Іменем України
17 травня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/106/21
Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Федоренко Ю.В., за участю секретаря судового засідання Сиворакша Т.В., за правилами загального позовного провадження розглянуто справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фертчем”,
до відповідача: Фермерського господарства “САПФІР-М.М.”,
предмет спору: про стягнення 529 492,59 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Коцюруба С.А., адвокат.
від відповідача: Боєва О.В., адвокат.
У судовому засіданні 17.05.2021, Господарським судом Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 529492,59 грн, яка складається з 408562,53 грн основної заборгованості, 5238,55 грн пені, 81712,51 грн штрафу, 2613,77 грн 3% річних, 31365,23 грн 36 % річних за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки № 77/05 від 13.05.2020.
Разом з вказаною позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю “Фертчем” до Господарського суду Чернігівської області подано заяву про забезпечення позову без номеру та дати в якій просить суд:
- накласти у межах ціни позову 529492,59 грн арешт на майно Фермерського господарства “САПФІР - М.М.” (ідентифікаційний код 35274787, місцезнаходження 15122, Чернігівська область, Городнянський район, село Хоробичі, вулиця Гагарина, 24.) що буде виявлено Державною виконавчою службою або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.
- накласти у межах ціни позову 529492,59 грн арешт на грошові кошти Фермерського господарства “САПФІР - М.М.” (ідентифікаційний код 35274787, місцезнаходження 15122, Чернігівська область, Городнянський район, село Хоробичі, вулиця Гагарина, 24) що знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 в ПАТ “УКРЕКСІМБАНК” м. Київ МФО 322313, № НОМЕР_2 в ПАТ “КІБ” м. Київ, МФО 322540, а також у банківських установах на рахунках, що будуть виявлені Державною виконавчою службою або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.
Ухвалою від 03.02.2021 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Фертчем” про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.02.2021 вказану позовну заяву залишено без руху.
15.02.2021 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків №б/н від 11.02.2021.
Ухвалою від 17.02.2021 позовна заява прийнята до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі № 927/106/21, підготовче засідання призначено на 04.03.2021 о 10:00.
04.03.2021 суд в судовому засіданні постановив ухвалу про відкладення розгляду справи на 25.03.2021 на 11:00.
Ухвалою від 04.03.2021 заяву позивача про проведення судового засідання у справі №927/106/21 в режимі відеоконференції задоволено, постановлено проведення судового засідання 25.03.2021 в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв'язку “EаsyCon”.
22.03.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 17.03.2021.
25.03.2021 суд в судовому засіданні постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 15.04.2021 на 11:00.
Ухвалою від 14.04.2021 заяву позивача про проведення судового засідання у справі №927/106/21 в режимі відеоконференції задоволено, постановлено проведення судового засідання 15.04.2021 в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв'язку “EаsyCon”.
14.04.2021 до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову в якій просить суд накласти у межах ціни позову 529 492, 59 грн арешт на грошові кошти Фермерського господарства “САПФІР-М.М.” (ідентифікаційний код 35274787, місцезнаходження 15122, Чернігівська область, Городнянський район, село Хоробичі, вулиця Гагарина, 24) що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ “УКРЕКСІМБАНК” м. Київ, МФО 322313, № НОМЕР_2 в ПАТ “КІБ” м. Київ, МФО 322540, а також у банківських установах на рахунках, що будуть виявлені Державною виконавчою службою або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.
Ухвалою від 15.04.2021 відмовлено у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Фертчем” про забезпечення позову.
15.04.2021 суд в судовому засіданні постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.04.2021 на 10:00.
26.04.2021 від позивача надійшло пояснення щодо застосування курсової різниці.
26.04.2021 від позивача надійшло клопотання від 26.04.2021 про долучення доказів.
27.04.2021 від відповідача надійшло клопотання про долучення платіжного доручення №162 від 27.04.2021 на суму 100 000грн.
В судовому засіданні 28.04.2021 суд постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні на 12.05.2021 на 09:00 та проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
12.05.202021 від позивача надійшло клопотання від 10.05.2021 про долучення доказів.
Клопотання сторін судом задоволені, надані додаткові докази долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні 12.05.2021 суд постановив ухвалу про відкладення судового засідання на 17.05.2021 на 11:30 та проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 17.05.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.
Позиції учасників справи.
Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 77/05 від 13.05.2020, вказуючи, що на час укладання договору і поставки товару курс Євро до гривні було зафіксовано на рівні 29,1068 грн до 1 Євро, а на час розрахунку заборгованості за договором для звернення з відповідним позовом до суду курс Євро до гривні встановлено на рівні 34,0437 грн за 1 Євро, що перевищує встановлену п.2.6 договору 3% зміну курсу, що основне зобов'язання за договором розраховується з урахуванням курсової різниці у наступному порядку 12001,12 Євро х 34,0437 = 408562,53грн.
Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву від 17.03.2021 проти позовних вимог заперечував, та зазначив, що ним було сплачено по Договору № 77/05 від 13.05.2020 року 98218,02 грн 15 травня 2020 року згідно платіжного доручення № 15056 та 50000,00 грн 02 грудня 2020 року згідно платіжного доручення № 15293, таким чином заборгованість за договором складає 342 872,00 грн. Відповідач не погоджується з перерахунком суми боргу по курсовій різниці на підставі наступного. В договорі не зазначено, що Товар, який поставлявся по договору є імпортним Товаром, або має імпортну складову. Позивачем не надсилався до Відповідача акт перерахунку Товару по договору, не надсилались рахунки-фактури з новою ціною Товару, відповідно до курсової різниці. Зміна ціни Товару повинна змінити не тільки дані бухгалтерського обліку у Позивача та Відповідача, а й змінює об'єкт оподаткування, а тому Позивач при зміні ціни та загальної суми Товару повинен був зареєструвати коригування до Податкової накладної та збільшити у себе податкові зобов'язання по податку на додану вартість, а Відповідач при отриманні такого коригування в ЄРПН, збільшив би податковий кредит по податку на додану вартість. Позивачем не було додано до позовної заяви жодного з вищезазначених документів на підставі їх відсутності та такі документи не надсилались і Позивачу по справі. Відповідач вказує, що залишок заборгованості по договору складає 342872,00 грн і саме з цієї суми повинні нараховуватися штрафні санкції, відповідно розмір пені складає 4387,06грн, штраф - 68574,40грн. Відповідач зазначає, що відсотки за користування чужими грошовими коштами відповідач нараховує 2 рази в розмірі 3% та 36%, що не відповідає жодним нормам ЦК України та ГК України.
Також відповідач у поданому відзиві вказав, що він є сільськогосподарським виробником, має сезонне надходження коштів від реалізації сільськогосподарської продукції, що основною причиною невиконання зобов'язань відповідача по договору є важке фінансове становище підприємства, яке склалось з-за того, що у Відповідача був неврожай в 2019 році та 2020 році, а тому підприємство не мало можливості розрахуватись зі своїми кредиторами в 2019 році, а потім вся заборгованість перейшла на 2020 рік та з огляду на очевидну не співмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді пені, штрафу, відсотків за користування чужими грошовими коштами (ч.2 ст.625 ЦК України) просив зменшити розмір нарахованих штрафів, пені, річних та штрафу, які заявлені до стягнення, на 90 відсотків.
У поясненні щодо застосування курсової різниці позивач зазначив, що відповідно до п.2.3 договору визначено всі питання застосування курсової різниці, а також порядку перерахунку та сплати курсової різниці, що жодних бухгалтерських документів відповідачу не надсилалось, оскільки п.2.6 встановлено, що перерахунок курсової різниці виконується за наслідками виконання зобов'язання, виконання якого було прострочено відповідачем та на сьогоднішній час є неузгодженим, отже реєстрація будь-яких податкових накладних є безпідставною, що у позовній заяві вказаний період прострочення зобов'язання з 02.11.2020 по 18.01.2021, отже 15.01.2021 (останні робочий день) перед датою розрахунку заборгованості, це і є дата на яку встановлено курс, як передбачено умовами пунктів 2.4, 2.5, 2.6 договору, середній курс євро на цю дату складав 34,0478.
Щодо зарахування 100000 грн, сплачених відповідачем платіжним дорученням №162 від 27.04.2021, позивач під час розгляду справи зазначив, що на виконання п.2.13 договору поставки №77/05 ід 13.05.2020 зарахував 100000 грн на погашення 36% річних та частини штрафу.
Відповідач під час розгляду справи не погодився з курсовою різницею та вважав, що сума боргу по договору з урахування сплати 100000,00 грн складає 242872,00 грн та саме на цю суму мають нараховуватись штрафні санкції та заперечував проти зарахування суми часткової сплати боргу в рахунок 36% річних та частини штрафу.
Фактичні обставини справи.
