20 травня 2021 року
м. Київ
справа № 380/2085/20
адміністративне провадження № К/9901/17716/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2021 року у справі №380/2085/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з Міністерства юстиції України та Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на його користь:
- 373 146,24 грн середнього заробітку за час затримки виконання постанови Верховного Суду у справі №813/5500/14 без урахування обов'язкових платежів та податків;
- 115 516,77 грн компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, нарахованої на суму середнього заробітку без урахування обов'язкових платежів та податків;
- 25 765,24 грн різниці між надбавкою за ранг без урахування обов'язкових платежів та податків;
- 7 198,36 грн компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати;
- 125 187,30 грн надбавки за вислугу років без урахування обов'язкових платежів та податків;
- 24 770,68 грн різниці компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, нарахованої на розмір різниці між надбавкою без виключення обов'язкових платежів та податків;
- 31 182,59 грн індексації заробітної плати;
- 33 743,82 грн компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати, нарахованої на розмір індексації.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто із Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на користь ОСОБА_1 :
- середній заробіток за час затримки виконання постанови Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №813/5500/14 у розмірі: 374 247,81 грн без урахування обов'язкових платежів та податків;
- компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, нарахованої на суму середнього заробітку, у розмірі: 1 115 516,77 грн без урахування обов'язкових платежів та податків;
- індексацію заробітної плати у розмірі: 31 182,59 грн;
- компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати, нарахованої на розмір індексації, у розмірі: 33743,82 грн.
У задоволенні позовних вимог про стягнення з Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на користь ОСОБА_1 : різниці між надбавкою за ранг без урахування обов'язкових платежів та податків; компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, нарахованої на розмір різниці між надбавками за ранг; надбавки за вислугу років без урахування обов'язкових платежів та податків; компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, нарахованої на розмір різниці між надбавками за вислугу років відмовлено.
Стягнуто із Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі: 2596,85 грн.
Стягнуто із Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з проведенням експертизи у розмірі: 5053,14 грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2021 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі №380/2085/20 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із цим судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв'язку 12 травня 2021 року.
У своїй касаційній скарзі скаржник просить постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2021 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку та відсутнє посилання на відповідний пункт вказаної статті.
Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції із урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судом попередньої інстанції судове рішення ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2021 року у справі №380/2085/20.
Окрім іншого, у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Проте, оскільки Суд встановив, що касаційну скаргу належить повернути у зв'язку з тим, що скаржник не виклав передбачених КАС України підстав для касаційного оскарження, то клопотання про поновлення строку на таке оскарження Суд не вирішує.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2021 року у справі №380/2085/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
………………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду