06 травня 2021 року Справа № 915/34/21
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Берко О.В.
представника позивача: Возовика О.П. - директора,
представника відповідача: Саленко Т.П. - дов.б/н від 30.12.2020,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Вектор-Р" (54018, м.Миколаїв, вул.Енергетиків, буд.3, код ЄДРПОУ 34375708; e-mail: vector_r@ukr.net),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська транспортна стивідорна компанія" (54002, м.Миколаїв, вул.Заводська, буд.23/45, код ЄДРПОУ 36142801),
про: стягнення заборгованості у розмірі 701331,01 грн, -
04.01.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Вектор-Р" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №01-01 від 04.01.2021 (вх.№111/21), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська транспортна стивідорна компанія" заборгованість у розмірі 701331,01 грн, у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по Договору №СА060416 про надання послуг від 06.04.2016 щодо своєчасної оплати виконаних робіт, з яких: 242579,36 грн збитки від інфляції, 165567,65 грн - 3% річних, 293184,0 грн пені.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення приписів чинного законодавства та умов Договору №СА060416 про надання послуг від 06.04.2016 відповідач не здійснив своєчасно та у повному обсязі оплату за виконані роботи, у зв'язку з чим позивачем було нараховано збитки від інфляції, 3% річних та пеня.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2021 - справу №915/34/21 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.
Ухвалою суду від 11.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 09.02.2021.
03.02.2021 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 03.02.2021 (вх.№1666/21), в якому останній проти позовних вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позову (т.1 а.с.78-81).
За результатами підготовчого засідання 09.02.2021, судом оголошено перерву відповідно нормам ст.183 ГПК України до 18.02.2021.
18.02.2021 від представника позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання б/н від 17.02.2021 (вх.№ЕП:2528/21) про розгляд справи без участі представника. Також від представника позивача до суду надійшла заява про стягнення витрат на правову допомогу б/н від 17.02.2021 (вх.№ЕП:2529/21), в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову (правничу) допомогу адвоката в розмірі 50400,0 грн у справі №915/34/21.
За результатами підготовчого засідання 18.02.2021, судом оголошено перерву відповідно нормам ст.183 ГПК України до 03.03.2021.
02.03.2021 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правову (правничу) допомогу адвоката (в порядку ч.5 ст.126 ГПК України) б/н від 01.03.2021 (вх.№3210/21), в якому просить відмовити у задоволенні заяви представника ТОВ НВП "Вектор-Р", адвоката Ганган В.Г. про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову (правничу) допомогу адвоката в розмірі 50400,0 грн (зменшити витрати на професійну правничу допомогу до розміру фактично наданого адвокатом обсягу послуг позивачу).
02.03.2021 від представника позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання б/н від 02.03.2021 (вх.№ЕП:3228/21) про розгляд справи без участі представника.
03.03.2021 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 30.03.2021.
У зв'язку з перебуванням судді Мавродієвої М.В. у відпустці, розгляд справи, призначений на 30.03.2021 - не відбувся.
Після виходу судді Мавродієвої М.В. із відпустки, суд ухвалив призначити розгляд справи №915/34/21 на 21.04.2021.
21.04.2021 суд в судовому засіданні оголосив перерву до 05.05.2021.
05.05.2021 суд в судовому засіданні оголосив про вихід до нарадчої кімнати до 06.05.2021.
У судовому засіданні 06.05.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.
06.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством "Вектор-Р" (виконавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Європейська транспортна стивідорна компанія" (замовник, відповідач у справі) укладено Договір №СА060416 про надання послуг (надалі - Договір), відповідно до п.1.1., якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання, за заявками, виконувати ремонтні роботи з використанням змінно-запасних частин (надалі-ЗЗЧ) замовника та/або виконавця (за погодженням) за відповідним переліком.
Відповідно до п.1.2. Договору замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги відповідно до умов цього Договору.
