17 травня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/2127/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної в м.Полтаві ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
12 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної в м.Полтаві ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання присвоїти статус особи з інвалідністю внаслідок війни з моменту відмови в даному статусі 30.12.2020, видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни та нагрудний знак установленого зразка.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що проходив службу в органах внутрішніх справ України, а потім і Національної поліції України. Повідомив, що під час виконання службових обов'язків отримав тілесні ушкодження, внаслідок чого був визнаний непридатним до служби в органах поліції. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією встановлена ІІ група інвалідності з 05.11.2020, причина інвалідності: травма, ТАК, пов'язана з виконанням службових обов'язків. У зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, яка настала у період виконання службових обов'язків, вважає, що набув статусу особи з інвалідності внаслідок війни. Позивач зазначив, що він звернувся до відповідача із заявою про встановлення статусу особи з інвалідності внаслідок війни та видачі безстрокового посвідчення. Однак, відповідач повідомив про відсутність підстав для встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) .
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 04.08.2006 по 06.11.2015, а з 07.11.2015 - у Національній поліції.
31.08.2015 комісія УМВС, розглянувши матеріали службового розслідування за фактом отримання травми оперуповноваженим сектору кримінальної міліції у справах дітей Київського РВ Полтавського МУ старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 , склала відповідний висновок службового розслідування. Зі змісту висновку слідує, що 11.08.2015 об 11:40 отримав травму в приміщенні Полтавського РВ УМВС (території обслуговування Октябрського РВ Полтавського МУ) у вигляді струсу мозку. Як встановлено комісією під час службового розслідування, нещасний випадок з оперуповноваженим сектору кримінальної міліції у справах дітей Київського РВ Полтавського МУ старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 стався при виконанні службових обов'язків.
За наслідками службового розслідування за фактом отримання травми оперуповноваженим сектору кримінальної міліції у справах дітей Київського РВ Полтавського МУ старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 , 20.05.2016 Київським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області складено акт розслідування нещасного випадку, що стався 11.08.2015 близько 11-05 із оперуповноваженим сектору кримінальної міліції у справах дітей Київського РВ Полтавського МУ старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 за формою Н-5, за висновком якого нещасний випадок стався при виконанні службових обов'язків.
За результатами розслідування нещасного випадку, 20.05.2016 головою ліквідаційної комісії Київського РВ Полтавського МУ затверджено акт №1 про нещасний випадок за формою Н-1, за висновками якого нещасний випадок з оперуповноваженим сектору кримінальної міліції у справах дітей Київського РВ Полтавського МУ старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 , стався 11.08.2015 при виконанні службових обов'язків.
17.09.2020 медичною (військово-лікарською) комісією ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області) за розпорядженням УКЗ ГУНП в Полтавській області здійснено медичний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого встановлено - травма, ТАК, пов'язана з виконанням службових обов'язків, непридатний до служби в поліції, що підтверджується свідоцтвом про хворобу №284/С від 17.09.2020.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ №0032737 від 16.12.2020 ОСОБА_1 встановлено ІІ група інвалідності з 05.11.2020, причина інвалідності: травма, ТАК, пов'язана з виконанням службових обов'язків.
23.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради із заявою, у якій просив надати йому статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення відповідно до поданих документів.
Листом від 30.12.2020 №Г-01-13/516-01-04/11 Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки за інформацією Національної поліції законодавством не передбачено застосування до осіб, які проходять службу у поліції, узагальнюючого поняття - особи рядового і начальницького складу.
ОСОБА_1 , вважаючи дії Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради щодо відмови у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни протиправними, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, є Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).
Статтею 4 Закону №3551-XII визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Статтею 7 Закону № 3551-XII визначено осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону №3551 передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначаються Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. N 302 (далі за текстом-Положення №302).
Пунктом 2 Положення №302 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Згідно з пунктом 3 Положення №302 інвалідам війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення інваліда війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - інвалід".
Пунктом 7 Положення №302 визначено, що "Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
За змістом пункту 10 Положення №302 "Посвідчення інваліда війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Системний аналіз пункту 2 частини 2 статті 7 Закону №3551 дає підстави для висновку, що юридично значущими умовами для визначення права на встановлення статусу “особа з інвалідності внаслідок війни” на підставі вказаного пункту є те, що: 1) особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань; 2) такій особі встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
Суд зауважує, що встановлення медичною комісією групи інвалідності з формулюванням "травма пов'язана з виконанням службових обов'язків", не є безперечною підставою для надання позивачу статусу інваліда війни, оскільки такий статус може бути визначений тільки у відповідності до вимог Закону.
Верховний Суд України в постановах від 20.01.2015 у справі № 21-528а14 та від 06.11.2013 у справі № 21-377а13 дійшов висновку, що не може вважатися інвалідом війни особа, інвалідність якої не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби в контексті статті 7 Закону № 3551-XII(під час воєнних дій), а одержана внаслідок виконання службових обов'язків.
При цьому, суд зазначає, що віднесення особи до інваліда війни відповідно до статті 7 Закону №3551-XIІ безпосередньо пов'язано з визначенням самого поняття "ветеран війни", якими є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
Таким чином, визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до “інвалідів війни”, є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
Оскільки травма, яку отримав позивач та внаслідок якої встановлено інвалідність, не пов'язана із участю позивача у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, суд зазначає про відсутність правових підстав для встановлення ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Такі висновки узгоджуються із висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 18.11.2020 у справі №1140/2362/18.
Отже, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної в м.Полтаві ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.Б. Головко