18 травня 2021 року Справа № 915/1119/20
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Давченко Т.М.
за участі секретаря Кнауб А.А.,
та представників сторін:
від позивача ? Кривенко М.С. (самопредставництво), адвокат Гайдаржий А.В.,
від відповідача-2 ? Божко В.А.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/1119/20
за позовом об?єднання співвласників багатоквартирного будинку “Дев?ятий квартал”,
вул. Дружби Народів, 52, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002;
вул. Соборна, 12-б, оф. 218, м. Миколаїв, 54017;
до відповідачів:
1) Територіальної громади міста Южноукраїнська в особі Южноукраїнської міської ради,
вул. Дружби Народів, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000;
2) Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради,
вул. Дружби Народів, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000;
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нерухомим майном та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно
Об?єднанням співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) “Дев?ятий квартал” пред?явлено до Територіальної громади міста Южноукраїнська в особі Южноукраїнської міської ради (далі ? Територіальна громада, Южноукраїнська міськрада) та виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради (далі ? Виконком) позов за такими вимогами:
“1. Усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування та розпорядження приміщенням № 4 та № 5, що знаходяться на першому поверсі житлового будинку за адресою м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів 52, а також блоком вставкою та блоком обслуговування, що знаходяться за адресою м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів 54 шляхом зобов?язання Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради та його структурних підрозділів звільнити:
- приміщення № 4 та № 5, що знаходяться на першому поверсі житлового будинку за адресою м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів 52,
- блок вставку та блок обслуговування, що знаходяться за адресою м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів 54.
1. Скасувати державну реєстрацію права власності на блок вставку та блок обслуговування, що знаходиться за адресою Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вулиця Дружби Народів 54, здійснену 07.10.2016, номер запису про право власності: 16880208;
2. Стягнути із Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради користь позивача судові витрати”.
За такими вимогами ухвалою від 09.09.2020 відкрито провадження в даній справі, вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження, вирішено розглянути справу у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу “COVID-19” та введенням Урядом України протиепідемічних заходів, а також призначено підготовче засідання на 07.10.2020.
Ухвалою від 07.10.2020, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 03.11.2020, проте в указану дату засідання не відбулося у зв?язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, про що сторонам у справі направлені відповідні повідомлення від 30.10.2020.
Ухвалою від 09.11.2020, з урахуванням виправлення в ній описки ухвалою від 23.11.2020, призначено підготовче засідання на 10.12.2020.
Ухвалою від 10.12.2020, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено засідання на 26.01.2021, про що представників сторін повідомлено під звукозапис та під розписку.
Ухвалою від 26.01.2021, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по на 24.02.2021.
Ухвалою від 24.02.2021, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву в засіданні до 25.03.2021, проте в указану дату засідання не відбулося у зв?язку з перебуванням головуючого судді у відрядженні, про що сторонами направлено відповідні повідомлення від 25.03.2021.
Ухвалою від 29.03.2021 призначено справу до розгляду на 20.04.2021.
В судовому засіданні 20.04.2021 оголошено перерву до 18.05.2021.
Позивач зазначає, що спірні приміщення, згідно витягу із проектної документації та свідоцтва про право власності на гуртожиток № 9 від 29.12.2001, були невід'ємними частинами гуртожитку № 9, якому у подальшому надано статус житлового будинку. Протягом усього часу експлуатації гуртожитку № 9, а у подальшому житлових будинків № 52 та 56, цей об?єкт не піддавався реконструкції чи поділу, в результаті яких утворився би окремий нежитловий об?єкт (блок-вставка та блок обслуговування). На думку позивача, викладені обставини свідчать про те, що блок-вставка та блок обслуговування є допоміжними приміщеннями житлових будинків № 52 та 56.
ОСББ “Дев?ятий квартал” наголошує на тому, що спірні приміщення відразу з дати прийняття об?єкту в експлуатацію призначалися для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців і є спільною сумісною власністю власників квартир, розташованих у цих будинках ? так як право спільної сумісної власності на ці приміщення автоматично виникає в силу положень ст. 382 ЦК України та ч. 2 ст. 10 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду у разі приватизації державного житлового фонду”.
Разом із тим, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно вбачається, що 07.10.2016 за відповідачем-1 зареєстроване право власності на окремий об?єкт нежитлової нерухомості ? блок-вставку та блок обслуговування, загальною площею 1901,8 кв.м., за адресою: м. Южноукраїнськ, вулиця Дружби Народів, 54. Відповідач-2 і на даний час продовжує користуватися блоком-вставкою та блоком обслуговування, а також приміщеннями №№ 4, 5 у будинку № 52, де розміщується міський архів.
