65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"11" травня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3179/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.
при секретарі судового засідання Левшиній І.М.
за участю представників сторін:
від прокурора: Богатир В.К. за довіреністю;
від позивачів: Міністерства оборони України: Дубчак Д.В. згідно наказу;
Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника військового прокурора Херсонського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк-Південь» про стягнення 273921,36грн.
Заступник військового прокурора Херсонського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк-Південь» про стягнення 273921,36грн.
В обґрунтування позовних вимог Заступник військового прокурора Херсонського гарнізону Південного регіону України посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Маяк-Південь» умов укладеного між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Херсона та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маяк-Південь» договору №1371 від 11.04.2019р. про відшкодування витрат за теплопостачання, наданого у процесі організації послуг з харчування особового складу Збройних Сил України.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.11.2020р. відкрито провадження у справі №916/3179/20, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.12.2020р. о 11:20.
В підготовчому засіданні від 15.12.2020р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 12.01.2021р. о 11:00, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.12.2020р. повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.
В підготовчому засіданні від 12.01.2021р. було оголошено перерву на 02.02.2021р. о 12:15, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.01.2020р. повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.
В підготовчому засіданні від 02.02.2021р. Міністерство оборони України звернулося до суду з клопотанням про продовження строку підготовчого провадження.
В підготовчому засіданні від 02.02.2021р. було оголошено перерву на 02.03.2021р. о 12:50, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.02.2021р. повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.02.2021р. клопотання Міністерства оборони України про продовження строку підготовчого провадження задоволено та продовжено строк підготовчого провадження по справі №916/3179/20 на 30 днів.
В підготовчому засіданні від 02.03.2021р. було оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.03.2021р. закрито підготовче провадження у справі №916/3179/20, призначено справу до розгляду по суті на 18.03.2021р. о 11:40 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.
В судовому засіданні від 18.03.2021р. було оголошено перерву на 06.04.2021р. о 11:40, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.03.2021р. повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.
В судовому засіданні від 06.04.2021р. було оголошено перерву на 20.04.2021р. о 12:15, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.04.2021р. повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.
В судовому засіданні від 20.04.2021р. було оголошено перерву на 27.04.2021р. о 12:50, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.04.2021р. повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.
В судовому засіданні від 27.04.2021р. було оголошено перерву на 11.05.2021р. о 10:30, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.04.2021р. повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.
В судовому засіданні від 11.05.2021р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/3179/20.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та позивача, суд встановив:
11.04.2019р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Херсона (позивач, Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маяк-Південь» (відповідач, Сторона 2) було укладено договір №1371 від 11.04.2019р. про відшкодування витрат за теплопостачання, наданого у процесі організації послуг з харчування особового складу Збройних Сил України (далі договір) відповідно до умов якого Сторона 1 забезпечує Сторону 2 тепловою енергією, необхідною для надання Стороною 2 послуг з харчування особового складу Збройних Сил України, Міністерству Оборони України. Сторона 2 відшкодовує Стороні 1 витрати на постачання теплової енергії, спожитої в процесі організації послуг з харчування, що надаються на підставі Договору від 17.01.2019р. №286/2/19/1 про закупівлю послуги з організації харчування (55320000-9) (послуги з харчування (годування), забезпечення продуктами харчування особового складу (штатних тварин) військових частин (установ) Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах у зонах відповідальності оперативних командувань за місцем постійної дислокації, для кожної військової частини.
