20 травня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/792/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач) , у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Херсонській області щодо зменшення основного розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення з 01.01.2018 року та виплаті з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити з 01.01.2018 року перерахунок моєї пенсії, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та починаючи з 05.03.2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії визначеного станом на 01.03.2018 року, та виплатити недонараховану суму із врахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та з 22.07.1990 року отримує пенсію за вислугою років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 90% сум грошового забезпечення. З 01.01.2018 року ГУПФ України в Херсонській області здійснило перерахунок пенсії, в результаті чого розмір сплачуваної пенсії став складати після перерахунку 70 % від суми грошового забезпечення, замість раніше призначених 90 % суми грошового забезпечення. За результатами розгляду заяви, відповідач у своєму листі зазначив, що розмір пенсії визначається відповідно до норм Закону, що діють на дату, з якої переглядається її розмір, а саме максимальний розмір пенсії на момент перерахунку, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Позивач вважає такі дії пенсійного органу протиправними, оскільки процедура призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом їх проведення, а тому внесені зміни до ст.13 Закону №2262 можуть застосовуватися лише у разі реалізації права на призначення пенсії, а не при перерахунку вже призначених. Крім того, позивач стверджує про відсутність правових підстав для виплати підвищення пенсії у обмеженому розмірі - 75% суми підвищення, оскільки Постанова КМУ №103, яка передбачала процедуру виплати підвищеної пенсії військовослужбовцям, втратила чинність 05.03.2019 р. У зв'язку із зазначеним просить позов задовольнити повному обсязі.
Ухвалою суду від 05 березня 2021 року вказана заява була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків.
19 березня 2021 року недоліки позовної заяви були усунуті позивачем.
Ухвалою від 24 березня 2021 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
06 квітня 2021 року відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з вимогами позивача, з огляду на наступне. Позивач перебуває на обліку в ГУ Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", що діяла на момент проведення перерахунку пенсії позивача, було встановлено порядок та механізм масового перерахунку пенсій відповідної категорії осіб. Зокрема, військовослужбовцям та деяким іншим особам перерахунок здійснюється із урахуванням трьох складових грошового забезпечення, визначеного на 01.03.2018р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” - окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років. Зазначає, що відповідно до ст.13 Закону №2262 максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які під час проходження служби брали учать у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесенні в установленому законом порядку до категорії 1 - 100%, до категорії 2 - 95%. Отже, оскільки розмір пенсії визначається Законом, що діє на дату, з якої переглядається її розмір, то максимальний розмір пенсій за вислугою років не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення, а не 90 %, як того вимагає позивач. Окрім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №804 від 14.08.2019 р. «Деякі питання захисту окремих категорій громадян» виплата пенсій призначених згідно із Законом №2262 до 01.03.2018 р. та перерахованих з 01.03.2018 р. здійснюється у 2019 році в розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 р.
Враховуючи наведене, на думку відповідача відсутні законні підстави для перерахунку пенсії позивача. Просить повністю відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 з 29.07.1990 року Харківським обласним військовим комісаріатом призначена пенсія у розмірі 75% та з 01.01.2007 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області у зв'язку із зміною законодавства пенсія позивачу виплачувалась у розмірі 90% сум грошового забезпечення.
Відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача на підставі приписів Постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21 лютого 2018 р. № 103, Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. № 704 з 01.01.2018 року та на підставі довідки Херсонського обласного військового комісаріату від 12.06.2018 року №ТХ20424 у розмірі 70% грошового забезпечення замість раніше призначених 90%.
Не погоджуючись з таким перерахунком, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії з урахуванням 90% сум грошового забезпечення.
Листом від 02.02.2021 №519-226/Т-03/8-2100/21 відповідачем надано відповідь, згідно якої розмір пенсії визначається відповідно норм Закону, що діє на дату, з якої переглядається її розмір. Відповідно з 01.01.2018 пенсію перераховано в розмірі 70% підвищеного грошового забезпечення, оскільки на момент перерахунку максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення згідно із редакцією ч.2 ст.13 Закону №2262, чинною з 01.05.2014.
Також вказано, що постановами КМУ №804 від 14.08.2019 р. та №1088 від 24.12.2019 р. визначено проводити виплату перерахованих з 01.01.2018 р. відповідно до постанови КМУ №704 пенсій здійснюється у 2019 році в розмірі 75% суми підвищення пенсії, а у 2020 році - у розмірі 100% суми підвищення пенсії відповідно.
