Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"11" травня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/11/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Рижому Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оселя-Рівне" до відповідача Приватного підприємства "ГАЛСПЕЦБУД" про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 188 451,45 грн.
представники:
від позивача: Кобзєв Р.А., Шендера О.М.;
від відповідача: не з'явився;
У січні 2021 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оселя-Рівне" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Приватного підприємства "ГАЛСПЕЦБУД" (далі - відповідач) про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 188 451,45 грн.
Ухвалою суду від 06.01.2021 року позовну заяву залишено без руху. Зобов'язано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оселя-Рівне" у 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача. Роз'яснено позивачу, що в разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається позивачу згідно з п. 5 ст. 174 ГПК України.
Ухвалою суду від 18.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 09.02.2021 року.
29 січня 2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позову з огляду на те, що для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося. До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов'язання передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов'язаннях, а чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі №6-88цс13, від 02.09.2014 у справі №910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13, від 25.02.2015 у справі №910/1913/14 та від 02.02.2016 р. у справі №6-3090цс15. Крім того, зазначено, що згідно платіжних доручень №375 від 14.08.2018 року, №284 від 07.11.2018 року та №317 від 27.07.2018 року відповідач повернув позивачу зайво перераховані кошти в сумі 98 799,00 грн.
В судовому засіданні 09.02.2021 року оголошено перерву до 17.02.2021 року.
В судовому засіданні 17.02.2021 року оголошено перерву до 03.03.2021 року.
22 лютого 2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, зі змісту якої вбачається, що відповідач надав до позовної заяви копії платіжних доручень № 375 від 14.08.2018 року, № 284 від 07.11.2018 року та № 317 від 27.07.2018 року на підставі яких повернув позивачу 98 799,00 грн., однак вказані повернення коштів мало місце, на підставі договору підряду № 2305-Р від 05.07.2018 року, а не договору № 2310-Р (з покладенням виконання зобов'язання), а тому вони не стосуються предмета спору.
01 березня 2021 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, зі змісту яких вбачається, що твердження позивача про те, що повернення йому відповідачем коштів в сумі 98 799 грн. здійснювалося на підставі договору підряду №2305-Р від 05.07.2018 року, а не договору №2310-Р від 23.10.2018 року, тому не стосуються предмета спору, є помилковим, оскільки договір №2310-Р від 23.10.2018 року (з покладенням виконання зобов'язання) є безпосередньо пов'язаним із договором підряду №2305-Р від 05.07.2018 року, про що зазначено в п. п. 1, 2, 3, 4, 7 цього договору. Крім того, зазначено про те, що позивач вказує, що кредит отримувався на більшу суму, ніж вказано у договорі підряду, тому зайво перераховані кошти банком відповідачу були йому повернуті на підставі платіжних доручень №375 від 14.08.2018 року, №284 від 07.11.2018 року та №317 від 27.07.2018 року, однак позивачем не враховано того, що згідно пункту 5.2. договору підряду №2305-Р від 05.07.2018 року вартість робіт, які належить виконати підряднику за цим договором, визначається на підставі кошторису (додаток №1 до даного договору) і становить 3 439 789,20 грн., в т.ч. ПДВ 573 298,20 грн. і визначається динамічною договірною ціною. Обсяги та вартість виконаних робіт фіксуються в Акті здачі - прийняття результатів робіт. Згідно акту готовності об'єкту до експлуатації від 13.12.2018 року, вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію, становить 3 538,122 тис. грн. Довідкою про вартість виконаних робіт за листопад 2018 року та актом приймання виконаних робіт за листопад 2018 року також зазначено вартість виконаних будівельних робіт та витрат в сумі 3 538 122 грн. Таким чином, відповідачем було здійснено робіт та закуплено будівельних матеріалів на суму 3 538 122 грн. (вартість основних фондів), що підтверджується актом, у зв'язку із чим, кошти в сумі 98 799 грн. є безпідставно повернутими позивачу. Іншими словами, позивач має заборгованість перед відповідачем на суму 98 799 грн. по договору підряду №2305-Р від 05.07.2018 року. Також, відповідач зазначає, що зважаючи на наявність між позивачем та відповідачем господарських правовідносин на підставі укладеного договору підряду №2305-Р від 05.07.2018 року, наявність заборгованості позивача перед відповідачем на суму 98 799 грн., тому відсутні підстави для стягнення безпідставно набутих коштів, оскільки такі кошти отримані відповідачем в межах договірних відносин, тобто наявна правова підстава отримання таких коштів.
