просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
11 травня 2021 року м.Харків Справа № 913/20/21
Провадження № 14/913/20/21
Господарський суд Луганської області у складі судді Лісовицького Є.А.,
при секретарі судового засідання Славгородській К.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс», м. Київ
до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агродвір», с. Половинкине Старобільського району Луганської області
про стягнення 5024044 грн 49 коп.
У засіданні брали участь:
від позивача - адвокат Зубенко В.М., посвідчення № 5036 від 25.04.2018, діє на підставі довіреності №96 від 18.01.2021;
від відповідача - адвокат Попов О.І., посвідчення № 2075 від 27.03.2017, діє на підставі довіреності № 5 від 25.01.2021.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрекс» звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агродвір» про стягнення штрафу в розмірі 708512 грн 40 коп. та збитків в розмірі 4315532 грн 09 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агродвір» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрекс» Договором поставки № 2069 від 24.07.2020 в частині своєчасної поставки товару. У зв'язку з чим, на підставі п. 6.2. Договору поставки № 2069 від 24.07.2020, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф в розмірі 708512 грн 40 коп. Крім того, позивач посилається на те, що внаслідок неправомірних дій відповідача він поніс збитки в розмірі 4315532 грн 09 коп., які також просить стягнути з відповідача.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Лісовицькому Є.А.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/20/21. Суд вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання суд призначив на 08.02.2021.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 08.02.2021 у справі № 913/20/21 відкладено підготовче засідання на 01.03.2021.
У судовому засіданні 01.03.2021 було оголошено перерву до 05.03.2021.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 05.03.2021 у справі № 913/20/21 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 12.04.2021, відкладено підготовче засідання на 25.03.2021.
Суддя Лісовицький Є.А. з 19.03.2021 перебував на лікарняному, у зв'язку з чим судове засідання, призначене на 25.03.2021 не відбулось, про що представників сторін було повідомлено телефонограмами.
Ухвалою від 05.04.2021 Господарський суд Луганської області повідомив учасників справи, що підготовче засідання у справі № 913/20/21 відбудеться 09.04.2021.
Ухвалою суду від 09.04.2021 закрито підготовче провадження у справі № 913/20/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.04.2021.
Ухвалою суду від 13.04.2021 розгляд справи № 913/20/21 відкладено на 23.04.2021.
У судовому засіданні 23.04.2021 було оголошено перерву до 11.05.2021.
В судове засідання 11.05.2021 прибули представники позивача та відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву б/н від 05.02.2021 проти позову заперечує та просить у задоволенні позовних вимог відмовити, з огляду на наступне.
Так, як зазначив відповідач, на виконання умов договору відповідачем було вирощено та протягом 01.09.2020 - 30.09.2020 здійснено поставку позивачу насіння соняшника врожаю 2020 року загальним обсягом 536,92 т на суму 5308605,05 грн, що підтверджується видатковою накладною № 32 від 30.09.2020. Інша частина врожаю, в обсязі 463,08 т, передбачена Специфікацією № 1 до Договору від 24.07.2020, не була вирощена та поставлена позивачу внаслідок обставин, які не залежать від волі відповідача, а саме обставини непереборної сили природного характеру, зокрема посуху, яка вплинула на неможливість вирощення та поставки заздалегідь обумовленого обсягу врожаю за договором поставки.
07.09.2020 було здійснено комісійне обстеження посівів соняшника на полях відповідача, за результатами чого встановлено та зафіксовано у відповідному Акті незадовільний стан посівів, що було спричинене складними погодними умовами та вплинуло на недобір врожаю у поточному році. Про відповідні обставини складних погодних умов було повідомлено позивача листами № 79 від 07.09.2020 та № 102 від 30.09.2020.
Сертифікатом про форс-мажорні обставини № 3100-20-1808 від 11.11.2020, ТПП України засвідчила наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема: відсутність опадів, посуха, низька вологість повітря в період липень-вересень 2020 року, внаслідок чого було унеможливлено виконання зобов'язань за Договором поставки № 2069 від 24.07.2020 з поставки насіння соняшнику врожаю 2020 року у кількості 463,08 тон в термін до 30.09.2020.
Вказаний Сертифікат було отримано відповідачем 18.11.2020 і у той же день його було надіслано позивачу засобами електронної пошти з подальшим дублюванням звичайною поштою нотаріально посвідченої копії Сертифікату. Факт отримання копії Сертифікату позивачем не заперечується, про що свідчить його лист № 1-598 від 19.11.2020 та пояснення з додатками. На думку відповідача посилання позивача на не надання відповідачем оригіналу Сертифікату ТПП, як обставину не підтвердження форс-мажору є безпідставними, оскільки умовами договору не передбачено обов'язкове надання оригіналу такого Сертифікату, а також форму повідомлення про настання відповідних обставин.
