Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" травня 2021 р.м. ХарківСправа № 925/58/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.
розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Пашковського Олександра Миколайовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
до Сільськогосподарського приватного підприємства "РВД-АГРО", 61058, м. Харків, пров. Іванівський, буд. 5, код 32546820;
про стягнення заборгованості за Договором про проведення експерементальних робіт по захисту сільськогосподарських культур від хвороб та шкідників №25/07 від 25.07.2020 у розмірі 179712,00грн.
Фізична особа-підприємець Пашковський Олександр Миколайович звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Сільськогосподарського приватного підприємства "РВД-АГРО" про стягнення заборгованості за договором про проведення експериментальних робіт по захисту сільськогосподарських культур від хвороб та шкідників №25/07 від 25.07.2020 у розмірі 179712,00грн., з яких 138240,00грн. основного боргу та 41472,00грн. штрафних санкцій. Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2695,68грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про проведення експериментальних робіт по захисту сільськогосподарських культур від хвороб та шкідників №25/07 від 25.07.2020 в частині повної та своєчасної оплати.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25.01.2021 передано матеріали позовної заяви фізичної особи-підприємця Пашковського Олександра Миколайовича до Сільськогосподарського приватного підприємства “РВД-АГРО” про стягнення 179712,00грн. з доданими до неї документами за встановленою підсудністю до Господарського суду Харківської області.
22 лютого 2021 року матеріали справи №925/58/21 надійшли до господарського суду Харківської області за вх. №571/21 від 22.01.2021.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу справи між суддям від 22.02.2021 для розгляду даної справи визначено суддю Новікову Н.А.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.03.2021 залишено без руху позовну заяву Фізичної особи-підприємця Пашковського Олександра Миколайовича №925/58/21 (вх.№571/21 від 22.02.2021) та надано позивачу строк 5 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, а саме шляхом надання суду належним чином оформленої позовної заяви із зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача та вірного статусу фізичної особи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №925/58/21. Розгляд справи №922/58/21 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачеві строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Роз'яснено сторонам, що у випадку неподанням відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не поданням позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених ст. 248 ГПК України.
З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи. Відповідачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 01.04.2021, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення №007108/3. Копія ухвали суду від 19.03.2021, яка надсилалась судом на адресу позивача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду з відміткою “адресат відсутній за вказаною адресою”, а тому суд вважає, що позивач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі в розумінні п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
26 квітня 2021 року до суду від Сільськогосподарського приватного підприємства "РВД-АГРО" надійшов відзив на позовну заяву вих. №б/н від 15.04.2021 (вх. №9524 від 26.04.2021), в якому відповідач просить суд поновити строк для подання відзиву та долучити його до матеріалів справи, розстрочити виконання рішення суду у частині погашення заборгованості перед позивачем згідно із графіком, викладеному в листі відповідача від 13.01.2021 №12/1, а також зменшити розмір штрафних санкцій на 90% - до 4147,20грн. У відзиві на позов відповідач зазначає, що у 2020 році між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання сільськогосподарських послуг від 25.07.2020 №25/07. Протягом 2020 року позивачем було надано послуг на загальну суму понад 351тис.грн., які було частково оплачено відповідачем. Заборгованість становить 138240,000грн. Зазначає, що відповідачем у відповідь на претензію 13.01.2020 було направлено на адресу позивача лист з зазначенням причин виникнення заборгованості та шляхи її погашення, зокрема, запропоновано виплачувати позивачу по 6500,00грн. щомісячно, а остаточно борг погасити у вересні-жовтні 2021 року. Однак лист залишився без відповіді. Стосовно вимоги про стягнення штрафних санкцій в розмірі 41472,00грн., посилаючись на ст. 233 ГК України, зазначає, що штрафні санкції в розмірі 30% від суми боргу є надмірними та мають бути зменшені на 90%, виходячи з наступного. Позивачем не доведено, що йому задано збитки простроченням зобов'язання зі сторони відповідача. Внаслідок неврожайного 2020 року підприємство відповідача має збитковий фінансовий результат (пов'язаний із сезонністю робіт та несприятливими погодними умовами) та заборгованість по заробітній платі перед працівниками. Збільшення рівня мінімальної заробітної плати та її індексація збільшили фінансовий тягар на підприємство відповідача. Вказує на необхідність врахування добросовісної поведінки відповідача, який протягом 2020 року поступово погашав заборгованість та запропонував графік погашення заборгованості. Зазначає, що співвідношення між загальною сумою зобов'язання та розміром нарахованих штрафних санкцій в розмірі 30% є неспівмірно високим. Крім того, договір про надання сільськогосподарських послуг від 25.07.2020 №25/07 (обробка кукурудзи від шкідників) не приніс жодного прибутку, а навпаки був збитковим, так як урожай кукурудзи було втрачено.