Відповідно до п.п. 6.1., 6.2., 6.4. - 6.7 договору облік теплової енергії, спожитої Стороною 2, здійснюється згідно засобів обліку. У разі відсутності засобів обліку обсяг та розрахунок витрат на постачання теплової енергії здійснюється Стороною 1, на підставі КТМ 204 Україна 244-94 (за формулою 5.21 ст. 62 пропорційно внутрішньому об'єму приміщень, якими користується Сторона 2 та фактичній середній температурі зовнішнього повітря за відповідний місяць. Розрахунок вартості послуг здійснюється шляхом помноження розрахункового обсягу теплової енергії на вартість 1 Гкал з ПДВ для відповідної військової частини. У випадку встановлення Сторонами факту неналежного надання послуг з теплові розрахунок обсягу теплової енергії здійснюється Стороною 1 па підставі КТМ 204 Україна 244-94 (за формулою 5.21 ст. 62) з урахуванням середньої температури у приміщенні користується Сторона 2 за відповідний місяць. У разі встановлення засобів обліку за рахунок Сторони 2, встановлені засоби залишаються у власності Сторони 2 та знаходяться на її обслуговуванні. На підставі розрахунків та/або показів засобів обліку теплової енергії оформлюються такі документи: рахунок-фактура: акт виконаних робіт: акт показників лічильників військовій частині окремо), акт звірки розрахунків. Щомісячно, до 10 числа місяця наступного за розрахунковим. Сторона 1 та Сторона 2 складають і підписують акт виконаних робіт у двох примірниках. Щомісячно, до 10 числа місяця наступного за розрахунковим Сторона 1 виставляє Стороні 2 рахунок-фактуру. акт виконаних робіт, які є підставою для проведення розрахунку по даному договору. Сторона 1 надає Стороні 2 теплову енергію за тарифами згідно вартості зазначеної у Додатку 2. Тариф підлягає зміні, якщо його затверджено встановленими відповідними органами. Інформацію про зміну тарифу та підстави зміни надаються Стороною 1 на адресу Сторони 2 протягом 10 днів з дня такої інформації.
Згідно пп.4.2.1. п.4.2. договору за порушення термінів відшкодування вартості спожитої теплової енергії Сторона 2 сплачує Стороні 1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення за кожен день прострочення платежу враховуючи день фактичної оплати. Розмір пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком. Оплата пені (неустойки) та відшкодування завданих збитків не звільняє Сторону 2 від виконання взятих на себе зобов'язань за договором.
Пунктом 9.1. договору сторони встановили, що договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2019 року включно, а у частині проведення розрахунків - до їх повного виконання Сторонами.
Як вказує прокурор, з метою виконання приписів умов договору і здійснення своєчасної оплати за договором, КЕВ м. Херсона надсилалися на адресу ТОВ «Маяк-Південь» акти виконаних робіт, рахунки та акти звірки заборгованості за виконані роботи по теплопостачанню. Проте, незважаючи на отримання вищезазначених рахунків, відповідач порушив умови договору, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед КЕВ м. Херсона. З метою досудового врегулювання спору, КЕВ м. Херсона на адресу відповідача неодноразово направлялися претензії щодо сплати заборгованості від 26.02.2020р. №454, від 25.03.2020р. №627 та від 24.04.2020р. №882 які були отримані відповідачем, що підтверджується наданими до позовної заяви доказами. Зважаючи на викладене, станом на 13.10.2020р. фактичні збитки, понесені державою внаслідок порушення ТОВ «Маяк-Південь» взятих на себе зобов'язань зa договором становлять 246909,31грн.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати теплової енергії, позивачем, на підставі пп.4.2.1. п.4.2. нараховано відповідачу пеню у розмірі 22496,15грн. та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 3% річних у сумі 4515,90грн.
Враховуючи викладене, прокурор просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 246909,31грн. основного боргу, 22496,15грн. пені та 4515,90грн. 3% річних.
Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що укладений між сторонами договір є, по суті, договором на постачання теплової енергії (купівлі-продажу теплової енергії). Відповідно до ст. 23 Закону України «Про теплопостачання», господарська діяльність виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню порядку, встановленому законом. Відповідно до положень ст. 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягає зокрема, господарська діяльність виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, крім виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за нерегульованим тарифом. Разом з тим, спеціальним законом у сфері теплопостачання, а саме Законом України "Про теплопостачання", не передбачена можливість провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за нерегульованим тарифом. При цьому положеннями ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" від 01.06.2011р. №869 затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, який визначає механізм формування зазначених тарифів для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі транспортування) та постачання, надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води (далі - Порядок). При цьому згідно з положеннями пункту 3 Порядку він не застосовується під час формування тарифів на виробництво теплової енергії теплоелектроцентралями, тепловими електростанціями, атомними електростанціями, когенераційними установками та установками, що використовують нетрадиційні або відновлювані джерела енергії. Таким чином, діючим законодавством не визначені основні правові, економічні та організаційні засади діяльності, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням теплової енергії за нерегульованим тарифом.
Відповідач зазначає, що відповідно до ст. 9 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензіат зобов'язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності, а здобувач ліцензії для одержання - відповідати ліцензійним умовам. Також, Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 10.08.2012р. №276, Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 10.08.2012р. №277, Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 10.08.2012р. №278, встановлені організаційні, кваліфікаційні, технологічні та спеціальні (особливі) вимоги провадження господарської діяльності вищевказаних видів діяльності. Таким чином, провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється суб'єктом господарської діяльності відповідно до ліцензій, отриманих на кожний із зазначених видів господарської діяльності.
Як вказує відповідач, відповідно до Положення про КЕВ м. Херсона, основними видами господарської діяльності КЕВ м. Херсона є: 32.30 - постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; 36.00 - забір, очищення та постачання води; 41.10 - організація будівництва будівель; 43.11 - знесення; 43.12 - підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.21 - електромонтажні роботи; 43.21 - монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиційонування; 43.29 - інші будівельно-монтажні роботи;
Відповідач наполягає на оому, що претензії від 25.03.2020р. та 24.04.2020р. складені із грубим порушенням вимог статті 222 ГК України, оскільки не містять доказів, що підтверджують обставини, на підставі яких пред'явлено претензію; строки виконання вимог встановлені значно менші ніж передбачено вказаною статтею.
Також відповідач стверджує, що прокурор жодним чином не обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора з огляду на наступне. В позовній заяві прокурор зазначає, що підставою для звернення до суду із позовною заявою послугувало зволікання Міністерством оборони України та КЕВ м. Херсона у вжитті відповідних заходів щодо усунення порушень законодавства, спрямованих на стягнення з відповідача завданих державі збитків, пов'язаних з оплатою державної вартості теплової енергії, спожитої ТОВ «Маяк-Південь» в процесі надання послуг з харчування військовими частинами. Як вбачається з поданих до суду разом із позовною заявою документів, прокурором 04.08.2020р. в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" було повідомлено Міністерство оборони України про прийняте рішення щодо направлення до суду позовної заяви для захисту інтересів держави в особі МОУ та КЕВ м. Херсона. Враховуючи те, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про збройні сили України», Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, то у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Отже, Міністерство оборони України є уповноваженим органом, який здійснює функції держави у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У своїх поясненнях прокурор зазначає, що відзив на позовну заяв підписаний невстановленою особою Ричковим М.Ю. яка не тільки не має правових підстав для представлення інтересів TOB «Маяк-Південь», а й взагалі не надала будь-якої підтверджуючої документації стосовно подання на адресу суду документу. Громадянином ОСОБА_1 взагалі не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б однозначно підтверджували можливість вчинення вказаною особою, котра не входить до складу вказаного товариства, юридично значимих дій щодо представництва інтересів ТОВ «Маяк-Південь». З метою встановлення процесуальних підстав для представництва відповідача Ричковим М.