65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"11" травня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3790/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.
при секретарі судового засідання Левшиній І.М.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Каплун І.О. адвокат;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства “Одеська ТЕЦ” до відповідача Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси” про стягнення 231957,04грн.
Акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення 231957,04грн.
В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» посилається на неналежне виконання Комунальним підприємством «Теплопостачання міста Одеси» умов укладеного між сторонами договору про надання послуг з гідравлічних опресувань і заповнення теплових мереж №ТМО-135/18 від 05.05.2018р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.01.2021р. відкрито провадження у справі №916/3790/20, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.02.2021р. о 12:00.
01.02.2021р. за вх.суду№2658/21 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву.
05.02.2021р.за вх.суду№3346/21 позивач надав до суду уточнену позовну заяву в якій просить стягнути з відповідача 227797,35грн.
В підготовче засідання від 04.02.2021р. представники сторін не з'явилися.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.02.2021р. відкладено підготовче засідання на 04.03.2021р. о 10:40 та повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.
09.02.2021р. за вх.суду№3704/21 позивач надав до суду відповідь на відзив.
04.03.2021р. за вх.суду№6112/21 позивач надав до суду пояснення щодо розрахунку позовних вимог.
В підготовчому засіданні від 04.03.2021р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про продовження строку підготовчого провадження.
В підготовчому засіданні від 04.03.2021р. було оголошено перерву на 18.03.2021р. о 12:00, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2021р. клопотання Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеси про продовження підготовчого провадження по справі №916/3790/20 задоволено та продовжено строк підготовчого провадження по справі №916/3790/20 на 30 днів.
15.03.2021р. за вх.суду№6985/21 позивач надав до суду письмові пояснення.
16.03.2021р. за вх.суду№7292/21 відповідач надав до суду письмові пояснення.
В підготовчому засіданні від 18.03.2021р. було оголошено перерву на 30.03.2021р. о 11:20, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.03.2021р. повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.
19.03.2021р. за вх.суду№7708/21 відповідач звернувся до суду з клопотанням про застосування спеціального строку позовної давності до вимог про стягнення пені у сумі 6014,88грн.
В підготовчому засіданні від 30.03.2021р. було оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.03.2021р. закрито підготовче провадження у справі №916/3790/20, призначено справу до розгляду по суті на 15.04.2021р. о 11:40 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.
В судовому засіданні від 15.04.2021р. було оголошено перерву на 11.05.2021р. о 11:20, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.04.2021р. повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.
В судовому засіданні від 11.05.2021р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/3790/20.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, суд встановив:
05.05.2018р. між Публічним акціонерним товариством “Одеська ТЕЦ” (позивач, Виконавець) (правонаступником якого є Акціонерне товариство “Одеська ТЕЦ”) та Комунальним підприємством “Теплопостачання міста Одеси” (відповідач, Замовник) було укладено договір №ТМО-135/18 на надання послуг з гідравлічних опресувань і заповнення теплових мереж КП “Теплопостачання міста Одеси” (далі договір) відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику у 2018 році послуги згідно ДК 021:2015 "1630000-3 - Послуги з технічного огляду та випробувань (гідравлічні випробування та заповнення теплових мереж КП«ТМО») відповідно до графіка гідравлічних опресовувань теплових мереж, які погоджені Сторонами, та є невід'ємними частинами договору, а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги. Гідравлічні випробування і заповнення теплових мереж Замовника проводяться за заявкою останнього згідно графіку поетапних опресовувань та з урахуванням початку опалювального сезону.
Відповідно до п.2.1. договору сума договору визначається на підставі Калькуляції, яка є невід'ємною частиною договору та складає 3178050,64грн. з урахуванням ПДВ - 20%.
Згідно п.3.3. договору Замовник здійснює передоплату у розмірі 50% від суми договору, зазначеної у п. 2.1. шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця до початку проведення І етапу гідравлічних випробувань.
