19 травня 2021 року справа № 580/1328/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Тимошенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
встановив:
15 березня 2021 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16064-13 від 11.02.2021.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, він є пенсіонером як особа з інвалідністю із звільнений від сплати єдиного внеску. З вказаних підстав позивач вважає вказану вимогу протиправною та такою, що порушує його права.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
01.04.2021 відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що контролюючим органом встановлено порушення вимог Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування” та правомірно винесено оскаржувану вимогу.
12.04.2021 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що чинним законодавством не передбачено можливості подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі, коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. Також заявив клопотання про зупинення провадження у справі набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №520/3939/19.
На підставі ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 03.03.2017 та перебуває на обліку як платник єдиного внеску.
Згідно з відомостями з Єдиного реєстру адвокатів України позивачу згідно з рішенням Ради адвокатів Черкаської області № 42 від 01.09.2016 видано свідоцтво № НОМЕР_2 від 01.09.2016 про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 позивач є пенсіонером по інвалідності 2 групи.
11.02.2021 Головне управління ДПС у Черкаській області (відповідач у справі) сформувало податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16064-13, за якою станом на 31.01.2021 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 6417 грн. 18 коп.
Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону № 2464-VI).
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).
Законом України від 06.12.2016 №1774-V111”Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були внесені зміни до Закону № 2464-VI, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне державне страхування фізичними особами-підприємцям, у тому числі особами-підприємцями-платниками єдиного податку, та особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність, які набули чинності з 01.01.2017.
Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції Закону №77-VIII від 28.12.2014) платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування
Також згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції Закону №77-VIII від 28.12.2014) платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Отже фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
Згідно частини 5 статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Як вбачається з реєстраційних та облікових даних платника податків позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець і є платником податку 3 групи, здійснює діяльність за кодами КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права, 73.11 - рекламні агенства; 70.22 - консультування з питань комерційної й керування, 63.99 - надання інших інформаційних послуг та ін.
Отже позивач є платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем, тобто є платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI.
Разом з цим, згідно частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 51 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію по інвалідності, тому звільнений від сплати єдиного внеску на підставі пункту 4 статті 4 Закону № 2464-VI, у зв'язку з чим єдиний внесок як фізичній особі-підприємцю йому не нараховувався. Ця обставина підтверджується відповідачем.
Разом з цим, позивачу нарахований єдиний внесок як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність і передбачена як платнику єдиного внеску згідно з пунктом 5 статті 4 Закону № 2464-VI, у сумі 6417,18 грн станом на 31.01.2021.
Суд зазначає, що особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, не звільнені відповідно до частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI від сплати єдиного внеску, тому зобов'язані його сплачувати незалежно від отримання пенсії по інвалідності.
Разом з цим, як зазначив відповідач у відзиві на позовну заяву, ознака незалежної професійної діяльності встановлена позивачу відповідачем у лютому 2018 року відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 25.09.2017 №803 “Про затвердження змін до порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2017 за №1278/31146 та наказу Міністерства фінансів України від 06.10.2017 №839 “Про затвердження Змін до Порядку обліку платників податків і зборів”, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.10.2017 за №1328/31196, якими урегульований порядок дій та обліку платників податків у разі неподання у строки та у випадках, передбачених Податковим кодексом України, заяв або документів для взяття на облік у контролюючих органах як платника податків та як платника єдиного внеску.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону №2464-VI облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону №2464-VI).
Відповідно до статті 5 Закону №2464-VI та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330, (далі - Порядок № 1162), який є нормативно-правовим актом у розумінні частини третьої статті 117 Конституції України та джерелом права, яке застосовується судом, відповідно до частини другої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).
Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).
Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 1162).
Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).
Розділом ІІІ Порядку № 1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755.
Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).
Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №1162).
Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №1162).
Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення “ознаки незалежної професійної діяльності” Порядок №1162 не передбачає.
Вказані правові висновки викладені в рішенні Верховного Суду від 02.09.2019 у зразковій справі №520/3939/19.
Судом встановлено, що позивач, заяву за формою № 1-ЄСВ до контролюючого органу не подавав. Натомість відповідач самостійно встановив позивачу як фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності, що не узгоджується з нормами Порядку №1162, якими визначена процедура взяття на облік платників єдиного внеску.
За вищезазначених обставин позивач був взятий на облік як платник єдиного внеску всупереч діючим нормам, тому не є платником єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Отже нарахування єдиного внеску у сумі 6417,18 грн. здійснено без законних підстав
Враховуючи викладене, оскаржувана вимоги про стягнення боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску є протиправною та підлягає скасуванню, а заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору як особа з інвалідністю 2 групи, тому розподіл судових витрат відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16064-13 від 11.02.2021.
Рішення суду набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст складений 19.05.2021.
Суддя В.П. Тимошенко