Позивач стверджує про незаконність указаної вище державної реєстрації права власності, а саме на те, що державний реєстратор при реєстрації права власності на блок-вставку та блок обслуговування відкрив новий розділ та присвоїв реєстраційний номер за відсутності документів, які б свідчили про проведений поділ або виділення гуртожитку № 9 на окремі об?єкти нерухомого майна.
Таке, на думку позивача, суперечить ст. 24 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, ст. 382 ЦК України та ст. 6 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”, порушує право спільної сумісної власності співвласників будинків № 52 та 56 на належне їм майно, а також свідчить про наявність підстав для визнання спірної державної реєстрації незаконною, її скасування та зобов?язання Виконкому звільнити спірні приміщення в порядку ст. 391 ЦК України.
Южноукраїнська міськрада у відзиві від 22.09.2020 позов не визнала, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, з посиланням на те, що об?єкт спору набуто Територіальною громадою законно, ще у 2001 році, відповідно до рішення Виконкому від 06.09.2001 № 352, і цей об?єкт не був призначеним для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, а був об?єктом соціальної інфраструктури, що також підтверджується актом приймання-передачі до комунальної власності Територіальної громади.
Відповідач указує, що об?єкт оскарження з моменту вводу у 1986 році в експлуатацію гуртожитку № 9 не використовувався колишнім балансоутримувачем за його прямим призначенням (блок харчування, блок обслуговування, тощо), а носив таку назву лише відповідно до проектної документації.
На думку відповідача, об?єкт спору не є допоміжними приміщеннями та, як наслідок, не належить на праві спільної сумісної власності співвласникам квартир та нежитлових приміщень у будинках №№ 52, 56 по вулиці Дружби Народів у місті Южноукраїнську, ? а тому оформлення за Територіальною громадою права комунальної власності на об?єкт спору є правомірним.
З огляду на указані вище обставини та те, що запис про право власності у Державному реєстрі не визнано недійсним, нечинним, незаконним, протиправним та не скасовано, Южноукраїнська міськрада вважає, що права позивача в даному випадку не порушені.
ОСББ “Дев?ятий квартал” у відповіді від 05.10.2020 на відзив зазначило, що вважає викладені у відзиві доводи такими, що не відповідають дійсності.
Так, на думку позивача, блок-вставку та блок обслуговування не можна вважати окремим об?єктом, так як спірний об?єкт з моменту проектування, будівництва та введення в експлуатацію гуртожитка № 9 був невід?ємною частиною цього гуртожитка.
Позивач зазначає, що із витягу із проектної документації вбачається, що гуртожиток № 9 складався із: двох житлових корпусів, які у подальшому було переведено у будинки № 52 та № 56; блоку обслуговування, який включав у себе ряд приміщень, призначених для задоволення побутових та житлових потреб мешканців гуртожитку; блоку-вставки, що конструктивно об'єднувала всі інші блоки. На сьогоднішній день, конфігурація об?єкта (колишнього гуртожитку) не змінилася.
Станом на 29.01.2001 (дата оформлення права власності на за відповідачем) була чинною Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об?єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом Держкомбудівництва від 09.06.1998 № 121 (далі ? Інструкція № 121), згідно п. 1.9 якої до об?єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, відносилися, зокрема, житлові і нежитлові будинки, садові будинки, дачі, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках вулиць, площ і провулків під окремими порядковими номерами; належні до вказаних об?єктів допоміжні будівлі та споруди реєструвалися у складі цих об?єктів.
Крім того, згідно п. 4.1 Інструкції № 121 оформлення права власності на об?єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності за зразком, наведеним в додатку 11, місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування у разі, зокрема, виділення окремого будинку зі складу об?єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше будинків (будівель).
За такого, на думку позивача, свідоцтво про право власності від 29.01.2001, оформлене у відповідності до Інструкції № 121, підтверджує, що блок-вставка і блок обслуговування не є окремими об?єктами нерухомого майна і право власності на них зареєстроване у складі гуртожитку № 9, ? оскільки в іншому випадку Виконком мав би оформити окреме свідоцтво про право власності на нерухоме майно, як того вимагає п. 4.1 Інструкції № 121.
Окрім іншого, позивач з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 915/1096/18, зазначив, що з наявних у справі первинних документів вбачається приналежність спірних приміщень до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку і їх фактичне самовільне переобладнання іншими особами з метою використання за іншим функціональним призначенням не змінює правового статусу цих приміщень.