Ю., Військовою прокуратурою Херсонського гарнізону Південного регіону України проведено моніторинг відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за результатами проведення якого Ричкова М.Ю. не виявлено не тільки в якості уповноваженої особи ТОВ «Маяк-Південь», а й взагалі. В той же час, за інформацією, розмішеною в Єдиному Реєстрі Адвокатів України, зазначена вище особа можливо є Ричковим Максимом Юрійовичем - практикуючим адвокатом з м. Одеси, що знаходиться в логічному взаємозв'язку з фактичним місцезнаходженням ТОВ «Маяк-Південь» по вул. Бреуса 26/2 з індексним номером 65074. Проте, навіть у даному випадку представником відповідача Ричковим М.Ю. не надано вичерпних доказів, встановлених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджують можливість вчинення вказаною особою юридично значимих дій щодо представництва інтересів ТОВ «Маяк-Південь». Крім того вказаний відзив на позов надісланий прокурору та наданий до суду з порушенням строків для подання відзиву на позов встановлених ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Стосовно посилань Ричкова М.Ю. щодо забезпечення КЕВ м. Херсона тепловою енергією ТОВ «Маяк-Південь» прокурор вказує, що відповідач, керуючись імперативними приписами п. 1.2. договору, зобов'язався відшкодовувати КЕВ м. Херсона витрати на постачання теплової енергії, спожитої у процесі організації послуг з харчування, що надаються на підставі договору від 17.01.2019р. №286/2/19/1 про закупівлю послуги з організації харчування (55320000-9) (послуги з харчування (годування), забезпечення продуктами харчування особового складу (штатних тварин) військових частин (установ) Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах у зонах відповідальності оперативних командувань за місцем постійної дислокації) для кожної військової частини. Вказаний пункт договору знаходиться в чіткому структурному взаємозв'язку з нормами Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказу Міністра оборони України №448 від 03.07.2013р. (далі - Положення № 448) якими визначено, що серед основних завдань квартирно-експлуатаційного забезпечення є забезпечення військових частин (органів військового управління) комунальними послугами та енергоносіями, а також здійснення організації квартирно-експлуатаційного забезпечення в особливий період. Крім того, пунктом 8.1 Р. VIII Положення №448 визначено, що військові частини забезпечуються електроенергією, водою, тепловою енергією та природним газом: від власних комунальних установок КЕВ (КЕЧ) і військових частин (електростанцій, водонасосних станцій, котелень); від інших мереж підприємств і організацій за договорами про надання комунальних послуг. Норми договору та Положення №448 знаходяться в логічному взаємозв'язку з приписами Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ м. Херсона, затвердженого наказом командувача Сил логістики Збройних Сил України від 07.12.2019р. №278 (далі - Положення). Зокрема, приписами п. 10 Положення визначено, що основними завданнями КЕВ м. Херсона, окрім іншого, є забезпечення військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, дислокованих у зоні його відповідальності, енергоносіями, комунальними послугами, паливом, пожежним обладнанням, меблями казарменим інвентарем та іншим майном квартирно-експлуатаційної служби, комунальною технікою та механізмами, будівельними матеріалами та інженерним обладнанням для потреб експлуатації та ремонту фондів, контроль за їх використанням. Вказане повністю кореспондується з п. 2.2.2 договору відповідно до якого КЕВ м. Херсона взяв на себе обов'язок своєчасно забезпечувати тепловою енергією об'єкти, прийняті ТОВ «Маяк-Південь» у безоплатне користування на підставі договорів позички, що задіяні у процесі надання послуг згідно із договором про харчування, дотримуючись норм споживання та технічних правил користування.
Щодо посилання відповідача на те, що договір по суті є договором на постачання теплової енергії (купівлі-продажу теплової енергії) є хибною, з огляду наступне. Умовами договору чітко встановлено, що ТОВ «Маяк-Південь» саме відшкодовує КЕВ м. Херсона витрати на постачання теплової енергії, спожитої згаданим підприємством у процесі організації послуг з харчування, що надаються на підставі договору від 17.01.2019р. №286/2/19/1 про закупівлю послуги з організації харчування (55320000-9) (послуги з харчування (годування), забезпечення продуктами харчування особового складу (штатних тварин) військових частин (установ) Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах у зонах відповідальності оперативних командувань за місцем постійної дислокації) для кожної військової частини, що знаходиться в логічному взаємозв'язку з приписами вищевказаного пункту 8.1 Р. VIII Положення № 448. Відповідачем договір про відшкодування вартості витрат на постачання теплової енергії, спожитої останніми в процесі надання послуг з харчування підписаний без зауважень чи заперечень.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до Господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Частина 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору, відтак позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об'єктивно порушені відповідачем, а позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.
Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить Прокурору та Позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Вирішуючи спір, суд має з'ясувати наявність або відсутність порушеного права Позивача та відповідність обраного Прокурором способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві і на підставі цього зробити висновок щодо відмови або задоволення позову.
Підставою для звернення прокурора із позовом до суду стало зволікання Міністерством оборони України у вжитті відповідних заходів щодо усунення порушень законодавства, спрямованих на стягнення з відповідача завданих державі збитків, пов'язаних з оплатою державної вартості теплової енергії, спожитої ТОВ «Маяк-Південь» в процесі надання послуг з харчування військовими частинами.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурором 04.08.2020р. в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" було повідомлено Міністерство оборони України про прийняте рішення щодо направлення до суду позовної заяви для захисту інтересів держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Херсона.
Враховуючи те, що відповідно до ст.3 Закону України «Про збройні сили України», Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, то у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Отже, Міністерство оборони України є уповноваженим органом, який здійснює функції держави у спірних правовідносинах.
Окрім цього, ВП ВС у своєї Постанові від 26.05.2020р. по справі №912/2385/18 уточнив свої правові висновки, викладені у Постанові ВП ВС від 15.10.2019р. по справі №903/129/18; Постановах ВС від 06.02.2019р. по справі №927/246/18; від 16.04.2019р. по справі №910/3486/18; від 16.04.2019р. по справі №925/650/18; від 17.04.2019р. по справі №923/560/18; від 18.04.2019р. по справі №913/299/18; від 13.05.2019р. по справі №915/242/18; від 10.10.2019р. по справі №0440/6738/18 (№ в ЄДРСР 84855502) та відступив від своїх правових висновків, зроблених у Постановах ВС від 17.04.2019р. по справі №923/560/184; від 10.04.2019р. по справі № 909/569/18; від 07.12.2018р. по справі №924/1256/17; від 16.04.2019р. по справі №925/650/18 (№ в ЄДРСР 81268454) зазначивши, що: Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (п.37). Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п.38). Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (п.40).
Таким чином ВП ВС у наведенних пунктах Постанови зробив правовий висновок, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. (п.43).
Отже, з урахуванням наведеного, наявних в матеріалах справи доказів та враховуючи те, що на переконання суду прокурором повністю виконані вимоги ч. 5 ст. 162 ГПК України, суд з урахуванням правового висновку ВП ВС, зробленого в Постанові від 26.05.2020р. по справі 912/2385/18 вважає, що прокурор у цій справі неналежно обґрунтував підстави для здійснення захисту інтересів держави в особі Міністерства оборони України, що полягають у неналежному здійсненні уповноваженим органом Міністерством оборони України захисту інтересів держави.
Враховуючи викладене, посилання відповідача на те, що прокурор жодним чином не обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора судом до уваги не приймаються.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 11.04.2019р. між позивачем Квартирно-експлуатаційним відділом м. Херсона та відповідачем було укладено договір №1371 від 11.04.2019р. про відшкодування витрат за теплопостачання, наданого у процесі організації послуг з харчування особового складу Збройних Сил України відповідно до умов якого позивач КЕВ м. Херсона забезпечує відповідача тепловою енергією, необхідною для надання відповідачем послуг з харчування особового складу Збройних Сил України, Міністерству Оборони України. Відповідач відшкодовує позивачу КЕВ м. Херсона витрати на постачання теплової енергії, спожитої в процесі організації послуг з харчування, що надаються на підставі договору від 17.01.2019р. №286/2/19/1 про закупівлю послуги з організації харчування (55320000-9) (послуги з харчування (годування), забезпечення продуктами харчування особового складу (штатних тварин) військових частин (установ) Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах у зонах відповідальності оперативних командувань за місцем постійної дислокації, для кожної військової частини.
