11 травня 2021 року Чернігів Справа № 620/6781/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Падій В.В.,
за участю секретаря Михайлової І.О.,
представників позивача Зенченко Н.В., Панасенко Д.А.,
представника відповідача Бисикало Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, за правилами загального позовного провадження, справу за адміністративним позовом Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 15.12.2020 №00027680700, яким визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість всього в сумі 4 524 420,00 грн (основний платіж - 3 619 536,00 грн, штрафна санкція - 904 884,00 грн);
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 15.12.2020 №00027700700, яким визначено грошове зобов'язання по акцизному податку всього в сумі 8 348 85,001 грн (основний платіж - 6 679 081,00 грн, штрафна санкція - 1 669 770,00 грн);
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 15.12.2020 №00027690700, яким визначено штрафні санкції за відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України, податкових накладних по ПДВ всього в сумі 1 809 768,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 15.12.2020 №00027710700, яким визначено штрафні санкції за незабезпечення зберігання первинних документів, інших документів з питань обчислення і сплати податків або ненадання контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю всього в сумі 1020,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 15.12.2020 №00027720710, яким визначено штрафні санкції за подання з недостовірними відомостями або помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку всього в сумі 1020,00 грн.
Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено про протиправність оскаржуваних повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Чернігівській області, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню. Ухвалою суду від 21.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; встановлено відповідачу для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову - 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
09.02.2021 відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що за період, з 01.11.2016 по 13.12.2019, на підставі рішень про безоплатну передачу автомобілів, вилучених митними органами, та актів приймання - передавання конфіскованого майна позивачем було передано установам та організаціям 31 автомобіль, загальною вартістю 7 040 710. 95,00 грн (оціночна вартість). Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. Перелік операцій, що звільнені від оподаткування, визначений статтею 197 цього Кодексу. При цьому відповідно до пункту 197.5 статті 197 ПК України звільнення від оподаткування, передбачене пунктом 197.1 цієї статті, не поширюється на операції з підакцизними товарами, зазначеними в розділі VI цього Кодексу. Оскільки транспортні засоби у відповідності до розділу VI цього Кодексу віднесені до підакцизних товарів, на операції з передачі конфіскованих транспортних засобів поширюється загальний режим оподаткування податком на додану вартість із застосуванням ставки податку 20 відсотків. На дату передачі конфіскованого транспортного засобу, особа, яка здійснює передачу такого майна (за умови реєстрації її платником податку на додану вартість), має скласти податкову накладну із застосуванням ставки ПДВ 20 відсотків (при безоплатній передачі база оподаткування ПДВ визначається з урахуванням вимог пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України). Таким чином на думку представника Головного управління ДПС у Чернігівській області, позивачем занижено податкове зобов'язання, за рахунок не нарахування податкових зобов'язань, з податку на додану вартість по операціях з безоплатної передачі конфіскованих транспортних засобів установам та організаціям. Також, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки встановлено, що підрозділами Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області безоплатно передано конфісковані транспортні засоби, обернені на користь держави, без нарахування акцизного податку. Також позивачем не забезпечено зберігання первинних документів.
Ухвалою суду від 25.02.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначене судове засідання для розгляду справи по суті. Ухвалами суду від 25.03.2021, 30.03.2021, 08.04.2021 та 26.04.2021 клопотання Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про розгляд справи в режимі відеоконференції задоволені: вирішено розгляд справи у судових засіданнях проводити в режимі відеоконференції; доручено Сумському окружному адміністративному суді забезпечити участь представника Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) у судових засіданнях в режимі відеоконференції. Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов.
Вислухавши учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області є бюджетною установою та утримується за рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року № 228 (зі змінами), та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 року №870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» наказом Міністерства юстиції України «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України» від 16.10.2019 №3173/5 вирішено ліквідувати Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області та утворити Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми)) як юридичну особу публічного права.
На підставі наказів Головного управління ДПС у Чернігівській області від 16.12.2019 №846, 19.12.2019 №920, 11.11.2020 №1732-а, 12.11.2020 №1733-а, 17.11.2020 №1758-а та направлень на перевірку від 16.12.2019 №981, №982, №983 та від 12.11.2020 №277, №278, №279 посадовими особами Головного управління ДПС у Чернігівській області відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, статті 82 Податкового кодексу України проведена позапланова виїзна документальна перевірка Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період, з 01.11.2016 по 13.12.2019, правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період, з 01.01.2011 року по 13.12.2019 (т.1, а.с. 163-167, 182 - 187).
