Справа №339/108/21
68
2/339/74/21
20 травня 2021 року м. Болехів
Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Головенко О.С.
секретаря судового засідання Ганчар Л.В.
з участю позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
12 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовною заявою та просить розірвати шлюб, укладений 05 вересня 2000 року, в якому народилися діти: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач постійно зраджувала йому з іншим чоловіком, з яким на даний час проживає окремо від дітей. Подружнє життя фактично розпалося, у відповідача змінилося ставлення до нього та їх дітей, розвинулася неприязнь один до одного, втрачено почуття любові та поваги. Подальше збереження щлюбу неможливе та суперечить його інтересам, а тому шлюб слід розірвати. Діти не бажають проживати з відповідачем, а тому дітей залишити на проживання з ним.
14 квітня 2021 року відкрито провадження та призначено перше судове засідання з викликом сторін.
19 травня 2021 року відповідач подала заяву, в якій позовні вимоги визнала в повному обсязі, просила залишити їй після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_2 та розгляд справи проводити у її відсутності ( а.с.27).
Ухвалою від 20 травня 2021 року закрито провадження в частині вимог про залишення неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 на проживання з батьком ОСОБА_1 .
В судовому засіданні відповідач позов щодо розірвання шлюбу визнала, однак заперечувала проти стягнення судових витрат.
Згідно ст. 206 ЦПК України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, заслухавши вступне слово позивача та відповідача, повно та всебічно з"ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов належить задовольнити, так як він обґрунтований, доведений позивачем, відповідає матеріальному закону, визнаний відповідачем і це визнання не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною першою ст. 15, частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Згідно вимог ст.77,81 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, спір виник з приводу сімейних відносин щодо припинення шлюбу.
Встановлено, що сторони уклали шлюб 05 вересня 2000 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Болехівського міського управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис №51 (а.с.6).
Від даного шлюбу народилися діти: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.7-9).
Перебуваючи у шлюбі, сторони не змогли створити міцної сім'ї, про що свідчить той факт, що вони не підтримують шлюбних відносин, розвинулась неприязнь один до одного, відповідачка створила нову сім'ю, поновлювати наміру їх не мають.
Згідно з ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
При розгляді даної справи суд виходить з того, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
За змістом ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім"ї за свою поведінку в ній.
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини, примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч.ч.3,4 ст. 56 СК ).
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Позивач, скориставшись даним правом, звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу, оскільки шлюбні відносини припинені, подальше існування шлюбу неможливе, суперечить його інтересам та інтересам їхніх дітей, оскільки відповідач, не розірвавши шлюб, створила нову сім'ю, де й проживає.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачем, яка теж наполягала на розірванні шлюбу, подавши заяву про визнання позовних вимог.
На підставі наведеного, з урахуванням особливого характеру сімейних відносин та їх об'єктивну недоступність для оточуючих, беручи до уваги, що як позивач, так і відповідач категорично заперечують проти збереження їх сім'ї та наполягають на розлученні, суд не може покласти на них обов'язок збереження сім'ї при наявності їх категоричного заперечення цього.
При таких обставинах, враховуючи інтереси кожного з подружжя, суд приходить до висновку, що сім'я розпалася остаточно, а тому шлюб слід розірвати, а малолітнього сина ОСОБА_5 залишити на проживання з батьком.
Бажання відповідача залишитись на прізвищі, яке вона обрала при укладенні шлюбу, не суперечить вимогам ст. 113 СК України, де зазначено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Тому за бажанням відповідача суд залишає її прізвище - ОСОБА_2
Позивач, окрім того, просить стягнути з відповідача на його користь 1708 грн. судових витрат, в тому числі: за складання позовної заяви у розмірі 800 грн. та сплати судового збору - 908 грн.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 4,5 статті 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, суд відзначає, що, враховуючи норми вказаної статті, досліджувати питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу суд може лише за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони, саме на яку покладається обов'язок доведення не співмірності таких витрат.
У даній справі таке клопотання заявлено, оскільки відповідач висловила свої позиції щодо судових витрат.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З матеріалів справи вбачається, що позивач додав до матеріалів справи квитанцію про сплату 800 грн. за оформлення позовної заяви (а.с.10).
Однак, з позовної заяви вбачається, що вона викладена всього на 2 сторінках, до суду подано незначну кількість копій документів (5 копій), підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, що свідчить про те, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є не співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу та не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а по окремих вимогах закрито провадження, оскільки не є предметом розгляду в суді.
При таких обставинах, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати в розмірі 1308 грн. (400 грн. - витрати за підготовку і складання позову + 908 грн.- судового збору).
На підставі наведеного ст.110-112, 113 Сімейного кодексу України, керуючись ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов задоволити .
Шлюб, зареєстрований 05 вересня 2000 року у Болехівському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Івано-Франківськ), актовий запис № 51, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - розірвати.
Малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 залишити на проживання з батьком ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. та 400 грн. витрат на правову допомогу.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишити за її бажанням прізвище ОСОБА_2
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Болехівський міський суд.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Найменування та ім'я сторін, їх місцезнаходження та проживання :
ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платників НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 - реєстраційний номер облікової картки платників НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .
Дата складання повного тексту рішення 20 травня 2021 року.
Суддя О.С.Головенко