14 травня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/814/20
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
при секретарі судового засідання Гримак Л.П.
за позовом: Акціонерного товариства “Аграрний фонд”, вул. Очаківська/провулок Очаківський, буд. 5/6, м. Київ, 03151
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО РОСЬ”, вул. Застави, буд. 100, с. Качанівка, Підволочиський район, Тернопільська область, 47852
про стягнення 176 816, 02 грн., з яких 165 423,41 грн. штрафу та 11 392, 61 грн. пені
За участі представників:
позивача - Проніна Олега Анатолійовича, довіреність №736-7/20 від 30.12.2020р.;
відповідача - Негоди Валентини Іванівни, довіреність б/н від 05.01.2021р.
В порядку ст. 8 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".
Ухвалою суду від 05.01.2021р. позовну заяву №02-08/1/3288 від 22.12.2020р. (вх. №955 від 29.12.2020р.) залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 29.01.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.02.2021р. Позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату і час розгляду справи відповідно 04.02.2021р. та 03.02.2021р., про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
У судовому засіданні 23.02.2021р. постановлено ухвалу про оголошення перерви на 23.03.2021р., яку занесено у протокол судового засідання. Представники сторін про час та дату розгляду справи повідомлені під розписку та під звукозапис.
У судовому засіданні 23.03.2021р. постановлено ухвалу про оголошення перерви на 16.04.2021р., яку занесено у протокол судового засідання та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 29.04.2021р. Представники сторін про час та дату розгляду справи повідомлені під розписку та під звукозапис.
У судовому засіданні 16.04.2021р. постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення розгляду справи по суті на 14.05.2021р., яку занесено у протокол судового засідання. Представники сторін про час та дату розгляду справи повідомлені під розписку та під звукозапис.
Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, посилаючись на те, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання встановлені п. 3.7 Договору поставки мінеральних добрив №52-МД-13.05.2020 від 13.05.2020р. щодо своєчасної оплати остаточної вартості поставленого товару, а саме протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання сторонами додаткової угоди до Договору але в будь-якому випадку не пізніше кінцевої дати - 01.09.2020р. Відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на укладення такої додаткової угоди у строк до 01.09.2020р., тобто встановленого сторонами строку оплати, а наявність або відсутність додаткової угоди не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар до 01.09.2020р. Вважає правомірним та передбаченим чинним законодавством нарахування заявлених до стягнення штрафу та пені за несвоєчасне виконання умов Договору поставки. На заперечення відповідача щодо зазначення у Додатковій угоді п.3.12 Договору, якого у тексті Договору поставки не має, представник пояснив, що це є опискою. Просить позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов, запереченнях на відповідь на відзив, посилаючись на те, що оплата в сумі 1 654 238 ,08 грн. за Договором відбулась 23.09.2020р. та 24.09.2020р., тобто протягом п'яти робочих днів після укладання Додаткової угоди від 23.09.2020р. якою встановлена кінцева вартість товару. При цьому, звертає увагу суду на те, що саме позивачем не було надано Додаткової угоди для остаточного розрахунку до 01.09.2020р. відповідно до умов договору п.п. 3.4, 3.5, 3.6, 3.7, а розрахунок за базовою ціною умовами Договору не передбачений.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, встановив:
- між Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд", (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось" (Покупець) укладено 13.05.2020р. Договір поставки мінеральних добрив №52-МД-13.05.2020 (далі - Договір), відповідно до умов якого сторони взяли зобов'язання:
- Постачальник зобов'язався передати (поставити) в обумовлені строки (строк) Покупцеві мінеральні добрива згідно Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору та в якій зазначається найменування, якість та кількість товару, вид упаковки, місце поставки, а Покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (п.п.1.1,1.2 Договору);