За результатами позапланової виїзної документальної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства складено акт перевірки від 27.11.2020 №1277/07/34924518 (т.1 а. с. 48 - 95), у якому зафіксовані наступні порушення:
- пункту 185.1 статті 185, підпунктів 197.1.18, 197.1.26 пункту 197.1, пункту 197.5 статті 197 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у сумі 4 021 577,00 грн за період, з листопада 2016 року по листопад 2019 року;
- підпункту 212.1.4 пункту 212.1 статті 212, підпункту 213.1.4 пункту 213.1 статті 213, статті 216 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено акцизний податок у сумі 7 676 322,00 грн за період, з грудня 2016 року по січень 2019 року;
- пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого відсутня реєстрація податкових накладних, на загальну суму обсягу постачання у сумі 20 107 885,00 грн (без ПДВ) за період, з листопада 2016 року по листопад 2019 року;
- пункту 44.3, пункту 44.4 статті 44 Податкового кодексу України, а саме: установою не забезпечено зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків і зборів протягом, установлених статтею 44 Податкового кодексу України, строків їх зберігання та/або ненадання контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю;
- пункту ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (зі змінами та доповненнями), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 №111/26556.
Листом від 30.11.2020 №13821/10/25-01-07-04-06 Головне управління ДПС у Чернігівській області направило позивачу акт перевірки від 27.11.2020 №1277/07/34924518 (т.1, а.с. 44-45).
На підставі висновків документальної позапланової виїзної перевірки Головним управлінням ДПС у Чернігівській області прийнято:
- податкове повідомлення-рішення від 15.12.2020 №00027680700, яким визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість всього в сумі 4 524 420,00 грн (основний платіж - 3 619 536,00 грн, штрафна санкція - 904 884,00 грн) (т.1, а.с. 30-31);
- податкове повідомлення-рішення від 15.12.2020 №00027700700, яким визначено грошове зобов'язання по акцизному податку всього в сумі 8348851,00 грн (основний платіж - 6679081,00 грн, штрафна санкція - 1669770,00 грн) (т.1, а.с. 32-33);
- податкове повідомлення-рішення від 15.12.2020 №00027690700, яким визначено штрафні санкції за відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України, податкових накладних по ПДВ всього в сумі 1 809 768,00 грн (т.1, а.с. 34-36);
- податкове повідомлення-рішення від 15.12.2020 №00027710700, яким визначено штрафні санкції за незабезпечення зберігання первинних документів, інших документів з питань обчислення і сплати податків або ненадання контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю всього в сумі 1020,00 грн (т.1, а.с. 39-40);
- податкове повідомлення-рішення від 15.12.2020 №00027720710, яким визначено штрафні санкції за подання з недостовірними відомостями або помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку всього в сумі 1020,00 грн (т.1, а.с. 37-38).
Листом від 15.12.2020 №14303/10/25-01-07-04-06 Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області направило вищевказані податкові повідомлення - рішення позивачу (т.1, а.с. 41-42).
Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
Грошове зобов'язання платника податків відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (підпункт 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпунктів 21.1.1-21.1.5 пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.
Статтею 62 ПК України передбачено, що одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
У відповідності до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Згідно з підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Відповідно до пункту 78.4, 78.5 та 78.8 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 ПК України.
Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 ПК України.
Пунктом 86.1 статті 86 ПК України встановлено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Як випливає з матеріалів справи, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки контролюючим органом встановлено, що за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 позивач був зареєстрований неприбутковою установою згідно з рішенням від 24.11.2016 №583/25-22-12-04-37. Код ознаки неприбутковості - 0031 (бюджетні установи).
За період, з 01.11.2016 по 30.11.2019 позивачем задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 6 308 098, 00 грн.
Перевіркою правомірності визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, за період, з 01.11.2016 по 30.11.2019, встановлено його заниження на загальну суму 2 943 406,00 грн, внаслідок не включення до об'єкту оподаткування податком на додану вартість операцій з безоплатної передачі установам та організаціям 31 транспортний засіб, вартістю, на загальну суму 7 040 710,95 грн.
З матеріалів справи випливає, що згідно рішень про вирішення питання щодо розпорядження конфіскованим на користь держави майном та актів приймання-передавання майна, посадовими особами Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області безоплатно передані, а представниками установ - отримувачів прийняті 31 транспортний засіб.