13.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЕРТЧЕМ» (далі - Постачальник) та Фермерським господарством «Сапфір-М.М.» (далі - Покупець) укладено договір поставки № 77/05 (далі - Договір).
У п. 1.1.-1.2. Договору сторони передбачили, що цей договір розроблено у відповідності до чинного цивільного законодавства України, за цим договором в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар, та оплатити його на умовах договору. У відповідності з даним договором постачальник зобов'язується поставляти товар, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товари у відповідності з термінами даного договору, та у відповідності з номенклатурою, асортиментом, кількістю і цінами, погодженими сторонами та визначеними в специфікаціях, товарно-транспортних накладних, електронних погоджених замовленнях та рахунках-фактурах, при цьому і одні і інші, за винятком електронних погоджених замовлень, являються невід'ємними частинами даного договору. Сторони домовились, що товар проставляється партіями.
Відповідно до п. 2.1 договору оплата за поставлений товар здійснюється покупцем наступним чином: не пізніше 3 робочих днів з дати підписання відповідної специфікації в рахунок повного виконання зобов'язання перед постачальником у строк визначений специфікацією та/або іншими додатками до договору.
Ціни товарів визначаються сторонами як договірні. Кількість та ціни товарів вказуються у специфікаціях до договору, які є його невід'ємними частинами. Ціни на товар, який поставляється за цим договором, включають в себе витрати на упаковку, маркування та ПДВ. Загальна сума договору визначається шляхом складання підсумкових сум по специфікаціям та/або первинних документів по договору (п.2.2 договору).
Згідно п.2.3 договору визначення та застосування еквіваленту іноземної валюти: сторони домовились, що грошовий еквівалент всіх грошових зобов'язань покупця по цьому договору визначається відповідно до положень ч.2 ст.524 та ст. 533 ЦК України курс євро до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання даного договору, якщо інше сторони не погодять в специфікації.
Відповідно до п.2.4-2.5 договору у разі зміни курсу гривні до Євро, сторони проводять перерахунок (дооцінку) вартості поставленого покупцю товару. У тому випадку, коли курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу Євро до гривні на день проведення розрахкнків за поставлений товар (перерахування коштів, звернення з відповідним позовом до суду), відвантаження товару в рахунок погашення заборгованості є відмінним від курсу відповідної іноземної валюти на день укладення додатку (ів), оплата грошових коштів за отриманий товар, відбувається відповідно до курсу Євро до гривні на дату, що передує даті здійснення розрахунку (курс продажу Євро згідно даних опублікованих на сайті: http://mezhbank.org.ua (показник - «Архів торгів» - «Продаж» - «Максимум»), у разі відсутності потрібної інформації сторони користуються даними опублікованими на сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/(показник - «Ринкові курси» - «Продаж». У виняткових випадках (відсутність з будь-яких причин інформації на зазначених сайтах) постачальник, за зверненням покупця, повідомляє у письмовому вигляді, факсимільним зв'язком або а зазначену електронну адресу покупцю курс гривні до Євро за яким буде здійснено розрахунок, перерахунок (дооцінку) вартості товару поставленого покупцю.
Ціна товару, що виражена в національній валюті, може бути змінена постачальником у разі зміни курсу продажу Євро більше 3%, що склався на міжбанківському валютному ринку України на банківський день, що передує дню зміни ціни, за даними Інтеренет-сторінки: http://minfin.com.ua, в рубриці «Міжбанк» http://minfin.com.ua/currency/mb/, при цьому фактична ціна поставленої партії товарів, що виражена в еквіваленті іноземних валют Євро є незмінною на весь період дії цього договору поставки (п.2.6 договору).
Згідно п.2.6.1 договору після отримання оплати, постачальник зараховує отримані кошти як виконання зобов'язань покупця за наступною формулою: грошові кошти, що надійшли на рахунок постачальника/(поділена на)Курс продажу безготівкового Євро на міжбанківській валютній біржі, що передує даті зарахування грошових коштів на рахунок постачальника відповідно до інформації, що публікується на сайті: www.minfin.com.ua/currency/mb.
У пункті 2.6.2. договору сторони передбачили, що після зарахування платежу до загальної вартості товару відповідно до правил встановлених п.п.2.6, 2.6.1. цього договору, сторони оформлюють Додаток до договору, яким визначається обсяг виконаних зобов'язань покупця по сплаті товару.
