Справа № 560/4181/21
іменем України
20 травня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М.
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про стягнення коштів,
Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просив: стягнути з Головного управління ДПС у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2016 по 29.03.2021 в сумі 189740,88 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року по справі №560/6092/20, яке набрало законної сили 11 березня 2021 року щодо стягнення індексації заробітної плати за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 задоволено в повному обсязі та вирішено стягнути з Головного управління ДПС у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 в сумі 15911,93грн.
29.03.2021 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року по справі №560/6092/20, ГУ ДПС у Хмельницькій області проведено виплату позивачу індексації заробітної плати за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 року на суму 15911.93 грн.
29.03.2021 позивач отримав від ГУ ДПС у Хмельницькій області кінцевий розрахунок по оплаті праці в частині індексації заробітної плати за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 на суму 15911.93 грн.
Таким чином, час затримки виплати всіх сум, що належали позивачу від Кам'янець-Подільської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області в день звільнення - 31.03.2016 року по день фактичного розрахунку її правонаступником ГУ ДПС у Хмельницькій області - 29.03.2021 року, складає період з 01.04.2016 по 29.03.2021 року, відповідачем не здійснено нарахування та виплату середнього заробітку.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 12.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 06.05.2021 замінено неналежного відповідача на належного його правонаступника ГУ ДПС у Хмельницькій області код ЄДРПОУ ВП 44070171.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позивачем безпідставно вказано у позовній заяві, що внаслідок затримки з вини ГУ ДПС у Хмельницькій області порушено його право на оплату праці та своєчасний і повний розрахунок при звільненні, що визначено ст.116 КЗпП України, оскільки, розрахунок з ОСОБА_1 Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області проведено зразу ж після отримання рішення суду по справі, терміну затримки розрахунку ГУ ДПС у Хмельницькій області по рішенню суду немає.
Отже, позивач помилково прийшов до висновку, що в даному випадку, невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника недоплаченої заробітної плати є підставою для покладення на власника або уповноваженого ним органу відповідальності передбаченої ст.117 КЗпП України.
Безпідставним є також посилання у позовній заяві, на висновок Верховного Суду про те, що невиконання або несвоєчасного виконання судового рішення щодо виплати присуджених сум заробітної плати є достатньою підставою для виплати працівнику середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки, як вказано вище, рішення суду виконано відповідачем своєчасно.
У випадку стягнення судом середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на користь позивача, Головне управління ДПС у Хмельницькій області, звертає увагу на те, що при розмірі невиплаченої індексації в сумі 15911,93 позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 189740,88 грн, що набагато перевищує розмір невиплаченої індексації.
Так, істотність частки невиплаченої індексації в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 8,39%, виходячи із розрахунку: (частка виплаченої заробітної плати за рішенням суду у вигляді індексації в розмірі 15911,93 / 189740,88 грн (середній заробіток за весь час затримки розрахунку) х 100%.
Просив у задоволенні позову відмовити.
Позивач повторно у судове засідання не з"явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд прийняв рішення про розгляд справи в письмовому провадженні.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року по справі №560/6092/20, яке набрало законної сили 11 березня 2021 року щодо стягнення індексації заробітної плати за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 задоволено в повному обсязі та вирішено стягнути з Головного управління ДПС у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 в сумі 15911,93грн.
29.03.2021 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року по справі №560/6092/20 ГУ ДПС у Хмельницькій області проведено виплату позивачу індексації заробітної плати за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 року в сумі 15911.93 грн.
29.03.2021 позивач отримав від ГУ ДПС у Хмельницькій області кінцевий розрахунок по оплаті праці в частині індексації заробітної плати за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 в сумі 15911.93 грн.
Таким чином, затримка розрахунку при звільненні склала з 01.04.2016 по 29.03.2021 - 1246 робочих днів.
15.09.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.09.2018 по 23.06.2020.
Листом за №350/184/5/174 від 18.09.2020 відповідач відмовив позивачу у виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у зв'язку з відсутністю законних на це підстав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що нлежать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частиною 1 ст.117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
Частиною другою статті 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Конституційний Суд України в рішенні № 4-рп/2012 від 22.02.2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив: "Згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30 квітня 2020 року, справа №805/4458/17-а, частина перша статті 117 КЗпП передбачає виплату компенсації за затримку виплати працівникові належних йому сум при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку за весь період затримки до дати фактичного розрахунку, але за умови, коли спору щодо суми заборгованості немає. Тобто тут істотними є факт невиплати належних працівникові сум при звільненні та факт остаточного розрахунку з ним.