Згідно п.п.2.1.1.-2.1.4. Договору, що виконавець після отримання заявки надає кошторисну вартість (за необхідністю) на надання замовлених послуг, на узгодження замовнику. Після отримання згоди замовника з кошторисною вартістю послуг, в узгоджені з замовником строки, виконавець надає послуги згідно заявки та до 3-го числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику оформлений акт наданих послуг для підписання. До 5-го числа кожного місяця, наступного за звітним, протягом строку дії цього Договору, виконавець зобов'язаний оформлювати рахунки для оплати на підставі підписаних актів наданих послуг. Зазначені документи замовник отримує у виконавця. Рахунки можуть бути передані виконавцем по факсу чи електронній пошті з наступним отриманням оригіналу замовником.
Відповідно до п.п.2.2.1.-2.2.5. Договору до обов'язків замовника сторонами віднесено: надавати виконавцю заявки на послуги, розглядати кошторис на надання послуг та узгоджувати у термін 2-х діб; зобов'язаний надавати усі необхідні виконавцю документи з метою можливості надання послуг за цим Договором. Забезпечити виконавцю в погоджений сторонами час доступ до техніки, що ремонтується; приймати та оплачувати надані послуги згідно р.3 та 4 цього Договору; зобов'язаний до 3-го числа кожного місяця, наступного за звітним, протягом строку дії цього договору, отримувати у виконавця акти наданих послуг для підписання та до 5-го числа кожного місяця, наступного за звітним, рахунки на оплату; за свій рахунок: надавати за замовленням виконавця підйомно-транспортне устаткування з оператором, забезпечити необхідними ЗЗЧ - відповідно до дефектної відомості, електроенергією для проведення електрозварювальних робіт.
У відповідності до п.3.1. Договору вартість послуг за Договором визначається за актами наданих послуг на підставі узгодженої сторонами кошторисної вартості послуг.
Згідно п.3.2. Договору замовник оплачує на розрахунковий рахунок виконавця вартість наданих послуг, що зафіксована в актах наданих послуг, підписаних обома сторонами згідно виставленого виконавцем рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту його отримання, але в будь-якому разі не раніше реєстрації виконавцем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та за умови, що податкова накладна заповнена без порушення вимог ст.201.1. Податкового кодексу України.
Оплата додаткових послуг здійснюється на підставі Додаткових угод, підписаних уповноваженими представниками обох сторін до початку надання послуг (п.3.3. Договору).
Відповідно до п.4.1. Договору по факту наданих послуг виконавець передає замовнику підписаний акт наданих послуг у двох примірниках.
Згідно п.4.2. Договору замовник у термін 2-х робочих днів з дня одержання акту зобов'язаний направити виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від прийому робіт.
Пунктом 4.3. Договору визначено, що у випадку мотивованої відмови від приймання послуг замовником, він зобов'язаний у той же термін вирішити питання щодо недоліків чи претензій до наданих послуг з представником виконавця. Виправлення недоліків фіксується складеним сторонами двостороннім актом з переліком необхідних доробок і терміном їх виконання.
Згідно п.5.5. Договору виконавець зобов'язується своєчасно та у відповідності до вимог чинного законодавства України виписувати та реєструвати податкові накладні на вартість послуг, наданих за цим Договором.
Договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2016, а в частині розрахунків - до виконання сторонами своїх зобов?язань. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах (п.п.8.1.-8.2. Договору).
Під час виконання Договору сторонами складено та підписано наступні документи:
- заявка №22 від 10.07.2018 на ремонт технічного обладнання, з якої вбачається: виготовлення металоконструкцій опор для транспортування корпусу кондиціонера - у кількості 4-х шт. за ціною 590000,0 грн без ПДВ за шт.; виготовлення установочних клинів у кількості 160 шт. за ціною 520,0 грн без ПДВ за шт.; загальна сума 2931840,0 грн з ПДВ (т.1 а.с.31);
- Акт №22 приймання-передачі наданих послуг від 28.12.2018, згідно якого виконавець передав, а замовник прийняв поточні ремонтні роботи, передбачені заявкою на послуги від 10.07.2018 до Договору №СА060416 від 06.04.2016. Роботи виконані своєчасно, якісно та в повному обсязі. За виконані роботи замовник гарантує виконавцю виплату винагороди згідно договору. Сторони взаємних претензій не мають (т.1 а.с.32).
Вказаний вище акт складено та підписано сторонами на виконання п.п.4.1.-4.2. Договору. Від відповідача на адресу позивача не надходила мотивована відмова від прийняття виконаних робіт.