В судовому засіданні 03.03.2021 року оголошено перерву до 10.03.2021 року.
Ухвалою суду від 10.03.2021 року задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Вирішено подальший розгляд справи №918/11/21 здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "31" березня 2021 року.
Ухвалою суду від 31.03.2021 року закрито підготовче провадження у справі №918/11/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на "21" квітня 2021 року.
Ухвалою суду від 21.04.2021 року розгляд справи відкладено на 11.05.2021 року.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та у відповіді на відзив.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак 07.05.2021 року подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника відповідача в цей день у відрядженні.
Суд прийшов до висновку, що клопотання ПП "ГАЛСПЕЦБУД" про відкладення розгляду справи не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Ухвалою суду від 18.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судове засідання для розгляду справи призначено на 09.02.2021 року. В судовому засіданні 09.02.2021 року оголошено перерву до 17.02.2021 року. В судовому засіданні 17.02.2021 року оголошено перерву до 03.03.2021 року. В судовому засіданні 03.03.2021 року оголошено перерву до 10.03.2021 року. Ухвалою суду від 10.03.2021 року задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Вирішено подальший розгляд справи №918/11/21 здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "31" березня 2021 року. Ухвалою суду від 31.03.2021 року закрито підготовче провадження у справі №918/11/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на "21" квітня 2021 року. Ухвалою суду від 21.04.2021 року розгляд справи відкладено на 11.05.2021 року.
Тобто з наведеного вбачається, що судом надавався час для забезпечення прав учасників провадження у справі щодо реалізації своїх процесуальних прав, зокрема: ознайомлення з матеріалами справи, подання доказів, клопотань, забезпечення участі законного представника в судовому засіданні, тощо.
Суд зауважує, що ухвалою суду від 31.03.2021 року закрито підготовче провадження у справі № 918/11/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.04.2021 року.
Ухвалою суду від 21.04.2021 року розгляд справи відкладено на 11.05.2021 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 195 ГПК України, з матеріалів справи слідує, що розгляд справи по суті розпочався 21.04.2021 року та має бути завершено 21.05.2021 року, а отже у суду відсутні процесуальні строки для подальшого відкладення розгляду справи.
Згідно з ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, визначених ГПК України.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, а неможливість вирішення справи (клопотань по справі) у відповідному судовому засіданні.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вищезазначеного клопотання представника ПП "ГАЛСПЕЦБУД" про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 11.05.2021 року, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Дослідивши у судовому засіданні подані сторонами та учасниками судового розгляду документи і матеріали справи в сукупності, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
05 липня 2018 року між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Оселя-Рівне" (далі - позивач, замовник) та Приватним підприємством "ГАЛСПЕЦБУД" (далі - відповідач, підрядник) укладено договір підряду № 2305-Р (а.с. 4-5).
В подальшому, 23 жовтня 2018 року між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Оселя-Рівне" та Приватним підприємством "ГАЛСПЕЦБУД" укладено договір № 2310-Р (з покладенням виконання зобов'язання) (а.с.3).
Пунктом 1 договору № 2310-Р (з покладенням виконання зобов'язання) передбачено, що підрядник бере на себе зобов'язання перед замовником виконати роботи визначені договором підряду № 2305-Р від 05 липня 2018 року, а саме з постачання матеріалів і виконання власними силами утеплення та оздоблення частини стін фасаду по об'єкту "Капітальний ремонт житлового будинку № 7 по вул. Лермонтова в м. Рівне (утеплення фасаду)", в тому числі частину фасаду стіни, що належить Управлінню Держпраці у Рівненській області, загальною площею 588,4 кв.м. за власний рахунок (кошт).