Пунктом 5.4. договору сторони встановили, що у разі невиконання Замовником умов п. 3.3. договору Замовник зобов'язаний оплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Як вказує позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором, він надав послуги з надання послуг з гідравлічних опресувань і заповнення теплових мереж відповідачу, що підтверджується Актами приймання-передачі послуг з гідравлічних опресувань і заповнення теплових мереж відповідача, підписаних з обох сторін за період з червня 2018 року по жовтень 2018 року. Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.
Позивач зазначає, що відповідно до Актів приймання-передачі послуг з гідравлічних опресувань та заповнення теплових мереж за період з червня 2018 року по жовтень 2018 року, АТ «Одеська ТЕЦ» надано КП «Теплопостачання міста Одеси» послуги з гідравлічних опресувань та заповнення теплових мереж на загальну суму 2363041,91грн. в тому числі: відповідно до Акту приймання - передачі від 30.06.2018р. - 360362,09грн.; відповідно до Акту приймання - передачі від 31.07.2018р. - 243117,70грн.; відповідно до Акту приймання - передачі від 31.08.2018р. - 285212,40грн.; відповідно до Акту приймання - передачі від 30.09.2018р. - 3329101,02грн.; відповідно до Акту приймання - передачі від 31.10.2018р. - 1454325,61грн. За отримані від позивача послуги з гідравлічних опресувань і заповнення теплових мереж відповідача. відповідачем, в порушення умов договору, в частині своєчасного розрахунку та здійснення передплати не проводилися внаслідок чого було укладено договір про часткове відступлення права вимоги №298 між КП «Теплопостачання міста Одеси» (Первісний кредитор), ПАТ «ОДЕСЬКА ТЕЦ» (Новий кредитор) та ТОВ «Інфокс» (Боржник) від 29.11.2018р. відповідно до умов якого Первісний кредитор частково відступає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає частковим кредитором за договором відшкодування витрат з підкачування холодної води №ТМО-183/14 від 01.04.2014р., укладеним між Первісним кредитором та ТОВ «Інфокс». Відповідно п.1.2. договору Новий кредитор частково одержує право (замість Первісного кредитора КП «ТМО») вимагати від Боржника (ТОВ «Інфокс») належного виконання зобов'язань за основним договором у сумі 2259727,46грн. без ПДВ.
Як вказує позивач, відповідно п. 4.2 договору №298 від 29.11.2018р. за відступлене право вимоги відповідно до п.1.1., п.1.2. Первісним кредитором Новому кредитору, частково погашається заборгованість КП «Теплопостачання міста Одеси» (Первісний кредитор) перед ПАТ «Одеська ТЕЦ» (Новий кредитор), строк виконання якої настав на момент підписання цього договору шляхом зарахування, а саме: заборгованість КП «Теплопстачання міста Одеси» за договором №ТМО-135/18 на надання послуг з гідравлічних опресувань і заповнення теплових мереж КІІ «Теплопостачання міста Одеси» від 05.05.2018р. зі сплати послуг з гідравлічних випробувань і заповнення теплових мереж КП «Теплопостачання міста Одеси» за червень- жовтень 2018 року на суму 2259727,46грн. без ПДВ. Згідно п.4.3. договору після проведення зарахування відповідно до п.4.2. договору, заборгованість КП «Теплопостачання міста Одеси» за договором №ТМО - 135/18 на надання послуг з гідравлічних опресувань і заповнення теплових мереж КП «Теплопостачання міста Одеси» від 05.05.2018р. зі сплати послуг з гідравлічних випробувань і заповнення теплових мереж КП «Теплопостачання міста Одеси» за жовтень 2018 року складає 103314,45грн.
Позивач зазначає, що 30.11.2018р., згідно Протоколу зарахування зустрічних однорідних вимог підписаного між ПАТ «Одеська ТЕЦ» та ТОВ «Інфокс», керуючись ст. 601 ЦК України, сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язаннями на суму 2259727,46 грн.