Так само безпідставними відповідач вважає посилання позивача на можливість відповідача набути на ринку та поставити насіння соняшнику врожаю 2020 року, оскільки умови договору містять відповідні застереження стосовно вирощування врожаю саме відповідачем та продаж його позивачу на умовах першої поставки. Особливість наведених умов договору спростовує й іншу позицію позивача стосовно того, що тривалість дії форс-мажорних обставин тільки відтерміновує строк виконання зобов'язань на 38 днів календарних днів, оскільки зважаючи на особливості агрономічного циклу вирощування соняшника, засіяти та зібрати відповідний врожай в період вересень-листопад 2020 року було неможливим.
Також відповідач у відзиві посилається на те, що в його діях, пов'язаних із недопоставкою насіння соняшника врожаю 2020 року в обсязі 468,08 т, відсутній склад цивільного правопорушення, оскільки невиконання зобов'язання останнім сталося з причин дії обставин непереборної сили, а саме надзвичайних погодних умов, які відповідач об'єктивно не міг відвернути та вплинути на них. У зв'язку з цим вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій та відшкодування збитків є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, відповідач у своєму відзиві заперечує проти розміру та обґрунтованості штрафних санкцій та збитків, заявлених позивачем до відшкодування, виходячи з наступного.
Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 708512 грн 40 коп. (з яких 236170 грн 80 коп. - 5% штраф за недопоставку товару, 472341 грн 60 коп. - 10% за недопоставку товару на строк понад 10 днів, а також збитки у розмірі 4315532 грн 09 коп.
Відповідно до умов п. 6.2. Договору, у разі несвоєчасної поставки або не поставки товару, або його частини, постачальник сплачує штраф в розмірі 5% від вартості не поставленого (несвоєчасно поставленого) товару і, крім того, відшкодовує всі заподіяні цим збитки. У разі несвоєчасної поставки або не поставки товару, або його частини, на строк понад 10 (десять) календарних днів постачальник також додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару або його частини.
Таким чином, умовами договору передбачено два види господарських санкцій у випадку несвоєчасної поставки товару або не поставки товару, чи його частини: 1) 5% штраф, а також стягнення збитків; 2) 10% штраф.
Відповідач посилається на те, що одночасне стягнення штрафу за затримку поставки товару, а також збитків за затримку поставки товару на строк понад 10 календарних днів, є подвійним стягненням за несвоєчасне виконання зобов'язання, що суперечить приписам статті 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Стосовно розміру понесених позивачем збитків, які заявлено до відшкодуванні (4315532,09 грн), відповідач зазначив, що вважає їх безпідставно завищеними та необґрунтованими, оскільки вартість тони насіння соняшника врожаю 2020 року, придбаного позивачем за Договором поставки № 2146 від 03.09.2020 у ФГ «Рувіта» (19550,00 грн.) є значно вищою середньоринкової ціни на соняшник врожаю 2020 року. Крім того, дата укладення цього договору (03.09.2020), а також обсяг товару, придбаного зокрема, на підставі специфікації № 3 від 25.11.2020 (660 т), на думку відповідача, створює обґрунтовані сумніви належності вказаних доказів понесення позивачем збитків, оскільки безпосередньо не доводить, що укладення цього договору було пов'язане із фактом недопоставки насіння соняшнику за Договором поставки № 2069 від 24.07.2020, укладеним між позивачем та відповідачем. З огляду на викладене, відповідач вважає, що належних доказів понесення позивачем збитки у заявленому розмірі внаслідок недопоставки товару за Договором поставки № 2069 від 24.07.2020 позивачем не надано, що свідчить про безпідставність відповідних вимог.
Позивач у відповіді на відзив від 23.02.2021 № 1-89/1 зазначив, що відповідача не може бути звільнено від відповідальності на підставі застосування форс-мажорних обставин оскільки відповідач не надав належних доказів існування таких обставин.
Зокрема, відповідач посилається на те, що виняткові погодні умови виникли ще з початку серпня та існували до початку вересня 2020 року, але відповідач повідомив належним чином про існування форс-мажорних обставин лише 11 листопада 2020 року, при тому що зобов'язання вже мало бути виконано до 30 вересня 2020 року. Таким чином, відповідач, в порушення вимог п. 7.2. Договору поставки, не повідомив позивача про форс-мажор протягом 10 календарних днів з моменту виникнення таких обставин з належним підтвердженням Торгово-промислової палати України. В такому випадку форс-мажорні обставини вважаються непідтвердженими.