Южноукраїнська міськрада у заяві від 04.01.2021 № 21/02-34/3 просила суд про застосування до позовних вимог у даній справі наслідків спливу строку позовної давності, з посиланням на наступне.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, при зверненні до суду позивач стверджує, що 14.06.2016 йому передано в обслуговування житлові багатоповерхові будинки №№ 52, 56 по вулиці Дружби Народів в місті Южноукраїнську, відповідно до рішення Южноукраїнської міськради від 28.07.2016 № 257; на думку позивача, спірні об?єкти нерухомості є невід?ємними частинами колишнього гуртожитку № 9.
На виконання рішення Южноукраїнської міськради від 28.07.2016 № 257 останньою надано згоду на списання з балансу КП “Житлово-експлуатаційне об?єднання” багатоквартирних будинків та погоджено акти від 14.06.2016 №№ 237, 238 про списання указаних вище багатоквартирних будинків з балансу КП “Житлово-експлуатаційне об?єднання”. В цих актах зазначено, що у списаних будинках є нежитлові приміщення та квартири комунальної форми власності (про що також свідчить витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно), і ці акти погоджені комісією, до складу якої увійшов і голова правління ОСББ “Дев?ятий квартал” Кривенко М.С., про що свідчить його підпис.
З урахуванням викладених обставин, Южноукраїнська міськрада вважає, що позивачу стало відомо про порушення його права саме 14.06.2016; при цьому позов у даній справі подано до Господарського суду Миколаївської області у серпні 2020 року, що свідчить про сплив строку позовної давності у розумінні ч. 4 ст. 267 ЦК України.
ОСББ “Дев?ятий квартал” у додаткових поясненнях від 19.01.2021 зазначило, що вважає заяву Южноукраїнської міськради про застосування до позовних вимог у даній справі строку позовної давності необґрунтованою ? так як в даному випадку заявлено негаторний позов (позов про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном на підставі статті 391 ЦК України). Позивач зазначає, що, згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця майна; така правова позиція відображена у постановах: від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц від 12.06.2019; від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц; від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц; від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18.
Інших документів по суті справі від сторін не надійшло.
Вислухавши представників сторін, які наполягали на доводах, викладених у поданих сторонами відповідних документах по суті справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
У відповідності до акту державної приймальної комісії від 29.10.1986 № 140 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об?єкта прийнято в експлуатацію гуртожиток № 9 з блоком-вставкою та блоком обслуговування; за замістом зазначеного акту до складу новозбудованого гуртожитку не входили будь-які окремі нежитлові приміщення.
Із змісту доданого до позову витягу із проектної документації вбачається, що гуртожиток № 9 складався із: 1) двох житлових корпусів, які у подальшому було переведено у будинки № 52 та № 56; 2) блоку обслуговування, який включав у себе ряд приміщень, призначених для задоволення побутових та житлових потреб мешканців гуртожитку; 3) блоку-вставки, що конструктивно об'єднував усі інші блоки. Доказів того, що на сьогоднішній день конфігурація об?єкта (колишнього гуртожитку) змінилася матеріали справи не містять.
Згідно акту приймання-передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність від 06.09.2001, затвердженого рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 06.09.2001 № 352, зазначений вище гуртожиток № 9, що складається з будинків № 52 та № 56 по вул. Дружби народів, передано у комунальну власність територіальної громади м. Южноукраїнська. Згідно із зазначеним актом загальна площа гуртожитку складає 10107,8 кв.м.; площа допоміжних приміщень ? 2284,8 кв.м. (у тому числі 1142,4 кв.м. підвалів та 1142,4 кв.м. горищ). У вказаному акті також відсутні відомості про наявність у гуртожитку окремих нежитлових приміщень.
Згідно іншого поданого Южноукраїнською міськрадою акту приймання-передачі об?єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність від 06.09.2001, колишній балансоутримувач ВП “ЮУ АЕС” передав у комунальну власність Територіальної громади об?єкт соціальної інфраструктури за адресою: вул. Дружби народів, 52, 56, блок обслуговування та блок-вставка гуртожитку № 9; в акті зазначено, що кількість поверхів блоку обслуговування - 2 поверхи; блоку-вставки ? 1 поверх; площа забудови ? 946, 05 кв.м.; корисна площа ? 716,05 кв.м.; площа допоміжних приміщень об?єкту ? 730,9 кв.м. За твердженнями Южноукраїнської міськради, указаний вище акт затверджений рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 06.09.2001 № 352.