Як зазначає позивач, згідно договору підряду № 2305-Р від 05 липня 2018 року вартість Капітального ремонт житлового будинку № 7 по вул. Лермонтова в м. Рівне (утеплення фасаду) (далі за текстом - капітальний ремонт) становила 3 538 122,00 грн., що підтверджується актом готовності об'єкта (а.с. 11-13).
Кошти на здійснення капітального ремонту позивачем були отримані у кредит в ПАТ АТ "Укргазбанк" на підставі кредитного договору № 800/2018/РівнОД-МСБ від 23 липня 2018 року (а.с. 6-10).
Позивач зазначає, що відповідачем було здійснено "Капітальний ремонт житлового будинку № 7 по вул. Лермонтова в м. Рівне (утеплення фасаду)" в повному обсязі та отримано кошти в сумі 3 538 122,00 грн., в тому числі кошти за утеплення фасаду, загальною площею 588,4 кв.м., що належить Управлінню Держпраці у Рівненській області. Зокрема, кошти відповідачем отримані наступними траншами:486 151,30; 1 473 986,78; 1 000 000; 300 000; 200 000; 77 983,92 гривень.
В подальшому, Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-виробничою фірмою СКС" здійснено розрахунок скільки кожний співвласник багатоквартирного будинку має сплатити коштів за капітальний ремонт (утеплення фасаду). Згідно даного розрахунку внесок Управління Держпраці у Рівненській області становить 188 451,45 грн. (а.с. 15-16).
Позивач стверджує, що при укладенні договору № 2310-Р (з покладенням виконання зобов'язання) від 23 жовтня 2018р. сторонами (позивачем та відповідачем) була допущена рахункова помилка, та не враховано той факт що підрядник отримав всі кошти за капітальний ремонт у повному обсязі, враховуючи частку Управління Держпраці у Рівненській області, сумі 188 451,45 грн.
Оскільки відповідач згідно умов договору № 2310-Р (з покладенням виконання зобов'язання) від 23 жовтня 2018 року брав на себе зобов'язання з постачання матеріалів і виконання власними силами утеплення та оздоблення частини стін фасаду по об'єкту "Капітальний ремонт житлового будинку № 7 по вул. Лермонтова в м. Рівне (утеплення фасаду)", в тому числі частину фасаду стіни, що належить Управлінню Держпраці у Рівненській області, загальною площею 588,4 кв.м. за власний рахунок (кошт), то на думку позивача, кошти отримані відповідачем в сумі 188 451,45 грн. є безпідставно набутими.
З метою мирного врегулювання спору позивачем 04.08.2020 року на адресу відповідача було надіслано претензію з вимогою повернути на р/рахунок позивача безпідставно набуті кошти в розмірі 188 451,45 грн., однак вказана претензія залишена без відповіді та задоволення (а.с. 17).
Наведені обставини стали причиною звернення позивача з даним позовом та є предметом спору у справі, що розглядається.
Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав заявлених вимог учасників судового процесу, дотримуючись принципів об'єктивної істини, добросовісності, розумності та справедливості суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Cудом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані з виконанням умов договору підряду №2305-Р від 05.07.2018 року та договору №2310-Р (з покладенням виконання зобов'язання) від 23.10.2018 року в частині оплати виконаних робіт, укладених між позивачем та відповідачем, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України тощо.
Таке врегулювання створює в цих відносинах правовий порядок, який вимагає від їх суб'єктів певної правової поведінки.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень статті 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина 1 статті 181 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про його предмет та умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Як встановлено судом, 05.07.2018 року між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Оселя-Рівне" та Приватним підприємством "ГАЛСПЕЦБУД" укладено договір підряду № 2305-Р. 23.10.2018 року між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Оселя-Рівне" та Приватним підприємством "ГАЛСПЕЦБУД" укладено договір № 2310-Р (з покладенням виконання зобов'язання).
Пунктом 1 договору № 2310-Р (з покладенням виконання зобов'язання) передбачено, що підрядник бере на себе зобов'язання перед замовником виконати роботи визначені договором підряду № 2305-Р від 05 липня 2018 року, а саме з постачання матеріалів і виконання власними силами утеплення та оздоблення частини стін фасаду по об'єкту "Капітальний ремонт житлового будинку № 7 по вул. Лермонтова в м. Рівне (утеплення фасаду)", в тому числі частину фасаду стіни, що належить Управлінню Держпраці у Рівненській області, загальною площею 588,4 кв.м. за власний рахунок (кошт).