Не погоджуючись із перерахунком та виплатою пенсії, виходячи з 70% розміру грошового забезпечення, та враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 11.03.2020 р. у справі №160/3586/19 щодо відсутності у пенсійного органу підстав для виплати підвищення пенсії у обмеженому розмірі, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-ХІІ) визначено, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно ст. 1 Закону №2262 (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Статтею 2 вказаного закону передбачено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Відповідно до положень ст. 10 Закону №2262 (в редакції актуальній станом на момент перерахунку позивачу пенсії), призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Пунктом "а" ст. 12 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) визначено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1 2 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.
Згідно із п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Частиною 2 ст.13 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) передбачено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 звільнений в запас за ст.59 «Б» - за станом здоров'я, у званні «майор» з вислугою 23 роки 9 місяців в календарному обчисленні та 42 роки 07 місяців в пільговому обчисленні, відповідно розрахунків позивачу призначена пенсія у розмірі 75% грошового забезпечення. У зв'язку із змінами в законодавстві пенсія позивача до перерахунку у 2018 році становила 90% грошового забезпечення.
Разом із тим, згідно протоколу перерахунку пенсії від березня 2018 року ГУ ПФУ в Херсонській області перерахувало ОСОБА_1 пенсію, основний розмір якої станом на 01.01.2018 складав 70% грошового забезпечення.
Пунктом 8 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VІ), який набрав чинності з 01.10.2011 року, та п. 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 року № 1166-VII (далі - Закон № 1166-VII), який набрав чинності з 01.05.2014 року до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ було внесено зміни та цифри "90" замінено цифрами "80" та цифри "80" замінено цифрами "70", відповідно.
Тобто, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії з 90 % до 70 % сум грошового забезпечення відбулася вже після призначення позивачу пенсії.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, суд вважає, що зміна розміру пенсії з 90 % до 70 % сум грошового забезпечення, що відбулася відповідно до положень ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ після призначення пенсії позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Внесені Законами № 3668-VІ та № 1166-VІІ зміни до ч.2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 % та 70 % грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при первинному призначенні пенсій. Тому відповідач при перерахунку пенсії позивача повинен був застосувати норми ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення пенсії.
Зважаючи на те, що позивач набув право на пенсію та отримував пенсію у розмірі 90 % грошового забезпечення до моменту перерахунку пенсії здійсненого у 2018 році, то відповідно до статей 22, 58 Конституції України не допускається звуження права позивача на перерахунок розміру пенсії у меншому відсотковому відношенні.
За таких обставин, суд вважає протиправними дії відповідача щодо перерахунку і виплати з 01.01.2018 року позивачу пенсії в розмірі 70 % суми грошового забезпечення.
Вказана позиція відповідає висновкам Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду , викладеним у рішенні від 04.02.2019 року у зразковій справі №240/5401/18, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року.
У вказаній зразковій справі № 240/5401/18 Верховний Суд визначив наступні ознаки типовості: позивачами у них є особи, яким призначено пенсію за вислугу років, відповідно до Закону №2262-ХІІ; відповідачем у них є один і той самий суб'єкт владних повноважень (територіальний орган Пенсійного фонду України), на пенсійному обліку якого перебувають позивачі; спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку зі зменшенням територіальним органом Пенсійного фонду України основного розміру пенсії до 70 відсотків відповідно до частини другої ст. 13 Закону №2262-ХІІ в редакції чинній на момент здійснення перерахунку).
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2019 року у зразковій справі зазначила, що при перерахунку пенсії пенсіонеру-військовослужбовцю з 01.01.2018 року відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб" на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч. 2 ст. 13 вказаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Під час розгляду справи суд також враховує, що Конституційним Судом України у рішеннях від 06.07.1999 року № 8-рп/99, від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 та від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 сформовано правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.
У рішенні від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. У рішенні від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 Конституційним Судом України зазначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 наведено тлумачення поняття" звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третьої статті 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Одним із основних аспектів відповідальності держави перед людиною є забезпечення чіткого виконання законів, прийнятих її законодавчими органами.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління пенсійного фонду України в Херсонській області по виплаті з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року суд зазначає наступне.
