Справа № 183/4785/17
№ 2/183/37/21
22 квітня 2021 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря судового засідання Устименко М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Новомосковська міська рада Дніпропетровської області, про зобов'язання знесення огорожі, паркану на межі ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , перенесення шлакоблоку,-
У вересні 2019 року ОСОБА_1 , як власник житлового будинку АДРЕСА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , який являється її сусідом та проживає в АДРЕСА_1 , в якому просила суд захистити її права власника будинку та користувача земельною ділянкою, та з урахуванням уточнень позовних вимог від 30.01.2018 року просила суд зобов'язати відповідача знести встановлену ним бетонну огорожу на межі ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , а також перенести складований на вказаній межі шлакоблок на два метри від межі.
В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 зазначає, що їй на підставі договору дарування, посвідченого 24 жовтня 1996 року державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори Маймор С.Ю., належить житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами, що розташований в АДРЕСА_2 .
Її сусідом являється ОСОБА_2 , який скориставшись її тимчасовою відсутністю, у 2010 році збудував за старим межовим дерев'яним парканом-штахетником, суцільний шиферний паркан висотою 1,75 метрів, який стоїть на відстані 2,20 метрів від її будинку.
Встановлення суцільної огорожі такою висотою є порушенням пункту 4.2.6 місцевих правил забудови, затверджених рішенням сесії міської ради № 480 від 22.12.2004 року.
Внаслідок встановлення суцільної огорожі погіршився технічний стан належного їй будинку, у ньому накопичується волога, в будинок не проникає сонячне світло, відсутній природній обігрів будинку, внаслідок чого утворюється пліснява в будинку. Крім того, вигляд з вікна будинку припадає на суцільний паркан, що завдає їй неприємне відчуття, вона несе додаткові витрати на утримання будинку. Дії відповідача завдають їй моральної шкоди через хвилювання за руйнацію її майна.
Далі вздовж огороду, довжиною 5,5 метрів і висотою 1,7 метрів понад три роки складований шлакоблок, вздовж якого на її огороді нічого не росте, також погіршується стан земельної ділянки, вона в повній мірі не може її використовувати та обробляти.
Позивач наполягає на тому, що пропонувала відповідачеві узгодити це питання та встановити паркан з металевої сітки, перенести шлакоблок на відстань 2 метри від огороду, однак відповідач відмовляється від вирішення питання в добровільному порядку, тому посилаючись на вимоги ст.ст. 17,103-109, 158 ЗК України, вимоги ст.ст. 386,391 ЦК України, позивач звернулася до суду з означеним позовом.
В судовому засіданні позивач свій позов підтримала, надала детальні пояснення про негативні наслідки встановлення її сусідом ОСОБА_3 суцільного паркану із шиферу між їх домоволодіннями. Так від межі сусідньої земельної ділянки до її будинку відстань складає 1 метр 20 сантиметрів. Встановлення суцільного паркану висотою 1,75 метрів на такій відстані від будинку не дозволяє сонячному світлу потрапляти до будинку. Між будинком та парканом протягом осені та зими накопичується велика кількість вологи, внаслідок чого стіна в будинку промокає та не висихає навіть протягом літа. При цьому позивач пояснила, що подарований їй будинок вони здебільшого використовують у весняний та літній період, де займаються з чоловіком городництвом та садівництвом. Однак таке нехтування відповідачем правил добросусідства у вигляді встановленого паркану та складованого шлакоблоку призводить до руйнації її майна, на огороді не можливе вирощування культур, на які не потрапляє сонце.
В судовому засіданні відповідач позов не визнав, надав пояснення про те, що встановлення шиферного паркану між домоволодіннями жодним чином не порушує меж земельних ділянок, на його думку, руйнування будинку позивача відбувається через його зношеність. На межі між їх огородами раніше був встановлений сарай, який через свій вік потребував знесення, що ним і було здійснено, а шлакоблок лежить на території його домоволодіння, жодним чином не перешкоджає позивачці у користуванні городом.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засідання надав показання про те, що будинок, що належить його дружині ОСОБА_1 почав зазнавати руйнації після встановлення у 2010 році сусідом ОСОБА_2 суцільного шиферного паркану, розміщеного на невеликій відстані від будинку. Так, коли випадає сніг або йде великий дощ, волога затримується між будинком та парканом, внаслідок чого стіни будинку мокріють, сонячне світло в будинок не потрапляє, у будинку утворилася пліснява.
Ухвалою суду від 28 вересня 2017 року відкрите провадження по справі (а.с. 20).
Ухвалою суду від 28.09.2017 року позивачеві відмолено у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві вчинення дій, пов'язаних з будівництвом бетонної огорожі (а.с. 27).