У матеріалах справи міститься подана Южноукраїнською міськрадою архівна копія рішення виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 06.09.2001 № 352, пунктом 1 якого вирішено: “1. Затвердити Акт прийому-передачі до комунальної власності територіальної громади міста Южноукраїнська житлового фонду та об?єктів соціальної інфраструктури ВП “Южно-Українська АЕС” ДП НАЕК “Енергоатом” станом на 01.09.2001”.
Пунктом 6 указаного рішення вирішено: “Відділу комунального майна виконкому Южноукраїнської міської ради забезпечити:
6.1. Прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Южноукраїнська житлового фонду разом з вбудованими та прибудованими нежилими приміщеннями згідно додатку 2-3 та закріпити їх за комунальним підприємством “Житлово-експлуатаційне об?єднання” на праві повного господарського відання.
………..
……6.8. Прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Южноукраїнська об?єктів соціальної інфраструктури згідно з додатком № 10, та закріпити їх за відділом освіти та культури міськвиконкому на праві повного господарського відання”.
До указаного рішення додано копію Акту прийому-передачі до комунальної власності територіальної громади міста Южноукраїнська житлового фонду та об?єктів соціальної інфраструктури ВП “Южно-Українська АЕС” ДП НАЕК “Енергоатом” станом на 01.09.2001 року, затвердженого заступником Міністра палива та енергетики України, Президентом ДП НАЕК “Енергоатом” 01.09.2001.
У додатку № 3 до рішення № 352 “Перелік нежитлових приміщень, що перебували у повному господарському віданні ВП ЮУ АЕС та здавалися в оренду які приймається до комунальної власності територіальної громади міста Южноукраїнськ, та передаються на баланс КП “ЖЕО”, указано, зокрема, про передачу на баланс КП “ЖЕО” приміщень за адресою вул. Дружби народів, 52, 54, 56: “Гуртожиток № 9, 9а, приміщення установи, блок вставка” загальною площею 403,09 кв.м.; “Гуртожиток № 9, 9а, магазин-кухня. Блок вставка” загальною площею 41,9 кв.м.; “Гуртожиток № 9, 9а. Кафе-закусочна. блок обслуговування” загальною площею 65,8 кв.м.; “Гуртожиток № 9, 9а, Прод. магазин. блок обслуговування” загальною площею 60,4 кв.м.; “Гуртожиток № 9, 9а, кафе-бар. блок обслуговування” загальною площею 144,9 кв.м.; “Гуртожиток № 9, 9а, церква, блок обслуговування” загальною площею 444,56 кв.м. (загальна площа переданих приміщень блоку-вставки та блоку обслуговування склала 1160,65 кв.м.).
Додатку № 10 до рішення № 352 матеріали справи не містять.
Із змісту указаного вище рішення від 06.09.2001 № 352 та додатку № 3 до нього вбачається, що передані на баланс КП “ЖЕО” приміщення блоку-вставки та блоку обслуговування гуртожитку № 9 при передачі класифіковані як житловий фонд разом з вбудованими та прибудованими нежилими приміщеннями.
Судом також встановлено, що на підставі рішення від 06.09.2001 № 352 Виконкомом Южноукраїнської міськради видано свідоцтво від 29.12.2001 про право власності на Територіальної громади на гуртожиток № 9 з блок-вставкою та блоком обслуговування, розташований в АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У свідоцтві зазначено, що гуртожиток № 9 в цілому складається з чотирьох будинків, загальною площею 11224,8 кв.м.
Рішенням Виконкому Южноукраїнської міськради від 12.12.2007 № 619: 1) змінено статус будинків №№ 52, 56 по вул. Дружби народів з гуртожитків на житлові будинки; доручено КП “ЖЕО” привести у відповідність до чинного законодавства правовстановлюючі документи; 2) надати списки осіб, які зареєстровані в гуртожитках №9, 9-А по вул. Дружби народів, 52, 56; 3) при видачі свідоцтва на право власності на житло вказувати площу місць загального користування (кухня, балкон, коридор блок-секцій), розподілену пропорційно займаній житловій площі; 4) доручено громадській комісії з житлових питань при виконавчому комітеті Южноукраїнської міської ради розгляд заяв громадян, які зареєстровані у будинках №№ 52, 56 по вул. Дружби народів та наданих ними документів щодо видачі ордерів на займані ними житлові площі.
