Справа №: 343/871/21
Провадження №: 2/0343/408/21
про залишення позовної заяви без руху
20 травня 2021 року м. Долина
Суддя Долинського районного суду Івано-Франківської області Монташевич С.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,
19 травня 2021 року в Долинський районний суд Івано-Франківської області поступив позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.
Дослідивши матеріали позовної заяви та її зміст, вважаю, що така підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
В позовній заяві позивачка об'єднала дві позовні вимоги: про позбавлення батьківських прав та про стягнення аліментів, які є самостійними і можуть розглядатись окремо, а так само не суперечить вимогам процесуального закону їх об'єднання в одній позовній заяві. Дане питання вирішила позивачка на власний розсуд при поданні позовної заяви до суду.
Територіальна підсудність справи певному суду визначається за такими критеріями: по суб'єкту, по місцю, по правовідносинам. Є два види визначення підсудності: 1) імперативно визначена законом підсудність, і 2) альтернативна підсудність. Щодо імперативної підсудності, то процесуальним законом визначено підсудність за загальним правилом: за зареєстрованим місцем проживання/перебування відповідача(ст.27 ЦПК України), така підсудність є загальним правилом і вона встановлюється імперативно для всіх цивільних справ, окрім тих, для яких встановлено виключну підсудність(ст.30 ЦПК України) або конкретно передбачено іншу підсудність(ст.26, ст.29 ЦПК України). Щодо альтернативної підсудності, то це означає, що у певних, конкретно передбачених законом випадках (перелік таких випадків є вичерпним і розширене тлумачення неприпустиме) позивачу надається право вибору підсудності: або за загальним правилом, встановленим ст.27 ЦПК України, або за підсудністю, визначеною альтернативно (ст. 28 ЦПК України).
Як роз'яснено в узагальненні від 11.12.2008 Верховного суду України "Практика розгляду судами справ, пов'язаних із позбавленням батьківських прав, поновленням батьківських прав, усиновленням, установленням опіки та піклування над дітьми" щодо визначення підсудності, то с прави про позбавлення батьківських прав є справами позовного провадження, тому ця категорія справ підлягає розгляду за загальними правилами підсудності - відповідно до ч. 1 ст. 109 Цивільного процесуального кодексу України за місцем проживання відповідача або одного з них, якщо позов подається до обох батьків (ч. 1 ст. 113 ЦПК). Якщо в одному позові вимоги про позбавлення батьківських прав (та інші вимоги щодо захисту прав дитини) поєднуються з вимогою про стягнення аліментів, такий позов може подаватися за вибором позивача згідно з ч. 1 ст. 110 ЦПК.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Позивачкою пред'явлено позов до Долинського районного суду Івано-Франківської області за місцем укладення нею договору позички квартири та як зазначено у позовній заяві за місцем її фактичного проживання, хоча відповідно до долучених до позовної заяви паспортних даних ОСОБА_1 , остання зареєстрована у м. Івано-Франківськ.
Суд враховує положення ст. 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», в якому міститься визначення поняття реєстрації, згідно з яким реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Як визначено і ст. 27, і ст. 28 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування.
Тобто, підставою для визначення підсудності справи є саме зареєстроване місце проживання/перебування особи, а не її фактичне місце проживання, яке не зареєстроване у встановленому законом порядку.
Тому з метою недопущення порушення права позивачки на визначення суду, в якому буде розглядатися даний позов, для правильного вирішення питання підсудності, беручи до уваги, що за змістом ст.ст. 31, 32, 187 ЦПК України, якщо справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, при цьому, спору між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подачі позовної заяви, оформленої відповідно до вимог ЦПК України, а саме: надати підтверджуючі документи про її місце реєстрації на території, яка підпадає під територіальну юрисдикцію Долинського районного суду Івано-Франківської області, для прийняття її до розгляду останнім, або ж скористатися відповідним правом та подати заяву, до якого суду вона бажає, щоб була направлена вказана справа: за її зареєстрованим місцем проживання чи за зареєстрованим (останнім відомим) місцем проживання відповідача.
Крім того, суд звертає увагу, що у позовній заяві зазначено як третю особу Службу у справах дітей Долинської міської ради, при цьому не вказано на якій стороні, хоча орган опіки та піклування у даній категорії справ залучається для дачі висновку на виконання своїх повноважень за місцем проживання дитини. Відомості про зареєстроване місце проживання дитини у позовній заяві відсутні, а з додатків до неї вбачається, що дитина навчається у Польщі, де, очевидно, і проживає.
Суд наголошує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя з огляду на усталену практику Європейського суду з прав людини. Встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, до документів, які мають бути до неї додані, а також визначаючи підсудність різних категорій справ, ЦПК України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та підстав прийняття заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.
З огляду на вищевикладене, вважаю, що позовна заява не є належним чином оформленою та подана до суду не відповідно до вимог цивільного процесуального закону, який діє на час подачі позову до суду.
Згідно зі ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч. 3 ст. 185 ЦПК України).
На підставі викладеного, статей 175, 176, 177 ЦПК України та керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини залишити без руху та надати позивачці строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання вимог ухвали в зазначений строк позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачці.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту підписання суддею.
Суддя Долинського районного суду С. М. Монташевич