Також, під час перевірки, відповідачем встановлено, що підрозділами Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області безоплатно передано установам та організаціям 31 транспортний засіб, обернені на користь держави, без нарахування акцизного податку у сумі 7 676 322,00 грн за період, з грудня 2016 року по січень 2019 року.
Отже спірним питанням також, у межах даної адміністративної справи є, серед іншого, порядок оподаткування операцій з безоплатної передачі на користь відповідних установ та організацій, конфіскованого за рішенням суду майна, яке відноситься до підакцизних товарів.
Статтею 62 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом.
Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.
Розпорядження конфіскованим майном та майном, яке не підлягає реалізації, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок обліку, зберігання, оцінки вилученого митницями майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі цього майна органам державної виконавчої служби і розпорядження ним, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2001 №1724 (далі - Порядок №1724), відповідно до якого саме державний виконавець є особою, уповноваженою на реалізацію конфіскованих автомобілів.
Порядком №1724 встановлено декілька способів розпорядження конфіскованим майном, зокрема, і у випадку неможливості реалізації, - безоплатна передача майна або його знищення, утилізація, промислова переробка.
Процедура розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, врегульована приписами Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 № 985 (далі - Порядок № 985, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), пункт 11 якого передбачає, що з метою забезпечення розпорядження конфіскованим майном у способи, відмінні від реалізації, керівник органу державної виконавчої служби утворює комісію, яка складається з представників відповідного органу державної виконавчої служби, державної податкової інспекції у районі, місті (крім м. Києва), районної у місті, об'єднаної та спеціалізованої державної податкової інспекції головного управління ДПС, а якщо майно вилучено митницею - представників відповідної митниці. До складу комісії можуть бути включені представники благодійних організацій.
Головою комісії є керівник органу державної виконавчої служби.
Рішення комісії приймаються простою більшістю голосів, підписуються присутніми на засіданні членами комісії та затверджуються керівником відповідного органу державної виконавчої служби. У разі коли голоси розділилися порівну, вирішальним є голос голови комісії.
Копія рішення надсилається всім органам/організаціям, представники яких входять до складу комісії.
Відповідно до пункту 14 Порядку № 985 у разі коли майно, в тому числі транспортні засоби, не реалізовано у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», державний виконавець вносить на розгляд комісії, яка утворена відповідно до пункту 11 цього Порядку (далі - комісія), пропозицію щодо безоплатної передачі майна органам державної влади, закладам охорони здоров'я, освіти, соціального забезпечення, соціального захисту, зокрема закладам, у яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, дитячим будинкам сімейного типу, прийомним сім'ям, будинкам дитини при установах виконання покарань, установам виконання покарань, слідчим ізоляторам, військовим формуванням, а також на благодійні цілі. У разі прийняття комісією рішення про можливість безоплатної передачі майна орган державної виконавчої служби розміщує інформацію щодо цього майна на веб-сайті з питань реалізації арештованого державними виконавцями майна.
У повідомленні про безоплатну передачу майна зазначається інформація про оподаткування операцій з безоплатної передачі майна, у тому числі підакцизних товарів, з посиланням на норми законодавства.
При цьому відповідно до пунктів 23, 24 Порядку №985 товарно-матеріальні цінності, крім тих, обіг яких обмежено законом, безоплатно передаються державним органам, установам, організаціям на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України.
Безоплатна передача зазначених товарно-матеріальних цінностей здійснюється за ринковою вартістю, визначеною згідно із законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність і Податковим кодексом України.
Майно, що перейшло у власність держави і отримано безоплатно відповідними юридичними особами, відображається в бухгалтерському обліку та звітності в порядку, встановленому законодавством.
Передане безоплатно майно, що підлягало оподаткуванню митними платежами, якщо вони не були сплачені, може бути відчужене виключно за умови сплати мита та інших податків і зборів, передбачених законодавством під час його ввезення на територію України.
Аналогічні положення закріплені у пунктах 12, 12-2 Порядку №1724.
Отже необхідність сплати обов'язкових податків і зборів, навіть при безоплатній передачі підакцизних товарів установам і організаціям, прямо встановлена чинними нормами ПК України, Порядку № 985 та Порядку №1724.
Суд звертає увагу, що одержання відповідними органами державної влади, установами та організаціями транспортних засобів, згідно з чинним законодавством України, можливе виключно після сплати ними обов'язкових податків і зборів.
Підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація підакцизних товарів (продукції) - це будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
З аналізу вказаної норми випливає, що безоплатна передача підакцизних товарів (продукції) є однією із форм реалізації підакцизних товарів.
Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. Відповідно до підпункту 197.1.26 пункту 197.1 статті 197 ПК України звільняються від оподаткування операції з передачі конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 184 Митного кодексу України), у розпорядження державних установ або організацій, уповноважених здійснювати їх збереження або постачання згідно із законодавством, а також операції з безоплатної передачі зазначеного в цьому пункті майна у випадках, визначених законодавством, у володіння і користування державних органів, установ (організацій), які утримуються за рахунок бюджетних коштів, а також закладів, в яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей.
При цьому приписи пункту 24 Порядку №985 стосуються тієї категорії товарів, що підпадають під дію вказаної норми ПК України, та передбачають, що подальше відчуження такого майна буде можливе за умови сплати мита та інших податків і зборів.
Однак пунктом 197.5 статті 197 ПК України встановлено, що звільнення від оподаткування, передбачене пунктом 197.1 цієї статті, не поширюється на операції з підакцизними товарами, зазначеними в розділі VI цього Кодексу.
За приписами пункту 215.1 статті 215 ПК України до підакцизних товарів належать, зокрема, автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів.
Окрім того у пункті 213.3 статті 213 цього Кодексу наведено перелік випадків звільнення від оподаткування акцизним податком, проте, операції з безоплатної передачі транспортних засобів у ньому відсутні.
З системного аналізу наведеного правового регулювання слідує, що оподаткування операцій з безоплатної передачі конфіскованого майна, яке є підакцизним товаром, здійснюється на загальних підставах, тобто зі сплатою усіх належних податків і зборів. Будь-яких преференцій чи пільг щодо сплати податків, зборів чи інших платежів при здійсненні таких операцій відносно товарів підакцизної групи ПК України також не встановлює.
У даному випадку, конфісковані транспортні засоби можуть бути передані безоплатно у власність установам та організаціям, лише після сплати цими установами та організаціями акцизного податку та податку на додану вартість відповідно до положень ПК України та Порядків №985 та №1724.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 823/1873/18.
За правилами частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також судом встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 15.12.2020 №00027680700, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 1 078 171,00 грн, слугував висновок контролюючого органу про не включення Головним територіальним управлінням юстиції у Чернігівській області до об'єкта оподаткування з ПДВ на суми відшкодування вартості послуг з організації та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, за період, з 01.11.2016 по 30.11.2019.
Однак суд не може погодитись із вказаним висновком з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом
При цьому як встановлено статтею 1 цього Кодексу цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Витрати виконавчого провадження - це витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень (частина 2 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження»).
Тобто надходження на спеціальний рахунок Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області коштів на відшкодування витрат на проведення виконавчих дій, стягнутих з боржників державною виконавчою службою, не є надходженням від операцій цивільно-правового характеру, а тим більше, наданням безпосередньо органами державної виконавчої служби платних послуг.
При цьому суд зауважує, що згідно з листом Державної податкової адміністрації України від 15.02.2011 №1998/5/16-1516 кошти, які належать до витрат на організацію та проведення виконавчих дій, стягнуті з боржника, не можуть розглядатися як об'єкт оподаткування з податку на додану вартість.
Вказане свідчить про протиправність висновків Головного управління ДПС у Чернігівській області щодо віднесення операцій з відшкодування виконавчих витрат до об'єкту оподаткування з податку на додану вартість та необґрунтованість їх ототожнення із наданням послуг.
За таких обставин висновки Головного управління ДПС у Чернігівській області, викладені в акті перевірки від 27.11.2020 №1277/07/34924518 щодо порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, підпунктів 197.1.18, 197.1.26 пункту 197.1, пункту 197.5 статті 197 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у сумі 4 021 577,00 грн за період, з листопада 2016 року по листопад 2019 року та підпункту 212.1.4 пункту 212.1 статті 212, підпункту 213.1.4 пункту 213.1 статті 213, статті 216 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено акцизний податок у сумі 7 676 322,00 грн за період, з грудня 2016 року по січень 2019 року є помилковими.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Чернігівській області від 15.12.2020 №00027680700, яким визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 4 524 420,00 грн (основний платіж - 3 619 536,00 грн, штрафна санкція - 904 884,00 грн) та від 15.12.2020 №00027700700, яким визначено грошове зобов'язання по акцизному податку, в сумі 8 348 851,00 грн (основний платіж - 6 679 081,00 грн, штрафна санкція - 1 669 770,00 грн) та їх скасування.
