19 травня 2021 року справа № 580/1708/21
10 годин 10 хвилин м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/1708/21
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [позивач - не прибув]
до Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу в ЄДРПОУ 43142920) [представник відповідача - не прибув]
про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу, прийняв рішення.
29.03.2021 ФОП ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2021 № Ф-19889-13.
Ухвалою від 01.04.2021 відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання на 22.04.2021. У зв'язку з поширенням коронавірусної інфекції та хворобою судді Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 з 19.04.2021 по 14.05.2021 включно засідання 22.04.2021 не відбулося, засідання призначено на 19.05.2021.
В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що 22.03.2021 позивачеві надійшла вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2021 № Ф-19889-13: за станом на 28.02.2021 обліковується недоїмка у сумі 9317,71 грн, що належить сплаті протягом 10 календарних днів з дня отримання вимоги на рахунки відповідача. Позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області (отримує пенсію по інвалідності) та вважає, що як ФОП та особа з інвалідністю надала помилково «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» за формою № Д5 з обчисленням ЄСВ за 2020 рік. Позивач вважає, що відповідач не перевірив особливості статусу платника і неправомірно прийняв спірну вимогу, просила визнати незаконною та скасувати.
Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити у задоволенні позову повністю, позаяк відповідно до самостійно поданої позивачем звітності нараховано ЄСВ у сумі 9317,71 і відображено в інтегрованій картці платника за платежем 71040000, тому вимога є правомірною і не належить скасуванню. Відповідач під час прийняття оскаржуваної вимоги щодо недоїмки діяв у межах повноважень, у порядку та у спосіб, що визначені законодавством.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю з огляду на таке.
Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ст. 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо. У Рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19.04.1993 у справі Краска проти Швейцарії зазначено: «ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, що вони вважають важливими для справи. Такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом». Ціль Конвенції з прав людини і основоположних свобод гарантувати права, що є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.
Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на звернення до суду захист передбачає можливість отримати захист порушеного права, обумовлене тим, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. «Порушене право» за захистом якого особа може звертатися до суду, за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес»: - правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку ЄСВ, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №2464). Згідно статті 2 Закону № 2464 дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно Законом№ 2464 визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Інструкцією, що визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом № 2464, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів є Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом МФУ від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 499).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 19.04.2000 зареєстровано (а.с.8) як фізичну особу - підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування з 01.01.2012 (а.с.11). 30.04.1998 позивача узято на облік як платника єдиного внеску (а.с.39). Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 позивач є пенсіонером у зв'язку з інвалідністю 2 групи загального захворювання (а.с.12).
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону №2464 недоїмка - сума ЄСВ, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Законом №2464 (стаття 25) передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками ЄСВ, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У випадках, зазначених в абзаці 9 цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою у порядку, встановленому законом. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Відповідно до відомостей облікової картки платника ЄСВ за позивачем обліковано недоїмку зі сплати ЄСВ відповідно до самостійно поданої звітності про суми нарахованого ЄСВ у сумі 9317.71 грн (9595.3-277.59 переплата станом на 31.12.2020).
Згідно частини 2 статті 11 Закону №2464 із страховими коштами, акумульованими на рахунках органів доходів і зборів, здійснюються, зокрема такі операції: 1) перерахування на рахунки Пенсійного фонду фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - недержавних пенсійних фондів відповідно до встановлених законом пропорцій розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; 2) повернення платникам єдиного внеску надміру або помилково сплачених сум; 3) повернення безпідставно стягнених сум єдиного внеску.
Відповідно до статті 26 Закону №2464 суми коштів, безпідставно стягнені територіальними органами доходів і зборів з юридичних і фізичних осіб, належать поверненню з рахунків органами доходів і зборів в триденний строк з дня прийняття рішення територіальним органом доходів і зборів або судом про безпідставність їх стягнення з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
Верховний Суд у справі № 580/3469/19 відступив від викладеної раніше у рішеннях правової позиції, відповідно до якої спеціальним законодавчим актом, що визначає строки звернення до суду з позовом про скасування вимоги про сплату ЄСВ за Законом № 2464-VI і строк протягом якого платник може оскаржити вимогу в судовому порядку за статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України становив десять днів із дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, сформулювавши правовий висновок відповідно до якого строк, протягом якого особа може звернутися до суду після застосування процедури досудового оскарження вимоги фіскального органу про сплату єдиного внеску, складає три місяці з дня отримання платником рішення органу доходів і зборів вищого рівня, прийнятого за наслідками розгляду відповідної скарги.
У матеріалах справи відсутні відомості про оскарження в адміністративному порядку спірної вимоги, проте строк звернення до суду з дня отримання позивачем вимоги не пропущено і не ставиться під сумнів відповідачем.