Інша правова ситуація виникає, коли є спір щодо суми заборгованості із заробітної плати, яку роботодавець повинен виплати працівникові при звільненні. У цьому випадку працівник, за змістом частини другої статті 117 КЗпП, має право на відшкодування, передбаченого в цій статті, якщо спір буде вирішено на його користь. Якщо ж вимоги працівника буде задоволено частково, то розмір відшкодування встановлює орган, який вирішує спір, у цьому випадку - суд. В останньому випадку суму заборгованості із заробітної плати, а також суму відшкодування за час затримки її виплати визначає суд, враховуючи, з-поміж іншого, такі чинники для його (відшкодування) визначення, як розмір спірної суми, яка підлягає стягненню, істотності цієї частки порівняно з середнім заробітком, інших обставин, які у кожній конкретній ситуації мають значення для визначення розміру відшкодування.
Така правова позиція також уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 08.11.2018 року у справі №821/2148/16 (провадження № К/9901/33971/18, К/9901/33978/18).
Зважаючи викладене, суд дійшов висновку, що на час звільнення позивача, останньому не здійснено виплату усіх належних працівникові сум при звільненні та не проведено остаточного розрахунку з ним, що обумовлює застосування до спірних правовідносин положень ст.117 КЗпП України у даному конкретному випадку з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
Як встановлено з матеріалів справи, 29.03.2021 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року по справі №560/6092/20 ГУ ДПС у Хмельницькій області проведено виплату позивачу індексації заробітної плати за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 року в сумі 15911.93 грн.
29.03.2021 позивач отримав від ГУ ДПС у Хмельницькій області кінцевий розрахунок по оплаті праці в частині індексації заробітної плати за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 в сумі 15911.93 грн.
Таким чином, затримка розрахунку при звільненні склала з 01.04.2016 по 29.03.2021 - 1246 робочих днів.
З матеріалів справи вбачається, що розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні два місяці, що передували звільненню позивача становило 6243,50 гривень.
Тобто, середньоденне забезпечення становить: 6243,50/40=156,09 гривень.
Затримка розрахунку становить 1246 днів, а тому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 194488,14 грн.
Водночас, суд вважає, що в порівнянні із виплаченою сумою індексації грошового забезпечення в розмірі 15911,93 грн, суму 194488,14 грн не можна вважати співмірною, оскільки вона значно перевищує суму такої індексації.
Так, застосування судом критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26.06.2019р. у справі №761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
При вирішенні даного питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
Вказаний підхід застосований Касаційним адміністративним судом під час вирішення справи № 806/2473/18 і наведений в постанові від 30.10.2019.
За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, враховуючи, що середній заробіток за час затримки виплати індексації грошового забезпечення, становить 194488,14 грн., яка виникла за 1246 днів і є врази більшою ніж недоплачена сума індексації грошового забезпечення, суд вважає за можливе застосувати до даних правовідносин принцип співмірності.
Так, суд зазначає, що істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 15911,93/194488,14 грн. (сума індексації грошового забезпечення за рішеннями суду/середній заробіток за весь час затримки розрахунку) = 0,0818. Сума, яка підлягає відшкодуванню становить: 156,09 грн. (середня заробітна плата позивача за один робочий день) х 0,0818 (істотність частки) х 1246 (робочих днів затримки розрахунку) = 15909,13 гривень.
Отже, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений позивачу у розмірі 15909,13 грн з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника.
Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності до подібних правовідносин викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року по справі № 806/345/16, від 18 липня 2018 року у справі № 825/325/16, від 04.04.2018 року у справі №524/1714/16-а, у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 року у справі №6-39цс11 та постанові Верховного Суду від 10.05.2019 року у справі № 815/714/16.
З огляду на викладене, враховуючи зміст статті 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, з врахування положень ст. 139 КАС судові витрати, що підлягають розподілу - відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Хмельницькій області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2016 по 29.03.2021.
Стягнути з Головного управління ДПС у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2016 по 29.03.2021 в сумі 15909,13 грн(п"ятнадцять тисяч дев"ятсот дев"ять грн 13 коп.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 20 травня 2021 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 44070171)
Головуючий суддя П.М. Майстер