Так, статтею 6 Конституції України передбачено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, який забезпечує, зокрема, державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України (ч.1 ст.113, п.1 ст.116 Основного Закону України).
За змістом ч.1 ст.117 Основного Закону України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 р. № 280 затверджено Положення про Пенсійний фонд України (далі - Положення № 280), відповідно до пунктів 1, 2 якого Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Пунктом 7 Положення № 280 передбачено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 р. № 28-2 затверджено Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Положення № 28-2), пунктом 2 якого встановлено, що головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.
З аналізу вказаних норм вбачається, що відповідач, як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, у своїй діяльності повинен керуватись, зокрема, обов'язковими до виконання постановами Кабінету Міністрів України, який за своїм конституційним статусом є вищим органом у системі органів виконавчої влади, при цьому ГУ ПФУ не наділене правом діяти на власний розсуд всупереч вимог підзаконних нормативно - правових актів, відступати від положень останніх, якщо такі є чинними, їх дія не зупинена, в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку.
Згідно з ч.2 ст.265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Так, п.п.1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103, які застосовані відповідачем при виплаті пенсії ОСОБА_2 , були визнані протиправними і нечинними у судовому порядку рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 12.12.2018 р. у справі № 826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 р., а відтак, ураховуючи наведені вище положення процесуального закону, починаючи саме з цієї дати вказаний нормативно - правовий акт Кабінету Міністрів України, у відповідній частині, втратив чинність і не підлягав застосуванню.
З урахуванням викладеного, у період чинності п.п.1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 (з 01.03.2018 р. по 05.03.2019 р.) дії ГУ ПФУ в Херсонській області щодо виплати сум підвищення пенсії у розмірі 50 % та 75 % щомісячно були правомірними, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16.10.2019 р. у справі № 2040/6740/18.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 р. № 804 установлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 р. з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.
Таким чином, з 04.09.2019 р. у територіального пенсійного органу повторно з'явились підстави для часткової виплати перерахованої пенсії.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з 05.03.2019 р. по 03.09.2019 р. включно пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 % суми підвищення пенсії, а тому дії відповідача щодо часткової сплати в цей період є протиправними.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 р. у зразковій справі № 160/3586/19.
Щодо виплати недоотриманої різниці призначеної пенсії суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.55 Закону № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Крім того, суд зазначає, що пенсія за своєю правовою природою є джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції).
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
При цьому, Основний Закон містить імперативну норму, згідно з якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками місця проживання або іншими ознаками (стаття 24).
Крім того, суд зазначає, що 24.04.2018 року у справі № 646/6250/17 (адміністративне провадження №К/9901/2128/18) Верховний Суд розглянув питання визначення строку подання адміністративного позову з вимогами щодо виплати сум пенсії.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду врахував, що нараховані суми пенсії, на виплату якої пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження шестимісячним строком (в межах загального строку позовної давності) з нарахуванням компенсації втрати частини доходів (ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях №8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положень КАС України в системному зв'язку з положенням ч.2 ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд дійшов до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання 100 % сум підвищення пенсії з 05.03.2019 р. по 03.09.2019 р., а оскільки позивач до теперішнього часу отримував пенсію не у повному розмірі з вини органу Пенсійного фонду України, то її різниця має бути виплачена за минулий час без обмеження будь-яким строком.
В той час як позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ГУ ПФУ щодо виплаті за період з 04.09.2019 року по 31.12.2019 року в силу наведених аргументів задоволенню не підлягають.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Приписами ч.1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. (ч.8 ст.139 КАС України)
Таким чином сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1816,00 грн підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань в повному розмірі, оскільки спір виник внаслідок дій зазначеного органу, визнаних за результатом розгляду даної справи протиправними.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місцезнаходження: 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6) щодо зменшення ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) основного розміру пенсії з 90% до 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73027, м.Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) щодо виплати 75 % суми підвищення пенсії ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), визначеної станом на 01 березня 2018 року за період 05.03.2019 р. по 03.09.2019 р. включно.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії,6) здійснити перерахунок і виплату призначеної пенсії ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) в розмірі 90% суми грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 р., з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73027, м.Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) провести виплату пенсії ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) за період 05.03.2019 р. по 03.09.2019 р. включно з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з урахуванням проведених виплат.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місцезнаходження: 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.В. Ковбій
кат. 112010201