18.05.2021 Справа № 914/209/21
За позовом: Заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №1, м. Львів
до відповідача 1: Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача 2: Дочірнього підприємства “Бристоль”, м. Львів
до відповідача 3: Приватного підприємства “Бристоль-контракт”, м. Львів
про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки
Суддя Мороз Н.В.
при секретарі Банзулі М. С.
Представники:
Від прокуратури: Мручок Н.Ю.
Від відповідача 1: Гордєєва О.В.
Від відповідача 2: Цімко П.О.
Від відповідача 3: Балаєв Ф.Д.
Суть спору:
Позовну заяву подано Заступником керівника Львівської місцевої прокуратури №1 до відповідача-1 Львівської міської ради, відповідача-2 Дочірнього підприємства «Бристоль», відповідача-3 Приватного підприємства «Бристоль-контракт» про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки.
11.05.2021 представником відповідача -2 через канцелярію суду подано заяву про залишення позову заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №1 до Львівської міської ради, ДП «Бристоль», ПП «Бристоль-контракт», про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки у справі №914/209/21- без розгляду.
В підготовчому засіданні 11.05.2021 оголошено перерву до 18.05.2021 для надання можливості учасникам справи ознайомитись з поданою заявою.
18.05.2021 в судове засідання з'явився прокурор, позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Зазначив, що повідомив про всі відомі йому обставини справи, надав усі докази, на які він посилається у позові та не заперечує проти закриття підготовчого провадження. Окрім того, прокуратурою подано заперечення на заяву відповідача-2 про залишення позовної заяви без розгляду, вказав, що наведенні у ній доводи є безпідставними, необгрунтованими, спростовуються доводами, наведеними у позовній заяві, та долученими до неї доказами, а тому підлягають відхиленню.
Представник відповідача-1 в підготовче засідання 18.05.2021 з'явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Крім цього, просив суд задоволити заяву про залишення позову без розгляду. Зазначив, що повідомив про всі відомі йому обставини справи, надав усі докази, на які він посилається у позові та не заперечує проти закриття підготовчого провадження.
18.05.2021 представники відповідачів-2,3 в підготовче засідання з'явились, заяву про залишення позову без розгляду просили задоволити. Зазначили, що повідомили про всі відомі їм обставини справи та надали усі докази, на які посилаються у запереченнях.
Крім того, в ході розгляду справи під час підготовчого засідання судом встановлено, що у даній справі відбулась заміна позивача- Львівської місцевої прокуратури № 1 його правонаступником- Галицькою окружною прокуратурою м. Львова, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Законом України № 113-ІХ від 19.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» внесено зміни до Закону України «Про прокуратуру», відповідно до ст. 12 якого, у системі прокуратури України діють окружні прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається наказом Генерального прокурора. Утворення, реорганізація та ліквідація окружних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором. Окружну прокуратуру очолює керівник окружної прокуратури, який має першого заступника та не більше двох заступників. У структурі окружної прокуратури в разі необхідності утворюються такі підрозділи, як відділи.
Згідно з п. п. 14, 15, 16, 17, 18, 19 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про прокуратуру», прокурором органу прокуратури, зокрема, є керівник окружної прокуратури, перший заступник керівника окружної прокуратури, заступник керівника окружної прокуратури, керівник підрозділу окружної прокуратури, заступник керівника підрозділу окружної прокуратури, прокурор окружної прокуратури.
День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур (п. 4 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України № 113-ІХ від 19.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»).
Наказом Генерального прокурора № 39 від 17.02.2021 «Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур» затверджено перелік і територіальну юрисдикцію окружних прокуратур, в якому, зокрема, зазначено, зокрема, Галицьку окружну прокуратуру міста Львова (з місцем розташування у місті Львові) з територіальною юрисдикцією - Львівський район у межах: Львівської міської територіальної громади (Галицький, Личаківський, Шевченківський райони міста Львова, міста Винники, Дубляни, селище міського типу Брюховичі, села Лисиничі, Підбірці, Великі Грибовичі, Воля-Гомулецька, Гряда, Завадів, Зарудці, Зашків, Збиранка, Малехів, Малі Грибовичі, Малі Підліски, Ситихів).
