Справа № 344/7775/21
Провадження № 1-кс/344/3069/21
20 травня 2021 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12020090000000785 від 11.11.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України , -
Слідчий звернулася з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обгрунтування якого посилалася на те, що ОСОБА_4 будучи включеним до лікування із використанням препаратів замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, в кабінеті замісної підтримувальної терапії (012) КНП «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської ради», що в м. Івано-Франківську по вул. Пашницького, 40, та отримуючи в рамках указаного лікування наркотичний засіб метадон, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та таблиці ІІ списку 1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою КМУ від 06.05.2000 № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» відноситься до наркотичних засобів оббіг яких обмежено, продовж 2020 - 2021 роки, керуючись корисливими мотивами, незаконного збував його за грошові кошти наркозалежним особам на території Івано-Франківської області, а також, маючи знайомих серед наркозалежних здійснював незаконне придбання та зберігання з метою збуту цього наркотичного засобу.
У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, не працюючий, з середньою освітою.
19 травня 2021 року, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичних засобів, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб та якщо предметом таких дій були наркотичні засоби у великих розмірах.
Обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: протоколами допиту свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , протоколами добровільної видачі та протоколами за результатами контролю за вчинення злочину у формі оперативної закупки, висновками судово-хімічної експертизи №СЕ-19/109-11/2-1197НЗ/20 від 18.12.2020, №СЕ-19/109-11/2-1221НЗ/20 від 31.12.2020, № СЕ-19/109-21/1846-НЗПРАП від 25.02.2020, №СЕ-19/109-21/4316-НЗПРАП від 30.04.2020, №СЕ-19/109-21/4514-НЗПРАП від 30.04.2020, та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , у відповідності до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого відповідно до ч. 2 ст. 307 КК України, передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- п. 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі. Слід врахувати, що ОСОБА_4 будучи раніше судимий за наступні злочини: ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ст. 15 ч. 3 ст. 185 ч., ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 315 ч. 3 ст. 185 ч. 1 ст. 263 КК України, притягувався до кримінальної відповідальності пов'язаною з позбавленням волі, знає про неминучість та тяжкість відбування такого покарання та може ухилятися від повторного притягнення до кримінальної відповідальності.
- п. 3 - незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні з метою уникнення від кримінальної відповідальності, а саме може змушувати їх змінити свої покази на неправдиві з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, так як, здійснюючи збут наркотичного засобу, ОСОБА_4 особисто зустрічався зі свідками та йому можуть бути відомі їх анкетні дані.
- п. 5 - можливість вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки ОСОБА_4 не працює, що свідчить про відсутність постійного джерела доходів та вчиняв злочин переслідуючи корисливий мотив з метою отримання засобів для існування, може знову вчинити аналогічний злочин.
Наведене свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу окрім тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 .
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, з підстав викладених в ньому обставин, просив задоволити.
В судовому засіданні захисник підозрюваного щодо задоволення клопотання заперечив, просив застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Якщо суд прийде до переконання застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, просив визначити мінімальний розмір застави.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу (ч.1 ст. 179 КПК України).
Ч. 5 ст. 194 КПК України передбачено обов'язки, які слідчим суддею можуть бути покладені на підозрюваного.
З матеріалів клопотання вбачається, що 19 травня 2021 року, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичних засобів, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб та якщо предметом таких дій були наркотичні засоби у великих розмірах.
Прокурор в судовому засіданні посилається на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні з метою уникнення від кримінальної відповідальності у цьому кримінальному провадженні або продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Однак, як було встановлено в судовому засіданні, прокурором не надано жодних доказів, які б підтведжували факт переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування. В матеріалах клопотання відсутні будь які докази про намір особи переховуватись, зокрема, зміну місця проживання, відомості про відсутність постійного місця проживання.
Вищевказані факти спростовують твердження прокурора про переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування.
Щодо ризику незаконно впливати на свідків, то в матеріалах клопотання також відсутні докази, які підтверджують, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі її протиправну поведінку.
Ризик тиску на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу (Jarzynski v.Poland (Яжинський проти Польщі) §43).
Однак зі плином часу, інтереси слідства стають недостатніми для тримання підозрюваного під вартою: за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевірок, дачі показань (Clooth v.Belgiu (Клоот проти Бельгії), §44).
Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (W v.Switzerland, 14379/88, 26 січня 1993 року).
Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов"язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв"язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v.Moldova (Бекчиєв проти Молдови) §58).
Ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою (Neumeister v.Austria (Коймайетер проти Австрії), §10).
Відповідно до Листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 p., Суд повинен вживати заходів щодо усунення підстави для надходження до Європейського суду з прав людини заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Європейському суді з прав людини та сумлінно виконувати обов'язки щодо загального захисту прав людини у порядку сг.206 КПК України.
Цим же листом рекомендується при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково розглянути можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п.80 рішення Свропейського суду з прав людини від 10 лютого 201 року у справі "Харченко проти України").
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу, враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 вказаного вище злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров'я (розлади особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку з частими цефалгіями, астенією), майновий стан, міцність соціальних зв'язків, та те, що він раніше судимий.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити частково та застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому залишати житло з покладенням на нього додаткових обов'язків і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
Ч. 6 ст. 181 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, -
Клопотання задоволити частково.
Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, не працюючого, з середньою освітою, раніше судимого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та заборонити йому залишати житло за адресою: - АДРЕСА_2 .
Покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за кожною вимогою;
2) не залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватись від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до підрозділів ДМС України в Івано-Франківській області свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну, та роз'яснити, що в разі невиконання таких обов'язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала слідчого судді діє до 17 липня 2021 року включно та підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Виконання ухвали доручити відповідному органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 , а контроль за її виконанням покласти на прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1