На підставі указаного вище рішення Виконкому територіальною громадою в особі Южноукраїнської міської ради Миколаївської області оформлено два свідоцтва на право комунальної власності на нерухоме майно:
1) від 09.04.2008 ? про право комунальної власності Територіальної громади на житловий будинок у м. Южноукраїнську по вул. Дружби народів, 52 (загальною площею 5249,2 кв.м., житловою площею 2733,5 кв.м.), до складу якого увійшли нежитлові приміщення загальною площею 237,7 кв.м.;
2) від 11.04.2008 ? про право комунальної власності Територіальної громади на житловий будинок у м. Южноукраїнську по вул. Дружби народів, 56 (загальною площею 5270,9 кв.м., житловою площею 2763,8 кв.м.), до складу якого увійшли нежитлові приміщення загальною площею 186 кв.м.;
Комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації м. Южноукраїнськ 18.04.2008 проведено державну реєстрацію права комунальної власності Територіальної громади на вказані житлові будинки в цілому, про що видано витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.04.2008 №№ 18563640, 18563469.
Доказів видачі інших, ніж указані вище, свідоцтв на право комунальної власності на об?єкти, що входили до складу гуртожитку № 9, матеріали справи не містять.
У подальшому 30.05.2016 зареєстровано ОСББ “Дев?ятий квартал” у складі співвласників житлових будинків №№ 52, 56 по вул. Дружби народів у м. Южноукраїнську; 14.06.2016 указані житлові будинки списані з балансу КП “ЖЕО” відповідно до складених представниками КП “ЖЕО” та ОСББ “Дев?ятий квартал” актів списання від 14.06.2016 №№ 237, 238, погоджених рішенням Южноукраїнської міськради від 28.07.2016 № 257, на підставі якого ОСББ “Дев?ятий квартал” за відповідними актами передано технічну документацію на багатоповерхові житлові будинки.
Позивач звернувся до Виконкому Южноукраїнської міськради з листом від 01.10.2016, зареєстрованим відповідачем-2 03.10.2016 за вх. № 377-10, з проханням, зокрема, про звільнення до 15.10.2016 приміщення, в якому розташований міський архів (за адресою: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 52).
Виконком листом від 08.11.2016 № 13/02-34/3737 повідомив позивача про те, що спірне нежитлове приміщення за адресою: м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 52, знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Южноукраїнська (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1077656348108), а тому підстави для звільнення цього об?єкта відсутні.
Вважаючи, що нежитлові приміщення у будинках № 52 та № 56 по вул. Дружби Народів у м. Южноукраїнську Миколаївської області не є окремими об?єктами цивільно-правових угод, а є допоміжними приміщеннями, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду, і рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2019 у справі № 915/1096/18, зокрема, задоволено позов ОСББ “Дев?ятий квартал”; визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 11.04.2008 Виконкомом на дев'ятиповерховий житловий будинок № 56 по вул. Дружби Народів у м. Южноукраїнську в частині посвідчення права власності територіальної громади в особі Южноукраїнської міськради на нежитлові приміщення загальною площею 186,0 кв.м.; визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 09.04.2008 Виконкомом на дев'ятиповерховий житловий будинок № 52 по вул. Дружби Народів у м. Южноукраїнську в частині посвідчення права власності територіальної громади в особі Южноукраїнської міськради на нежитлові приміщення загальною площею 237,70 кв.м.
Указане рішення залишене без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.04.2020 та набрало законної сили в порядку, визначеному законодавством.
Представником відповідача у судовому засіданні 18.05.2021 пояснено, що до складу указаних вище нежитлових приміщень загальною площею 237,70 кв.м. увійшли і спірні приміщення №№ 4, 5.
За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, на даний час Виконком Южноукраїнської міськради досі займає (під розміщення міського архіву) частину приміщень колишнього гуртожитку № 9, а саме, приміщення №№ 4, 5, що знаходяться на першому поверсі житлового будинку за адресою м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів 52, а також блок-вставку та блок обслуговування, що знаходяться за адресою м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів 54.
Позивачем подано суду Інформаційну довідку від 25.05.2020 № 210012940 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна за адресою: вул. Дружби Народів, 54, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область.
У розділі “Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно” указаної довідки зазначено, зокрема, наступне:
“Актуальна інформація про об?єкт нерухомого майна
Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1053748748108
Об?єкт нерухомого майна: блок вставка та блок обслуговування, об?єкт житлової нерухомості: Ні
Опис об?єкта: Загальна площа (кв.м): 1901,8
Адреса: Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вулиця Дружби Народів, будинок 54
Актуальна інформація про право власності
Номер запису про право власності / довірчої власності: 16880208
Дата, час державної реєстрації: 07.10.2016 16:04:25
Державний реєстратор: Лазоренко Оксана Валеріївна, Центр надання адміністративних послуг міста Южноукраїнська, Миколаївська обл.
Підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності на Гуртожиток №9 з блок-вставкою та блоком обслуговування, серія та номер: б/н, виданий 29.12.2001, видавник: Южноукраїнська міська Рада Виконавчий комітет
Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31848010 від 13.10.2016 09:25:28, Лазоренко Оксана Валеріївна, Центр надання адміністративних послуг міста Южноукраїнська, Миколаївська обл.
Форма власності: комунальна
Розмір частки: 1/1
Власники: Територіальна громада міста в особі Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, код ЄДРПОУ: 33850880”.
На думку позивача, спірні приміщення №№ 4, 5, що знаходяться на першому поверсі житлового будинку за адресою м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів 52, а також блок-вставка та блок обслуговування, що знаходяться за адресою м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів 54, з дати прийняття гуртожитку № 9 в експлуатацію призначалися для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців і є спільною сумісною власністю власників квартир, розташованих у цих будинках.
Таке, за твердженнями ОСББ “Дев?ятий квартал”, свідчить про те, що відповідачем-1 всупереч положень ст. 382 ЦК України, незаконно оформлене за собою право власності на спірні приміщення (запис про державну реєстрацію права власності № 16880208), а відповідач-2 незаконно користується цими приміщеннями, внаслідок чого власники квартир житлових будинків №№ 52, 56 по вул. Дружби Народів у м. Южноукраїнськ та позивач в цілому позбавлені можливості володіти та користуватися спірними приміщеннями, що порушує їх права, передбачені, зокрема, ст.ст. 317 319, 358, 382 ЦК України.
Викладені обставини зумовили звернення ОСББ “Дев?ятий квартал” до суду з позовом у даній справі.
Виходячи із позовних вимог та правових підстав, на які посилається позивач у своєму позові, між позивачем, який представляє інтереси співвласників житлових приміщень, та відповідачами виник спір щодо правового статусу приміщень №№ 4, 5, що знаходяться на першому поверсі житлового будинку за адресою м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів, 52, а також блоку-вставки та блоку обслуговування, що знаходяться за адресою м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 54.
Цивільним законодавством визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).
Суб?єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб?єкти права власності є рівними перед законом (ст. 318 ЦК України).
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов?язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом (ст. 319 ЦК України).
Відповідно до визначення термінів, яке надається у ст. 1 Закону України “Про об?єднання співвласників багатоквартирного будинку”, об?єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі ? об?єднання) ? юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Як було встановлено судом і зазначено вище, оформлення права власності на будинки №№ 52, 56 за міською радою було здійснене у квітні 2008 року на підставі рішення виконавчого комітету міської ради № 619 від 12.12.2007 “Про зміну статусу будинків № 52, 56 по вул. Дружби Народів”.
Із змісту цього рішення вбачається, що метою його прийняття була зміна статусу гуртожитку на житловий будинок, отримання документів, якими посвідчується право власності територіальної громади м. Южноукраїнськ на будинки 52, 56 після прийняття їх як відомчого житлового фонду у комунальну власність у 2001 році та видача ордерів на займані житлові приміщення особам, зареєстрованим у них.
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов?язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно (ст. 358 ЦК України).
Відповідно до ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 10 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов?язані брати участь у загальних витратах, пов?язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Для забезпечення ефективного використання приватизованих квартир та управління ними власники квартир (будинків) можуть створювати товариства або об?єднання індивідуальних власників квартир і будинків. У багатоквартирному будинку, квартири якого не повністю приватизовані, між товариством (об?єднанням) індивідуальних власників квартир і власниками неприватизованих квартир укладається угода про спільне володіння будинком та дольову участь у витратах на його утримання.
Офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 вказаного Закону наведено у рішенні Конституційного Суду від 02.03.2004 №4-рп/2004 зі змінами згідно з рішенням Конституційного Суду від 09.11.2011 №N14-рп/2011.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 визначено: “1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об?єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього”. Допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону, стають об?єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об?єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Аналогічні приписи містить частина 2 статті 382 ЦК України, згідно з якою власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, у тому числі і власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об?єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.
Отже, нежиле приміщення ? це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об?єктом цивільно-правових відносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №552/7636/14-ц).
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про об?єднання співвласників багатоквартирного будинку” для цілей цього Закону наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
- допоміжні приміщення багатоквартирного будинку ? приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення);
- нежиле приміщення ? приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об?єктом цивільно-правових відносин.