Позивачем у позові зазначено, що факт погодження робіт, зазначених у Заявці №22, а також факт їх виконання та передання підтверджує i сам відповідач, зазначивши про це у своєму листі від 03.05.2019 №03/05-1. Також, цим же листом відповідач підтверджує факт отримання у січні 2019 року рахунку №СФ-0000007 від 28.12.2019 на загальну суму 2931840,0 грн з ПДВ (т.1 а.с.33).
Згідно п.3.2. Договору замовник оплачує на розрахунковий рахунок виконавця вартість наданих послуг, що зафіксована в актах наданих послуг, підписаних обома сторонами згідно виставленого виконавцем рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту його отримання, але в будь-якому разі не раніше реєстрації виконавцем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та за умови, що податкова накладна заповнена без порушення вимог ст.201.1. Податкового кодексу України.
Так, на виконання умов Договору та вимог Податкового кодексу України позивач 28.12.2018 склав податкову накладну №1, яку було доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 14.01.2019 в 19:35:42, а отримано документ - 15.01.2019 09:07, що підтверджується квитанцією №1 (т.1 а.с.35).
У зв'язку з відсутністю оплати за виконані роботи позивач звернувся з позовом до суду.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області №915/2449/19 від 04.08.2020 з урахуванням ухвал про виправлення описок від 31.08.2020 та 07.09.2020, позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Вектор-Р" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська транспортна стивідорна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Вектор-Р" грошові кошти в сумі 2931840,0 грн - основний борг, а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 43977,60 грн (т.1 а.с.59-65).
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 у справі №915/2449/19, вказане вище рішення залишено без змін (т.1 а.с.66-71).
У відповідності до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як зазначає позивач, відповідачем неналежним чином виконувались зобов'язання щодо своєчасного виконання зобов'язань за Договором №СА060416 про надання послуг від 06.04.2016 щодо сплати суми боргу у розмірі 2931840,0 грн після набрання законної сили відповідного судового рішення, що стало підставою для нарахування та звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача збитків від інфляції у розмірі 242579,36 грн, 3% річних у розмірі 165567,65 грн та пені у розмірі 293184,0 грн.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ч.3 ст.11, ч.1 ст.13 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Отже, зобов'язання передбачає наявність обов'язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов'язку, і таке зобов'язання в силу ч.3 ст.11 ЦК України може виникати на підставі акта цивільного законодавства або укладення договору.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення. Оскільки стягнення боргу за рішенням суду не є належним виконанням грошового зобов'язання, то до фактичного перерахування грошових коштів позивачу, або зміни способу виконання рішення грошове зобов'язання не втрачає свого правового статусу не змінює походження та підстав виникнення та не припиняється.
В силу приписів ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, стягувач (кредитор) вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
На підставі приписів ч.2 ст.625 ЦК України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача збитки від інфляції за період з 15.01.2019 по 02.12.2020 (з січня 2019 року по листопад 2020 року в розмірі 242579,36 грн та 3% річних за період з 15.01.2019 по 02.12.2020 в розмірі 165567,65 грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача збитки від інфляції за період з 15.01.2019 по 02.12.2020 (з січня 2019 року по листопад 2020 року) в розмірі 242579,36 грн.
Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.
Відповідно до "Рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" викладених у листі №62-97р. від 03.04.1997, індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. При здійсненні розрахунку індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату № 265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").
При здійсненні перевірки розрахунку збитків від інфляції, судом враховано, що прострочення відповідачем зобов'язання почалось з 17.01.2019, а не з 15.01.2019. Судом за допомогою програмного комплексувизначений вірний розмір збитків від інфляції в розмірі 211149,47 грн (сума заборгованості 2931840,0 грн, період нарахування з лютого 2019 року (тобто місяця наступного за місяцем, в якому грошове зобов'язання мало бути виконано) по листопад 2020 року, загальний індекс інфляції становить 107,2019439832%).