Як зазначає позивач, згідно Актів приймання-передачі взаєморозрахунок (зарахування зустрічних однорідних вимог), здійснився в повному обсязі за винятком сплати за Актом приймання-передачі від 31.10.208р., де сплата була частковою і залишилась заборгованість у розмірі 103314,45грн. Так, станом на 16.12.2020р., дебіторська заборгованість КП «Теплопостачання міста Одеса» по договору №ТМО-135/18 від 05.05.2018р. на надання послуг з гідравлічних опресувань і заповнення теплових мереж КП «Теплопостачання міста Одеси» за жовтень 2018 року складає 103314,45грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою АТ «Одеська ТЕЦ» №03/01-1721 від 16.12.2020р. Таким чином, з відповідача належить до стягнення сума основного боргу по договору №ТМО-135/18 від 05.05.2018р. на надання послуг з гідравлічних опресувань і заповнення теплових мереж КП «Теплопостачання міста Одеси» за жовтень 2018 року складає 103314,45грн., що підтверджується договором про часткове відступлення права вимоги №298 від 29.11.2018р. та Актом приймання-передачі від 31.10.2018р.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач, на підставі п. 5.4. договору нарахував останньому пеню у сумі 6014,88грн. та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у сумі 33626,66грн. та інфляційні втрати у сумі 84841,47грн.
Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 103314,42грн. основного боргу, 6014,88грн. пені, 84841,47грн. інфляційних втрат, 33626,66грн. 3% річних.
У відзиві на позовну заяву відповідач визнав суму основного боргу у повному обсязі у сумі 103314,42грн.
Відповідач заперечує проти здійсненого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат та надає контррозрахунок згідно якого інфляційні втрати становлять 55634,06грн., а 3% річних становлять 29577,85грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить зменшити розмір пені та 3% річних на 90% посилаючись на скрутне фінансове становище основним фактором якого є: економічно необґрунтовані тарифи на теплову енергію та послуги теплопостачання, які відшкодовують менш ніж 80 % фактичної собівартості; несвоєчасне відшкодування різниці в тарифах для населення та відсутність механізму погашення різниці в тарифах ;ля споживачів бюджетної та промислової сфери; наслідок дії Постанови Кабінету міністрів від 18.07.2014р. №217 «Про затвердження порядку розподілу коштів, що одходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для розрахунків з гарантованим постачальником природного газу», на підставі якої з рахунку КП «ТМО» поденно списується на користь НАК «Нафтогаз України», ПАТ «Одеська ТЕЦ», ПАТ «Одесагаз» та ПАТ «Укртрансгаз» близько 85% надходжень від споживачів теплової енергії, у зв'язку з чим підприємство запишається без оборотних коштів та можливості здійснити виплату заробітної плати, оплату обов'язкових платежів до бюджету, у тому числі за спожиту електроенергію, водопостачання та водовідведення та всі інші платежі ля забезпечення технологічного процесу, особливо в міжопалювальний період. Таким чином КП «ТМО» не вправі самостійно розпоряджатись всіма коштами, що сплачуються споживачами.
Крім того відповідач просить застосувати спеціальну позовну давність до вимог про стягнення пені у сумі 6014,88грн.
У відповіді на відзив відповідача позивач зазначає, що здійснюючи контрозрахунок інфляційних втрат за період з 05.05.2018р. по 30.11.2018р. відповідачем не враховано показник індексу інфляції за листопад 2018р., в наслідок чого сума інфляційних втрат за даний період, за підрахунками відповідача, є значно меншою. Сума заборгованості, на яку необхідно здійснити нарахування інфляційних втрат, за період з 05.05.2018р. по 30.11.2018р., складає 1589025,32грн. Розрахунок інфляційних втрат здійснюється наступним чином: 1589025,32грн. (сума боргу) х 1.04347570 (сумарний індекс інфляції за період з 05.05.2018р. по 30.11.2018р.) - 1589025,32грн. (сума боргу) = 69083,99грн. Тобто розрахунок інфляційних втрат за період з 05.05.2018р. по 30.11.2018р., здійснений позивачем в позовній заяві, є вірним. Здійснюючи контрозрахунок інфляційних втрат за період з 01.12.2018р. по 30.11.2020р. відповідачем не враховано до суми боргу на, яку здійснюється нарахування інфляційних втрат, сума інфляційних втрат за попередні періоди. Тобто, сума заборгованості, на яку необхідно здійснити нарахування інфляційних втрат, за період з 01.12.2018р. по 30.11.2020р., складає 172398,43грн. (103314,45грн. (сума заборгованості) + 69 083,99 грн. (сума інфляційних втрат за попередній період). Аналогічна позиція, щодо включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, на яку здійснюється нарахування інфляційних втрат за наступні періоди, викладена у Постановах Верховного Суду у справах №916/190/18, №905/600/18, №905/21/19. Розрахунок інфляційних втрат здійснюється наступним чином: 172398,40грн. (сума боргу з включенням інфляційних збитків попереднього періоду) х 1,09140155 (сумарний індекс інфляції за період з 05.05.2018р. по 30.11.2018р.)- 172398,40грн. (сума боргу з включенням інфляційних збитків попереднього періоду) = 15757,48грн. Тобто розрахунок інфляційних втрат за період з 01.12.2018р. по 30.11.2020р., здійснений позивачем в позовній заяві, є вірним. Таким чином, загальна сума інфляційних втрат складає 84 841,47 грн., в тому числі: за період з 05.05.2018р. по 30.11.2018р. - 69 083,99грн., за період з 01.12.2018р. по 30.11.2020р. - 15757,48грн.
