19 травня 2021 року Чернігів Справа № 620/2230/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю. О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (надалі також - відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області), в якому просить:
визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Чернігівській області про відмову у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 (шість) років відповідно до вимог ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
зобов'язати ГУ ПФУ в Чернігівській області призначити та виплачувати позивачу з 11.04.2020 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 6 (шість) років відповідно до вимог ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка постійно проживала на території зони гарантованого добровільного відселення (3 категорії).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відмова відповідача у призначенні пенсії зі заниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є безпідставною, оскільки єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Також позивач зазначила, що дійсно в період з 08.12.1987 по 14.01.1990 перебувала у трудових відносинах з ЗАТ «Сухінічський комбікормовий завод», проте з червня 1988 року по 14.01.1990 року знаходилась у декретній відпустці і проживала в с. Лісківщина Семенівського району, Чернігівської області, що підтверджується відповідною довідкою.
Відповідач у відзиві зазначив, що з позовними вимогами не погоджується та просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки відповідно до заяви позивача для підтвердження статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи ОСОБА_1 надала довідку Семенівської міської ради від 01.02.2021 №15 про період проживання і зоні гарантованого добровільного відселення (3 зона) з 07.04.1989 по 08.08.1994. Проаналізувавши надані документи, зокрема, записи у трудовій книжці, було встановлено, що позивач з 08.12.1987 по 14.01.1994 працювала на Сухінічському комбікормовому заводі Калузької області (Російська Федерація). Оскільки відповідно до наданих документів факт постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення за період з 07.04.1989 по 08.08.1994 не підтверджується, тому, відповідно до законодавства, що регулює спірні правовідносини, права на пенсію зі зниженням пенсійного віку позивач не має.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с. 4-5).
Позивач має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією Посвідчення від 25.02.2005 № серії НОМЕР_2 (а.с. 9).
Згідно копії Довідки, виданої Семенівською міською радою Семенівського району Чернігівської області від 01.02.2021 №15 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 07.04.1989 по 08.08.1994 постійно проживала в с. Лісківщина Семенівського району Чернігівської області, що віднесено до 3 зони радіоактивного забруднення - зони гарантованого добровільного відселення (а.с. 10).
Згідно з копією довідки №95 від 19.10.2020 ОСОБА_1 в період з 08.12.1987 по 14.01.1990 працювала в ЗАТ «Сухінічський комбікормовий завод», а в період з червня 1988 року по 14.01.1990 перебувала у декретній відпустці (а.с. 11).
Як зазначає позивач, 10.04.2020 ій виповнилось 53 роки та 6 місяців і вона набула право на призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на 6 років, а тому із відповідною заявою звернулась до відповідача.
Листом від 23.02.2021 відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років (а.с. 7-8).
Не погоджуючись із діяви відповідача ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом свої прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі також - Закон № 1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
В абз. 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (надалі також - Закон № 796-XII) визначено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи - громадянам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 11 Закону № 796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Відповідно до пункт 3 частини першої статті 14 Закону № 796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
Із аналізу наведених правових норм вбачається, що право на пільгове зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та працювали або проживали визначену кількість років у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є потерпілою від Чорнобильської катастрофи категорії 3, що підтверджується копією Посвідчення (а.с. 10).
Судом встановлено, що позивач звернулась до відповідача із заявою за призначенням пенсії, а ГУ ПФУ в Чернігівській області розглянувши подані документи, відмовило позивачеві у призначенні пенсії у зв'язку з тим, довідка про постійне проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення суперечить інформації, зазначеній в трудовій книжці та довідці від 19.10.2020 №95, виданої ЗАТ «Сухінічський комбікормовий завод».
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» с. Лісківщина Семенівського району Чернігівської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, третьої зони.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на зменшення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV.
Водночас, суд зауважує, що в абз. 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII визначено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
* Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Таким чином, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням або у зв'язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту статті 55 Закону № 796-XII, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості, часу та тривалості проживання в ній особи.
Як зазначено вище, судом встановлено, що позивач з 07.04.1989 по 08.08.1994 постійно проживав в зоні гарантованого добровільного відселення. Однак, документи (докази), що підтверджують факт того, що позивач з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період постійно проживав або постійно працював у зазначеній зоні, ні до ГУ ПФУ в Чернігівській області, ні до суду ОСОБА_1 подані не були.
Отже, враховуючи не підтвердження факту постійного проживання чи роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не має права на початкову величину зниження пенсійного віку на 3 роки.
За таких обставин у спірних правовідносинах зниження пенсійного віку має відбуватись у загальному порядку - на 1 рік за 2 роки проживання. Тобто, позивач набуде право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII у 57 років.
Судом встановлено, що на момент звернення позивача до ГУ ПФУ в Чернігівській області, позивачу виповнилося 53 повних роки (а.с. 4), що було недостатньо для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону № 796-XII із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, так само як і на час розгляду справи в суді.
В силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді даної справи судом взято до уваги правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 16.05.2019 у справі № 357/9973/16-а та від 19.09.2019 у справі № 556/1172/17.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку щодо наявності правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940.
Дата складення повного рішення суду - 19.05.2021.
Суддя Ю. О. Скалозуб