Справа № 214/926/21
3/214/701/21
Іменем України
12 квітня 2021 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Євтушенка О.І., секретарі судового засідання - Єременко К.С., Гливук М.І., за участю: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , потерпілого - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали, які надійшли від Саксаганського ВП Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що народився в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, громадянина України, розлученого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за вчинення адміністративних правопорушеннь, передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП,-
03 лютого 2021 року на адресу суду надійшло два протоколи про адміністративні правопорушення серії ВАБ №541615, ВАБ №541549 від 28 січня 2021 року у відношенні ОСОБА_1 про притягнення до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Зі змісту протоколів про адміністративне правопорушення слідує, що 20 січня 2021 року о 10.00 год. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , умисно вчинив домашнє насильство економічного характеру у відношенні батька ОСОБА_2 , а саме вимагав у нього гроші на власні потреби, чим могла бути завдана шкода його психічному здоров'ю.
Крім того, 24 січня 2021 року о 10.00 год. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , умисно вчинив домашнє насильство економічного характеру у відношенні батька ОСОБА_2 , а саме вимагав у нього гроші на власні потреби, в наслідок чого могла бути завдана шкода його психічному здоров'ю.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень не визнав, суду пояснив, що гроші у батька він не вимагав. При цьому вказав, що саме він з матір'ю досить довгий час терплять з боку батька насилля психологічного характеру. Вони з батьком часто сваряться, однак він не вимагає у останнього грошей. Пояснив, що його батько забезпечений, інколи траплялись різні життєві ситуації і він був вимушений просити грошей на проїзд, можливо саме такі дії батько вважає вимаганням. Крім того, вважає, що батько переживає з приводу того, що він не отримає пенсію, оскільки офіційно є непрацевлаштованим.
Присутній в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що ОСОБА_1 є його сином, який зловживає алкогольними напоями. Коли син перебуває у стані алкогольного сп'яніння, останній неадекватно себе поводить, між ними виникають сварки, тому потерпілий вимушений звертатись до поліції. При цьому він зазначив, що фізичного насилля над ним не було, було лише психологічне. Зазначив, що тривалий час він намагався порозумітись з сином, але потім зрозумів, що його намагання є марними. Син здійснював на нього з дружиною психологічний вплив. Останнє місце його роботи було у торгівельно-розважальному центрі, але в подальшому його було звільнено за прогул. Він зазначив, що вмовляв сина пройти лікування від алкогольної залежності. Потерпілий вказав, що всі конфлікти виникають саме через непрацевлаштованість сина, що свідчить про наявність ознак психологічного насилля відносно нього з дружиною. В подальшому свою позицію змінив та зазначив, що син не вчиняв відносно нього психологічного насильства за обставин зазанчених в протоколах.
Допитана судом в якості свідка ОСОБА_4 суду показала, що вона є матір'ю ОСОБА_1 , який проживає окремо. У вище вказані дні син не вимагав грошей від батька. Вважає, що її чоловік скаржиться через те, що син не може влаштуватися на роботу, у зв'язку із станом здоров'я. ОСОБА_2 є достатньо самолюбивим та не може пережити, що його син є офіційно непрацевлаштованим. В подальшому додала, що син ніколи не вимагав грошей, а лише просив у неї за необхіднсті на мінімальні потреби.
Суд, вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , покази свідка ОСОБА_4 , дослідивши письмові матеріали справи, надавши оцінку доказам в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
У розумінні ст.280 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Вимогами ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.251 КУпАП, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється доказами у справі, якими є:протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, та інші документи.
Диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Аналізом вказаних матеріальних норм встановлено, що суб'єктом складу правопорушення за ст.173-2 КУпАП може бути виключно особа, яка є членом сім'ї потерпілого та чи перебувають кривдник і потерпіла особа в будь-яких стосунках між собою. Об'єктивна сторона правопорушення передбачає активну чи пасивну поведінку кривдника, спрямовану на спричинення шкоди потерпілій особі вчиненням насильства (економічного, фізичного, психологічного).
Так, зпротоколів про адміністративні правопорушення серії ВАБ №541615, ВАБ №541549 від 28 січня 2021 рокуслідує, що 20 січня 2021 року о 10.00 год. та 24 січня 2021 року о 10.00 год. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , умисно вчинив домашнє насильство економічного характеру у відношенні батька ОСОБА_2 , а саме вимагав у нього гроші на власні потреби.
При цьому, відповідно до протоколів прийняття заяви про правопорушення, ОСОБА_2 звернувся до поліції із заявами 26 січня 2021 року, в яких просить притягнути до відповідальності його сина ОСОБА_1 , який 20 січня 2021 року та 24 січня 2021 року вчинив відносно нього насильство економічного характеру. Протокол щодо подій 24 січня 2021 року не містить деталізації, в чому саме виявлялось вчинення насильства відносно ОСОБА_2 .
Допитана судом в якості свідка ОСОБА_4 , зазначала, що ОСОБА_1 , не вимагав грошей у батька, а інколи просив у неї за необхідності на мінімальні потреби.
За таких осбставин, суд вважає, що надані докази не є беззаперечними та допустимими, які б свідчили про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, враховуючи, позицію потерпілого, який в подальшому змінив свої покази та підтвердив, що ОСОБА_1 не вимагав в нього грошей.
Хронологічним аналізом вказаних подій в системному зв'язку із наданими суду доказами та поясненнями ОСОБА_1 суд приходить до висновку про недоведеність вчинення ним домашнього насильства економічного характеру відносно ОСОБА_2 20 січня 2021 року та 24 січня 2021 року, а саме вимагання грошей у останніього. Факт складання працівниками поліції протоколів про адміністративні правопорушення 28 січня 2021 року, в той час як правопорушення начебто мало місце 20 січня 2021 року та 24 січня 2021 року викликає у суду сумнівність в його допустимості як доказу загалом, з урахуванням приписів ст.254 КУпАП.
Між іншим, в ході судового розгляду не встановлено самого факту вчинення ОСОБА_1 економічного насилля над ОСОБА_2 20 січня 2021 року та 24 січня 2021 року, яке б призвело до порушення його конституційних прав і свобод як члена сім'ї та громадянина, нанесло йому моральну шкоду. Самі по собі обставини, викладені в протоколі, суд розцінює як упереджене ставлення обох сторін між собою внаслідок ускладнених стосунків.
Відповідно до ст.252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У рішеннях від 30 травня 2013 року у справі № 36673/04 «Малофєєва проти Росії» та від 20.09.2016 року у справі № 926/08 «Карелін проти Росії» Європейський суд з прав людини зауважив, що «…при розгляді справи суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод...».
Враховуючи, що відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд приходить до переконання, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП з підстав відсутності в його діях складу інкримінованого йому складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Враховуючи закриття провадження у справі без накладення на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення, судовий збір в порядку ст.40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.173-2 ч.1, 245, 247 ч.1 п.1, 252, 280, 283 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП, - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником, потерпілою протягом 10 днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Суддя О.І. Євтушенко