Справа № 185/3294/21
Провадження № 2/185/2169/21
11 травня 2021 року м.Павлоград
Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Врона А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Аланд”, треті особи: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
26 квітня 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Аланд”, треті особи: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Вивчивши позовну заяву та додатки що до неї додані, суддя приходить до переконання, що позовна заява не відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу України:
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За позовом позивач зазначає, що він звільнений від сплати судового збору, посилаючись на ст. 22 ЗУ “Про захист прав споживачів”.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Згідно із ст. 21 ЗУ “Про захист прав споживачів”, крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Пунктом 23 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм ЗУ «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 цього Закону, таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються цим Законом.
Проте в позовній заяві відсутнє таке обґрунтування позовних вимог.
Відповідно до ЗУ “Про захист прав споживачів” послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
У зв'язку з цим, застосування Закону України “Про захист прав споживачів” до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України).
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Як вбачається із матеріалів справи предметом позову, зокрема, є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із чим до спірних правовідносин Закон України “Про захист прав споживачів” не застосовується, і тому посилання позивача на відповідні норми цього Закону не можуть бути взяті судом до уваги.
Системний аналіз положень Закону України «Про захист прав споживачів» доводить, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених цим Законом.
Однак в порушення даних вимог закону, позивач у своїй позовній заяві взагалі не посилається на зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», не зазначає про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 цього Закону.
Відповідно до п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з 01.01.2021 р. ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою встановлена у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (908 грн.).
Тобто, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 908 грн на рахунок: Отримувач коштів: ГУК у Дн-кiй обл/м.Павл-д/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155; Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. Подат.); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA138999980313151206000004583; код класифікації доходів бюджету: 22030101, або зазначити та надати докази звільнення від сплати судового збору.
Також, позовна заява не відповідає вимогам ч.6 ст.177 ЦПК, а саме, до заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребовування.
Позивачем не додано до заяви копію виконавчого напису, який оскаржується, так само як і клопотання про його витребовування.
Також, позовна заява не відповідає вимогам п.4 ч.3 ст.175 ЦПК України, а саме не відповідає вимогам щодо змісту позовних вимог, в якій зазначаються: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
У позовній заяві заявлена, також, вимога про забезпечення позову, що не відповідає положенням ЦПК України.
Заява про забезпечення позову складається окремим документом, зміст і форма якої повинні відповідати ст.151 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України позовна заява подана без додержання вимог ст. 175, 177 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст. 4, 175, 177, 185, 258-260 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Аланд”, треті особи: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню- залишити без руху, про що сповістити позивача, надавши строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення копії ухвали.
Роз'яснити, що в іншому випадку позовна заява вважається неподаною і повертається.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: А. О. Врона