Згідно п.2.9 договору постачальник не зобов'язаний надсилати покупцю жодних листів, повідомлень, перерахунків тощо, щодо вартості товару, який підлягає оплаті, сторони в рівній мірі об'єктивно наділені можливістю встановити курс НБУ Євро до гривні України. При намірі сплатити повну вартість товару, покупець самостійно визначає суму заборгованості у відповідності за погодженою у п.2.6 договору сторонами формулою.
Покупець при перерахуванні коштів за товар в платіжному дорученні (в графі «Призначення платежу») повинен зазначити згідно якого договору та якого рахунку перераховано даний платіж. В разі не зазначення цих даних, або в разі неправильно вказаного призначення платежу, та/або в разі несвоєчасної оплати товару, постачальник має право на свій розсуд віднести отримані грошові суми на погашення в першу чергу - штрафних санкцій, пені, відсотків, після цього - суми основного боргу (п.2.13 договору).
Податкові накладні та розрахунки коригування, що складаються, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь постачальника, повинні бути направлені покупцю протягом 15-ти календарних днів з дати складання та відповідати таким вимогам: бути оформленими відповідно до порядку заповнення, встановленому чинним законодавством України; містити електронно-цифровий підпис уповноваженої особи сторони; бути зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (п.2.15 договору).
У п.6.1 договору сторони передбачили, що за порушення умов цього договору сторони несуть цивільно-правову відповідальність, передбачену чинним законодавством України і цим договором. Порушення заповзань є невиконання або неналежне виконання, тобто виконання умов, визначених змістом зобов'язань договором та/або законодавством.
Згідно п.6.3 договору покупець у випадку несвоєчасного виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань по оплаті за фактично переданий у власність товар за цим договором добровільно сплачує на користь постачальника пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення виконання з урахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних за весь час прострочення, а також додатково сплатити штраф у розмірі 20% від суми несплаченого боргу, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, таке нарахування продовжується до 3 років. Покупець у разі невиконання зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 36% річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідною специфікацією та/або додатковою(ими) угодою(ами) до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року, а в частині невиконаних зобов'язань, які виникли протягом дії цього договору, до повного їх виконання (п.10.1 договору).
Сторонами договору було підписано Специфікацію №1 від 13.05.2020, в якій вони обумовили товар, який постачається - мінеральне добриво ФЕРТІНАГРО марки ДЮРАСОП ФОС у біг-бегах по 600 кг, у кількості - 22,2 т, за ціною 18434,31 грн та визначили, що вартість всього товару складає 16872,00 Євро, що станом на 13.05.2020 відповідно до курсу купівлі євро на міжбанківській валютній біржі (29,1068) є еквівалентом - 491090,02 грн, у т.ч. ПДВ (20%) - 81848,34 грн.
Оплата загальної вартості товару, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника в наступному порядку:
1. Покупець зобов'язається здійснити на розрахунковий рахунок постачальника попередній платіж в розмірі 20% від загальної вартості товару згідно Специфікації №1, а саме 3374,40 Євро до 15.05.2020 року. Платіж здійснюється у національній валюті України за курсом продажу безготівкового Євро на міжбанківській валютній біржі відповідно до інформації, що публікується на сайті: www.minfin.com.ua/currency/mb на день, що передує дню оплати постачальнику.
2. Покупець зобов'язується здійснити на розрахунковий рахунок постачальника платіж в розмірі 80% від загальної вартості товару згідно Специфікації №1, а саме 13497,60 Євро до 01.11.2020 року. Платіж здійснюється у національній валюті України за курсом продажу безготівкового Євро на Міжбанківській валютній біржі відповідно до інформації, що публікується на сайті www.minfin.com.ua/currency/mb на день, що передує дню оплати постачальнику.
3. Курсова різниця сплачується згідно до пункту 2.6, 2.6.3 договору №77/05 від 13.05.2020.
Згідно видаткової накладної №278 від 15.05.2020 позивач поставив, а відповідач прийняв товар - мінеральне добриво на загальну суму 491090,02 грн.
15.05.2020 відповідач перерахував на рахунок відповідача 98218,02грн. з призначенням платежу: оплата за мінеральне добриво Фертінагро зг. рах. №238 від 13.05.20р, що підтверджується випискою по рахунку за 15.05.2020.
02.12.2020 відповідач перерахував на рахунок відповідача 50000,00грн. з призначенням платежу: оплата за мінеральне добриво Фертінагро зг. рах. №238 від 13.05.20р, що підтверджується випискою по рахунку за 02.12.2020.