Враховуючи викладене, суд вважає, що стягненню підлягають збитки від інфляції у загальній сумі 211149,47 грн, а в задоволені вимог в частині стягнення 31429,89 грн збитків від інфляції позивачу слід відмовити.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд, враховуючи, що прострочення відповідачем зобов'язання почалось з 17.01.2019, а не з 15.01.2019 уточнив розмір нарахованих позивачем 3% річних, виходячи з наступного розрахунку:
- за період з 17.01.2019 по 31.12.2019 (349 дн.), виходячи із суми боргу 2931840,0 грн: 2931840,0 грн х 3% х 349 дн. / 365 дн. = 84099,63 грн;
- за період з 01.01.2020 по 02.12.2020 (337 дн.), виходячи із суми боргу 2931840,0 грн: 2931840,0 грн х 3% х 337 дн. / 366 дн. = 80986,07 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає, що стягненню підлягають 3% річних у загальній сумі 165085,70 грн, а в задоволені вимог в частині стягнення 481,95 грн 3% річних позивачу слід відмовити.
Окрім, збитків від інфляції та 3% річних, позивач просить суд також стягнути з відповідача пеню.
Згідно п.3.2. Договору обов'язок з оплати виконаних робіт виникає протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Як вбачається з матеріалів справи, податкова накладну доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 14.01.2019 в 19:35:42, а отримано документ - 15.01.2019 в 09:07, що підтверджується квитанцією №1.
Таким чином, відповідач мав сплатити виконані роботи 16.01.2019, а з 17.01.2019 у відповідача виникла прострочка виконання зобов'язання за Договором у сумі 2931840,0 грн.
В порушення вимог чинного законодавства України та п.3.2. Договору відповідач не виконав у порядку та строки встановлені Договором свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт.
Пунктом 5.4. Договору сторонами визначено, що у разі несвоєчасної оплати робіт (п.3.2. Договору) замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діє на момент оплати, від суми недоплати за кожен день прострочення. Пеня нараховується до дня сплати заборгованості, але не більше ніж на 10% від суми заборгованості.
На підставі п.5.4 Договору позивачем за порушення строків виконання грошового зобов'язання відповідачем нарахована пеня за період з 15.01.2019 по 02.12.2020 у розмірі 695694,28 грн. Однак, з урахуванням вимог п.5.4. Договору розмір пені обмежено позивачем 10 відсотками від суми заборгованості, що становить 293184,0 грн (2931840,0 грн х 10%).
Відповідачем контррозрахунків пені суду не надано.
В той же час, відповідач звернувся до суду з проханням про застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску строку позовної давності та зазначив, що позивачем не наведено жодних причин пропуску такого строку, відтак, відповідач вважає, що наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог згідно ч.4 ст.267 ЦК України з огляду на пропуск позовної давності. Обґрунтування заявленого прохання (клопотання) відповідачем відображено у відзиві на позовну заяву б/н від 03.02.2021 (вх.№1666/21) (т.1 а.с.78-81).
Розглянувши заявлені позивачем вимоги в частині стягнення пені та висловлені відповідачем заперечення, суд дійшов наступних висновків.
Період, протягом якого особа має право звернутися за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів обмежено нормами чинного законодавства певним строком.
Зі змісту ст.256 ЦК України вбачається, що строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, є позовною давністю.
Загальна позовна давність у відповідності до ст.257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік (ч.1, п.1) ч.2 ст.258 ЦК України).
Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п.570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п.51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч.ч.2, 3 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач; після переривання перебіг позовної давності починається заново; час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України. Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Тобто, новий строк позовної давності (після його переривання) починає свій перебіг наступного дня після пред'явлення позову. Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 07.06.2017 у справі №6-298цс17; від 23.05.2018 у справі №663/2070/15-ц.
Судом встановлено, що право позивача на отримання належних йому за виконані роботи грошових коштів, слід вважати порушенням з 17.01.2019. У зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем наданих послуг по Договору позивач 21.12.2019 звернувся з позовом до суду про стягнення суми основного боргу (частини вимоги, право на яку мав позивач). За вказаним позовом судом було відкрито виконавче провадження у справі №915/2449/19 та прийняте рішення на користь позивача.
Таким чином, перебіг позовної давності перервався пред'явленням позивачем позову до боржника та почався заново з наступного дня після звернення до суду, тобто з 22.12.2019. Таким чином, строк позовної давності для стягнення позивачем пені скінчився 22.12.2020.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 04.01.2021 (вх.№111/21).
Таким чином, позивачем пропущений строк позовної давності для стягнення пені за період з 15.01.2019 по 03.01.2020.