Судом встановлено, що відповідно до квитанції від 20.01.2021 № 2 (а.с.17) позивач направила до ГУ ДПС у Черкаській області з отриманням ДПС України через функціонування електронного кабінету платника податків Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого ЄСВ форми № Д5 за 2020 рік (а.с.16 ), що був прийнятий з розміром ЄСВ 22%. Разом з тим, ЄСВ у розмірі 8,41% нараховують із дати встановлення групи інвалідності. Підтвердженням встановлення працівнику інвалідності є засвідчена копія довідки до акта огляду в МСЕК про встановлення групи інвалідності. Засвідчення копії довідки МСЕКздійснюється безпосередньо платниками (пункт 5 розділу ІІІ Інструкції № 449).
Судом встановлено, що довідка МСЕК видана 19.09.2018 (а.с.13).
Оцінюючи спірні відносини і докази сукупно, суд зазначає, що відповідач зобов'язаний прийняти кореспонденцію у строки, визначені у пункті 49.11 статті 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - Кодекс № 2755).
Відповідно до підпункту 2.3.2.1 Інструкції з діловодства у Державній фіскальній службі України доставка документів до ДФС здійснюється через СЕВ, а також може здійснюватися з використанням засобів поштового зв'язку, кур'єрською та фельд'єгерською службами і особисто через поштову скриньку або отримується уповноваженим працівником ДФС. Вхідна кореспонденція, що надійшла на електронні поштові адреси, створені у ДФС відповідно до Закону України «Про звернення громадян» і Закону України «Про доступ до публічної інформації» для отримання звернень громадян та запитів на інформацію, і підлягає реєстрації у службі діловодства, передається структурним підрозділом ДФС, який отримав такий документ, за реєстром переданих/отриманих документів до служби діловодства.
Звернень позивача про надання відомостей щодо статусу особи з інвалідністю, допущену помилку щодо визначення розміру ЄСВ 22%/8,41% (у контексті страхового стажу) чи помилково надану звітність матеріали справи не містять.
Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну від 14.04.2015 № 435 (далі - Порядок № 435) визначено, що фізичні особи - підприємці (далі - ФОП), у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, без використання праці найманих працівників, формують та подають Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску самі за себе один раз на рік за формою згідно з таблицею 1 додатка 5 до Порядку №435.
Випадки, коли контролюючий орган може відмовитися приймати від платника податків декларацію, передбачено у Кодексі № 2755: відповідно до пункту 49.12 статті 49 Кодексу № 2755 платник податків має варіанти дій: подати нову податкову декларацію або оскаржити рішення контролюючого органу.
Судом встановлено, що звіт подано 20.01.2021, а оскаржувану вимогу прийнято 12.03.2021, тобто до наміру платника повідомити контролюючий орган у змісті адміністративного позову про помилку та вжитих заходів, спрямованих на її виправлення.
Згідно пункту 16 розділу 2 Порядку № 435 відповідальним за правильність і достовірність заповнення Звіту з ЄСВ є страхувальник. Статтею 26 Закону №2464 передбачено, що посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема за подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі виявлення помилки до закінчення строку подання цього звіту роботодавець повторно формує та подає звіт у повному обсязі. Чинним вважається останній електронний або паперовий звіт, поданий до закінчення строку подання звітності, визначеного Порядком № 435. Порядок №435 не містить правил внесення змін до додатку 5, за яким підприємці щорічно звітують про суми ЄСВ, нараховані ними за себе. Відповідно до пункту 2 розділу Порядку № 435 у разі виявлення помилки у Звіті з ЄСВ після закінчення звітного періоду в реквізитах, що стосуються застрахованої особи (крім грошових показників), необхідно сформувати й подати звіт за попередній період, що містить: перелік таблиць звіту; таблицю (у цьому випадку таблицю 5), зазначивши тип форми «скасовуюча» з відомостями про застраховану особу (працівника), що були помилкові; ту саму таблицю 5 із зазначенням типу форми «початкова» і правильних відомостей щодо застрахованої особи.
Згідно статті 2 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 № 3166-VI діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади ґрунтується на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, безперервності, законності, забезпечення єдності державної політики, відкритості та прозорості, відповідальності.
Перевіряючи дії відповідача на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що право на участь особи у прийнятті рішення у разі заявленої позиції про допущені помилки у публічній звітності не було забезпечено з огляду на статус платника ЄСВ - особи з інвалідністю 2 групи.
Згідно абзацу 2 статті 1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації (незалежно від форми власності і господарювання, виду діяльності і галузевої належності), їх філії, відділення, представництва, що ведуть окремий облік результатів фінансової та господарської діяльності, банки та інші фінансові установи, а також представництва іноземних юридичних осіб (у тому числі міжнародних організацій), які використовують працю найманих працівників - громадян України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - підприємства, установи та організації), фізичні особи, які використовують найману працю, залучають представників громадських організацій осіб з інвалідністю до підготовки рішень, що стосуються прав та інтересів осіб з інвалідністю.
Оскільки ЄСВ у сумі 9317,71 грн є нарахованим, проте не сплаченим і не стягнутим, то у контексті реалізації принципів судочинства з метою захисту майнових прав і фінансових інтересів позивача, суд покликаний ефективно захистити права особи з інвалідністю.