Щодо зменшення пені позивач заперечує та вказує, що укладаючи договір №ТМО - 135/18, відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі, погодився на умови виконання договірних зобов'язань, в тому числі і щодо нарахування пені, у разі невиконання замовником у мов договору. У відзиві на позовну заяву, обґрунтовуючи прохання про зменшення розміру пені, відповідач посилається на важке матеріальне становище, економічно необґрунтовані тарифи на теплову енергію, низку відкритих виконавчих проваджень, боржником в яких є КП «Теплопостачання м. Одеси» та Постанову Кабінету міністрів України від 18.07.2014р. №217 «Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для розрахунків з гарантованим постачальником природного газу», відповідно до якого здійснюється розподіл коштів, які надходять на рахунки КП «Теплопостачання м. Одеси». Тобто, брак коштів у відповідача - є головною причиною невиконання зобов'язання за оговором.
Щодо зменшення 3% річних позивач вказує, що нараховані 3% річних за своєю правовою природою не відносяться до штрафних санкцій, тому зменшення їхнього розміру, відповідно до ст.233 ГК України, не є можливим. Що ж стосується посилань відповідача на практику Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020р. у справі №902/417/18, то слід зазначити, що дана постанова не є релевантною обставинам, зазначеним у даній позовній заяві, оскільки правові висновки, зазначені у справі №902/417/18 стосуються відмови у стягненні відсотків річних, з підстав того, що відсотки, передбачені умовами договору (пункт 5.5), за своєю правовою природою відносяться до пені, оскільки цим пунктом сторони фактично погодили відповідальність за прострочення зобов'язання зі сплати товару, а не розмір відсотків як плати за користування грошовими коштами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Судом встановлено, що 05.05.2018р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №ТМО-135/18 на надання послуг з гідравлічних опресувань і заповнення теплових мереж КП “Теплопостачання міста Одеси” відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу у 2018 році послуги згідно ДК 021:2015 "1630000-3 - Послуги з технічного огляду та випробувань (гідравлічні випробування та заповнення теплових мереж КП«ТМО») відповідно до графіка гідравлічних опресовувань теплових мереж, які погоджені Сторонами, та є невід'ємними частинами договору, а відповідач - прийняти і оплатити такі послуги. Гідравлічні випробування і заповнення теплових мереж відповідача проводяться за заявкою останнього згідно графіку поетапних опресовувань та з урахуванням початку опалювального сезону.
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч.ч. 1,4 ст.191 Господарського кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
У відзиві на позовну заяву відповідачем було визнано суму основного боргу у повному обсязі у розмірі 103314,42грн.
За таких обставин, враховуючи, що визнання відповідачем позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 103314,42грн. не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 103314,42грн. основного боргу.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 6014,88грн. слід зазначити наступне.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Умовами договору, а саме п. 5.4. договору сторони встановили, що у разі невиконання Замовником умов п. 3.3. договору Замовник зобов'язаний оплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 6014,88грн. за період з 01.04.2019р. по 30.05.2019р., вважає його вірним.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить зменшити розмір пені на 90%.
