Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
19 травня 2021 року № 520/6091/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бадюкова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (61022, м. Харків, м-н Свободи, 5, 1 під., 6 пов., код ЄДРПОУ 41430641) про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі по тексту - відповідач, відділ, МВДВС), в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні № 50691918 від 25.10.2019 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 .
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною через те, що копії постанов про відкриття виконавчого провадження на адресу боржника не направлялися, заходів примусового виконання рішення державним виконавцем не вчинялось. Просив суд задовольнити позов.
Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи свого представника до судових засідань не направив, правом подати відзив на адміністративний позов не скористався, доказів на спростування доводів позивача, а також витребуваних судом не надав.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними матеріалами справи в порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова у справі № 645/12572/13ц від 21.02.2014 р. було вирішено стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором у розмірі 67 846,77 дол. США, що по курсу долара на 04.12.2013 року становить 542 303,70 грн., пеню у розмірі 542 303 грн. 70 коп. та судовий збір у розмірі 3441,00 грн.
11.04.2014 року Фрунзенським районним судом м. Харкова на виконання вказаного рішення суду був виданий виконавчий лист № 645/12572/13-ц.
11.03.2016 року державним виконавцем Фрунзенського ВДВС ХМУЮ за виконавчим листом № 645/12572/13-ц, виданого Фрунзенським районним судом м. Харкова відкрито виконавче провадження №50691918.
25.10.2019 року державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області виконавчий лист № 645/12572/13-ц, виданий Фрунзенським районним судом м. Харкова 11.04.2014 року повернуто стягувачу у зв'язку із заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» від 15.10.2019 року про повернення виконавчого документа на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» та прийнято спірну постанову у виконавчому провадженні № 50691918 від 25.10.2019 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 108804, 84 грн.
Постановою Харківського апеляційного суду від 07 липня 2020 року по справі № 645/12572/13-ц (провадження № 22ц/818/1776/20) вирішено заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2014 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 червня 2008 року №/036/2008 залишити без задоволення.
Не погодившись із прийняттям спірної постанови виконавцем позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.
Суд відзначає, що спірні правовідносини склались з приводу виконання рішення суду, а відтак при розв'язанні спору слід виходити з положень Закону України “Про виконавче провадження”, згідно з ст. 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404 - VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404), в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Належних та допустимих, достатніх та достовірних в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАСУ доказів надіслання рекомендованим поштовим відправленням Боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 50691918 матеріали справи не містять.
Згідно з правовим висновком, що викладений у постанові Верховного Суду від 16.08.2019 у справі №520/987/19, скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції Верховний Суд вказав:
« 61. Крім того, суд першої та апеляційної інстанції також зазначили, що не направлення постанови про відкриття не є обставиною, що створює перешкоди чи позбавляє боржника можливості добровільно виконати рішення суду на будь-якій стадії виконавчого провадження та подати державному виконавцю докази такого виконання.
62. Однак Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанції, оскільки, законодавством покладено обов'язок на державного виконавця надіслати постанову про відкриття виконавчого провадження саме рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Це зумовлено тим, що сторона виконавчого провадження має право знати про дії, що вчиняються державним виконавцем під час виконання функцій покладених Законом на останніх. Така вимога Закону обумовлена, зокрема, тим, що для вчинення добровільного виконання рішення суду боржнику необхідно знати про строки протягом яких він може виконати зобов'язання добровільно, не чекаючи при цьому вжиття виконавцем заходів щодо стягнення у примусовому порядку.
Дана позиція також викладена в постановах Верховного Суду від 7 лютого 2018 року у справі № 810/5107/14, від 10 травня 2018 року у справі № №826/4030/16».
Крім того, суд зазначає, що відповідно ч.1 ст.27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Відповідно до ст.10 Закону заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Спір у цій справі виник у зв'язку з невизначеністю правового режиму застосування частини другої статті 27, якою передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів та частини третьої статті 40 Закону N 1404-VIII при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).
Так, положення частини третьої статті 40 Закону N 1404-VIII зобов'язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.
Натомість, як вказував суд вище, частина перша статті 27 Закону N 1404-VIII передбачає, що виконавчий збір за примусове виконання рішення, тобто державним виконавцем мають бути вжиті заходи його примусового виконання.
Крім того, пункт 22 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція) встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Виходячи зі змісту наведених вище норм ч. 1 ст. 27 Закону та Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак, законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.
Як установив суд у цій справі, відповідачем на вимогу суду не надано, а судом під час розгляду справи не добуто належних та допустимих, достатніх та достовірних в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАСУ доказів того, що державний виконавець проводив виконавчі дії щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11.14.2014 у справі № 645/12572/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором у розмірі 67 846,77 дол. США, що по курсу долара на 04.12.2013 року становить 542 303,70 грн., пеню у розмірі 542 303 грн. 70 коп. та судовий збір у розмірі 3441,00 грн., а також доказів стягнення державним виконавцем у примусовому порядку суми або її частини, зазначену у вказаному виконавчому листі.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону N 1404-VIII.
Отже, позаяк за своїм змістом виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до виконання рішення, то, у разі їх не вчинення та не виконання рішення, стягнення у такому випадку з боржника є протиправним.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно приписів ч.ч. 1 та 2 ст. 77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За статтею 90 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи викладене вище в сукупності, суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень за правилами ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів юридичну правильність і фактичну обґрунтованість спірних рішень.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (61022, м. Харків, м-н Свободи, 5, 1 під., 6 пов., код ЄДРПОУ 41430641) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати постанову державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 25.10.2019 року ВП № 50691918 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 108804, 84 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 19.05.2021 року.
Суддя Бадюков Ю.В.