36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
13.05.2021 Справа № 917/299/21
за позовною заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» (36000, м.Полтава, вул.В.Козака,2А, код ЄДРПОУ 03351912)
до Комунального підприємства «Миргородтеплоенерго» Полтавської міської ради (37600 м. Миргород, пров.Луговий, 11, Полтавська область ЄДРПОУ 25682207)
про стягнення 660 487,99 грн.
Суддя Киричук О.А.
Секретар судового засідання Тертична О.О.
Представники сторін:
Позивач: Заліпа Н.Ю., посвідчення адвоката № 1726 від 27.06.17р., представник АТ"ОГС "Полтавагаз"
Відповідач: Марченко О.О., паспорт НОМЕР_1 від 19.11.96р., представник КП "Миргородтеплоенерго" ММР"
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз»» звернулось до суду з позовом до Комунального підприємства «Миргородтеплоенерго» Полтавської міської ради про стягнення 660 487,99 грн. заборгованості по Договору № 160 гР розподілу природного газу від 30.12.2016, що складається з: 581 895,72 грн. - основного боргу, 10 663,80 грн. - три відсотка річних, 42 655,19 грн. - пені, 25 273,28 грн. - інфляційних втрат.
Ухвалою від 05.03.2021р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 01.04.21, запропонував відповідачам протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.
15.03.21 від відповідача надійшла заява, в якій повідомляється про сплату суми основного боргу, у зв"язку з чим відповідач просив суд закрити провадження у справі за відсутністю предмету спору.
16.03.21 від позивача надійшла заява, в якій повідомляється про сплату суми основного боргу відповідачем під час розгляду справи, у зв"язку з чим відповідач просив суд закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу за відсутністю предмету спору, в іншій частині позову позивач просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
01.04.21 від відповідача надійшла заява, в якій повідомляється, що розрахунок за поставлений газ здійснювався шляхом перерахування коштів із рахунку із спеціальним режимом використання, тому відповідач вказав на відсутність складу правопорушення та відсутність у позивача права застосовувати штрафні санкції.
В судовому засіданні 01.04.21 за клопотанням представника позивача суд оголосив перерву до 22.04.21.
Після перерви 13.04.21 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 10 544,34 грн. - три відсотка річних, 42 177,33 грн. - пені, 25 273,28 грн. - інфляційних втрат.
Враховуючи передбачене ст.46 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, подана позивачем заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.
У підготовчому засіданні, 22.04.2021р., судом здійснено дії та з'ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою від 22.04.2021р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/299/21, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 13.05.2021.
В судовому засіданні 13.05.21 суд заслухав вступне слово представників позивача стосовно предмета та підстав заявленого позову, вступне слово представника відповідача, з'ясував обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив докази, якими вони обгрунтовуються, після чого суд перейшов до судових дебатів.
Позивачем позовні вимоги підтримані в повному обсязі.
Відповідач проти задоволення позову заперечив.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.05.21р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
30.12.2016 року між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" (надалі оператор ГРМ) та Комунальним підприємством "Миргородтеплоенерго" Полтавської міської ради (КП "Миргородтеплоенерго") (надалі споживач) укладено договір № 160 гР розподілу природного газу (надалі Договір).
У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне: оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором, (п. 2.1. Договору).
Відповідно до п. 12.1. Договору, цей договір укладається на невизначений строк.
Згідно п. 12.2., якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, Оператор ГРМ зобов'язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим Договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін.
У разі незгоди Споживача зі змінами, він має право розірвати цей Договір шляхом надсилання письмового повідомлення Оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього Договору зміни. Нерозірвання цього Договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду Споживача з внесеними до цього Договору змінами.
Цей Договір може бути розірваний за згодою Сторін або за ініціативою Споживача у порядку, визначеному законодавством України (п.12.3 Договору).
Так, постановою НКРЕКП №2080 затверджено, що з 01.01.2020 запроваджується новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРМ виходячи із об'ємів споживання об'єктів споживачів за попередній газовий рік.
Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 №1379/27824, (надалі Кодекс ГРМ) газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.
Главою 6 розділу 6 Кодексу газорозподільних систем визначено, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи із річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача відповідно до цього Кодексу, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.
Річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Послуга з розподілу природного газу - послуга Оператора ГРМ, яка надається Споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача (п.1.4. Договору).
Відповідно до п.2.1. Типового договору, Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п.6.1 Договору).
Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення (п.6.2 Договору).
До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.
Величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (п.6.3 Договору).
Згідно п.6.4 Договору рахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Згідно п.6.6 Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно з законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
З урахуванням вищезазначених вимог Кодексу ГРМ та типового договору, позивачем було здійснено розрахунок величини річної замовленої потужності на розрахунковий газовий 2020 рік в обсязі 8935622,00 м куб., що підтверджується актами наданих послуг;
на розрахунковий газовий 2021 рік у обсязі 7 545 028,00 м куб., що підтверджується актом надання послуг за січень 2021 року.