29 квітня 2021 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив вих. №б/н від 26.04.2021 (вх. №9826 від 29.04.2021), в якій позивач заперечує проти розстрочення заборгованості, зменшення розміру штрафних санкцій та просить суд стягнути з відповідача борг у розмірі 138240,00грн. та штрафні санкції у розмірі 41472,00грн. В обґрунтування заперечень зазначає, що не отримував відповіді на претензію №12/1 від 13.01.2021, а відповідачем не додано доказів відправлення та вручення такого поштового відправлення. Посилаючись на ст. 331 ГПК України позивач заперечує проти розстрочення виконання рішення суду. Заперечуючи проти зменшення розміру штрафних санкцій, позивач зазначає, що відповідач помилково сплутав поняття відшкодування збитків і сплата штрафних санкцій. Позивач не заявляв вимогу про стягнення збитків завданих невиконанням зобов'язання, а тому не повинен наводити обґрунтування завданих збитків. Посилання відповідача на ст. 233 ГК України не знаходить свого застосування в даному випадку, оскільки відповідач не довів, що штрафні санкції у розмірі 41472,00грн. надмірно великі порівняно із збитками кредитора (позивача), що становлять 138240,00грн. Звертає увагу на те, що відповідач не намагався навіть частково виконати зобов'язання щодо погашення заборгованості перед позивачем. Борг у розмірі 138240,00грн. існує з серпня 2020 року, проте дій з боку відповідача по його погашенню вжито не було. Пропонуючи графік погашення заборгованості, відповідач на підтвердження намірів міг зробити погашення заборгованості в квітні місяці, проте цього не було зроблено. Також зазначає, що відповідач не надав жодних доказів скрутного фінансового становища підприємства, а довідка про заборгованість по заробітній платі СПП "РВД-АГРО" від 15.04.2021 викликає сумніви щодо її достовірності.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.05.2021 поновлено та прийнято до розгляду відзив на позовну заяву вих. №б/н від 15.04.2021 (вх. №9524 від 26.04.2021)
Всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Як вбачається з матеріалів справи, 25 липня 2020 року між ФОП Пашковським Олександром Миколайовичем (Виконавець) та Сільськогосподарським приватним підприємством "РВД-АГРО" (Замовник) укладено Договір про проведення експериментальних робіт по захисту сільськогосподарських культур від хвороб та шкідників №25/07 (надалі - Договір), відповідно до умов якого замовник просить виконавця провести експериментальні роботи по обробці сільськогосподарських культур кукурудзи на площі 705га засобами захисту рослин від шкідників (хвороб) з метою встановлення якості внесення засобів захисту рослин, виявлення та вибору найкращого способу внесення засобів. Вартість робіт, передбачених Договором, складає 270,00грн. за один гектар. Загальна вартість 190350,00грн.
Пунктом 2.2 Договору сторони погодили строк проведення робіт: з 30.07.2020 до 10.08.2020.
Відповідно до п. 3.2 Договору виконавець зобов'язаний, зокрема, своєчасно, якісно та в повному обсязі виконати роботи, передбачені договором з замовником.
Згідно з розділом 4 Договору кінцевий розрахунок по домовленості сторін за виконані об'єми робіт проводиться замовником не пізніше 15 днів після фактичного виконання робіт, що засвідчується актом.
За несвоєчасне проведення кінцевих розрахунків замовник сплачує виконавцю через 30 днів з моменту не проведених розрахунків штраф у розмірі 30% вартості неоплачених робіт, передбачених договором (п. 5.1 Договору).
Відповідно до п. 6 Договору дійсний договір складений у двох примірниках, підписаний сторонами і діє з моменту підписання до повного виконання.
Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з Договору про проведення експериментальних робіт по захисту сільськогосподарських культур від хвороб та шкідників №25/07 від 25.07.2020, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу.
Позивач виконав свої зобов'язання за Договором частково, а саме у період з 26.07.2020 по 05.08.2020 виконало передбачені Договором роботи по обробці кукурудзи на площі 512 га, що підтверджується Актом виконання сільськогосподарських робіт до договору від 25.07.2020.
Натомість, як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт не виконав та не розрахувався за виконані роботи, що стало підставою для звернення позивача з позовом до відповідача про стягнення з останнього 138240,00грн. боргу та 41472,00грн. штрафних санкцій.
Розділом 4 Договору сторони погодили, що кінцевий розрахунок по домовленості сторін за виконані об'єми робіт проводиться замовником не пізніше 15 днів після фактичного виконання робіт, що засвідчується актом.
Як вбачається з Акту виконання сільськогосподарських робіт до договору від 25.07.2020 фактично роботи з обробки 512га кукурудзи загальною вартістю 138240,00грн. позивачем були виконані 05.08.2020.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був сплатити за виконані роботи за Актом виконання сільськогосподарських робіт до договору від 25.07.2020 в строк до 20.08.2020.
Однак, як стверджує позивач, відповідач заборгованість у розмірі 138240,00грн. не сплатив.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення ст. 73, 74 ГПК України, не надані докази, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення оплати за виконані роботи у строки, визначені Договором про проведення експериментальних робіт по захисту сільськогосподарських культур від хвороб та шкідників №25/07 від 25.07.2020, суд дійшов висновку, що сума заборгованості у розмірі 138240,00грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги, що відповідачем не здійснено остаточного розрахунку з позивачем за виконані роботи у визначені Договором строки, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання щодо розрахунку з позивачем за виконані за Актом виконання сільськогосподарських робіт до договору від 25.07.2020 роботи з обробки 512га кукурудзи загальною вартістю 138240,00грн. з 20.08.2020.
Внаслідок прострочення відповідачем строків оплати вартості робіт, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 41472,00грн., що нараховані відповідно до п. 5.1 Договору на суму заборгованості в розмірі 138240,00грн. за Актом виконання сільськогосподарських робіт до договору від 25.07.2020.
Приписами п. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 5.1 Договору за несвоєчасне проведення кінцевих розрахунків замовник сплачує виконавцю через 30 днів з моменту не проведених розрахунків штраф у розмірі 30% вартості неоплачених робіт, передбачених договором.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу у розмірі 41472,00грн., на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 549 ЦК України, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими.
Разом з тим, відповідач у своєму відзиві заявив клопотання про зменшення розміру штрафу на 90 %. В обґрунтування посилається на те, що позивачем не доведено, що йому задано збитки простроченням зобов'язання зі сторони відповідача. Внаслідок неврожайного 2020 року підприємство відповідача має збитковий фінансовий результат (пов'язаний із сезонністю робіт та несприятливими погодними умовами) та заборгованість по заробітній платі перед працівниками. Збільшення рівня мінімальної заробітної плати та її індексація збільшили фінансовий тягар на підприємство відповідача. Вказує на необхідність врахування добросовісної поведінки відповідача, який протягом 2020 року поступово погашав заборгованість та запропонував графік погашення заборгованості. Зазначає, що співвідношення між загальною сумою зобов'язання та розміром нарахованих штрафних санкцій в розмірі 30% є неспівмірно високим. Крім того, договір про надання сільськогосподарських послуг від 25.07.2020 №25/07 (обробка кукурудзи від шкідників) не приніс жодного прибутку, а навпаки був збитковим, так як урожай кукурудзи було втрачено.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 925/1471/16).
Втім, додані до відзиву довідка №б/н від 15.04.2021 та довідка Черкаського обласного центру з гідрометеорології №23.03.08/228 від 28.08.2020 вказують про наявність заборгованості по виплаті заробітної плати працівникам СПП "РВД-АГРО" в розмірі 3221173,30грн. та про несприятливі погодні умови, які обумовили зниження урожаю кукурудзи на території Черкаського району Черкаської області. Вказані довідки не підтверджують збитковий фінансовий результат підприємства відповідача.