Крім того, позивач вважає, що форс-мажорні обставини, вказані в копії Сертифікату ТПП України № 3100-20-1808 - виняткові погодні умови - взагалі не є обставинами, що унеможливлюють постачальнику виконати умови Договору поставки.
Так, відповідно до п. 1.1. предмет Договору поставки, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2020 року. Тобто предметом договору поставки є насіння соняшнику врожаю 2020 року, не залежно від того ким та де воно було вирощено. Позивач вважає, що постачальник був зобов'язаний або поставити власно вирощений соняшник, або купити соняшник на ринку України і поставити його ТОВ «Агрекс» для виконання своїх зобов'язань.
Щодо обґрунтованості штрафних санкцій та збитків позивача останній у відповіді на відзив зазначив наступне.
Право визначити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення різних та декількох штрафів за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного встановлення штрафу за невиконання зобов'язання та додаткового штрафу за невиконання зобов'язання на строк понад 10 календарних днів чи інший, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафів в різних розмірах за різні порушення не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України штраф є формою неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видом штрафної санкції, тобто не є окремим та самостійним видом юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Відповідно до ч. 2 ст. 232 ГК України законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.
В даному випадку відповідач і позивач на підставі вільного волевиявлення в п. 6.7 договору передбачили, що штраф стягується понад збитки.
Щодо нібито необґрунтованого розміру збитків позивач на підтвердження розміру збитків отримав додатково цінову довідку № 2-С від 11.01.2021 Луганської регіональної торгово-промислової палати, складеного на замовлення ТОВ «Агрекс», згідно якого проаналізувавши сільськогосподарський ринок України та Луганської області з використанням інформації, отриманої для виробників, трейдерів та інформації з інших відкритих джерел, а саме: ТОВ «СП Нібулон», ТОВ «Старобільський елеватор», інформації з мережі Internet, майданчиків «Триполье», «Агротендер» та інших відкритих джерел, експертом надана цінова інформація про середню ринкову вартість на насіння соняшника, яка станом на 11.01.2020 року склала 19740,00 гривень, в т.ч. ПДВ 20%, що більше за ціною, по яким ТОВ «Агрекс» купив соняшник у інших контрагентів, взамін соняшнику не поставленого відповідачем. Крім того, позивач зазначив, що розмір збитків підтверджений видатковими накладними та платіжними дорученнями, наданими суду.
З огляду на викладене, позивач підтримує свої позовні вимоги.
Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив ТОВ «Агрекс» б/н від 04.03.2021 зазначив, що недопоставка товару - насіння соняшника врожаю 2020 року за Договором № 2069 від 24.07.2020 в обсязі 463,08 т була спричинена обставинами непереборної сили, дія яких перебувала поза контролем відповідача. Так, стійка посуха, як стихійне явище має триваючий характер й обсяг збитків від якої неможливо оцінити одразу. Відповідно, станом на момент укладення договору, відповідач не міг передбачити її вплив на остаточний обсяг зібраного врожаю та його недобору. Передбачити у кількісному вираженні вплив від дії погодних умов на обсяг врожаю об'єктивно є неможливим, й стає можливим лише при безпосередньому зібранні врожаю та його зважуванні.
При виявленні відповідних обставин відповідачем були вжиті усі необхідні заходи, спрямовані на повідомлення позивача про настання таких обставин та їх належне засвідчення зі сторони Торгово-промислової палати України (надалі - ТПП України).
Відповідач вважає, що посилання позивача на положення ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» в контексті несвоєчасності звернення відповідача до ТПП України є безпідставним, оскільки відповідач своєчасно звернувся до ТПП України із заявою про засвідчення форс-мажорних обставин, але внаслідок подій, спричинених поширенням на території України короновірусної хвороби, діловодство у ТПП України щодо розгляду відповідних заяв та видачі сертифікатів на сьогодні істотним чином ускладнено та є більш тривалим у часі, аніж це передбачено у законі.
Сертифікат про форс-мажорні обставини № 3100-20-1808 від 11.11.2020, яким ТПП України засвідчила наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), було отримано відповідачем лише 18.11.2020, й на виконання п. 7.2. Договору у той же день надіслано позивачу його копію, що останнім не оспорюється.