В обґрунтування зменшення пені відповідач посилається на посилаючись на скрутне фінансове становище основним фактором якого є: економічно необґрунтовані тарифи на теплову енергію та послуги теплопостачання, які відшкодовують менш ніж 80 % фактичної собівартості; несвоєчасне відшкодування різниці в тарифах для населення та відсутність механізму погашення різниці в тарифах ;ля споживачів бюджетної та промислової сфери; наслідок дії Постанови Кабінету міністрів від 18.07.2014р. №217 «Про затвердження порядку розподілу коштів, що одходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для розрахунків з гарантованим постачальником природного газу», на підставі якої з рахунку КП «ТМО» поденно списується на користь НАК «Нафтогаз України», ПАТ «Одеська ТЕЦ», ПАТ «Одесагаз» та ПАТ «Укртрансгаз» близько 85% надходжень від споживачів теплової енергії, у зв'язку з чим підприємство запишається без оборотних коштів та можливості здійснити виплату заробітної плати, оплату обов'язкових платежів до бюджету, у тому числі за спожиту електроенергію, водопостачання та водовідведення та всі інші платежі ля забезпечення технологічного процесу, особливо в міжопалювальний період. Таким чином КП «ТМО» не вправі самостійно розпоряджатись всіма коштами, що сплачуються споживачами.
Позивач проти зменшення пені заперечує посилаючись на укладаючи договір №ТМО - 135/18, відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі, погодився на умови виконання договірних зобов'язань, в тому числі і щодо нарахування пені, у разі невиконання замовником у мов договору. У відзиві на позовну заяву, обґрунтовуючи прохання про зменшення розміру пені, відповідач посилається на важке матеріальне становище, економічно необґрунтовані тарифи на теплову енергію, низку відкритих виконавчих проваджень, боржником в яких є КП «Теплопостачання м. Одеси» та Постанову Кабінету міністрів України від 18.07.2014р. №217 «Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для розрахунків з гарантованим постачальником природного газу», відповідно до якого здійснюється розподіл коштів, які надходять на рахунки КП «Теплопостачання м. Одеси». Тобто, брак коштів у відповідача - є головною причиною невиконання зобов'язання за договором.
В подальшому під час розгляду справи відповідач просив відмовити у позовних вимогах про стягнення пені у сумі 6014,88грн.
Під час розгляду справи відповідач звернувся до суду із клопотанням про застосування спеціального строку позовної давності до вимог про стягнення пені у сумі 6014,88грн.
Суд, розглянувши заяву відповідача про застосування спеціального строку позовної давності до вимог про стягнення пені у сумі 6014,88грн. зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Статтею 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦКУ, продовжуються на строк дії такого карантину.
24.04.2021р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №405, якою продовжено дію надзвичайної ситуації та загальнонаціонального карантину на території України до 30.06.2021р.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про застосування спеціального строку позовної давності до вимог про стягнення пені у сумі 6014,88грн.
Таким чином з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 6014,88грн.
Щодо стягнення з відповідача 33626,66грн. 3% річних, 84841,47грн. інфляційних втрат слід зазначити наступне.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вирішуючи питання про наявність вини як умови застосування відповідальності, передбаченої ст.625 Цивільного кодексу України, слід враховувати особливість правової природи цієї відповідальності. Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Отже, відповідач не вчинив всі залежні від нього дії для належного виконання умов договору в частині оплати вартості природного газу.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 33626,66грн. за період з 05.05.2018р. по 30.11.2018р. на суму заборгованості у розмірі 1589025,32грн. та за період з 01.12.2019р. по 30.11.2020р. на суму заборгованості у розмірі 103314,45грн., наданий відповідачем контррозрахунок 3% річних у сумі 29577,85грн. за період з 05.05.2018р. по 30.11.2020р. та за період з 01.12.2019р. по 30.11.2020р. та здійснивши власний розрахунок, суд зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 28924,83грн. за період з 08.06.2018р. по 28.11.2018р. на суму заборгованості у розмірі 1589025,32грн. та за період з 01.12.2018р. по 30.11.2020р. на суму заборгованості у розмірі 103314,45грн., оскільки відповідно до акту приймання-передачі послуг з гідравлічних опресувань та заповнення теплових мереж за червень 2018р. позивач надавав послуги з 08.06.2018р. по 26.06.2018р. у зв'язку з чим період нарахування 3% річних починається з 08.06.2018р.