Згідно ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідач звернувся до суду з відповідним клопотанням.
Враховуючи подане відповідачем клопотання про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності, стягненню підлягає пеня нарахована за період з 04.01.2020 по 02.12.2020.
Судом розмір пені, яка підлягає стягненню уточнено виходячи з наступного розрахунку:
- з 04.01.2020 по 30.01.2020 (27дн.), сума боргу - 2931840,0 грн, розмір облікової ставки НБУ - 13,5%: 2931840,0 грн х 13,5%: 366дн. х 27 дн. = 29198,24 грн;
- з 31.01.2020 по 12.03.2020 (42дн.), сума боргу - 2931840,0 грн, розмір облікової ставки НБУ - 11%: 2931840,0 грн х 11%: 366дн. х 42 дн. = 37008,47 грн;
- з 13.03.2020 по 23.04.2020 (42дн.), сума боргу - 2931840,0 грн, розмір облікової ставки НБУ - 10%: 2931840,0 грн х 10%: 366дн. х 42 дн. = 33644,07 грн;
- з 24.04.2020 по 11.06.2020 (49дн.), сума боргу - 2931840,0 грн, розмір облікової ставки НБУ - 8%: 2931840,0 грн х 8%: 366дн. х 49 дн. = 31401,13 грн;
- з 12.06.2020 по 02.12.2020 (174дн.), сума боргу - 2931840,0 грн, розмір облікової ставки НБУ - 6%: 2931840,0 грн х 6%: 366дн. х 174 дн. = 83629,53 грн;
Всього розмір пені, який підлягає стягненню становить 214881,44 грн.
В частині стягнення пені у сумі 78302,56 грн слід відмовити у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.
Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
До того ж позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову (правничу) допомогу адвоката у розмірі 50400,0 грн.
Відповідно до положень ч.1 та п.1) ч.3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).
За частинами 3, 4 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивач надав суду:
- Договір (б/н) про надання правової (правничої) допомоги від 18.12.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством "Вектор-Р" та адвокатом Ганган В'ячеславом Георгійовичем;
- платіжні доручення (№156 від 17.02.2021 на суму 8400,0 грн; №157 від 17.02.2021 на суму 36400,0 грн; №158 від 17.02.2021 на суму 5600,0 грн), що підтверджує сплату позивачем адвокату наданої правової допомоги у розмірі 50400,0 грн.
- Акт №1 прийому-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги від 04.01.2021 з розрахунком вартості наданих адвокатом послуг, з якого вбачається: склад послуг, кількість витраченого часу та вартість послуг розподіляються наступним чином:
- усна консультація щодо предмету звернення, роз'яснення адвокатом законодавства: кількість годин - 2 год, вартість послуги - 5600,0 грн;
- вивчення документів клієнта, аналіз законодавства та судової практики: кількість годин - 6 год, вартість послуги - 16800,0 грн;
- складання позовної заяви та оформлення її до суду: кількість годин - 5 год, вартість послуги - 14000,0 грн;
- Акт №2 прийому-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги від 15.01.2021 з розрахунком вартості наданих адвокатом послуг, з якого вбачається: склад послуги, кількість витраченого часу та вартість послуги розподіляються наступним чином:
- усна консультація щодо ходу розгляду справи та подальших процесуальних дій клієнта в якості позивача: кількість годин - 2 год, вартість послуги - 5600,0 грн;
- Акт №3 прийому-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги від 16.02.2021 з розрахунком вартості наданих адвокатом послуг, з якого вбачається: склад послуг, кількість витраченого часу та вартість послуги розподіляються наступним чином:
- усна консультація з процесуальних питань справи та підготовка заяви про стягнення судових витрат: кількість годин - 3 год, вартість послуги - 8400,0 грн.
Судом встановлено, що представником позивача в Господарському суді Миколаївської області був адвокат Ганган В'ячеслав Георгійович, згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4106 від 31.08.2010, який діяв на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги Серія АА №1082385 від 17.02.2021 (т.1 а.с.112, 114).