Відповідач у запереченнях також посилається на те, що разом із Сертифікатом ТПП України відповідачем надано і інші докази, якими підтверджено факт стійкої посухи в аграрному сезоні 2020 року та її впливу на недобір врожаю соняшнику, зокрема: Акт обстеження посівів соняшника від 07.09.2020; довідка Луганського обласного центру з гідрометеорології ДСУНС № 13-03-14/1212 від 13.10.2020; довідка СТОВ «Агродвір» № 118 від 20.10.2020; довідка СТОВ «Агродвір» № 119 від 20.10.2020; довідка СТОВ «Агродвір» № 120 від 20.10.2020. Вказані докази підтверджують факт існування обставин непереборної сили та відсутності вини відповідача у невиконанні умов Договору поставки № 2069 від 24.07.2020, отже підтверджують безпідставність вимог позивача.
Крім того, відповідач не погоджується з посиланням позивача у відповіді на відзив на можливість відповідача придбати насіння соняшнику на ринку і поставити його позивачу, оскільки сам позивач при укладені Договору поставки № 2069 від 24.07.2020 наполягав на включенні до нього особливих умов, згідно яких відповідач надав гарантії стосовно того, що він є сільгоспвиробником й увесь обсяг товару, що визначений договором є продуктом особистого виробництва (вирощування) відповідача (пункт 8.6.). У свою чергу недотримання вказаних гарантій є підставою для позивача зупинити будь-які оплати/платежі на користь відповідача, згідно п. 8.7. Договору.
У зв'язку з вищевикладеним відповідач просить суд у задоволені позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
24.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрекс» (надалі - покупець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агродвір» (надалі - постачальник) було укладено Договір поставки № 2069 (надалі - договір).
Згідно п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2020 року, іменовані надалі товар, на умовах цього договору.
Кількість товару, що має бути поставлена постачальником покупцю за цим договором обумовлюється сторонами в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору та має бути укладена між сторонами одночасно з укладанням цього договору. Допускається постачання товару рівновеликими партіями. Товар за цим договором має бути поставлений постачальником покупцю у строки, визначені у Специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору (п. 2.1. договору).
В пункті 3.1. договору сторони домовились, що поставка товару за цим договором здійснюється постачальником на умовах визначення ціни товару безпосередньо при укладенні цього договору. Ціна однієї тони товару обумовлюється в Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п. 3.2. договору, форма оплати - безготівковий розрахунок.
За умовами п. 3.3. договору порядок оплати товару обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору.
Загальна сума договору визначається як сума специфікацій, укладених до цього договору, які після підписання представниками сторін та скріплення їх печатками складають невід'ємну частину цього договору (п. 3.4. договору).
У відповідності до п. 4.1. договору товар поставляється покупцеві на умовах «ІНКОТЕРМС - 2010», зазначених Специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору.
Термін поставки товару обумовлюється сторонами в Специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору (п. 4.2. договору).
Датою поставки товару (частини товару) покупцеві вважається день фактичного прийняття товару покупцем за кількістю та якістю, який зазначений у відповідних документах на товар (його частину) - товарно-транспортній накладній, розрахунку вартості товару за показниками якості, та видатковій накладній. При цьому повноваження особи, відповідальної за прийняття товару, посвідчуються довіреністю на отримання матеріальних цінностей (п. 4.3. договору).
У відповідності до п. 8.2. договору цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 серпня 2021 р., але в будь-якому випадку до остаточного його виконання сторонами.
Згідно Специфікації № 1 від 24.07.2020 до договору поставки № 2069 від 24.07.2020, відповідач взяв на себе зобов'язання поставити 1000,00 тон (+/- 10% на вибір покупця) насіння соняшника врожаю 2020 року, за ціною 10200,00 грн. за 1 тону, на загальну суму 10200000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 1700000,00 грн, в строк до 30 вересня 2020 року, а позивач зобов'язаний був сплатити поставлений товар на умовах: попередня оплата 50% вартості Товару - 5100000,00 грн.; остаточні розрахунки протягом 5-ти банківських днів з дати поставки товару в повному обсязі, але не раніше реєстрації податкових накладних на товар.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач перерахував відповідачу передплату за насіння соняшнику згідно договору № 2069 від 24.07.2020 та Специфікації № 1 на загальну суму 5100000,00 грн:
- за платіжним дорученням від 03.08.2020 № 7625 на суму 2550000,00 грн в т.ч. ПДВ 425000,00 грн;
- за платіжним дорученням від 05.08.2020 № 7639 на суму 2550000,00 грн. в т.ч. ПДВ 425000,00 грн.
Відповідно до умов договору та Специфікації № 1 від 24.04.2020, відповідачем було поставлено позивачу насіння соняшнику в кількості 536,92 т на суму 5308605,05 грн., в т.ч. ПДВ 884767,51 грн., що підтверджується видатковою накладною № 32 від 30.09.2020.
