ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
18 травня 2021 року м. Київ № 640/23979/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вент-Заводи» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Вент-Заводи» (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.08.2019 №0032615573, №0042615573, №0052615573.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що господарські операції позивача з контрагентом ТОВ «Фаворит-СВ» підтверджені належними первинними документами, які обґрунтовують формування показників податкової звітності та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства. Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, є необґрунтованими, прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття та є наслідком їх неправомірності і підставою для скасування.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.12.2019 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентом не мали реального характеру, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлені обставини, які свідчать про фактичну неможливість виконання сторонами зобов'язань за договором. Представник відповідача, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.
Позивачем подано відповідь на відзив відповідача, в якій позивач заперечує проти доводів останнього, викладених у відзиві.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На підставі наказу про проведення перевірки від 26.07.2019 №10411 та направлення від 26.07.2019 №536/26-15-14-07-03-18, відповідно до підпункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Вент-Заводи» (код 39824971) з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з TOB «Фаворит-СВ» (код 38275537) за листопад, грудень 2016 року показників декларацій з податку на додану вартість та за 2016 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт від 08.08.2019 №169/26-15-14-07-03-10/39824971.
Проведеною перевіркою встановлення порушення:
пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 34 698,00 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 34 698,00 грн.;
пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що сплачується до державного бюджету на загальну суму 28 979,00 грн., у тому числі по періодам: листопад 2016 року - 28 979,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 9 429,00 грн., у тому числі по періодам: листопад 2016 року - 1 643,00 грн.; грудень 2016 року - 7 786,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки, 30.08.2019 Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:
№0032615573, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 43 373,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 34 698,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 675,00 грн.;
№0042615573, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 36 224,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 28 979,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 245,00 грн.;
№00552615573, яким зменшено розмір від'ємного значення суми по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 1 643,00 грн. за листопад 2016 року та у сумі 7 786,00 грн. за грудень 2016 року.
За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової служби України від 06.11.2019 №8522/6/99-00-08-05-01 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 30.08.2019 №0032615573, №0042615573, №0052615573, а скаргу позивача - без задоволення.
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Так, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності складених документів чи сплати грошових коштів.
З акту перевірки вбачається, що позивач відображав у складі витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств суми по господарським операціям з ТОВ «Фаворит-СВ».
За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Разом з цим, формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.
Так, досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.
Згідно з частиною першою статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Судом встановлено, що основним видом діяльності позивача є 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; крім того, позивач має право здійснювати діяльність у сфері: будівництва турбопроводів (код КВЕД 42.21), будівництва житлових і нежитлових будівель (код КВЕД 41.20), організації будівництва будівель (код КВЕД 41.10), діяльність у сфері архітектури (код КВЕД 71.11), електромонтажних робіт (код КВЕД 42.22) та будівництва споруд електропостачання та телекомінікацій (код КВЕД 42.22).
Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки контролюючим органом встановлена відсутність реального характеру господарських операцій позивача з TOB «Фаворит-СВ» (код 38275537).
Позивачем в підтвердження реальності здійснення господарської діяльності по взаємовідносинах із TOB «Фаворит-СВ» долучено до матеріалів справи копії договорів №09/01 від 01.09.2016, №1608/2 від 14.11.2016, №29/1 від 29.11.2016, №121/1 від 01.12.2016 та №172 від 10.12.2016.
Відповідно до договору про надання послуг №09/01 від 01.09.2016, укладеного між позивачем (замовник) та TOB «Фаворит-СВ» (виконавець), останній зобов'язується надати послуги з балансування робочих колес вентиляційного обладнання, призначеного для продажу на території/місцях, вказаних Замовником.
На підтвердження виконання умов договору позивачем надано розрахунок вартості послуг, оборотно-сальдову відомість по рахунку 281 «Товари на складі» за вересень 2016-листопад 2016, рахунки на оплату по замовленню №29/12 від 29.11.2016, №30/11 від 30.11.2016, платіжні доручення №1014 від 30.11.2016 на суму 78 000,00 грн., №1069 від 08.12.2016 на суму 42 000,00 грн., акт надання послуг №44 від 29.11.2016, №46 від 30.11.2016, податкові накладні №331 від 29.11.2016, №350 від 30.11.2016.
Відповідно до договору про надання послуг №1608/2 від 14.11.2016, укладеного між позивачем (замовник) та TOB «Фаворит-СВ» (виконавець), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання за усним завданням замовника виконати комплекс послуг проектних робіт та надати послуги з розробки проектної документації.
В підтвердження реальності здійснення господарської діяльності по вищезазначених взаємовідносинах з TOB «Фаворит-СВ», позивачем долучено до матеріалів справи рахунки на оплату по замовленню №1611 від 14.11.2016, №1608/2 від 07.12.2016, №122 від 12.12.2016, №135 від 14.12.2016, №147 від 14.12.2016, №153 від 15.12.2016, платіжні доручення №1196 від 10.01.2017, №1064 від 08.12.2016, №1115 від 19.12.2016, №1116 від 19.12.2016, №1114 від 19.12.2016, №1113 від 19.12.2016, акт надання послуг №1 від 16.11.2016, податкову накладну №131 від 16.11.2016.