Посилання відповідача на те, що договір по суті є договором на постачання теплової енергії (купівлі-продажу теплової енергії) судом до уваги не приймається входячи з наступного.
Умовами договору встановлено, що ТОВ «Маяк-Південь» саме відшкодовує КЕВ м. Херсона витрати на постачання теплової енергії, спожитої згаданим підприємством у процесі організації послуг з харчування, що надаються на підставі договору від 17.01.2019р. №286/2/19/1 про закупівлю послуги з організації харчування (55320000-9) (послуги з харчування (годування), забезпечення продуктами харчування особового складу (штатних тварин) військових частин (установ) Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах у зонах відповідальності оперативних командувань за місцем постійної дислокації) для кожної військової частини, що знаходиться в логічному взаємозв'язку з приписами пункту 8.1 Р. VIII Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказу Міністра оборони України №448 від 03.07.2013р. якими визначено, що серед основних завдань квартирно-експлуатаційного забезпечення є забезпечення військових частин (органів військового управління) комунальними послугами та енергоносіями, а також здійснення організації квартирно-експлуатаційного забезпечення в особливий період.
Пунктом 8.1 Р. VIII Положення №448 визначено, що військові частини забезпечуються електроенергією, водою, тепловою енергією та природним газом: від власних комунальних установок КЕВ (КЕЧ) і військових частин (електростанцій, водонасосних станцій, котелень); від інших мереж підприємств і організацій за договорами про надання комунальних послуг. Норми договору та Положення №448 знаходяться в логічному взаємозв'язку з приписами Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ м. Херсона, затвердженого наказом командувача Сил логістики Збройних Сил України від 07.12.2019р. №278 (далі - Положення). Зокрема, приписами п. 10 Положення визначено, що основними завданнями КЕВ м. Херсона, окрім іншого, є забезпечення військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, дислокованих у зоні його відповідальності, енергоносіями, комунальними послугами, паливом, пожежним обладнанням, меблями казарменим інвентарем та іншим майном квартирно-експлуатаційної служби, комунальною технікою та механізмами, будівельними матеріалами та інженерним обладнанням для потреб експлуатації та ремонту фондів, контроль за їх використанням.
Вказане повністю кореспондується з п. 2.2.2 договору відповідно до якого КЕВ м. Херсона взяв на себе обов'язок своєчасно забезпечувати тепловою енергією об'єкти, прийняті ТОВ «Маяк-Південь» у безоплатне користування на підставі договорів позички, що задіяні у процесі надання послуг згідно із договором про харчування, дотримуючись норм споживання та технічних правил користування.