Ухвалою суду від 29 березня 2018 року по справі призначено судово-будівельну експертизу (а.с. 60-61).
Ухвалою суду від 15 вересня 2020 року закінчене підготовче судове засідання.
Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідка, дослідивши докази з точки зору належності, допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , на підставі договору дарування, посвідченого 24 жовтня 1996 року державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 4443, являється власником житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 7-8) Житловий будинок являється глинобитним, обкладеним цеглою, побудований в період з 1946 по 1960 рік, на момент набуття права власності позивачем мав 58% зносу, про що свідчать технічний паспорт на будинок та витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 9-15).
На звернення ОСОБА_1 , головний архітектор Новомосковського міського відділу містобудування та архітектури 10.12.2009 року надав відповідь про те, що ОСОБА_3 , що мешкає по АДРЕСА_2 встановив частково огорожу по боковій межі з ділянкою НОМЕР_1 з порушенням пункту 4.2.6 місцевих правил забудови, затверджених рішенням сесії міської ради № 480 від 22.12.2004 року, відповідно до яких огорожа виконується висотою 1,2-1,6 метрів провітрювана (дерев'яна, сітка-рабиця) (а.с. 16).
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються наступними нормами закону.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Як зазначено у ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Права власників земельних ділянок і землекористувачів охороняються законом (ст. 43 ЗК України).
Суду не надано належних та допустимих доказів про те, що ОСОБА_3 являється власником житлового будинку за АДРЕСА_1 , однак останній не заперечував факту свого проживання у цьому будинку та факту встановлення у 2010 році суцільного паркану із шиферу.
Також суду не надано доказів встановлення та узгодження меж землекористування між земельними ділянками №№ НОМЕР_1 а НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 .
Звертаючись з позовними вимогами позивач ОСОБА_1 свої доводи зводила до того, що у 2010 році відповідач, з порушеннями правил місцевої забудов встановив суцільний паркан, що порушує норми освітлення та вентиляції будинку позивачки, відтак такими діями відповідач порушує права суміжних землевласників, в добровільному порядку відмовляється здійснити демонтаж вказаної огорожі.
Заперечуючи позовні вимоги та оскаржуючи рішення суду відповідач зазначає, що стороною позивача не доведено, що встановленням огорожі чиняться будь-які незручності для проживання чи обслуговування земельної ділянки ОСОБА_1 .
Нормативним документом, який регулює порядок влаштування огорож між суміжними землекористувачами в м.Новомосковську є місцеві правила забудови, затверджені рішенням сесії міської ради № 480 від 22.12.2004 року зі змінами згідно рішення № 879 від 26.02.2010 року, якими встановлено, що огорожа в індивідуальному секторі по боковій межі виконується 1,2-1,6 метрів провітрювана.
Не дивлячись на наявність листа головного архітектора на адресу позивача доказів про притягнення відповідача до відповідальності за порушення у сфері благоустрою території, суду не подано.
Стаття 103 ЗК України зобов'язує власників та користувачів земельних ділянок обирати такі способи їх використання, за яких власникам, користувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (в тому числі затінення ділянки)
Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеним законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає суду підстави дійти висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Як зазначав суд вище по справі було призначено судово-будівельну експертизу, за результатами якої Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз суду надано висновок експерта № 2173/2174-18. У відповідності до якого встановлення огородження по боковій межі між домоволодіннями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 не відповідає місцевим правилам забудови.
Однак, при цьому встановлення паркану між домоволодіннями не впливає на стан огороджувальних конструкцій будинку АДРЕСА_2 , а головною причино незадовільного стану будинку - є перевищення терміну експлуатації житлового будинку та не проведення своєчасного ремонту.
Так само не встановлено негативного впливу на земельну ділянку позивача ОСОБА_1 через складований біля межі шлакоблоку (а.с. 64-70).
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 10 ЖК України, громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержуватися правил користування жилим приміщенням. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.
Стаття 322 Цивільного Кодексу України встановлює, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Переконливим доказом причин незадовільного стану будинку за АДРЕСА_2 , є проведена судово-будівельна експертиза, оцінюючи яку з показаннями свідка в судовому засіданні та листом головного архітектора, не можливо дійти висновку про порушення відповідачем принципу добросусідства, норм земельного законодавства та благоустрою території, а так само будь-якого іншого порушення права позивачки, як суміжного землевласника.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Судові витрати, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 76-82, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позову до ОСОБА_2 , третя особа - Новомосковська міська рада Дніпропетровської області, про зобов'язання знесення огорожі, паркану на межі ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , перенесення шлакоблоку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Сорока.