При вирішенні даного спору ключовим є визначення правового статусу спірних приміщень, а саме встановлення того, чи відносяться вказані приміщення до допоміжних чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку.
При цьому допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов?язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.
Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17, від 06.08.2019 у справі № 914/843/17.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об?єкту від 20.10.1986, спірні приміщення №№ 4, 5 окремо вказані взагалі не були, а блок-вставка та блок обслуговування були вказані в назві об?єкта як єдиного цілого: “общежитие № 9 с блок-вставкой и блоком обслуживания”.
В акті від 06.09.2001 приймання-передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність приміщення №№ 4, 5 також окремо вказані не були. В акті ж приймання-передачі об?єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність зазначено про проведення обстеження блоку обслуговування та блоку-вставки із зазначенням назви об?єкту соціальної інфраструктури: “блок-вставка, блок обслуживания гуртожитка № 9”, що свідчить про відношення обслуговуючого блоку та блоку-вставки саме до гуртожитку № 9.
Крім того, станом на 29.01.2001 (дата оформлення права власності Територіальної громади на гуртожиток № 9 з блок-вставкою та блоком обслуговування) була чинною Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об?єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом Держкомбудівництва від 09.06.1998 № 121 (Інструкція № 121), у відповідності до п. 1.9 якої до об?єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, відносилися, зокрема, житлові і нежитлові будинки, садові будинки, дачі, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках вулиць, площ і провулків під окремими порядковими номерами; належні до вказаних об?єктів допоміжні будівлі та споруди реєструвалися у складі цих об?єктів.
Згідно п. 4.1 Інструкції № 121 оформлення права власності на об?єкти нерухомого майна провадилося з видачею свідоцтва про право власності за зразком, наведеним в додатку 11, місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування у разі, зокрема, виділення окремого будинку зі складу об?єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше будинків (будівель).
Свідоцтво про право власності від 29.01.2001, оформлене у відповідності до Інструкції № 121, свідчить про те, що блок-вставка і блок обслуговування не є окремими об?єктами нерухомого майна і право власності на них зареєстроване у складі гуртожитку № 9, ? оскільки в іншому випадку Виконком мав би оформити окреме свідоцтво про право власності на нерухоме майно, як того вимагає п. 4.1 Інструкції № 121.
Доказів факту походження спірних приміщень шляхом нового будівництва або проведення реконструкції відповідачем не надано. Відсутні і докази того, що спірні приміщення будувалися не як допоміжні приміщення, а як інші приміщення в багатоквартирному будинку, що не належать до житлового фонду, тобто є самостійними об?єктами нерухомого майна, з іншим призначенням, ніж допоміжні приміщення.
Щодо безпосередньо реєстрації за відповідачем права комунальної власності на спірні приміщення, то свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов?язки, а видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.
У той же час у справі не встановлено наявності будь-яких первинних правовстановлюючих документів (актів введення спірних приміщень в експлуатацію як новозбудованого майна або ж за наслідками реконструкції житлових чи допоміжних приміщень), які б підтверджували набуття відповідачем речових прав на спірні приміщення, як окремі об?єкти цивільних прав.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що спірні приміщення відразу - з дати прийняття об?єкту в експлуатацію призначалися для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців і є спільною сумісною власністю власників квартир, розташованих у цих будинках. Право спільної сумісної власності на ці приміщення автоматично виникає в силу положень ст. 382 ЦК України та ч. 2 ст. 10 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” у разі приватизації державного житлового фонду.
Як встановлено вище, право власності на гуртожиток № 9 виникло у відповідача-1 на підставі свідоцтва від 29.12.2001; цей об?єкт було зареєстровано за відповідачем-1 04.02.2002, про що свідчить реєстраційний напис на свідоцтві. Таке оформлення права власності відповідає положенням чинної на той час Інструкції № 121. Отже, свідоцтво від 29.12.2001 засвідчувало право власності відповідача-1 на весь гуртожиток № 9, як на єдиний об?єкт нерухомого майна, а не на окремі його частини як самостійні об?єкти.
У відповідності до ч. 3 ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов?язкової реєстрації.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 24 цього ж Закону (у редакції станом на дату проведення реєстрації ? 07.10.2016), у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об?єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
В даному випадку суд визнає, що подане Територіальною громадою державному реєстратору в якості підстави виникнення права власності на блок-вставку та блок обслуговування свідоцтво від 29.12.2001 про право власності на гуртожиток № 9 з блок-вставкою та блоком обслуговування не давало змогу державному реєстраторові встановити набуття права власності саме на блок-вставку та блок обслуговування як на 1 цілу частку об?єкту нерухомості.
