20 травня 2021 року Справа № 926/1991/21
Суддя Гурин Микола Олександрович, розглянувши матеріали
за позовом Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (73003, пр-т. Ушакова, буд. 53, м. Херсон)
до Фізичної особи - підприємця Тімофєєва Олена Миколаївна ( АДРЕСА_1 )
про захист порушеного права Кредитора, шляхом стягнення заборгованості, яка виникла за Заявою про надання Кредиту "Кредитна картка для підприємців" №011/8386/776167 від 03.01.2020 року.
Представники сторін - не викликались.
Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" з позовом до Чернівецької міської ради та Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу "Комфорт Престиж" про визнання незаконним та скасування рішення Чернівецької міської ради, витребування земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 03.01.2020 року між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Фізичною особою - підприємцем Тімофєєвою Оленою Миколаївною було укладено Заяву про надання Кредиту "Кредитна картка для підприємців" 011/8386/776167 до Договору банківського обслуговування від 28.12.2019 року, відповідно до умов якого з Дати початку кредитування Клієнт має право отримати, а банк зобов'язаний за умови відсутності коштів в Картковому рахунку № НОМЕР_1 /CKP1639957700 НОМЕР_2 , надати Клієнту в межах Поточного ліміту кошти, а Клієнт зобов'язаний повернути Банку Кредит та сплатити проценти за його користування.
Позивач стверджує, що він надав Позичальнику кредит, шляхом безготівкового перерахування кредитних на картковий рахунок Позичальника, відкритого в Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", в межах Поточного ліміту. Таким чином Банк виконав свої зобов'язання, надавши Позичальнику кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами Договору. Проте, всупереч вимогам Договору, Позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, не здійснював щомісячно погашення кредитної заборгованості.
Окрім цього, Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" вживались заходи досудового врегулювання спору: на адресу відповідача 09.02.2021 року було направлено Вимогу про дострокове виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором, надавши можливість добровільно врегулювати заборгованість протягом 30 днів, однак заборгованість повернуто так і не було.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20.05.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, судове засідання призначено на 03.06.2021 року.
Одночасно з позовом, представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на нерухоме майно, яке належить позичальнику Фізичній особі підприємцю Тімофєєвій Олені Миколаївні в межах ціни позову 113573,62 грн а саме на трьох кімнатну квартиру, загальною площею 140,5 кв.м, житловою площею 82,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Миколи Лисенка, буд. 2, кв.6.
В обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що зважаючи на те, що з моменту виникнення проблемної заборгованості, відповідач не здійснив жодних дій для її погашення в добровільному порядку, зважаючи на наявність активів, за рахунок яких можливо погасити заборгованість в повному обсязі.
За твердженням позивача, основною метою Фізичної особи - підприємця Тімофєєвої Олени Миколаївни щодо невиконання рішення суду є приховування майна.
Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову, господарський суд відмовляє в її задоволені виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом вищенаведеної норми, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Згідно статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих представником позивача на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
В поданій заяві про забезпечення позову представником позивача не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову, зазначених у заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду. Заявником не обґрунтовано необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на уникнення виконання рішення у даній справі, та не надано на підтвердження своєї позиції належних та допустимих доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими процесуальний закон пов'язує необхідність застосування заходів забезпечення позову.
Посилання заявника на можливе утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду мотивовані наведеними вище обставинами безумовно та переконливо не свідчить про наявність достатньо обґрунтованого припущення стосовно можливості невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття такого заходу забезпечення позову.
В силу вимог положень процесуального закону, що стосується забезпечення позову, позивач має надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення в період пред'явлення позову до суду. Зокрема, докази щодо реалізації чи підготовчі дії щодо реалізації майна тощо. Проте, у поданій заяві представник позивача послався лише на потенційну можливість виникнення заявлених у заяві обставин.
Саме лише посилання в заяві на потенційну загрозу у представника позивача в ускладненні відновлення порушених прав без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, а є лише власними припущеннями представника позивача.
Таким чином, заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, заявник не навів обставин, з якими законодавство пов'язує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх належними доказами.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Враховуючи викладене, заявником не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може призвести до утруднення або до неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову.
За таких обставин, зважаючи на безпідставність та необґрунтованість, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 74, 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про забезпечення позову.
Відповідно до приписів статті 235 Господарського процесуального кодексу України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги порядку та в строк, передбачені статтями 254-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 20.05.2021 року.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Суддя М.О. Гурин