Як зазначає позивач, станом на 30.09.2020 відповідач в порушення вимог договору поставки та Специфікації № 1 не поставив позивачу насіння соняшнику у кількості 463,08 тон за ціною 10200,00 грн., в т. ч. ПДВ, загальною вартістю 4723416,00 грн., в т.ч. ПДВ.
02.10.2020 позивач листом № 1-477 направив відповідачу вимогу за договором поставки № 2069 від 24.07.2020 та просив негайно здійснити поставку насіння соняшника на суму 4723416,00 грн. в кількості 463,08 тон на умовах, передбачених Специфікацією № 1 від 24.07.2020 до договору поставки № 2069 від 24.07.2020, а також в строк до 07.10.2020 сплатити штраф за несвоєчасну поставку товару в сумі 236170,80 грн.
22.10.2020 позивач листом № 1-520 направив відповідачу вимогу за договором поставки № 2069 від 24.07.2020 та просив негайно здійснити поставку насіння соняшника на суму 5743416,00 коп. в кількості 563,08 тон на умовах передбачених Специфікацією № 1 від 24.07.2020 до договору поставки № 2069 від 24.07.2020 та в строк до 27.10.2020 сплатити штраф за несвоєчасну поставку товару в сумі 861512,40 грн.
18.11.2020 відповідач надіслав електронною поштою позивачу копію Сертифікату Торгово-промислової палати України № 3100-20-1808 від 11.11.2020 вих. № 1522/05-4 від 11.11.2020, в якому Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): виняткові погодні умови, зокрема: відсутність опадів, посуха, низька вологість повітря в період липень-вересень 2020 року на території Новопсковського району Луганської області, які унеможливили виконання відповідачем свого обов'язку за договором поставки № 2069 від 24.07.2020 у строк до 30.09.2020; період дії форс-мажорних обставин з 01 серпня 2020 року по 07 вересня 2020 року.
19.11.2020 позивач направив відповідачу лист № 1-598, в якому, зокрема, зазначив, що ТОВ «Агрекс» вважає, що обставини форс-мажору відповідачем не підтверджено належним чином, а саме в порушення п. 7.2. договору відповідач не повідомив ТОВ «Агрекс» про настання обставин форс-мажору протягом 10 календарних днів з моменту його настання, тобто в строк до 11.08.2020 та не надав оригіналу Сертифікату ТПП України. Крім того, ТОВ «Агрекс» зазначив, що не вважає виняткові погодні умови, зокрема: відсутність опадів, посуха, низька вологість повітря на території Новопсковського району Луганської області форс-мажорною обставиною, яка унеможливила виконання СТОВ «Агродвір» зобов'язань поставки насіння соняшнику врожаю 2020 року за договором поставки № 2069 від 24.07.2020. Договір поставки № 2069 не містить жодних застережень щодо того, що товар за договором поставки № 2069 повинен бути вирощений виключно на полях СТОВ «Агродвір». На ринку у вільному доступі наявне насіння соняшнику врожаю 2020 року, яке СТОВ «Агродвір» може купити та поставити ТОВ «Агрекс» на умовах визначених договором поставки № 2069. Виходячи з викладеного, позивач просив відповідача виконати вимогу ТОВ «Агрекс» від 22.10.2020 в повному обсязі.
Оскільки відповідач не здійснив вимогу позивача та не поставив йому насіння соняшника, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому він просить стягнути з відповідача штраф в сумі 708512 грн 40 коп., нарахований відповідно до п. 6.2. договору, а також понесені ним збитки в сумі 4315532 грн 09 коп.
Оцінивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України).
Згідно приписів ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
За приписами ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Частиною 1 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
У відповідності до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України, сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
В даному випадку, в розділі 7 укладеного договору поставки сторони визначили, що такими обставинами є обставини непереборної сили: пожежі, повені та інші стихійні лиха.
В пункті 7.1. договору сторони погодили, що при настанні обставин непереборної сили, що перешкоджають повному або частковому виконанню будь-якою зі сторін зобов'язань за цим договором, а саме: пожеж, повеней, інших стихійних лих, що не залежать від волі сторін, термін виконання зобов'язань стороною за цим договором, що зазнала впливу таких обставин, відсувається відповідно часу, протягом якого будуть діяти такі обставини.
За умовами пункту 7.2. договору сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, зобов'язана повідомити іншій стороні протягом 10 календарних днів с моменту виникнення таких обставин. Належним доказом наявності зазначених вище обставин та їх тривалості будуть служити підтвердження Торгово-промислової палати України. В іншому випадку форс-мажорні обставини вважаються непідтвердженими.
