20 травня 2021 року Чернігів Справа № 620/2181/21
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком позивачу на підставі частини другої статті 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу з 09.08.2018 відповідно до частини другої статті 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в економіці України, з якого обчислено страхові внески за 2016-2017 роки, забезпечити її виплату та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що звернувся до позивача з заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вперше, а тому відповідач при розрахунку розміру пенсії зобов'язаний був застосувати показник середньої заробітної плати в економіці України, з якого обчислено страхові внески за 2016-2017 роки.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якого сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення, визначаються один раз при призначенні пенсії, і в подальшому використовується як стала величина для пенсіонера. Вказує, що у разі коли особі призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», в подальшому при досягненні пенсійного віку та зверненні за призначенням пенсії за віком за умовами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має місце саме переведення з одного виду пенсії на інший. Крім того, вказує на пропуск строку звернення до суду.
Позивачем було подано відповідь на відзив, в якій, серед іншого, вказав, що ним оскаржується відповідь відповідача від 23.02.2021, а обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певним строком є неприпустимим.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 30.12.2014 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівник освіти (а.с. 31).
З 02.02.2015 виплата пенсії ОСОБА_1 була припинена у зв'язку з працевлаштуванням на посаді, яка дає право на отримання пенсії за вислугу років.
09.08.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 41).
Згідно рішення № 974020153807 позивачу з 09.08.2018 була призначена пенсія в розмірі 2442,88 грн., в тому числі: 2364,46 грн. - основний розмір пенсії за віком; 21,48 грн. - доплата за понаднормовий стаж, 56,94 грн. - додаткова пенсія особам, віднесеним до 4 категорії ЧАЕС. Для розрахунку пенсії було використано середньомісячний заробіток 6305,22 грн. (а.с. 40).
Не погоджуючись з розміром призначеної пенсії, позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою, на яку листом від 18.02.2021 № 1043-448/К-02/8-2500/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило позивача, що відповідно до пункту 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. Для обчислення пенсії врахована заробітна плата за період роботи з 01.12.1991 по 30.11.1996 та за даними системи персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 30.06.2018, яка визначена із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (а.с. 13-14).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - в редакції, станом на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Згідно з абзацом другим пункту 2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - в редакції, станом на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії за віком) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною другою статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
В силу частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 вищевказаного Закону регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому, враховуючи призначення пенсії в 2018 році, має враховуватись показник середньої заробітної плати доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.
Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17 (№ 577/2576/17) погодилась з висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15), про те, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач перед призначенням пенсії за віком не отримував фактично жодного виду пенсії, оскільки після призначення пенсії за вислугу років через декілька місяців був зарахований на роботу викладача, у зв'язку з чим, виплата вказаної пенсії йому була припинена. У випадку припинення пенсії за вислугу років її поновлення можливо лише в разі звільнення з роботи. На момент призначення пенсії за віком (09.08.2018) позивач працював, а тому підстав для поновлення виплати пенсії за вислугу років не було.
Згідно із Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (який набрав чинності 11.10.2017) розділ XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено пунктом 4-4, згідно якого з 01.10.2017 по 31.12.2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %. З 01.01.2018 по 31.12.2018 при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
З урахуванням встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що позивач звернувся до відповідача за призначенням пенсії за віком вперше, а тому відповідач мав керуватися, у даному випадку, положеннями частини другої статті 40 та пунктом 4-4 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме застосувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016 та 2017 роки, а за таких обставин відповідачем при розрахунку пенсії позивача неправомірно застосовано розмір середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки.
За таких обставин, враховуючи вищенаведені положення, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015 та 2016 роки; зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком з 09.08.2018 відповідно до частини другої статті 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2017 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком позивачу на підставі частини другої статті 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то суд зазначає, що така позовна вимога охоплюється визнанням протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015 та 2016 роки, тобто порушені права позивача вже захищені судом.
Щодо твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду висловлену в постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов'язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз'яснення від органу ПФУ на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку.
Як встановлено судом, про порушення своїх прав позивач дізнався 18.02.2021 з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 1043-448/К-02/8-2500/21, а тому строки звернення до суду позивачем не порушено.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави для висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Оскільки, судом встановлено, що виплата позивачу пенсії у меншому розмірі з 09.08.2018 є наслідком протиправних дій суб'єкта владних повноважень, то відповідно до спірних правовідносин має застосовуватися друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015 та 2016 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 09.08.2018 відповідно до частини другої статті 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2017 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20.05.2021.
Суддя Н.М. Баргаміна