Відповідно до п.п. 6.1., 6.2., 6.4. - 6.7 договору облік теплової енергії, спожитої Стороною 2, здійснюється згідно засобів обліку. У разі відсутності засобів обліку обсяг та розрахунок ви трат на постачання теплової енергії здійснюється Стороною 1, на підставі КТМ 204 Україна 244-94 (за формулою 5.21 ст. 62 пропорційно внутрішньому об'єму приміщень, якими користується Сторона 2 та фактичній середній температурі зовнішнього повітря за відповідний місяць. Розрахунок вартості послуг здійснюється шляхом помноження розрахункового обсягу теплової енергії на вартість 1 Гкал з ПДВ для відповідної військової частини. У випадку встановлення Сторонами факту неналежного надання послуг з теплові розрахунок обсягу теплової енергії здійснюється Стороною 1 па підставі КТМ 204 Україна 244-94 (за формулою 5.21 ст. 62) з урахуванням середньої температури у приміщенні користується Сторона 2 за відповідний місяць. У разі встановлення засобів обліку за рахунок Сторони 2, встановлені засоби залишаються у власності Сторони 2 та знаходяться на її обслуговуванні. На підставі розрахунків та/або показів засобів обліку теплової енергії оформлюються такі документи: рахунок-фактура: акт виконаних робіт: акт показників лічильників військовій частині окремо), акт звірки розрахунків. Щомісячно, до 10 числа місяця наступного за розрахунковим. Сторона 1 та Сторона 2 складають і підписують акт виконаних робіт у двох примірниках. Щомісячно, до 10 числа місяця наступного за розрахунковим Сторона 1 виставляє Стороні 2 рахунок-фактуру. акт виконаних робіт, які є підставою для проведення розрахунку по даному договору. Сторона 1 надає Стороні 2 теплову енергію за тарифами згідно вартості зазначеної у Додатку 2. Тариф підлягає зміні, якщо його затверджено встановленими відповідними органами. Інформацію про зміну тарифу та підстави зміни надаються Стороною 1 на адресу Сторони 2 протягом 10 днів з дня такої інформації.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за отриману теплову енергію не розрахувався у повному обсязі у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 246909,31грн. за період з листопада 2019 року по березень 2020 року.
Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
Умовами договору сторони передбачили, що відшкодування за спожиту теплову енергію здійснюється на підставі виставлених рахунків-фактур та актів виконаних робіт.
Під час розгляду справи відповідач не надав належних доказів того, що у нього відсутні підстави для відшкодування позивачу вартості спожитої теплової енергії.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість по відшкодуванню за теплову енергію у сумі 246909,31грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 22496,15грн. слід зазначити наступне.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Підпунктом 4.2.1. п.4.2. договору сторони встановили, що за порушення термінів відшкодування вартості спожитої теплової енергії Сторона 2 сплачує Стороні 1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення за кожен день прострочення платежу враховуючи день фактичної оплати. Розмір пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком. Оплата пені (неустойки) та відшкодування завданих збитків не звільняє Сторону 2 від виконання взятих на себе зобов'язань за договором.
Суд, перевіривши наданий прокурором розрахунок пені у сумі 22496,15грн. за період з 01.01.2020р. по 13.10.2020р. та здійснивши власний розрахунок, зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 22434,69грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 4515,90грн. слід зазначити наступне.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 4515,90грн. за період з 01.01.2020р. по 13.10.2020р. та здійснивши власний розрахунок, зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 4503,26грн.
Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Заступника військового прокурора Херсонського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона до Товариства з обмеженою відповідальністю “Маяк-Південь” підлягають частковому задоволенню у сумі 273847,26грн. з яких 246909,31грн. основного боргу, 22434,69грн. пені, 4503,26грн. 3% річних, у позовних вимогах про стягнення 12,64грн. 3% річних та 61,46грн. пені судом відмовлено.
Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 4107,57грн. покласти на відповідача, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1,25грн. покласти на прокуратуру пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Заступника військового прокурора Херсонського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Маяк-Південь” про стягнення 273921,36грн. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Маяк-Південь” (68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Лазурна, 5, кв.11, код ЄДРПОУ 40677881) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона (73008, м. Херсон, вул. Чкалова, 37, код ЄДРПОУ 08294952) 246900,31грн. основного боргу, 22434,69грн. пені, 4503,26грн. 3% річних.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Маяк-Південь” (68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Лазурна, 5, кв.11, код ЄДРПОУ 40677881) на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11, код ЄДРПОУ 38296363, банк одержувача - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, рахунок UA208201720343170001000082762) 4107,57грн. судового збору.
Накази видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
4. У позовних вимогах Заступника військового прокурора Херсонського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Маяк-Південь” про стягнення 12,64грн. 3% річних та 61,46грн. пені - відмовити.
5. Судові витрати у сумі 1,25грн. покласти на прокуратуру.
Повне рішення складено 20 травня 2021 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.В. Степанова