У відповідності до ч. 2 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Матеріали справи свідчать про те, що 07.09.2020 СТОВ «Агродвір» було створено комісію для обстеження посівів соняшника, якою було встановлено незадовільний стан посівів, що було спричинено складними погодними умовами. За результатами обстеження було складено Акт обстеження посівів від 07.09.2020. Згідно вказаного Акту, недобір врожаю у 2020 році був викликаний такими факторами: рання холодна затяжна весна; пошкодження посівів ураганом та градом 30.05.2020 (град посилив зрідження посівів і загальмував розвиток та зріст рослин); дефіцит ґрунтової та повітряної вологи у липні, серпні, вересні; надмірно високі температури під час цвітіння і наливу соняшнику.
Листом від 07.09.2020 № 79 відповідач просив позивача знизити у договорі поставки № 2069 від 24.07.2020, специфікація № 1 від 24.07.2020, олійність соняшнику до 44%, посилаючись на те, що у зв'язку з несприятливими погодними умовами 2020 року показник олійності у соняшника нижчий, чім в минулі роки. Проте, позивач відмовив відповідачу у зміні вимог по олійності соняшнику з 46,0% до 44,0% на абсолютно суху речовину по укладеному договору поставки, про що зазначив у листі від 22.09.2020 № 1-444.
30.09.2020, тобто в останній день строку поставки, СТОВ «Агродвір» листом за вих. № 102 повідомило ТОВ «Агрекс» про те, що не може виконати зобов'язання за договором поставки № 2069 від 24.07.2020 та не зможе поставити насіння соняшника у кількості 1000 тон через відсутність такої кількості продукції на складі. В якості обґрунтування відповідач посилається на несприятливі погодні умови, що склалися в цьому агросезоні, у зв'язку з чим підприємство не отримало запланований врожай. Разом з тим, відповідач повідомив позивача, що 30.09.2020 СТОВ «Агродвір» відвантажило йому останню наявну продукцію.
Отже, недопоставка врожаю насіння соняшнику врожаю 2020 року була викликана погодними умовами, а саме посухою.
Посуха відноситься до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), тобто надзвичайних та невідворотних обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (ч. 2 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Зі змісту пункту 7.2. договору вбачається, що в разі настання форс-мажорних обставин, сторона зобов'язана повідомити про це іншу стороні протягом 10 календарних днів с моменту виникнення таких обставин.
Про незадовільний стан посівів, викликаний погодними умовами, зокрема посухою, тобто форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) відповідачу стало відомо 07.09.2020 під час обстеження комісією СТОВ «Агродвір». Втім, визначити можливий недобір врожаю, його обсяг, можливо лише після його збору, тому повідомляти позивача про форс-мажорні обставини на даному етапі вирощування насіння соняшнику було передчасним.
Станом на 30.09.2020 відповідач відвантажив позивачу насіння соняшнику у кількості 536,92 тон на суму 5308605,05 грн, що підтверджується видатковою накладною від 30.09.2020 № 32 і, як вбачається з листа СТОВ «Агродвір» від 30.09.2020 вих. № 102, відповідач відвантажив останню наявну у нього на складі продукцію. Викликано це було тим, що підприємство не отримало запланований врожай через несприятливі погодні умови.
Тобто, саме 30.09.2020 відповідачу стало відомо, що у зв'язку з форс-мажорними обставинами, зокрема посухою, він не зможе виконати умови Договору поставки від 24.07.2020 № 2069 в повному обсязі, про що він, враховуючи п. 7.2. договору, повідомив позивача листом від 30.09.2020 вих. № 102.
Таким чином, відповідачем були вжиті всі необхідні заходи для своєчасного повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин.
Разом з тим, сторони в договорі визначили, що належним доказом наявності зазначених вище обставин та їх тривалості слугуватиме підтвердження Торгово-промислової палати України. В іншому випадку форс-мажорні обставини вважаються непідтвердженими (п. 7.2. договору).
При цьому, строків на надання доказів на підтвердження вказаних обставин сторони в договорі не визначили.
Згідно з абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати» Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
За приписами ч. 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
На виконання вимог п. 7.2. договору, відповідач звернувся до Торгово-промислової палати України з метою отримання відповідного Сертифікату.
Сертифікатом Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 33100-20-1808 від 11.11.2020, вих. № 1522/05-4 від 11.11.2020, Торгово-промислова палата України (надалі -ТПП України) засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): виняткові погодні умови, зокрема: відсутність опадів, посуха, низька вологість повітря в період липень-вересень 2020 року на території Новопсковського району Луганської області, які унеможливили виконання договору поставки 2069 від 24.07.2020 в зазначений термін (до 30.09.2020). Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01 серпня 2020 року по 07 вересня 2020 року.