Згідно пункту 5.2. договору підряду №2305-Р від 05.07.2018 року вартість робіт, які належить виконати підряднику за цим договором, визначається на підставі кошторису (додаток №1 до даного договору) і становить 3 439 789,20 грн., в т.ч. ПДВ 573 298,20 грн. і визначається динамічною договірною ціною. Обсяги та вартість виконаних робіт фіксуються в Акті здачі - прийняття результатів робіт.
Згідно акту готовності об'єкту до експлуатації від 13.12.2018 року, вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію, становить 3 538,122 тис. грн. Довідкою про вартість виконаних робіт за листопад 2018 року та актом приймання виконаних робіт за листопад 2018 року також зазначено вартість виконаних будівельних робіт та витрат в сумі 3 538 122,00 грн. (а.с. 74-84)
Таким чином, згідно договору підряду № 2305-Р від 05 липня 2018 року вартість Капітального ремонт житлового будинку № 7 по вул. Лермонтова в м. Рівне (утеплення фасаду) становила 3 538 122,00 грн.
Як уже зазначалось вище, позивач стверджує, що відповідачем було здійснено "Капітальний ремонт житлового будинку № 7 по вул. Лермонтова в м. Рівне (утеплення фасаду)" в повному обсязі та отримано кошти в сумі 3 538 122,00 грн., в тому числі кошти за утеплення фасаду, загальною площею 588,4 кв.м., що належить Управлінню Держпраці у Рівненській області. Зокрема, кошти відповідачем отримані наступними траншами:486 151,30; 1 473 986,78; 1 000 000; 300 000; 200 000; 77 983,92 гривень. Оскільки відповідач згідно умов договору № 2310-Р (з покладенням виконання зобов'язання) від 23 жовтня 2018 року брав на себе зобов'язання з постачання матеріалів і виконання власними силами утеплення та оздоблення частини стін фасаду по об'єкту "Капітальний ремонт житлового будинку № 7 по вул. Лермонтова в м. Рівне (утеплення фасаду)", в тому числі частину фасаду стіни, що належить Управлінню Держпраці у Рівненській області, загальною площею 588,4 кв.м. за власний рахунок (кошт), то, на думку позивача, кошти отримані відповідачем в сумі 188 451,45 грн. є безпідставно набутими на підставі ст. 1212 ЦК України.
Суд не погоджується із вказаними доводами позивача з огляду на наступне:
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторонам (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 631 ЦК України та частиною сьомою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Щодо посилання позивача на застосування до даних правовідносин ч. 1 статті 1212 ЦК України, то суд також зазначає наступне.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовується також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Вищезазначене дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти як: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Оскільки між сторонами було укладено договір, а кошти які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплата за виконані роботи, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.
Окрім того, системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої, другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Позивач не подав суду доказів, що він в односторонньому порядку відмовлявся від договору підряду № 2305-Р від 05 липня 2018 року та/або договору № 2310-Р (з покладенням виконання зобов'язання), а також доказів того, що дані договори були розірвані сторонами чи визнані недійсними у судовому порядку.
Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави, чого в цьому спорі не відбулося.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 (у подібній справі).
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин, що виникли між сторонами у даній справі положень статті 1212 ЦК України.
Згідно з ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, взятих судом до уваги тверджень сторін та досліджених доказів, а також беручи до уваги той факт, що позивач не довів свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу в контексті заявлених ним позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оселя-Рівне" до відповідача Приватного підприємства "ГАЛСПЕЦБУД" про стягнення 188 451,45 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в частині сплати судового збору за позовом залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 13, 73-80, 86, 123, 129, 196, 202, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оселя-Рівне" до відповідача Приватного підприємства "ГАЛСПЕЦБУД" про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 188 451,45 грн. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 20 травня 2021 року.
Суддя Романюк Ю.Г.