Згідно договору №29/1 від 29.11.2016, укладеного TOB «Фаворит-СВ» (продавець) та позивачем (покупець), продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити запасні частини.
На підтвердження виконання умов договору позивачем надано рахунки на оплату по замовленню №29/1 від 29.11.2016, №1508/1 від 02.12.2016, видаткові накладні №45 від 29.11.2016, №13 від 02.12.2016, податкові накладні №330 від 29.11.2016, №25 від 02.12.2016, платіжні доручення №1013 від 30.11.2016, №1063 від 08.12.2016.
Відповідно до договору надання послуг №121/1 від 01.12.2016, укладеного між позивачем (замовник) та TOB «Фаворит-СВ» (виконавець), замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати комплекс послуг, а саме - комплексне супроводження об'єкту по питанням пожежної безпеки.
В підтвердження реальності здійснення господарської діяльності по вищезазначених взаємовідносинах з TOB «Фаворит-СВ», позивачем долучено до матеріалів справи рахунок на оплату по замовленню №121/1 від 01.12.2016, платіжне доручення №1032 від 10.12.2016, акт надання послуг №12 від 04.12.2016, податкову накладну №1 від 01.12.2016.
Відповідно до договору надання послуг №172 від 10.12.2016, укладеного між позивачем (замовник) та TOB «Фаворит-СВ» (виконавець), замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати комплекс послуг, а саме - ремонт гідростатики (гідронасос+гідромотор) та монтаж гідростатики (гідромотор+гідронасос), згідно наданого Замовником технічного завдання.
На підтвердження виконання умов договору позивачем надано розрахунок на оплату по замовленню №172 від 10.12.2016, платіжне доручення №1184 від 04.01.2017, акт надання послуг №17 від 12.12.2016, податкову накладну №143 від 12.12.2016, виписки по особовому рахунку.
У взаємозв'язку з вищенаведеним суд зазначає, що необхідність укладання спірних договорів з TOB «Фаворит-СВ» зумовлена зобов'язанням перед третіми особами, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії договорів №1347/1 від 03.11.2016, №251116/1488 від 25.11.2016 з додатками до них та видатковими накладними.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що послуги/товари, придбані в межах господарських операцій використовувались позивачем у власній господарській діяльності, а тому останній правомірно формував дані податкового обліку за перевірений період по взаємовідносинам зі вказаними контрагентами.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування, не надано жодних доказів на підтвердження викладених у відзиві та акті перевірки обставин щодо не підтвердженням факту здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Фаворит-СВ».
Стосовно невідповідності придбаного товару реалізованому, неподання звітності контрагентами позивача суд зазначає, що положеннями чинного законодавства на позивача не покладається обов'язок здійснення перевірки ведення, подання контрагентами податкової звітності. Крім того, у позивача відсутня можливість під час укладення договорів та здійснення господарських операцій з контрагентами, перевірити джерела придбання товару, що є предметом укладених договорів.
Крім того, не беруться до уваги посилання відповідача на протокол допиту свідка від 17.01.2018 у кримінальному провадженні за №32017100010000020, оскільки відповідно до положень частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06 листопада 2018 року по справі №822/551/18.
Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих документів, а також придбання товарів з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на прибуток є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.
Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із ТОВ «Фаворит-СВ», суд керується наступним.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
У свою чергу, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, згідно положень пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.
Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ «Фаворит-СВ» товарів та послуг безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Фаворит-СВ» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг/товарів; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Положеннями пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначено що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Тобто, позивач відповідно до положень пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України має право на бюджетне відшкодування у випадку наявності від'ємного значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, якщо така сума податку на додану вартість фактично сплачена у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів до Державного бюджету України.
Суд встановив, що придбання позивачем у ТОВ «Фаворит-СВ» послуг/товару безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами, а відповідач не довів відсутність сплати позивачем відповідних сум податку на додану вартість до Державного бюджету України.
В контексті спірних правовідносин суд вважає за необхідне відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Інтерсплав» проти України» (2007 рік, заява №803/02),»Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.
Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.
Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість та право на бюджетне відшкодування не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.
Отже, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування відповідні суми податку на додану вартість за перевірений період, тому висновки акта перевірки про заниження податку на прибуток приватних підприємств, податку на додану вартість та завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, податку на додану вартість та зменшення від'ємного значення суми по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду - протиправним.
Враховуючи встановлені судом обставини справи та норми чинного законодавства, що регулює правовідносини у сфері справляння податків та зборів, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 30.08.2019 №0032615573, №0042615573, №0052615573 є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вент-Заводи» (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 31, код ЄДРПОУ 39824971) задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.08.2019 №0032615573, №0042615573, №0052615573.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вент-Заводи» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Суддя В.П. Шулежко