Відповідач стверджує, що отримав вищевказаний Сертифікат 18.11.2020, і у той же день направив його копію електронною поштою позивачу. Також відповідач направив позивачу нотаріально посвідчену копію Сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 33100-20-1808 від 11.11.2020, вих. № 1522/05-4 від 11.11.2020 звичайною поштою.
Позивач підтверджує факт отримання копії Сертифікату ТПП України на свою електронну пошту 18.11.2020, про що зазначив в позовної заяви. Разом з тим, він зазначає, що період форс-мажорних обставин встановлено з 01.08.2020 по 07.09.2020, тобто 38 календарних днів, тож, з огляду на п. 7.1. договору, настання обставин форс-мажору не звільняє відповідача від виконання зобов'язання за договором, а тільки відтерміновує строк виконання зобов'язань на 38 календарних днів.
В той же час, позивач вважає, що обставини форс-мажору не заявлені та не підтверджені відповідачем належним чином, а саме в порушення п. 7.2. договору відповідач не повідомив позивача про настання обставин форс-мажору протягом 10 календарних днів з моменту його настання, тобто у строк до 11.08.2020, та не надав оригінал сертифікату ТПП України.
Також, позивач посилається на те, що договір поставки не містить жодних застережень, що товар повинен бути вирощений виключно на полях відповідача. На ринку у вільному доступі наявне насіння соняшнику врожаю 2020 року, яке відповідач може набути та поставити позивачу на умовах, визначених договором поставки № 2069.
Суд не погоджується з вищевказаними твердженнями позивача, виходячи з наступного.
В договорі поставки сторони не зазначили, що належним доказом форс-мажорних обставин є надання саме оригіналу Сертифікату про форс-мажорні обставини.
Крім того, суд звертає увагу на те, що за умовами пункту 8.6. договору постачальник шляхом підписання цього договору підтверджує наступні обставини:
- Постачальник є сільськогосподарським підприємством-виробником товару у розумінні п. 14.1.235 Податкового кодексу України, який здійснює його перше постачання покупцю.
- Увесь обсяг товару, що визначений цим договором, було вироблено (вирощено) особисто постачальником як сільськогосподарським підприємством-виробником.
У відповідності до п. 8.7. договору, покупець вправі призупинити будь-які оплати/платежі на користь постачальника як за цим договором поставки, а так само будь-яким іншим триваючим договором з постачальником, у разі:
1) Отримання покупцем будь-якої негативної інформації щодо:
а) постачальника та/або суб'єктів господарювання по ланцюгу поставки, аж до виробника товару, що є предметом цього договору та/або
б) осіб, які пов'язані з постачальником відносинами контролю у розумінні ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», враховуючи суб'єктів господарювання, де один або декілька з них, здійснюють контроль над іншими.
2) Порушення постачальником гарантій, які визначено в п. 8.6. цього договору.
З наведеного вбачається, що за умовами договору врожай насіння соняшнику 2020 року повинен бути вирощений виключно постачальником особисто, тобто СТОВ «Агродвір», як сільськогосподарським підприємством-виробником. При складані договору поставки сторони виключили можливість поставити позивачу насіння соняшнику врожаю 2020 року, вирощеного іншим виробником, в іншому випадку у відповідача виникає ризик не отримання від позивача оплати за поставлений товар. Враховуючи викладене, СТОВ «Агродвір» не могло закупити аналогічний товар у інших виробників та поставити його позивачу.
Щодо відкладення строку поставки товару на 38 днів, суд зазначає наступне.
Вирощування соняшника здійснюється за певною технологією і позивач не мав можливості посадити, виростити та зібрати врожай насіння соняшнику 2020 року аби поставити його позивачу на виконання умов договору поставки, навіть з урахуванням відкладення кінцевого строку поставки (30.08.2021) на 38 днів.
В пункті 6.1. договору сторони погодили, що за неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Згідно п. 6.2. договору у разі несвоєчасної постави або не поставки товару, або його частини, постачальник сплачує штраф в розмірі 5% від вартості не поставленого (несвоєчасно поставленого) товару і, крім того, відшкодовує всі заподіяні цим збитки. В разі несвоєчасної поставки або не поставки товару, або його частини, на строк понад 10 (десять) календарних днів постачальник також додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару або його частини.
