Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
про залишення позовної заяви без руху
20 травня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/361/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., розглянувши матеріали позовної заяви Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" (33028, м. Рівне, вул. Пластова, 7, код ЄДРПОУ 31994540) до Служби автомобільних доріг у Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Пушкіна,19, код ЄДРПОУ 25894919) про стягнення 11 458 051,35 грн,
У травні 2021 року Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Служби автомобільних доріг у Рівненській області про стягнення 11 458 051,35 грн.
Розглянувши матеріали позовної заяви на предмет їх відповідності нормам ГПК України, які регулюють порядок дотримання заявником вимог щодо подачі та форми позовної заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття провадження у справі з огляду на таке.
Статтями 162, 164 ГПК України установлені вимоги щодо форми і змісту позовної заяви та комплектності документів, які повинні додаватися до неї.
Зокрема, пунктом 3 частини 3 статті 162 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Як вбачається із прохальної частини позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 11 458 051,35 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» № 3674 VI.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 01.01.2021року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2270,00 грн.
Згідно з ч. 1, 2, п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Аналіз викладених позивачем обставин та доданих документів до позову свідчить про заявлення майнової вимоги.
З огляду на наведе вище слідує, що позивач повинен сплати судовий збір у розмірі 171870,76 грн.
Разом з тим, Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" заявило клопотання про розстрочення сплати судового збору.
Клопотання мотивовано тим, що майновий стан не дозволяє сплатити судовий збір повністю, у зв'язку з тим, що підприємство є збитковим, відділом ДВС накладено арешт на рахунки підприємства.
Стосовно вказаного клопотання необхідно зауважити заявнику про невідповідність клопотання Закону України «Про судовий збір».
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір», приписи якої слід врахувати заявнику при усуненні недоліків заяви, передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Як вбачається, предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, а є стягнення заборгованості у розмірі 11 458 051,35 грн, що в свою чергу виключає можливість звільнення від сплати судового збору юридичної особи.
Водночас у п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України відсилання до норм Закону України «Про судовий збір», зокрема до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.
З урахуванням наведеного, юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду такого клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату.
Даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.
Суд, дослідивши норми статті 8 Закону України «Про судовий збір» дійшов висновку про відсутність підстав для розстрочення сплати судового збору Заявнику, оскільки в даному випадку відсутні умови, передбачені чинним законодавством України для вчинення судом даної процесуальної дії, зокрема, предметом позову не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. Підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування майнового стану заявника.
Тобто, передбачена законодавчо можливість відстрочки (розстрочки) судом від сплати судового збору не є безумовною підставою для її застосування судом у разі самого лише заявлення відповідного клопотання без підтвердження викладених доводів належними доказами.
Пунктом 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 року № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" роз'яснено, що за змістом положень статті 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади).
Відтак, відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов'язком. При цьому, це право суду закон пов'язує із встановленням обставин, які свідчать про дійсну складність фінансового становища сторони, яка звертається з відповідним клопотанням.
Водночас, законом не визначено обставин, які беззаперечно свідчать про наявність у суду обов'язку вчинення відповідних дій, а обґрунтування відповідних обставин покладається на заінтересовану сторону.
Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади. Отже, самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Враховуючи даний принцип, а також положення статті 8 Закону України "Про судовий збір" господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні відстрочки чи розстрочки сплати судового збору.
Суд також зазначає, що позивачем не наведено обставин, які мали б виключний характер та свідчили б про наявність належних підстав для розстрочки сплати судового збору, а також не додано належних та допустимих доказів на підтвердження його доводів.
В свою чергу, особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати повинна навести доводи того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору та підтверджували можливість сплати судового збору до прийняття рішення у справі. Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 27 березня 2014 року по справі № 913/740/13-г.
Жодних доказів, які б підтверджували можливість сплати судового збору до прийняття рішення у справі, позивачем надано не було.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву заявнику.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов ДП "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" до Служби автомобільних доріг у Рівненській області про стягнення коштів, слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення виявлених недоліків.
Керуючись статтями 162, 164, 174, 234 ГПК України, суд
1. У задоволені клопотання Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" про розстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви відмовити.
2. Позовну заяву Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" до відповідача Служби автомобільних доріг у Рівненській області про стягнення коштів, залишити без руху.
3. Надати позивачу строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня отримання вказаної ухвали, шляхом подання до суду документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (171 870,76 грн).
4. Роз'яснити, що в разі не усунення всіх недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась з позовною заявою на підставі ч. 4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Церковна Н.Ф.