Як зазначає позивач у позовній заяві відповідач не виконав свої грошові зобов'язання за договором поставки № 77/05 від 13.05.2020 та має сплатити на його користь 408562,53 грн основної заборгованості, 5238,55 грн пені, 81712,51 грн штрафу, 2613,77 грн 3% річних, 31365,23 грн 36 % річних за неналежне виконання зобов'язань.
Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права у зв'язку з невиконанням умов договору відповідачем.
Після порушення провадження у справі відповідач платіжним дорученням №162 від 27.04.2021 перерахував позивачу 100000 грн з призначенням платежу: оплата за мінеральне добриво Фертінагро зг рах №238 від 13.05.20.
Оцінка аргументів та нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконувались належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом частин 1 та 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.2 ст.524, ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання.
Виходячи з умов укладеного між сторонами Договору та Специфікації №1 від 13.05.2020 відповідач мав перерахувати 20% від загальної вартості товару до 15.05.2020 року (що і було ним зроблено 15.05.2020 в сумі 98218,02 грн) та 80% від загальної вартості товару до 01.11.2020 року.
Проте, Відповідач за поставлений Товар повністю не розрахувався, сплативши лише 50000 грн - 02.12.2020.
Позивач у позовній заяві вказав, що враховуючи те, що на час укладання договору і поставки товару курс Євро до гривні було зафіксовано на рівні 29,1068 грн до 1 Євро, а на час розрахунку заборгованості за договором для звернення з відповідним позовом до суду курс Євро до гривні встановлено на рівні 34,0437 грн за 1 Євро, що перевищує встановлену п.2.6 договору 3% зміну курсу, основне зобов'язання за договором розраховується з урахуванням зміни курсової різниці у наступному порядку 12001,12 Євро х 34,0437 = 408562,53 грн.
Суд не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки сторонами у договорі встановлено такий порядок зарахування сплачених покупцем (відповідачем) сум: зарахування постачальником (позивачем) отриманих коштів у відповідності до п.2.6.1 договору; оформлення сторонами додатку до договору яким визначається обсяг виконаних зобов'язань відповідно до п. 2.6.2 договору; направлення покупцю податкових накладних та розрахунків коригування у відповідності до п.2.15 договору. Позивачем не подано доказів оформлення додатку до договору відповідно до п.2.6.2, яким визначається обсяг виконаних зобов'язань покупця по сплаті товару та доказів направлення відповідачу податкових накладних відповідно до п.2.15 договору, а тому суд бере до уваги доводи відповідача про те, що залишок заборгованості на момент подачі позову становить 342872,00 грн. (491090,02 грн - 98218,02 грн - 50000 грн.)
Після відкриття провадження у справі відповідачем перераховано на рахунок позивача 100000,00 грн згідно платіжного доручення №162 від 27.04.2021 з призначенням платежу - за мінеральне добриво Фертінагро зг. рах. №238 від 13.05.20р.
Позивач зазначає, що він зарахував сплачену відповідачем суму у розмірі 100000грн в оплату 36% річних та частини штрафу, проте, суд дослідивши подані позивачем до матеріалів справи клопотання про долучення доказів від 10.05.2021, виписку по рахунку від 27.04.2021, Акт звірки взаєморозрахунків та Бухгалтерську довідку №42 від 18.01.2021 (а.с.2-4 т.2) не вбачає правових підстав для такого зарахування вказуючи при цьому, що з цих доказів не можливо встановити яким саме чином проведено зарахування сплачених відповідачем грошових коштів в сумі 100000 грн (не вказано точних сум зарахування у погашення штрафу та відсотків річних), в зв'язку з чим суд позбавлений можливості перевірити правильність такого зарахування. Враховуючи вказане та умови договору, зокрема п.2.13, суд доходить висновку про зарахування сплачених грошових коштів в сумі в рахунок погашення заборгованості по договору поставки №77/05 від 13.05.2020.
Таким чином на момент ухвалення рішення по даній справі заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 242872,00 грн. (342872,00 грн - 100000 грн). При визначенні розміру виконаного відповідачем зобов'язання судом враховано, що після здійснення відповідачем оплати частини вартості товару у розмірі 100000 грн позивач не здійснював зарахування цих коштів у відповідності до 2.6.1 договору і сторони не оформляли додаток до договору відповідно до п.2.6.2 договору.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за поставлений товар підлягають задоволенню в сумі 242872,00грн.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи часткову оплату відповідачем заборгованості за поставлений позивачем товар на суму 100000,00 грн, суд закриває провадження у справі в частині стягнення 100000,00 грн боргу.