Постановою НКРЕ КП № 3037 від 24.12.2019 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ "Полтавагаз" встановлено АТ "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз":
- з 01 липня 2020 року тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,19 грн. за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ)( 1,37 грн. з ПДВ).
Постановою НКРЕ КП № 1175 від 24.06.2020 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 24 грудня 2019 року № 3037" внесено зміни до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 24 грудня 2019 року № 3037 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ "Полтавагаз" такі зміни:
- в абзаці другому підпункту 2 пункту 1 цифри " 1,19" замінити цифрами "1,09";
З 01 липня 2020 року тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,09 грн. за 1 м куб. на місяць (без урахування ПДВ) (1,308 грн. з ПДВ).
Розрахунок вартості послуги розподілу природного газу, наданої АТ "Полтавагаз" КП "Миргородтеплоенерго" здійснено наступним чином:
8 935 622,00 м.куб. (розмір річної замовленої потужності) / 12 (місяців) = 744 635,18 м.куб., розрахунок розміру місячної вартості на 2020 рік;
7 545 028,00 м.куб. (розмір річної замовленої потужності) / 12 (місяців) = 628 752,32 м.куб.,
744 635,18 м.куб. * 1,308 = 973 982,82 грн. - плата за розподіл природного газу за жовтень 2020 р.
744 635,18 м.куб. * 1,308 = 973 982,82 грн. - плата за розподіл природного газу за листопад 2020 р.
744 635,18 м.куб. * 1,308 = 973 982,82 грн. - плата за розподіл природного газу за грудень 2020 р.
628752,32 м.куб. * 2,316 = 1 456 190,38 грн. - плата за розподіл природного газу за січень 2021 р.
За даними позивача, АТ "Полтавагаз" виконало належним чином умови Договору по розподілу природного газу, що підтверджується:
актом надання послуг № ОУВІ-047497 від 31.10.2020 року місячний об'єм замовленої потужності 744 635,18 м.куб., за жовтень 2020 року на суму 973 982,82 грн.;
актом надання послуг № ОУВІ-052371 від 30.11.2020 року місячний об'єм замовленої потужності 744 635,18 м.куб., за листопад 2020 року на суму 973 982,82 грн.;
актом надання послуг № ОУВІ-058162 від 31.12.2020 року місячний об'єм замовленої потужності 744 635,18 м.куб., за грудень 2020 року на суму 973 982,82 грн.;
актом надання послуг № ОУВІ-003897 від 31.01.2021 року місячний об'єм замовленої потужності 628 752,32 м.куб., за січень 2021 року на суму 1 456 190,38 грн.;
Позивач вказує, що КП "Миргородтеплоенерго" порушило умови п.2.1 Договору в частині своєчасних розрахунків за отримані послуги з розподілу природного газу, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 660 487,99 грн. заборгованості по Договору № 160 гР розподілу природного газу від 30.12.2016, що складається з: 581 895,72 грн. - основного боргу, 10 663,80 грн. - три відсотка річних, 42 655,19 грн. - пені, 25 273,28 грн. - інфляційних втрат.
Станом на 12.03.20 відповідач повністю погасив суму основного боргу в розмірі 581 895,72 грн. у зв"язку з чим позивачем подана заява про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу та повернення в цій частині судового збору.
Крім того, позиваче подана заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 10 544,34 грн. - три відсотка річних, 42 177,33 грн. - пені, 25 273,28 грн. - інфляційних втрат (нараховані за зобов"язаннями жовтень-грудень 2020 року та січень 2021 року) за період з 11.11.2020 по 18.02.2021 року.
Відповідач при розгляді справи зазначив, що КП «Миргородтеплоенерго» на даний час знаходиться у дуже складному фінансовому стані, у період з 13.10.2020р. по 02.12.2020р. підприємство взагалі було позбавлено можливості проводити будь-які оплати та розпоряджатися коштами на своїх рахунках, в тому числі і сплачувати заробітну плату, податки та здійснювати поточні розрахунки за використані ресурси та матеріали, які необхідні для виробництва теплової енергії; несвоєчасне виконання нами своїх грошових зобов'язань за Договором є наслідком обставин, які виникли з об'єктивних причин: політика держави у сфері теплоенергетики; невідповідність тарифів на послуги теплопостачання їх собівартості; особливий порядок оплати за послуги з розподілу природного газу; відсутність постійного правового механізму щодо надання субвенцій з державного бюджету України на погашення заборгованості в різниці у тарифах та несвоєчасність надання таких субвенцій; несвоєчасна оплата споживачами заборгованості за теплопостачання, а також зубожіння населення.
При вирішенні справи судом досліджено докази, наявні у матеріалах справи.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати послуги з розподілу природного газу.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України оплатив отримані послуги з порушенням строків встановлених Договором.