Також наказом Генерального прокурора № 40 від 17.02.2021 «Про день початку роботи окружних прокуратур» визначено, що днем початку роботи окружних прокуратур є 15 березня 2021 року.
Львівська міська рада знаходиться на території Галицького району міста Львова - в межах територіальної юрисдикції Галицької окружної прокуратури міста Львова.
Водночас, п. З Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» згаданого Закону України № 113-ІХ від 19.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» передбачено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури.
При цьому, п. 24 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» згаданого Закону України № 113-ІХ від 19.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» визначено, що Додаток «Перелік і територіальна юрисдикція місцевих та військових прокуратур» до Закону України «Про прокуратуру» втрачає чинність із дня початку роботи окружних прокуратур.
Чинна ч. 2 ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» визначає, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі. Аналогічну норму також містила ч. 2 ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» в редакції до набрання чинності Законом України № 113-ІХ від 19.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
У зв'язку з цим, за приписами ст. 23, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру», п. п. З, 4 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України № 113-ІХ від 19.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства до 15.03.2021 надавалося, зокрема, керівникам місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам. В свою чергу, з 15.03.2021 повноваження (права та обов'язки) за поданими прокурорами місцевих прокуратур позовами набули керівники відповідних окружних прокуратур, їх перші заступники та заступники.
Отже, права та обов'язки позивача у даній справі в порядку правонаступництва за законом перейшли до керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова.
Відповідно до вимог ст. 52 ГПК України, у випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку замінити Львівську місцеву прокуратуру №1 на Галицьку окружну прокуратуру м. Львова.
Щодо заяви представника відповідача-2 про залишення позову без розгляду.
Обгрунтовуючи заяву про залишення позовної заяви без розгляду, представник відповідача-2 зазначив, що органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Головне управління охорони культурної спадщини та музеїв Директорату культурної спадщини та музеїв, а також Львівська обласна державна адміністрація, а підстави звернення до суду із позовом, які наведені прокурором, збігаються із наведеними у наказі Міністерства культури та інформаційної політики України № 14 від 18.01.2021 року обов'язками, які покладені на Львівську обласну державну адміністрацію щодо його виконання, а також контрольними функціями Головного управління охорони культурної спадщини та музеїв Директорату культурної спадщини та музеїв щодо виконання цього наказу. Також вказав, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини», передбачено повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, а ст. 6 Закону передбачає повноваження інших органів охорони культурної спадщини. Зокрема, до повноважень центральних органів виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини належить: контроль за виконанням цього закону, інших нормативно - правових актів про охорону культурної спадщини (п. 1 ст. 5 Закону України « Про охорону культурної спадщини»). До повноважень інших органів охорони культурної спадщини зокрема належить: контроль за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; визначення меж території пам'яток місцевого значення та затвердження їхніх зон охорони; встановлення режиму використання пам'яток місцевого значення, їхніх територій, зон охорони (п.п. 1, 4, 5 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).
Однак, прокурором не надано жодних доказів звернення до вказаних органів щодо виконання покладених на них повноважень у сфері збереження культурних пам'яток та режиму використання території на якій вони розміщені чи звернення цих органів до прокуратури з метою вжиття заходів реагування у вказаній сфері.
Отже, на думку представника відповідача-2, прокурором не дотримано вимог ч. 4. ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», адже при зверненні до суду із позовом, на прокурора покладено обов'язок обгрунтувати наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, зокрема, шляхом зазначення та доведення відсутності органу, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави у відповідній сфері, або неналежного виконання таким органом своїх повноважень, що є обов'язковою умовою для виконання у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави. Оскільки, відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави, а провадження у справі вже відкрито, то позовну заяву слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати, а відтак така позовна заява підлягає залишенню без розгляду в порядку п. 2. ч. 1. ст. 226 ГПК України.
З огляду на вищевикладене суд зазначає наступне.
Статтею 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування, мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
Згідно з ст.1 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру»).
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обгрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві.
Відповідно до п. 68 Постанови Великої Палати Верховного суду України у справі №587/430/16-ц від 26.06.2019 року, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (ч. 4 ст. 56 ЦПК України).
Особливості участі прокурора в розгляді справ установлено статтею 53 ГПК України, за змістом положень яких у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст.131-1 Конституції України, на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Нормами ст.23 Закону України «Про прокуратуру», визначені підстави представництва прокурором інтересів держави в суді, а саме, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року по справі №806/1000/17).
Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.
«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є належною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду.
Звертаючись до суду з даним позовом, заступник керівника Львівської місцевої прокуратури №1 зазначив, що відповідно до приписів ч. 5 ст. 16, ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності. При цьому, ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України. Територіальна громада Львова, як власник спірної земельної ділянки, делегує Львівській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. Таким чином, здійснення Львівською міською радою прав власності, зокрема розпорядження земельною ділянкою, не у спосіб та не в межах повноважень, передбачених законом, не може вважатися вираженням волі територіальної громади.
Також зазначив, що у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких ограни державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. ст. 14, 19 Конституції України). При цьому, спір, що виник, порушує інтереси територіальної громади м. Львова, як законного власника вказаної земельної ділянки, а відсутність належного владного контролю на вказаному напрямі створює сприятливі умови для незаконного використання земель. Так, Львівською міською радою порушено вимоги законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення та передачі земельної ділянки в оренду, що свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів територіальної громади, які у даному випадку, збігаються з інтересами держави. У зв'язку з тим, що Львівська міська рада як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, виступає в справі відповідачем, прокурор звертається до суду за захистом державних інтересів самостійно і набуває статусу позивача.
Окрім цього, в позовній заяві зазначено, що предметом позовних вимог є визнання недійсною ухвали міської ради щодо надання земельної ділянки в оренду, визнання недійсним договору оренди землі, на звернення з якими до суду в органів Держгеокадастру повноваження відповідно до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, відсутні. Інших органів, які наділені відповідними повноваженнями, на даний час немає.
Отже, у тексті позовної заяви прокурор обґрунтував, на його думку, відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах (тобто, навів підставу для представництва інтересів держави), а також обґрунтував, у чому, з погляду позивача, полягає порушення цих інтересів (тобто навів підстави позову), таким чином, прокурор зазначив у позовній заяві підставу для здійснення ним представництва, тому останній правомірно набуває статусу позивача та самостійно звертається до суду з даною позовною заявою без визначення органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави.
Таку ж правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 30.05.2018 у справі №910/9373/17, від 23.04.2019 у справі №910/5217/18.
Судом в ухвалі від 16.02.2021 року про прийняття позовної заяви прокурора до розгляду та відкриття провадження у справі № 914/209/21 підтверджено наявність підстав для представництва інтересів держави в суді. Під час відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку щодо обгрунтованості необхідності представництва інтересів держави Львівською місцевою прокуратурою № 1.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №587/430/16-ц у постанові від 26.06.2019 року (окрім вищенаведеного) зазначила, що процедура передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (п. 70).
Таким чином, представництво інтересів держави прокурором по цій справі є цілком обгрунтованим та правомірним, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку у задоволенні заяви відповідача-2 про залишення позову без розгляду відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.177 ГПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Приписами ст.185 ГПК України встановлено, що у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відтак, зважаючи на те, що судом вчинено всі необхідні процесуальні дії, передбачені ч.2 ст.182 ГПК України, для виконання завдань підготовчого провадження у даній справі, строки підготовчого провадження у даній справі, суд приходить до висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Керуючись ст. ст. 12, 46, 52, 165, 177, 182, 183, п.3 ч.2 ст.185, 234 ГПК України, суд,
1. Замінити Львівську місцеву прокуратуру №1 на Галицьку окружну прокуратуру м. Львова.
2. В задоволенні заяви представника Дочірнього підприємства «Бристоль» про залишення позову заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №1 до Львівської міської ради, ДП «Бристоль», ПП «Бристоль-контракт», про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки у справі №914/208/21 без розгляду - відмовити.
3. Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 01.06.2021 о 14:20 год. Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Львівської області за адресою: м. Львів, вул. Личаківська,128 - зал судових засідань №2.
4. Сторонам:
- за наявності заяв та клопотань, які відповідно до ч. 1 ст. 207 ГПК України пов'язані з розглядом справи та не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні - надати такі заяви чи клопотання до суду за 3 дні до початку судового засідання;
- забезпечити явку повноважних представників (явка обов'язкова).
Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.
Суддя Н.В. Мороз