- Постачальник здійснює поставку Покупцю товару, зазначеного в Специфікації на підставі транспортної інструкції, протягом 50 календарних днів з моменту підписання Специфікації, видаткова накладна на переданий товар засвідчує факт передачі у власність товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами назву, якість та кількість товару та є невід'ємною частиною договору (п.п. 2.1,2.2,2.3,2.6 Договору);
- базова ціна за 1 тонну товару зазначається у Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору. Загальна сума даного Договору складається з загальної вартості підписаних Специфікацій за даним Договором (п.п.3.1, 3.2 Договору);
- ціна за 1 тонну товару та загальна сума Договору зазначається у Специфікаціях, є базовими і підлягають перегляду відповідно до п. 3.6 Договору. Розрахунки за поставлений товар здійснюються Покупцем згідно з умовами, що визначені цим Договором. Остаточна вартість товару фіксується шляхом укладення додаткової угоди (остаточний розрахунок) до Договору (п.п.3.1 - 3.5 Договору);
- загальна вартість товару з урахуванням ПДВ складається з суми вартостей партій товару, які визначаються за відповідною формулою, однією із складових якої є офіційний курс долара США станом на момент поставки та на дату укладення додаткової угоди (п. 3.6 Договору);
- остаточну вартість товару Покупець зобов'язується сплатити протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання сторонами додаткової угоди (остаточний розрахунок) до Договору але в будь-якому випадку не пізніше 01 вересня 2020 року (яка є кінцевою датою). Зобов'язання Покупця по оплаті товару вважаються виконаними з моменту надходження грошових коштів у розмірі 100% остаточної вартості товару на банківський рахунок Постачальника із зазначенням дати та номера Договору (п. 3.7,3.8 Договору);
- за порушення строків оплати товару Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості товару, оплату якого прострочено, за кожний день такого прострочення. За прострочення строків оплати товару, понад 5 банківських днів Покупець, крім пені, додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу (п. 4.3 Договору);
- договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним (п.5.7 Договору).
Відповідно до даних Специфікації від 13.05.2020р. до Договору поставляється 130,000 тонн добриво складне азотно-фосфорно-калійне марки 8-19-29,(УКТЗЕД 3105209000),базова ціна 11850,00 з ПДВ за 1тонну, базова загальна вартість з ПДВ складає 1 540 500 грн.
На виконання зобов'язань за Договором поставки ПАТ "Аграрний фонд" поставило ТОВ “АГРО РОСЬ” добриво в кількості 129,000 тонн на загальну суму з ПДВ 1 528 650 грн., що підтверджується видатковою накладною №2335 від 21.06.2020р., яка підписана повноважними представниками обох сторін без будь-яких зауважень, підписи яких засвідчені печатками товариств та яка містить застереження, що після її підписання покупець та продавець не мають взаємних претензій до кількості та якості товару.
Між сторонами 23.09.2020р. на виконання умов Договору укладено Додаткову угоду №1 до Договору поставки мінеральних добрив від 13.05.2020р. №52-МД-13.05.2020 (остаточний розрахунок) та додаток до неї у п. п.2 якої сторони дійшли взаємної згоди щодо перегляду ціни за 1 тонну поставлених мінеральних добрив, з врахуванням пунктів 2.3, 2.6 та 3.12 Договору, та зафіксували, що остаточна вартість поставлених мінеральних добрив з ПДВ становить 1 654 234,08 грн.
Підписанням цієї Додаткової угоди сторони підтверджують, що не мають жодних претензій та зауважень до здійсненого розрахунку вартості поставлених мінеральних добрив, що додається до цієї Додаткової угоди та є невід'ємною частиною цієї Додаткової угоди (п.3).
Відповідачем проведено повну оплату поставленого товару на загальну суму 1 654 238,08 грн., яка встановлена Додатковою угодою, а саме 23.09.2020р. на суму 1645 665,50 грн. та 24.09.2020р. на суму 8 568,18 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку та не заперечується сторонами.
Позивач, вважаючи, що оплата відповідачем вартості поставленого товару здійснена не у строк до 01.09.2020р., згідно п.4.3 Договору надіслав вимогу №02-08/3/2925 від 05.11.2020р. про сплату в строк до 13.11.2020р. штрафних санкцій на суму 176 816,02 грн., яка залишена останнім без відповіді та виконання, що стало підставою для звернення з позовом у порядку передбаченому ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України.
Суд, на підставі ст. 86 ГПК України, оцінивши подані докази, наведені в процесі розгляду справи представниками сторін доводи, прийшов до висновку, що у позові слід відмовити. При цьому, суд виходив із наступного.