Під час розгляду даної справи, відповідачем проведена повна оплата суми основного боргу за Договором від 30.12.2016 № 160 гР розподілу природного газу, яка нарахована за період жовтень 2020 року - січень 2021 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 0820808217 від 01.03.2021 року, № 321 від 26.02.2021 року, а тому, в частині позовних вимог щодо стягнення 581 895,72 грн. основного боргу між сторонами відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадження у справі в цій частині вимог відповідно до п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 42 177,33 грн. пені, нарахованої за період з 11.11.2020 року по 18.02.2021 року (включно) суд дійшов висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 10 544,34 грн. 3% річних, нарахованих за період з 11.11.2020 року по 18.02.2021 року (включно) та 25 273,28 грн. інфляційних за грудень 2020 року - січень 2021 року, суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню.
При розгляді справи судом враховано, що відповідач просив суд зменшити розмір неустойки. При цьому, відповідач зазначає, що несвоєчасне виконання ним своїх грошових зобов"язань за Договором є наслідком обставин, які виникли з об"єктивних причин. Зокрема, КП "Миргородтеплоенерго" є єдиним постійно діючим підприємством міста, що постачає теплову енергію в школи, лікарні, дошкільні дитячі заклади, житлові будинки і своєчасність проведення розрахунків з позивачем залежить від своєчасних розрахунків населення та інших споживачів за надані послуги.
Обґрунтовуючи заявлене клопотання відповідач посилається на те, що КП «Миргородтеплоенерго» на даний час знаходиться у дуже складному фінансовому стані, у період з 13.10.2020р. по 02.12.2020р. підприємство взагалі було позбавлено можливості проводити будь-які оплати та розпоряджатися коштами на своїх рахунках, в тому числі і сплачувати заробітну плату, податки та здійснювати поточні розрахунки за використані ресурси та матеріали, які необхідні для виробництва теплової енергії; несвоєчасне виконання нами своїх грошових зобов'язань за Договором є наслідком обставин, які виникли з об'єктивних причин: політика держави у сфері теплоенергетики; невідповідність тарифів на послуги теплопостачання їх собівартості; особливий порядок оплати за послуги з розподілу природного газу; відсутність постійного правового механізму щодо надання субвенцій з державного бюджету України на погашення заборгованості в різниці у тарифах та несвоєчасність надання таких субвенцій; несвоєчасна оплата споживачами заборгованості за теплопостачання, а також зубожіння населення.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду. Суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17 та у постанові від 15.05.2018 року справі 905/2009/17.
Суд приймає до уваги та враховує статус відповідача, а також сплату основного зобов'язання за договором, а тому, у відповідності до ст.233 ГК України, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, на 50%.
Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 21 088,67 грн. В частині стягнення 21 088,66 грн. пені позов задоволенню не підлягає.
Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, зокрема, щодо стягнення з відповідача 21 088,67 грн. пені, 10 544,34 грн. 3% річних, 25 273,28 грн інфляційних.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, без урахування зменшення неустойки.
Щодо судових витрат в частині суми основного боргу, по якій судом закрито провадження у справі на підставі п. 2 ст. 231 ГПК України, суд зазначає наступне.
В постанові Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2020 року в справі № 903/181/19 зазначено, що лише висновок суду першої інстанції про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог. Натомість, у тому випадку, коли в резолютивній частині судового рішення зазначається про закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у зв'язку з відсутністю предмету спору, спір по суті у відповідній частині не вирішується, навіть якщо розгляд справи по суті закінчується ухваленням рішення суду, без постановлення відповідної ухвали, як окремого процесуального документа.
Відповідно, у такому разі (закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у резолютивній частині рішення) норма частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, не застосовуються і не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у повному обсязі, в тому числі і щодо частини із заявлених вимог, за якою провадження було закрито.
У зазначеній нормі ГПК йдеться про здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі у разі вирішення спору по суті. Водночас, така норма не застосовується, якщо Закон України "Про судовий збір" у такому випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України.
Зокрема, у пункті 5 частини 1 статті 7 цього Закону прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що сума судового збору в частині заборгованості по сумі основного боргу, по якій закрито провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Крім того, позивачу з Державного бюджету України підлягає поверненню надлишково сплачений судовий збір у зв"язку із зменшенням розміру позовних вимог.
Загальна сума судового збору, що підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, становить 8 737,40 грн.
Керуючись ст.ст.129, 231, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, ст.7 Закону України "Про судовий збір", суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Миргородтеплоенерго" Полтавської міської ради (37600, м.Миргород, пров. Луговий, 11, ідент. код 25682207) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" (36000, м.Полтава, вул.Козака, 2-а, ідент. код 03351912) 21 088,67 грн. пені, 10 544,34 грн. 3% річних, 25 273,28 грн інфляційних, 1169,92 грн. судових витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 581 895,72 грн. основного боргу.
4. Повернути Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" (36000, м.Полтава, вул.Козака, 2-а, ідент. код 03351912) з Державного бюджету України 8 737,40 грн. судового збору, сплаченого відповідно до платіжного доручення № 2186 від 01.03.2021 р., оригінал якого знаходиться у матеріалах справи.
5. В іншій частині позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 19.05.21
Суддя Киричук О.А.