20 травня 2021 року Чернігів Справа № 620/3454/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ткаченко О.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради, в якому просить:
- визнати протиправними дії, які полягають в нарахуванні разової грошової допомоги до 5 травня 2016 року, до 5 травня 2017 року, до 5 травня 2018 року, до 5 травня 2019 року та 05 травня 2020 року як учаснику бойових дій у розмірі, який не відповідає статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1- 247/2018(3393/18);
- зобов'язати перерахувати і виплатити разову грошову до 5 травня 2016 року, до 5 травня 2017 року, до 5 травня 2018 року, до 5 травня 2019 року та 05 травня 2020 року, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 №3- р/2020 у справі №14-247/2018(3393/18), та здійснити виплату суми недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня 2016 року, до 5 травня 2017 року, до 5 травня 2018 року, до 5 травня 2019 року та до 5 травня 2020 року з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що йому виплачено разову грошову допомогу до 5 травня у 2016-2020 роках у розмірі меншому, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Після звернення до відповідача з проханням здійснити перерахунок та виплатити недоплачену частину допомоги, отримав відмову, що й стало підставою для подання позову.
31.08.2020 ухвалою суду провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 15.09.2020 провадження у справі зупинено до розгляду Верховним судом зразкової справи № 440/2722/20.
08.02.2021 ухвалою суду провадження у справі поновлено та здійснено заміну неналежного відповідача на належного - Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради.
Управлінням подано відзив, в якому позов не визнано та зазначено, що грошова допомога у 2016-2020 роках позивачу нарахована і виплачена у розмірах, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 14, від 05.04.2017 № 223, від 14.03.2018, від 20.03.2019 № 237 та від 19.02.2020 року №112, тому вимоги вважає безпідставними.
Департамент відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій з 04.11.2015, що підтверджується копією дубліката посвідчення, наявною в матеріалах справи, та на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня (а.с. 10).
Позивач у квітні кожного року отримував разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 920,00 грн за 2016 рік; у розмірі 1200,00 грн за 2017 рік; у розмірі 1265,00 грн за 2018 рік; у розмірі 1295,00 грн за 2019 рік; у розмірі 1390,00 грн за 2020 рік.
Разом з тим, 27.02.2020 Конституційним Судом України ухвалено рішення №3-р/2020, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У зв'язку з наведеним, пунктом 2 вказаного рішення установлено, що неконституційні положення втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування і виплату йому недоплачених сум разової грошової допомоги до 5 травня за період з 2016 по 2020 роки, встановленої статтею 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, проте отримав відповідь, що йому виплачена разова грошова допомога до 5 травня за період з 2016 по 2020 роки, у розмірі, які встановлені постановами Кабінету Міністрів України, а тому її розмір не підлягає перерахунку.
На заяву позивача, Управління листом від 06.07.2020 № 06-06/7734 відмовило у проведенні перерахунку обґрунтовуючи тим, що проведення вищезазначеної виплати проведено відповідно до чинного законодавства (а.с. 4).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (в редакції Закону України від 25.12.1998 №367-XIV “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Проте, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, відповідно до якого було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із частиною третьою статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Як зазначено в постанові Великої палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі №440/2722/20, правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон №3551-XII. Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 №79-VIII “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин” розділ VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетний кодекс України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Конституційний Суд України Рішенням від 27.02.2020 №3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 відновлено дію частини четвертої статті 12 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас, Кабінет Міністрів України у Постанові №112 установив, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбачена Законом №3551-XII, учасникам бойових дій здійснюється в розмірі 1390,00 грн, тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено статтею 12 цього Закону. Отже, на час виплати позивачу у 2020 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII і Постанова №112.
Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2020 році слід застосовувати не Постанову №112, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу.
Відтак, із урахуванням встановлених обставин та правової позиції Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд доходить висновку, що виплачуючи позивачу оспорювану допомогу за 2020 рік у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112, відповідач допустив порушення норм статті 12 Закону від 22.10.1993 №3551-XII (у редакції Закону від 25.12.1998 №367-XIV), яка передбачала виплату учасникам бойових дій допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, тому в цій частині адміністративний позов підлягає задоволенню.
Оскільки лише з 27.02.2020 позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня, як учасник бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, що є підставою для відмови в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача, які полягають у відмові позивачу провести перерахунок та здійснити виплату недонарахованої щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у 2016-2019 роках та зобов'язання перерахувати та здійснити виплату недонарахованої щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у 2016-2019 роках.
Підстави для повернення судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік в меншому розмірі, ніж п'ять мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради (вул. Івана Мазепи, 19, м.Чернігів,14017, код ЄДРПОУ 43649464) нарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 20 травня 2021 року.
Суддя О.Є. Ткаченко