Стосовно обґрунтованості прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 15.12.2020 №00027690700, яким визначено штрафні санкції за відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України, податкових накладних по ПДВ всього в сумі 1 809 768,00 грн суд зазначає таке.
Абзацом першим пункту 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
За правилами пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України також встановлено строки реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Як встановлено судом, штрафні санкції були застосовані до позивача на підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України, тобто за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з вказаною правовою нормою відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.
Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.
Обов'язок особи скласти в установлені терміни податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, а саме, з настанням однієї із подій: або зарахування коштів на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, або відвантаження поставленого товару.
Аналізуючи питання про притягнення позивача до відповідальності за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних, суд дійшов висновку, що можливість застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України наявна лише у разі, якщо платник податків - продавець товарів/послуг був зобов'язаний відповідно до вимог цього Кодексу скласти та зареєструвати податкові накладні у зв'язку з настанням однієї з подій: постачання товарів/послуг або надходження попередньої оплати.
Вказані висновки щодо застосування норм права узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.05.2020 у справі № 804/3513/17.
Відповідно до статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
Отже для можливості накладення штрафних санкції на платника податків, які передбачені статтею 120-1 ПК України, обов'язковим є встановлення вчинення ним податкового правопорушення, як це зазначено у статті 109 цього Кодексу.
Суд зауважує, що встановлена, у ході судового розгляду справи, відсутність факту виникнення податкових зобов'язань у позивача виключає обов'язок останнього скласти та зареєструвати податкові накладні.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК України, податкових накладних по ПДВ та, як наслідок, протиправність прийнятого Головним управлінням ДПС у Чернігівській області податкового повідомлення-рішення від 15.12.2020 № 00027690700.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 15.12.2020 №00027710700, яким визначено штрафні санкції за незабезпечення зберігання первинних документів, інших документів з питань обчислення і сплати податків або ненадання контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю всього в сумі 1020,00 грн суд зазначає наступне.
Зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення - рішення випливає, що на підставі акту перевірки від 27.11.2020 №1277/07/34924518, яким встановлено порушення позивачем пунктів 44.3 та 44.4 статті 44 ПК України та на підставі абзацу першого пункту 121.1 статті121 ПК України накладений штраф у сумі 1020 грн.
Пунктом 44.3. статті 44 ПК України встановлено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39- 2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).
У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39- 2 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.
Передбачені цим пунктом терміни зберігання документів продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу.
Згідно пункту 44.4. статті 44 ПК України якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.
Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Абзацом першим пункту 121.1. статті 121 ПК України встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Як вбачається з акту перевірки від 27.11.2020 №1277/07/34924518 відповідачем, під час здійснення перевірки, вимагались у позивача документи, що стосуються реалізації конфіскованих транспортних засобів, по яких були прийняті рішення про безоплатну передачу установам та організаціям, за період, з 01.11.2016 по 13.12.2019 та яка містилась в матеріалах виконавчих проваджень.
Суд погоджується з доводами позивача, що матеріали виконавчих проваджень не є тими документами, які передбачені пунктом 44.1. статті 44 ПК України, оскільки не є первинними документами, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку та пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів з наступних підстав.
Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №1403-VIII) примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців. Відповідно до частини першої статті 6 Закону №1403-VIII систему органів примусового виконання рішень становлять: Міністерство юстиції України; органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Пунктами 6 та 7 розділу І Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 №1829/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.06.2017 за №699/30567 (далі- Правила), встановлено, що забезпечення організації ведення діловодства та архіву, контроль за дотриманням цих Правил в органах державної виконавчої служби покладаються на керівника органу державної виконавчої служби.
До документів, віднесених до компетенції органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, належать документи, які створюються або отримуються органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем при примусовому виконанні рішень (далі - документи виконавчого провадження), та інші службові документи (далі - службові документи).
Документи виконавчого провадження, у тому числі скарги, заяви (клопотання) сторін, інших учасників виконавчого провадження, та матеріали за результатами їх розгляду є матеріалами виконавчого провадження і його невід'ємною частиною.
Пунктом першим розділу Х Правил визначено, що завершені виконавчі провадження та виконавчі провадження, за якими виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання, підлягають передачі до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше 01 серпня поточного року та 01 лютого наступного року.
