Справа № 296/11087/20
2/296/130/21
12 травня 2021 року м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Драча Ю.І.,
за участі секретаря Алексеєнко В.В.
представника позивача - Кравчук Р.І.
розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди, завданих внаслідок ДТП, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просить суд стягнути з відповідача на її користь: завданої матеріальної шкоди в розмірі франшизи у сумі 2600,00 грн., оплату ремонтної калькуляції у розмірі 400,00 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., поштові витрати в розмірі 97,68 грн. та судовий збір в розмірі 840,80 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що 28.07.2020 сталася ДТП за участі автомобіля Пежо 307 д.р.н. НОМЕР_1 , власник ОСОБА_1 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля ВАЗ 21063 д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , в якому зазнали механічних пошкоджень вказані автомобілі.
03.09.2020 постановою судді Корольовського районного суду Янчук Н.П. по справі 296/6536/20 водія ВАЗ 21063 д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення на підставі визнання ОСОБА_2 в судовому засіданні своєї вини.
Оскільки відповідальність відповідача, застраховано у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» позивач звернулася за відшкодуванням до Страхової. Поліс укладений на умовах відшкодування шкоди, заподіяної майну третіх осіб, франшиза по якому становить 2600,00 грн., тому страхова виплатила лише 13174,54 грн., хоча вартість ремонту становить 74921,54, у зв'язку з чим виникла необхідність звернення до суду з даним позовом.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених в ньому.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про час там місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Згідно з ч.1 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Як встановлено, ч. 8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки одночасного існують такі умови: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст.ст.211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторони.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши подані учасниками справи документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази при вирішенні спору по суті виходить з наступного.
Судом встановлено, що 28.07.2020 року о 14 год. 53 хв. ОСОБА_2 керуючи на перехресті вул.Малікова-пров.Іршанський-1й пров.Транзитний в м.Житомирі автомобілем ВАЗ-21063, д.н. НОМЕР_2 , не надав перевагу в русі автомобілю Пежо, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , який наближався праворуч, чим порушив п.16.12 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. В результаті ДТП, транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою судді Корольовського районного суду м. Житомира Янчук Н.П. від 03.09.2020 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України.
З постанови від 03.09.2020 вбачається, що ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину визнав.
З листа ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-110760949. Франшиза згідно Полісу становить 2600,00грн. (а.с. 6).
Позивачем по справі на адресу відповідача направлено претензію від 26.11.2020 року про сплату франшизи в розмірі 2600,00 грн. (а.с. 7). Однак, дана претензія не виконана відповідачем в позасудовому порядку.
Вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових підтверджено ремонтною калькуляцією (дефектування автомобіля) на підставі наряду-замовлення ФОП ОСОБА_4 від 30.07.2020 за № ФА-АН-2991 вартістю 400,00 грн. та рахунком № СА-АН-3268 від 30.07.2020 від ТОВ «Союз Автомотів» становить 74921,54 грн. (а.с. 8,9).
Правовідносини, що виникають під час дії даного полісу регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом - Закон).
Згідно п. 1 ст. 2 Закону, відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовоими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно ст. 9 Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
За ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений в договорі.
При цьому, метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
За змістом статей 9, 22-28, 35 Закону настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Згідно п. 1 ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У статті 9 Закону України «Про страхування» визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
У відповідності до п 12.1. ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Тобто, франшиза в будь-якому виді є елементом договору страхування, який впливає на суму виплати страхового відшкодування в сторону її зменшення та її наявність у договорі обумовлена згодою сторін. Встановлюючи розмір франшизи страхувальник фактично погоджується, що у разі настання страхового випадку визначена шкода не буде покриватися сумою франшизи.
Вирішуючи питання щодо обов'язку відшкодувати суму франшизи суд виходить з того, що у відповідності до п. 36.6 ст. 36 Закону, саме страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
При цьому суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду, висловлену 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15, 12.12.2018 року у справі № 758/2356/17-ц, згідно якої володілець джерела підвищеної небезпеки має відшкодувати потерпілому вартість відновлювального ремонту, що перевищує ліміт відповідальності страховика, франшизу, якщо вона встановлена умовами договору, і втрату вартості автомобіля у разі її наявності.
На підставі вищевикладеного, враховуючи те, що розмір франшизи в сумі 2600,00 грн. був передбачений в договорі обов'язкового страхування цивільно-правова відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс ЕР-110760949), не відшкодований страхувальником (винною особою у дорожньо-транспортній пригоді) добровільно, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача франшизи в розмірі 2600,00 грн., є обґрунтованою, в зв'язку з чим підлягає задоволенню.
Також задоволенню підлягають вимоги щодо відшкодування 400, 00 грн. за оплату ремонтної калькуляції.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь поштових витрат в сумі 97,68 грн. слід зазначити наступне.
Пунктами першим та четвертим частини 3 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При обґрунтуванні позивачем вказаної суми додано докази направлення відповідачу по справі претензії про виплату розміру франшизи. Однак, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної вимоги, оскільки направлення претензії відповідачу перед зверненням до суду не є обов'язковою умовою подання позову до суду та не належить до витрат пов'язаних з необхідністю розгляду справи або підготовкою до її розгляду.
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача заподіяної моральної шкоди у розмірі 10 000грн., суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4).
У п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 зазначено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
З урахуванням положень наведених норм чинного законодавства, суд вважає доведеними обставини завдання позивачу моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку із пошкодженням свого майна в результаті ДТП, яка сталася з вини відповідача, а також поведінки відповідача щодо не вчинення дій з добровільного відшкодування завданої майнової шкоди, яка не підлягала компенсації страховиком. Тому, завдана моральна шкода дійсно має бути стягнута з відповідача.
Разом з тим, визначена позивачем сума моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн., на думку суду, є недоведеною, не відповідає принципам співмірності, розумності і справедливості.
Так, обґрунтовуючи вимоги про відшкодування завданої моральної шкоди, позивач вказує, що у зв'язку з пошкодженням автомобіля вона не мала змоги користуватися власним транспортним засобом, що призводило до моральних страждань, однак позивач не надала суду доказів щодо тривалості такого обмеження в користуванні, періоду ремонтних робіт, вплив таких обставин на її здоров'я. Також в позові чітко не вказано та не підтверджено доказами, на реалізацію яких саме намірів позивача (життєві стосунки) вплинуло пошкодження її майна, що в свою чергу мало би підтвердити глибину душевних страждань та суму заявленої моральної шкоди.
Рішення суду у відповідності до положень ст. 81 ЦПК України не може ґрунтуватись на припущеннях.
Здійснивши оцінку доводів сторін, дотримуючись принципів розумності та справедливості, суд вважає, що відшкодуванню підлягає моральна шкода у сумі 1000грн.
Також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 840,80 грн., який сплачений позивачем при поданні позову до суду.
На підставі ст.ст. 15, 16, 22, 23, 979, 980, 1166, 1167, 1194 ЦК України, ст.ст 2, 9, 12, 22-28, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст. 4, 5, 76-82, 89, 133, 141, 258-260, 263-265, 273, 275, 279, 354, 355 ЦПК України суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди, завданих внаслідок ДТП - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в розмірі франшизи у сумі 2600,00 грн., оплату ремонтної калькуляції у розмірі 400,00 грн., моральну шкоду у розмірі 1 000 грн. та судовий збір в розмірі 840,80 грн.
В задоволенні решти позову відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ід.номер НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2
Суддя Ю. І. Драч