19 травня 2021 року Чернігів Справа № 620/2045/21
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації щодо надання позивачу статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (члена сім'ї померлого ветерана війни);
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації надати позивачу статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (члена сім'ї померлого ветерана війни) та видати відповідне посвідчення встановленого законом зразка.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, її чоловік мав статус особи ветерана війни - інваліда війни II групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 16.02.2004 Корюківським управлінням соціального захисту населення Чернігівської області. Зазначає, що в силу вимог статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» його дія поширюється на позивача, як дружину померлого ветерана війни, а тому вважає протиправною відмову відповідача у наданні їй статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (члена сім'ї померлого ветерана війни) та видачі відповідного посвідчення встановленого зразка.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що чоловік позивача ОСОБА_2 був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС та мав статус особи з інвалідністю 2 групи внаслідок війни. Після смерті чоловіка, позивач 31.08.2020 отримала посвідчення № НОМЕР_2 дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів І категорії смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, а тому дія пункту 2 частини першої статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не поширюється на позивача. Вказує, що соціальний захист дружин померлих учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, смерть яких пов'язана із захворюванням, отриманим під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, здійснюється відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», про що роз'яснено у листі Міністерства соціальної політики України від 01.03.2016 № 2936/0/14-16/172.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 була дружиною померлого ОСОБА_2 , який мав статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 29.04.1992, копією посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого 19.08.2019, копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 16.02.2004 (а.с. 11, 12, 13).
Чоловік позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 06.05.2020, виданим Корюківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (а.с. 10).
Позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого ветерана війни), проте Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області листом від 07.08.2020 № 03-10/363 йому було відмовлено у встановленні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни саме згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», посилаючись на те, що соціальний захист дружин померлих учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, смерть яких пов'язана із захворюванням, отриманим під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, здійснюється відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 25, 27).
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
За приписами статті 4 Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Згідно пунктів 1, 9 частини другої статті 7 Закону до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 6 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 20-рп/2004 за Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав (частина перша статті 4). Розділ II цього Закону визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці та особи вільнонайманого складу військових формувань, працівники правоохоронних органів, які безпосередньо брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань усіх видів і родів військ діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов'язки військової служби та тилового забезпечення, пов'язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Так, за даними довідки серії МСЕ-ЧНВ № 199539 від 10.02.2004 ОСОБА_2 було встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново спричинену захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 30-31).ї
Також згідно витягу з протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій,
травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців Міністерства оборони України № 311 від 29.07.2020, захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с 34).
За змістом пункту 1 статті 10 Закону чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 був ветераном війни в розумінні статті 4 Закону, так як за життя став особою з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
У відповідності до пункту 2 статті 10 Закону чинність цього Закону поширюється на дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге. На дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті особи з інвалідністю.
Відповідно до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302, особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого».
Абзацом 2 пункту 7 цього Положення передбачено, що «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад за місцем реєстрації громадянина.
Таким чином, суд приходить до висновку, що чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюється також і на членів сім'ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та одержаного в період проходження військової служби.
Водночас, в силу абзацу 16 пункту 1 статті 10 Закону до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.
Аналогічний правовий висновок міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.10.2017 у справі № 227/1693/17 (К/800/31782/17).
Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_2 , який відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого 19.08.2019, був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 16.02.2004 відносився до осіб з інвалідністю внаслідок війни, тому суд приходить до висновку про те, що позивач у відповідності до вимог статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на встановлення статусу та отримання посвідчення члена сім'ї загиблого ветерана війни, а тому відповідач неправомірно відмовив у задоволенні заяви позивача про видачу такого посвідчення.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на лист Міністерства соціальної політики України від 01.03.2016 № 2936/0/14-16/172, оскільки захворювання ОСОБА_2 , внаслідок якого він помер, було одержане ним під час проходження військової служби під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому на нього поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а вказаний лист носить виключно рекомендаційний характер.
Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням зазначеного, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у наданні позивачу статусу члена сім'ї померлого ветерана війни; зобов'язання відповідача на підставі поданих документів надати позивачу статус члена сім'ї померлого ветерана війни та видати відповідне посвідчення встановленого законом зразка.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області (вул. Вокзальна, буд. 9, м. Корюківка, Корюківський район, Чернігівська область, 15300, код ЄДРПОУ 03196067) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 статусу члена сім'ї померлого ветерана війни.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області, на підставі поданих документів, надати ОСОБА_1 статус члена сім'ї померлого ветерана війни та видати відповідне посвідчення встановленого законом зразка.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19.05.2021.
Суддя В.О. Непочатих