Відповідачем не надано суду доказів, зокрема, знаходження у тяжкому фінансовому стані або виникнення інших суттєвих негативних наслідків для інтересів відповідача у зв'язку із сплатою штрафу в установленому договором розмірі.
При цьому, суд не приймає доводів відповідача, що Договір про надання сільськогосподарських послуг №25/07 від 25.07.2020 не приніс жодного прибутку підприємству, а навпаки був збитковим, так як урожай кукурудзи було втрачено, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження викладених обставин.
Крім того, за змістом статей 42, 44 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Відповідно до цих правових норм, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду (Постанова ВС від 06.03.2019 по справі № 905/1851/17).
Згідно з ч. 1 ст. 627 та ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними: для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Тобто сторони наділені значними можливостями впливати на розмір штрафних санкцій, встановлюючи його в договорі, що цілком відповідає принципу свободи договору. Підписуючи договір, відповідач погодився з вказаним у п.5.1 Договору розміром штрафу.
Також суд не приймає доводів відповідача про його добросовісну поведінку щодо поступового погашення заборгованості протягом 2020, оскільки доказів такого погашення відповідачем не надано до матеріалів справи, а також щодо пропозиції графіку погашення заборгованості, оскільки доказів звернення до позивача з відповідною пропозицією матеріали справи не містять. Також відповідачем не надано доказів погашення боргу за запропонованим ним у відповіді на претензію №12/1 від 13.01.2021 графіком за квітень 2021 року.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафу.
Стосовно заявленого відповідачем у своєму відзиві клопотання про розстрочення виконання рішення суду в частині погашення заборгованості перед позивачем згідно із графіком викладеному в листі відповідача від 13.01.2021 №12/1, а саме погашення боргу у розмірі: 6500,00грн. - у квітні 2021 року, 6500,00грн. - у травні 2021 року, 6500,00грн. - у червні 2021 року, 6500,00грн. - у липні 2021 року, 6500,00грн. - у серпні 2021 року, 105740,00грн. - у вересні-жовтні 2021 року, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України). Також, суд враховує наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Особа, яка подала заяву про розстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.
Розглядаючи клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення щодо сплати суми боргу судом прийнято до уваги, що відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення. Тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує (може порушити) основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Відповідачем у відзиві в обґрунтування заявленого клопотання про розстрочення виконання рішення суду не наведені підстави для такого розстрочення та не наведено виключні обставини, які давали б підстави для розстрочення виконання судового рішення. Відповідачем не надано доказів скрутного фінансового стану підприємства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.
Окрім цього, суд зауважує, що відзив містить лише посилання на ст. 239 ГПК України, без належного правового обгрунування, що в розумінні положень ст. 331 ГПК України, не може бути підставою для відстрочення виконання рішення суду, за умови того, що відповідачем не обґрунтовано та не доведено можливість виконати позовні вимоги щодо сплати основного боргу згідно із запропонованим графіком.
Суд зазначає, що позивач і відповідач є самостійними суб'єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та одинакові ризики; відтак, подальше фактичне ухилення відповідача від сплати належних сум може завдати істотної шкоди позивачу та подальше зволікання з виконання рішення суду суперечить як законним правам та інтересам позивача так і вимогам ГПК України, оскільки не враховує матеріальні інтереси позивача.
На підставі викладеного, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, яке викладене у відзиві на позов.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума сплаченого судового збору становить 2695,68грн.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Сільськогосподарського приватного підприємства "РВД-АГРО" на користь Фізичної особи-підприємця Пашковського Олександра Миколайовича заборгованість за Договором про проведення експериментальних робіт по захисту сільськогосподарських культур від хвороб та шкідників №25/07 від 25.07.2020 у розмірі 179712,00грн., з яких: 138240,00грн. боргу та штраф в розмірі 41472,00грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2695,68грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду відмовити.
Позивач: Фізична особа-підприємець Пашковський Олександр Миколайович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Сільськогосподарське приватне підприємство "РВД-АГРО" (61058, м. Харків, пров. Іванівський, буд. 5, код 32546820);
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 4 Прикінцевих Положень ГПК України та п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 19.01.2021.
Суддя Н.А. Новікова