Відповідач в порушення вимог договору поставки та Специфікації № 1 не поставив позивачу насіння соняшнику у кількості 463,08 тон загальною вартістю 4 723 416,00 грн., у зв'язку з чим позивачем, на підставі п. 6.2. договору, нараховано та заявлено до стягнення штраф в сумі 708512 грн 40 коп.
Оскільки виконання зобов'язання за договором поставки виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили (форс-мажорних обставин), тому вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 708512 грн 40 коп., передбаченого п. 6.2. договору, не підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення збитків в сумі 4315532 грн 09 коп. суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 ГК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої господарської санкції як відшкодування збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.
В обґрунтування понесених збитків позивач посилається на те, що ТОВ «Агрекс» закуповує соняшник у постачальників і передає його ТОВ «Сватівська олія» (в якому ТОВ «Агрекс» володіє 100% корпоративних прав) за договором про переробку на давальницьких умовах.
Так, як зазначає позивач, 21.08.2020 ТОВ «Агрекс» було укладено з ТОВ «Сватівська олія» договір переробки олійної сировини на давальницьких умовах № 28дв/20. Отриману за результатами переробки готову продукцію (олію соняшникову) з давальницької сировини (соняшнику) ТОВ «Агрекс» мав намір реалізувати на експорт, для чого в період з 24.07.2020 по 09.09.2020 уклав зовнішньоекономічні контракти на поставку олії соняшникової з міжнародними компаніями - Cargill International S.A., COFCO RESOURCES S.A., Glencore Agriculture B.V. Серед договорів на закупівлю соняшнику був і договір поставки № 2069 від 24.07.2020 та Специфікація № 1 до нього, укладений з СТОВ «Агродвір» на поставку 1000 тон соняшнику.
При укладанні контрактів на закупівлю сировини та зовнішньоекономічних контрактів на продаж готової продукції, ТОВ «Агрекс» визначав ціни та розраховував господарські операції виходячи з поточних цін на сировину - соняшнику та відповідну ціну на готову продукцію - олію.
Протиправні відмова СТОВ «Агродвір» поставити 1000 тон соняшнику за ціною, яка склалася в липні 2020 року, не дала можливості виконання зовнішньоекономічних контрактів на продаж виготовленої з неї олії.
З огляду на вищевикладене, позивач з метою виконання зобов'язань за власними зовнішньоекономічними контрактами та не застосування за ними штрафних санкцій, за власні кошти додатково закупив у інших постачальників насіння соняшнику, замість не поставленого відповідачем за цінами, які склалися в листопаді 2020 року, оскільки відповідач не поставив товар
Таким чином, у зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки, позивач додатково витратив грошові кошти на закупівлю соняшнику, зокрема у Фермерського господарства «Рувіта», в сумі 4 315 532,09 грн.
Дослідивши вказані доводи та подані позивачем докази суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача (прострочення постачання соняшника) та завданою шкодою (розміром грошових коштів, витрачених на придбання позивачем соняшника у іншого постачальника - Фермерського господарства «Рувіта».
Позивачем не подано суду жодного доказу на підтвердження викладених ним доводів про те, що він передавав куплений соняшник іншим підприємствам для переробки на олію соняшникову, а останню реалізовував на експорт іноземним компаніям - покупцям та (або) реалізовував на внутрішньому ринку.
Подані позивачем докази - договір поставки від 03.09.2020 № 2046, укладений між ним та Фермерським господарством «Рувіта», а також видаткові накладні свідчать лише про факт купівлі позивачем насіння соняшника у вказаного постачальника.
Крім того, суд звертає увагу на те, що вищевказаний договір поставки позивач уклав з новим постачальником 03.09.2020, тобто ще до закінчення строку поставки насіння соняшнику, передбаченим договором від 24.07.2020 № 2069 (30.09.2020). Отже, цей договір був укладений до того, як відповідач порушив свої зобов'язання за договором поставки від 03.09.2020 № 2046 і не поставив позивачу в повному обсязі насіння соняшнику.
Таким чином, подані позивачем докази не свідчать про те, що вказаний соняшник закупався у Фермерського господарства «Рувіта» у зв'язку з невиконанням відповідачем договору, з метою запобігти порушення позивачем своїх зобов'язань за зовнішньоекономічними або іншими контрактами
За таких обставин, а також враховуючи відсутність вини відповідача у невиконанні договірних зобов'язань, у задоволенні вимог про стягнення з відповідача збитків в сумі 4315532 грн 09 коп. слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240 ГПК України, господарський суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному пп. 17.5 п. 17 ч. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено - 20 травня 2021 року.
Суддя Є.А. Лісовицький