Відсутні і докази того, що державному реєстратору були подані інші документи, які б свідчили про проведений поділ або виділення із гуртожитку № 9 окремих об?єктів нерухомого майна у порядку, передбаченому Інструкцією № 121.
Наведені обставини дозволяють дійти висновку про те, що державна реєстрація права власності на блок-вставку та блок обслуговування відбулася за відсутності відповідних правових підстав.
Спірні реєстраційні дії мають наслідком те, що власники квартир житлових будинків 52, 56 по вул. Дружби Народів у м. Южноукраїнськ та позивач в цілому позбавлені можливості володіти та користуватися спірними приміщеннями (блоком-вставкою та блоком обслуговування), що порушує їх цивільні права, передбачені наведеними вище положеннями законодавства.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Таке свідчить про обґрунтованість вимог позивача про скасування державної реєстрації права власності на блок-вставку та блок обслуговування, що знаходяться за адресою: Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вулиця Дружби Народів 54, здійсненої 07.10.2016, номер запису про право власності: 16880208.
Відповідно до ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб?єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі “Дорани проти Ірландії” Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов?язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як правило, суб?єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
Господарським процесуальним законодавством визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
В даному випадку суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні”, яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з “Достатність доказів” на нову - “Вірогідність доказів” та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування “вірогідності доказів”.
Стандарт доказування “вірогідності доказів”, на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20.
В даному випадку суд визнає, що наявні у матеріалах справи докази дозволяють дійти висновку про обґрунтованість та підставність доводів ОСББ “Дев?ятий квартал” відносно того, що державна реєстрація права власності на блок-вставку та блок обслуговування відбулася за відсутності відповідних правових підстав чим порушено права власників квартир житлових будинків 52, 56 по вул. Дружби Народів у м. Южноукраїнськ та позивача в цілому щодо володіння та блоком-вставкою та блоком обслуговування.
У зв?язку з цим суд визнає підлягаючими задоволенню вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності на блок-вставку та блок обслуговування, а також про усунення перешкод у здійсненні позивачем права користування та розпорядження приміщеннями №№ 4,5, блоком-вставкою та блоком обслуговування шляхом зобов?язання Виконкому та його структурних підрозділів звільнити указані приміщення.
Доводи відповідача про наявність підстав для застосування до позовних вимог у даній справі наслідків спливу строку позовної давності підлягають відхиленню, так як в даному випадку заявлено негаторний позов (позов про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном на підставі статті 391 ЦК України), при цьому негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних приміщень. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16.
Суд додатково звертає увагу сторін на те, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі “Трофимчук проти України” Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, ? на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).
ОСББ “Дев?ятий квартал” оплачено позов у даній справі судовим збором згідно платіжного доручення від 15.08.2020 № 761 на суму 4204 грн.
У зв?язку з задоволенням позову указану вище суму судового збору належить відшкодувати позивачу за рахунок відповідачів.
Разом із тим, ураховуючи, що фінансові ресурси, власником яких виступає боржник Територіальна громада міста Южноукраїнська в особі Южноукраїнської міської ради, закріплено за виконавчими органами Южноукраїнської міської ради, які і є розпорядниками коштів бюджету міської ради, суд визнає, що судовий збір підлягає стягненню з Виконкому Южноукраїнської міської ради.
У судовому засіданні 18.05.2021, згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд
1. Позов об?єднання співвласників багатоквартирного будинку “Дев?ятий квартал” задовольнити.
2. Скасувати державну реєстрацію права власності на блок-вставку та блок обслуговування, що знаходиться за адресою Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вулиця Дружби Народів 54, здійснену 07.10.2016, номер запису про право власності: 16880208.
3. Усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування та розпорядження блоком-вставкою та блоком обслуговування, що знаходяться за адресою м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів 54, а також приміщеннями № 4 та № 5, що знаходяться на першому поверсі житлового будинку за адресою м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів 52, шляхом зобов?язання Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради та його структурних підрозділів звільнити указані приміщення.
4. Стягнути з Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради, вул. Дружби Народів, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000, ідентифікаційний код 20910974, на користь об?єднання співвласників багатоквартирного будинку “Дев?ятий квартал”, вул. Дружби Народів, 52, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002, ідентифікаційний код 40517087, грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 4202 (чотири тисячі двісті чотири) грн.
Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 20.05.2021.
Суддя Т.М.Давченко