела (Сполучене Королівство), Каарло Туорі (Фінляндія); п. 44-50).
Зважаючи на викладене, Суд вважає, що заяви суддів Бевзенка В. М., Єзерова А. А., Кравчука В. М., про самовідвід слід задовольнити.
Керуючись ст. ст. 31, 36 - 40 КАС України, Суд
Задовольнити заяви про самовідвід суддів Верховного Суду Бевзенка В. М., Єзерова А, А., Кравчука В. М. у справі № 380/267/20.
Відвести суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Бевзенка В. М., Єзерова А, А., Кравчука В. М. від розгляду справи № 380/267/20.
Матеріали справи № 380/267/20 передати до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду для визначення складу суду у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і не оскаржується.
Суддя доповідач В. М. Бевзенко
Судді А. А. Єзеров
В. М. Кравчук