Позивачем за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки № 77/05 від 13.05.2020 нараховано відповідачу 5238,55 грн пені за період з 02.11.2020 по 18.01.2021, 81712,51 грн штрафу, 2613,77 грн 3% річних за період з 02.11.2020 по 18.01.2021, 31365,23 грн 36 % річних за період з 02.11.2020 по 18.01.2021.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України, право кредитора на стягнення процентів річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення процентів річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Наразі слід зазначити, що згідно положень Цивільного кодексу проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.
У п.6.3 договору сторони передбачили відповідальність за несвоєчасне виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань по оплаті за переданий товар у вигляді 3 % річних та 36 % річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України. Тобто сторони визначили подвійну відповідальність у вигляді нарахування відсотків річних.
Позивачем нараховано відповідачу 2613,77 грн 3% річних, 31365,23 грн 36 % річних за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки № 77/05 від 13.05.2020.
Дослідивши подані позивачем розрахунки та умови укладеного між сторонами договору, суд доходить висновку про безпідставне нарахування на суму простроченого боргу 3% річних та 36 % річних, оскільки одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором 3% річних та 36% річних відповідно до ст.625 ЦК України суперечить статті 61 Конституції України. Так, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Здійснивши перерахунок 3% річних з суми боргу 342872 грн, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягають стягненню 2165,41 грн 3% річних за несвоєчасну оплату отриманого товару. В часині стягнення 36% річних відмовити.
Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки судом встановлено, що на момент подачі позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становила 342872,00грн, нарахування штрафу та пені необхідно проводити виходячи саме з цієї суми.
Таким чином, суд здійснив нарахування відповідачу штрафу в сумі 68574,40 грн. та пені за період з 02.11.2020 по 18.01.2021 в сумі 4387,04грн.
Разом з тим, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій, які заявлені до стягнення на 90 %. Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач послався, зокрема, на те, що він є сільськогосподарським виробником, має сезонне надходження коштів від реалізації сільськогосподарської продукції, що основною причиною невиконання зобов'язань відповідача по договору є важке фінансове становище підприємства, яке склалось з-за того, що у Відповідача був неврожай в 2019 році та 2020 році, а тому підприємство не мало можливості розрахуватись зі своїми кредиторами в 2019 році, а потім вся заборгованість перейшла на 2020 рік.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення штрафної санкції є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафної санкції.
Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, від 30.05.2019 у справі №916/2268/18.
Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, дослідивши подані суду докази, судом враховано, що понесені позивачем збитки внаслідок несвоєчасного розрахунку частково компенсуються нарахованими 3% річних та пенею, суд, врахувавши збалансованість інтересів сторін, дійшов висновку про можливість зменшення розміру штрафу на 70% до 20572,32 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню. В решті стягнення штрафу слід відмовити.
Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 4049,95 грн.
Пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
У позовній заяві заявлена вимога про стягнення з відповідача 20000 грн витрат на правничу допомогу.
Згідно з частинами 1, 2 та статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз'яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об'єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк (ч.1 та 2 ст.27 вказаного Закону).
Відповідно до ст.30 вказаного вище Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Дослідивши подані до позовної заяви та матеріалів справи документи, суд доходить висновку, що позивачем не подано договору на надання правової допомоги, детального опису робіт (наданих послуг), розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу, а подані позивачем документи на підтвердження надання правової допомоги адвоката, зокрема, квитанція про оплату (гонорару) послуг адвоката від 03.01.2021, ордер на надання правничої (правової) допомоги та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, не вважаються належними та допустимими доказами на підтвердження надання правової допомоги по даній справі.
За таких обставин, суд відмовляє позивачу і стягненні на його користь витрат на правничу допомогу у розмірі 20000 грн.
Керуючись ст. 129, 231, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Закрити провадження у справі в частині стягнення 100 000 грн боргу.
Позовні вимоги задовольнити частково і стягнути з Фермерського господарства “САПФІР-М.М.” (вул. Гагаріна, 24, с. Хоробичі, Городнянський район, Чернігівська область, 15122, ідентифікаційний код 35274787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фертчем” (вул. Польський узвіз, 6, м. Одеса, 65026, ідентифікаційний код 371697778) 242 872 грн боргу, 4 387,04 грн пені, 20 572,32 грн штрафу, 2 165,41 грн 3% річних, 4 049,95 грн судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 20.05.2021.
Суддя Ю.В.Федоренко