Крім того, 29.11.2018р. було укладено договір №298 про часткове відступлення права вимоги за яким відступлене право вимоги шляхом зарахування заборгованості КП «Теплопстачання міста Одеси» за договором №ТМО-135/18 на надання послуг з гідравлічних опресувань і заповнення теплових мереж КП «Теплопостачання міста Одеси» від 05.05.2018р. зі сплати послуг з гідравлічних випробувань і заповнення теплових мереж КП «Теплопостачання міста Одеси» за червень- жовтень 2018 року на суму 2259727,46грн. без ПДВ., таким чином період нарахування 3% річних на суму заборгованості у розмірі 1589025,32грн. закінчився 28.11.2018р.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить зменшити розмір 3% річних на 90%.
В обґрунтування зменшення розміру 3% річних відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. по справі №902/417/18.
Позивач проти зменшення 3% річних заперечує посилаючись на те, що нараховані 3% річних за своєю правовою природою не відносяться до штрафних санкцій, тому зменшення їхнього розміру, відповідно до ст.233 ГК України, не є можливим. Що ж стосується посилань відповідача на практику Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020р. у справі №902/417/18, то слід зазначити, що дана постанова не є релевантною обставинам, зазначеним у даній позовній заяві, оскільки правові висновки, зазначені у справі №902/417/18 стосуються відмови у стягненні відсотків річних, з підстав того, що відсотки, передбачені умовами договору (пункт 5.5), за своєю правовою природою відносяться до пені, оскільки цим пунктом сторони фактично погодили відповідальність за прострочення зобов'язання зі сплати товару, а не розмір відсотків як плати за користування грошовими коштами.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020р. по справі №902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Як вірно вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. по справі №902/417/18 виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення 3% річних зазначає, що 3% річних, нараховані судом не є неспівмірним заявленим до стягнення позивачем сум у позовній заяві.
Зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. по справі №902/417/18 вбачається, що зменшення розміру 3% річних є правом суду, а не обов'язком.
У даному випадку, враховуючи принцип справедливості відносно як позивача так і відповідача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних на 90%.
Враховуючи викладене, сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 28924,83грн.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 84841,47грн. за період з 05.05.2018р. по 30.11.2020р. та за період з 01.12.2019р. по 30.11.2020р., наданий відповідачем контррозрахунок інфляційних втрат у сумі 55634,06грн. за період з 05.05.2018р. по 30.11.2020р. та за період з 01.12.2019р. по 30.11.2020р. та здійснивши власний розрахунок, суд зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у сумі 78527,09грн.
Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Акціонерного товариства “Одеська ТЕЦ” підлягають задоволенню в частині стягнення з Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси” 103314,42грн. основного боргу, 6014,88грн. пені, 28924,83грн. 3% річних, 78527,09грн. інфляційних втрат, у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства “Одеська ТЕЦ” до відповідача Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси” про стягнення 6314,34грн. індексу інфляції, 4701,77грн. 3% річних судом відмовлено.
Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3551,72грн. покласти на відповідача, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 165,24грн. покласти на позивача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Акціонерного товариства “Одеська ТЕЦ” до відповідача Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси” про стягнення 231957,04грн. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси” (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1Б, код ЄДРПОУ 34674102) на користь Акціонерного товариства “Одеська ТЕЦ” (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29, код ЄДРПОУ 05471158) 103314,42грн. основного боргу, 6014,88грн. пені, 28924,83грн. 3% річних, 78527,09грн. інфляційних втрат, 3551,72грн. судового збору.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
3. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства “Одеська ТЕЦ” до відповідача Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси” про стягнення 6314,34грн. індексу інфляції, 4701,77грн. 3% річних - відмовити.
4. Судовий збір у сумі 165,24грн. покласти на позивача.
Повне рішення складено 20 травня 2021 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.В. Степанова