- відповідно до ст. 173-175 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарське зобов'язання, одним з видів якого є майново - господарське зобов'язання (цивільно - правове), виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей ГК України;
- договірні відносини, що склалися між сторонами, за своєю правовою природою є такими, що випливають із договору поставки до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, за яким одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655, ч.2 ст. 712 ЦК України);
- відповідно до ст.ст. 526,530 ЦК України та ст.193 ГК України, сторони повинні належним чином та в установлений договором чи законом строк виконувати взяті зобов'язання, і кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України);
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу; обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі - продажу після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 663, ч.1 ст.664,ч.1 ст.691, ч. 1 ст.692 ЦК України).
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.3ст.180 ГК України).
Ціна є істотною умовою господарського договору, зазначається в договорі у гривнях. Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності, зокрема, вільні ціни, які визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін (ч. ч. 2, 3 ст. 189, ч. 2 ст.190 ГК України).
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч.ч.1,2 ст.632 ЦК України).
Згідно ст.524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, при цьому сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях, разом з тим, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ст. 533 ЦК України).
Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.10.2018р. у справі №910/13318/16 та від 04.04.2019р. у справі №913/187/18).
Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 202 - 205 ГК України, ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема, за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Матеріалами справи встановлено, що відповідач не допустив порушення грошового зобов'язання та виконав його у встановлені Договором строки, що підтверджується наступними доказами.
Як випливає із умов Договору поставки та Додаткової угоди такі укладені у м. Києві, за місцезнаходженням позивача, та на умовах запропонованих позивачем та погоджених відповідачем.
Сторонами погоджено визначення базової ціни товару згідно Специфікації (п.3.1 Договору) та згідно остаточної вартості товару (остаточний розрахунок) Додаткової угоди (п.п.3.5-3.7 Договору та п.2 Додаткової угоди), що узгоджується із вищезазначеними нормами закону.
Відсутність обов'язку у відповідача здійснити оплату до 01.09.2020р. на умовах базової ціни (1 528 650,00грн.) зазначеної у видатковій накладній № 2335від 21.06.2020р. підтверджено застереженням здійсненим сторонами у п. 2.6 Договору та даній видатковій накладній, якими узгоджено тільки найменування, кількість і якість товару, а не ціна, оскільки така не розрахована відповідно до формули передбаченої п.3.6 Договору, отже у відповідача не виникло обов'язку здійснити оплату до зазначеної дати за базовою ціною визначеною у накладній.
Також, підтвердженням даного висновку суду є розрахунок остаточної ціни вартості товару який є невід'ємним додатком до Додаткової угоди від 23.09.2020р. та Договору поставки від 13.05.2020р., яка розрахована відповідно до формули встановленої п.3.6 умов Договору з врахуванням курсової різниці долара США та складає 1 654 234,00грн.з ПДВ та у графі «Дата оплати за поставлену партію товару» якої не визначено дати оплати, зокрема 01.09.2020р., як стверджує позивач.
Враховуючи норму ст.632 ЦК України, згідно якої ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, тому сторони правомірно передбачили в договорі від 13.05.2020р. розрахунки в гривнях та визначили вартість товару у еквіваленті до іноземної валюти, і така зміна відбулася саме 23.09.2020р. шляхом укладення Додаткової угоди, як передбаченоп.3.7 Договору.
Відповідач здійснив оплату остаточної вартості товару (1 654 234,00грн.) у строки встановлені п.3.7 Договору, а саме протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання Додаткової угоди (23.09.2020р.):23.09.2020р. (8 568,18грн.) та 24.09.2020р.(1 645 665,90 грн.).
У процесі розгляду справи позивач не надав доказів на підтвердження обов'язку відповідача провести оплату за базовою вартістю зазначеною у видатковій накладній, а не за остаточним розрахунком, як передбачено п.3.7 Договору, та здійсненні ним заходи на визначення остаточної вартості у період з 21.06.2020р. (дата поставки) по 01.09.2020р. (кінцева дата визначена Договором).
Позивач помилково покладає обов'язок щодо визначення остаточного розрахунку вартості товару на відповідача, оскільки відповідно до умов Договору на нього не покладено такий обов'язок, проекти Договору та Додаткової угоди із сформованою ціною за товар та порядком його оплати запропоновані позивачем, як постачальником товару, враховуючи місце їх укладення, а відповідач, як покупець, тільки її погодив.
У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020 р.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, беручи до уваги наведене вище, враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими, а тому позов не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями ст.ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. В позові - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 20 днів з дня виготовлення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду або через Тернопільський місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 20 травня 2021 року
Суддя М.С. Стадник