Відповідно до пункту 3 розділу 6 Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів. Згідно пункту 3 розділу 4 Інструкції № 499 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
Відповідно до пункту 4 розділу 6 Інструкції № 449 після надсилання (вручення) вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику корінець такої вимоги з відміткою про вручення підшивається до справи платника та якщо вимога органу доходів і зборів скасовується чи змінюється судом, то підшивається примірник (копія) рішення суду до справи платника поряд з корінцем від вимоги, щодо якої відбувся судовий розгляд.
Судом встановлено, що до відзиву не надано доказів направлення та отримання вимоги позивачем, проте позивач у позові підтвердив такий факт отримання.
Згідно із п.14.1.56-2 статті 14 Кодексу №2755 електронний кабінет - сукупність інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, призначених для взаємодії між платниками податків та державними, у тому числі контролюючими, органами з питань реалізації прав та обов'язків, визначених цим Кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання цього Кодексу та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Взаємодія реалізується, зокрема через інші засоби, бази даних, реєстри, що ведуться в електронному вигляді, інформаційні, телекомунікаційні, інформаційно-телекомунікаційні системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику; п.14.1.226-1 сервісне обслуговування платників - надання адміністративних, консультаційних, довідкових, інформаційних, електронних та інших послуг, пов'язаних з реалізацією прав та обов'язків платника відповідно до вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.
Відповідно до п. 19-1.1.41 статті 19-1 відповідач під час адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків організовує інформаційно-аналітичне забезпечення та організовує автоматизацію процесів адміністрування контролюючими органами та організовує збір податкової інформації та вносять її до інформаційних баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (п.19-1.1.40), використовуючи під час виконання посадових (службових) обов'язків податкову інформацію з інформаційно-телекомунікаційних систем та інших джерел, отриману в порядку та спосіб, визначений цим Кодексом (п.19-1.1.46).
Суд зазначає, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки. Потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, що не впроваджують або не дотримуються власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСПЛ у справі Rysovskyy проти України, 29979/04, п.71).
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону №2464 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їхньої добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Дана норма кореспондує пункту 3 Порядку № 435, згідно якого фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.
Добровільна участь особи, яка виявили бажання бути платниками єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. У матеріалах справи відсутній договір про добровільну участь позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідачем не доведено обставини щодо обов'язку сплати ЄСВ з буку позивача за наявного статусу особи з інвалідністю. Публічно оголошена інформація про помилкову подачу позивачем звіту за 2020 рік не свідчить про добровільну участь ФОП ОСОБА_1 у системі страхування як особи з інвалідністю.
Відповідно пункту 6 Розділу VI Інструкції № 499 вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується чи змінюється судом.
Позивач обґрунтував обставини помилковості наданої звітності з ЄСВ, очікував бути почутим і розраховував на відповідне реагування відповідача у контексті сервісного обслуговування платника з внесення змін до облікових записів щодо припинення обов'язку сплати ЄСВ. Відповідачем не вчинено дій щодо коригування відомостей в обліку ЄСВ щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2021 № Ф-19889-13.
Відповідно до частини 4 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, що регулює спірні відносини.
Згідно частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частина 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частина 2 статті 77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Кодексом адміністративного судочинства України (частина 5 статті 242) встановлено, що під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 805/2195/17 (ЄДРСР 72866983) щодо пункту 4 статті 4 Закону № 2464 зазначено: «аналіз даної норми свідчить про те, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати ЄСВ можливе за наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу».
Суд зазначає, що позивач належить до категорії осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску: є платником єдиного податку, згідно пенсійного посвідчення є пенсіонером та отримує пенсію у зв'язку з інвалідністю. Згідно довідки до акта огляду МСЕК позивач є особою з інвалідністю ІІ групи.
Відповідачем складено вимогу від 12.03.2021 № Ф-19889-13 на виконання повноважень, у порядку і у спосіб, передбачений законом згідно самостійно обчисленого позивачем розміру 22 % ЄСВ, проте, оцінюючи рішення за критеріями згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, варто зазначити, що оскаржувана вимога є протиправною з огляду на помилковість наданого звіту, без урахування усіх обставин справи у контексті права позивача як на виправлення помилки (у т.ч. щодо волевиявлення позивача з приводу набуття страхового стажу і сплати 8,41% ЄСВ) так і на добровільну участь у системі загальнообов'язкового страхування з огляду на статус пенсіонера, особи з інвалідністю та платника єдиного податку.
Враховуючи встановлені обставини та досліджені під час розгляду справи докази, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивач є визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС в Черкаській області від 12.03.2021 № Ф-19889-13.
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», а доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 2, 4, 6-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2021 № Ф-19889-13 у сумі 9317.71 грн (дев'ять тисяч триста сімнадцять) грн 71 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];
відповідач: Головне управління ДПС у Черкаській області [вул. Хрещатик, 235, м.Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43142920].
Повне судове рішення складено 19.05.2021.
Суддя Л.В. Трофімова