Відповідач в клопотанні про зменшення розміру витрат на правову (правничу) допомогу адвоката (в порядку ч.5 ст.126 ГПК України) б/н від 01.03.2021 (вх.№3210/21 від 02.03.2021) не погоджується із заявленими позивачем витратами на правничу допомогу та просить суд відмовити в задоволенні заяви представника позивача - адвоката Ганган В.Г. про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову (правничу) допомогу адвоката в розмірі 50400,0 грн (зменшити витрати на професійну правничу допомогу до розміру фактично наданого адвокатом обсягу послуг позивачу), посилаючись на те, що заявлена сума послуг на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності.
Також відповідач зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50400,0 грн у справі про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, не відповідають критерію розумності їх розміру, оскільки ця справа не є складною, розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені можна здійснити за допомогою калькуляторів програм ipLex, Liga, онлайн калькуляторів в мережі інтернет, а судова практика в аналогічних спорах є сталою. Відповідач вказує на те, що як вбачається з наданих позивачем та його адвокатом документів до суду у справі №915/34/21, фактично адвокатом надано наступний обсяг послуг: підготовка та направлення на електрону скриньку суду заяви про стягнення витрат на правову допомогу від 17.02.2021 з додатками, яка оформлена з порушенням ч.7 ст.42, ч.9 ст.80, ч.ч.1, 2 ст.124, ч.ч.4, 5 ст.126 ГПК України, та підготовка і направлення на електрону скриньку суду клопотання адвоката про розгляд справи без участі представника від 17.02.2021, що є неспівмірним із заявленою позивачем сумою витрат на правову допомогу.
Судом приймається до уваги, що згідно ст.16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12) ч.3 ст.2 ГПК України).
Водночас за змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).
У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, може з власної ініціативи не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7, 9 ст.129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (до таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18).
Суд, розподіляючи витрати за послуги адвоката, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи Договір (б/н) про надання правової (правничої) допомоги від 18.12.2020, Акт №1 прийому-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги від 04.01.2021, Акт №2 прийому-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги від 15.01.2021, Акт №3 прийому-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги від 16.02.2021, платіжні доручення (№156 від 17.02.2021, №157 від 17.02.2021, №158 від 17.02.2021) (т.1 а.с.100-104), які надані позивачем в підтвердження складу послуг, кількість витраченого часу, вартість послуг та сплату позивачем адвокату наданої правової допомоги у розмірі 50400,0 грн, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі, адже розмір таких витрат має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
При визначенні обсягу витрат на адвоката судом взято до уваги наступне:
- рівень складності справи (виконання робіт по договору оформлено однією заявкою та одним актом приймання-передачі робіт; складність розрахунків річних, інфляційних втрат та пені - незначна);
- позовна заява підписана та додані до неї документи засвідченні безпосередньо директором ТОВ НВП "Вектор-Р" Возовиком О.П.;
- відсутність адвоката у підготовчих та судових засіданнях, ним лише подано на електронну адресу суду клопотання б/н від 17.02.2021 (вх.№ЕП:2528/21) про розгляд справи без участі представника, яке погоджено позивачем, інтереси позивача у судових засіданнях по справі представляв безпосередньо директор ТОВ НВП "Вектор-Р" Возовик О.П.;
- вказаний у Актах прийому-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги час, витрачений на підготовку та супровід розгляду позовної заяви адвокатом, значно збільшений зважаючи на кількість та складність документів, які містяться у справі.
За вказаних обставин, суд вважає, що обсяг витрат на адвоката в розмірі 50400,0 грн є непропорційним до предмету спору та ціни позову.
Тому, суд вважає за необхідне обмежити обсяг витрат на правничу допомогу сумою у розмірі 3000,0 грн, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
У відшкодуванні витрат на правничу допомогу в решті заявленої позивачем суми слід відмовити.
Враховуючи викладене, покладенню на відповідача підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,0 грн.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 126, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська транспортна стивідорна компанія" (54002, м.Миколаїв, вул.Заводська, буд.23/45, код ЄДРПОУ 36142801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Вектор-Р" (54018, м.Миколаїв, вул.Енергетиків, буд.3, код ЄДРПОУ 34375708) 211149,47 грн збитків від інфляції, 165085,70 грн - 3% річних, 214881,44 грн пені, 3000,0 грн витрат на правову (правничу) допомогу адвоката та 8866,23 грн судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне судове рішення складено 17 травня 2021 року.
Суддя М.В. Мавродієва