Згідно пунктів першого та другого розділу ХІ Правил передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню.
Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.
З системного аналізу вищевказаних законодавчих та нормативно-правових актів випливає, що правовідносини щодо виконання судових рішень та інших органів у примусовому порядку, правил та обмежень доступу до матеріалів виконавчого провадження, правил та строки їх зберігання тощо регулюються Законами України №1404-VIII та №1403-VIII і Правилами.
За таких обставин суд дійшов висновку, що матеріали виконавчого провадження не є первинними документами з питань обчислення і сплати податків, а позивач не належить до кола осіб, які зобов'язані зберігати матеріали виконавчих проваджень, що стосуються конфіскованих транспортних засобів, оскільки саме органи державної виконавчої служби наділені такими повноваженнями, а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 15.12.2020 №00027710700, яким визначено штрафні санкції за незабезпечення зберігання первинних документів, інших документів з питань обчислення і сплати податків або ненадання контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю в сумі 1020,00 грн є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 15.12.2020 №00027720710, яким визначено штрафні санкції за подання з недостовірними відомостями або помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку всього в сумі 1020,00 грн суд зазначає таке.
Пунктом 119.1. статті 119 ПК України визначено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Згідно пункту 119.2 статті 119 ПК України оформлення документів, що містять інформацію про об'єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків без зазначення реєстраційного номера облікової картки платника податків, у випадку, коли законодавство вимагає від особи-резидента отримання такого номера, або з використанням недостовірного реєстраційного номера облікової картки платника податків, крім випадків, визначених пунктом 119.1 цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень.
Зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення - рішення випливає, що на підставі акту перевірки від 27.11.2020 №1277/07/34924518, яким встановлено порушення позивачем пункту ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 №111/26556 (далі - Порядок №4), а саме: податковий розрахунок за формою №1ДФ за перший квартал 2018 року поданий позивачем з недостовірними відомостями або помилками, тобто з закритим реєстраційним номером облікової картки платника податків фізичних осіб та на підставі пункту 119.2 статті 119 ПК України визначений для позивача штраф у розмірі 1020 грн.
Проте суд зауважує, що пункт 119.2 статті 119 ПК України передбачає накладення штрафу в розмірі 340 гривень за оформлення документів, що містять інформацію про об'єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків без зазначення реєстраційного номера облікової картки платника податків, у випадку, коли законодавство вимагає від особи-резидента отримання такого номера, або з використанням недостовірного реєстраційного номера облікової картки платника податків, крім випадків, визначених пунктом 119.1 цієї статті.
Натомість оскаржуване податкове повідомлення - рішення містить суму штрафу 1020,00 грн.
Суд не може розцінити даний факт як технічну помилку, оскільки згідно частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 15.12.2020 №00027720710, яким визначено штрафні санкції за подання з недостовірними відомостями або помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку в сумі 1020,00 грн є протиправним, а отже підлягає скасуванню.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази відповідача на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю за обґрунтованістю.
Окрім того, судом враховується, що відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 15.12.2020 №00027680700, яким визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість всього в сумі 4524420 (чотири мільйони п'ятсот двадцять чотири тисячі чотириста двадцять) грн 00 коп. (основний платіж - 3619536 грн, штрафна санкція - 904884 грн).
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 15.12.2020 №00027700700, яким визначено грошове зобов'язання по акцизному податку всього в сумі 8348851 (вісім мільйонів триста сорок вісім тисяч вісімсот п'ятдесят одну) грн 00 коп. (основний платіж - 6679081 грн, штрафна санкція - 1669770 грн).
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 15.12.2020 №00027690700, яким визначено штрафні санкції за відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України, податкових накладних по податку на додану вартість всього в сумі 1809768 (один мільйон вісімсот дев'ять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн 00 коп.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 15.12.2020 №00027710700, яким визначено штрафні санкції за незабезпечення зберігання первинних документів, інших документів з питань обчислення і сплати податків або ненадання контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю всього в сумі 1020 (одна тисяча двадцять) грн 00 коп.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 15.12.2020 №00027720710, яким визначено штрафні санкції за подання з недостовірними відомостями або помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку всього в сумі 1020 (одна тисяча двадцять) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду у повному обсязі виготовлено 20.05.2021.
Позивач: Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Герасима Кондратьєва, 28, м. Суми, 40003, код ЄДРПОУ - 43316700).
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 43143966).
Суддя В.В. Падій