19 травня 2021 року
м. Київ
справа № 240/21615/20
адміністративне провадження № К/9901/17419/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Калашнікової О.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року у справі № 240/21615/20 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо проведення виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки та індексації після звільнення;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за 703 днів затримки повного розрахунку при звільненні за період з 28 грудня 2018 року по 29 листопада 2020 рік включно, обчислений шляхом множення середнього розміру грошового забезпечення за останні два місяці служби на кількість днів затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки та індексації.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 грудня 2018 року по 30 листопада 2020 рік.
Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 грудня 2018 року по 30 листопада 2020 рік в розмірі 4798 (чотири тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн 68 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 повернуто особі, яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятими у справі рішеннями представник відповідача подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року у справі № 240/21615/20.
Дослідивши подану касаційну скаргу, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз статті 328 КАС України дає підстави вважати, що відповідно до частини першої цієї статті до касаційного суду можуть бути оскаржені саме рішення суду першої інстанції, судовий розгляд в якій закінчено (частина третя статті 241 КАС України), після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, прийняті за наслідками розгляду апеляційної скарги на такі рішення.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглянуто, оскільки ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року апеляційну скаргу було повернуто.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року, яке не переглянуто в апеляційному порядку не може бути предметом касаційного оскарження.
Щодо оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року, Верховний Суд вважає за потрібне зазначити про таке.
Частинами першою, третьою статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Відповідно до частини 2 підпункту 11 пункту 16-1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.
Як встановлено судом апеляційної інстанції апеляційна скарга була підписана представником за довіреністю Парасотченком О.М.
Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що наявна копія довіреності не вважається документом, який підтверджує повноваження представника у розумінні закону та вищезазначених норм.
За змістом частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Водночас аналіз оскаржуваного судового рішення та доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питань застосування відповідних норм права, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Отже, зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у розглядуваному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року у справі № 240/21615/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.В. Білак О.В. Калашнікова Ж.М. Мельник-Томенко